Ќа головну стор≥нку

     ¬≤Ћ-≥нфекц≥¤ - недавно в≥дкрита в≥русна хвороба людини, що передаЇтьс¤ переважно статевим ≥ парентеральним шл¤хами й характеризуЇтьс¤ багатор≥чною персистенц≥Їю збудника. ”ражаючи тимусзалежну систему ≥мун≥тету, викликаЇ кл≥н≥чно виражену форму синдром набутого ≥мунодеф≥циту (—Ќ≤ƒ, ј≤DS), ¤кий про¤вл¤Їтьс¤ л≥мфаденопат≥Їю, вираженою ≥нтоксикац≥Їю орган≥зму, нашаруванн¤м ≥нфекц≥йних ≥ онколог≥чних захворювань та зак≥нчуЇтьс¤ смертю.

≤—“ќ–≤я ¬≤ƒ –»““я. ¬ивченн¤ ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ почалось взимку 1981 року з розп≥знанн¤ —Ќ≤ƒу ¤к новоњ ≥нфекц≥йноњ хвороби. ” район≥ Ћос-јнджелеса, що в —Ўј, серед молодих чолов≥к≥в - гомосексуал≥ст≥в були ви¤влен≥ хвор≥ з р≥дк≥сними захворюванн¤ми - пневмон≥Їю, ¤ку викликаЇ Pneumocyst≥s car≥n≥≥, ≥ саркомою  апош≥ (≥д≥опатична множинна гемораг≥чна саркома). як в≥домо, пневмоцистна пневмон≥¤ зр≥дка трапл¤Їтьс¤ у будинках перестар≥лих, але переб≥гаЇ в нет¤жк≥й форм≥. ” Ћос-јнджелес≥ запаленн¤ легень, навпаки, мало зат¤жний т¤жкий переб≥г ≥ смертельн≥ висл≥ди. —аркома  апош≥, ¤к в≥домо, ¤вл¤Ї собою р≥дк≥сну форму раку шк≥ри. ¬она розвиваЇтьс¤ переважно в ос≥б похилого в≥ку у вигл¤д≥ висипань на п≥дошвах та ≥нших д≥л¤нках т≥ла, переб≥гаЇ тривалий час ≥ в≥дносно добро¤к≥сно. “ут вона вражала молодих чолов≥к≥в, ускладнювалась метастазами ≥ зак≥нчувалась летально.

≈“≤ќЋќ√≤я. ¬≥дкритт¤ збудника пов'¤зане з досл≥дженн¤ми, що були виконан≥ в ѕастер≥вському ≥нститут≥ (‘ранц≥¤) п≥д кер≥вництвом професора Ћюка ћонтан'Ї (мал. 1) ≥ в Ќац≥ональному ≥нститут≥ раку (—Ўј) п≥д кер≥вництвом –оберта √алло (мал. 2).

” зв'¤зку з тим, що хвороба вражаЇ кл≥тини ≥мунноњ системи, шукали в≥руси, що спроможн≥ вбивати л≥мфоцити. «а два роки до цього, в 1979 р., в лаборатор≥њ –. √алло було розроблено методику культивуванн¤ “-л≥мфоцит≥в у проб≥рц≥, чого ран≥ше н≥кому не вдавалось зробити. «авд¤ки цьому методу √алло ≥ його сп≥вроб≥тники в≥дкрили в≥руси, ¤к≥ викликають зло¤к≥сн≥ захворюванн¤ “-л≥мфоцит≥в. “ому група √алло вважалась поза конкурсом в област≥ вивченн¤ в≥рус≥в, що пошкоджують “-л≥мфоцити. ѕриродно, що в≥д ц≥Їњ лаборатор≥њ чекали в≥дкритт¤ збудника новоњ загадковоњ хвороби. ≤ д≥йсно, незабаром √алло за¤вив, що з кров≥ хворих на —Ќ≤ƒ у п≥зн≥й стад≥њ вони вид≥лили в≥руси, ¤к≥ дуже под≥бн≥ до ран≥ше в≥дкритих ними л≥мфотропних в≥рус≥в. јле це була помилка. ≤ ось в к≥нц≥ 1983 року група Ћюка ћонтан'Ї пов≥домила про д≥йсно нового в≥руса, отриманого в≥д хворих, ≥ довела його ет≥олог≥чну роль. Ћ≥мфоцити було вз¤то з кров≥ хворих у ранн≥й стад≥њ —Ќ≤ƒ. ѕри цьому використовувалась методика –. √алло. „ерез дек≥лька м≥с¤ц≥в аналог≥чний в≥рус було в≥дкрито ≥ в лаборатор≥њ –. √алло. ќбох вчених визнано першов≥дкривачами в≥русу —Ќ≤ƒу.

–озр≥зн¤ють два типи збудника - в≥руси ≥мунодеф≥циту людини 1 та 2 (¬≤Ћ-1 ≥ ¬≤Ћ-2) (мал. 3). ѕерший поширений у вс≥х крањнах св≥ту, другий - в основному в «ах≥дн≥й јфриц≥, але вже ви¤вл¤Їтьс¤ в р≥зних крањнах ™вропи ≥ јмерики.

ћал. 3. ≈лектронограма в≥русу ≥мунодиф≥циту.

«будник м≥стить –Ќ  ≥ належить до родини л≥мфотропних ретров≥рус≥в, спроможних викликати ≥мунодепресивн≥ та неопластичн≥ захворюванн¤ людини ≥ тварин п≥сл¤ тривалоњ латенц≥њ.

” ретров≥рус≥в спадкова ≥нформац≥¤ записана в –Ќ , а в уражених кл≥тинах людини - в форм≥ ƒЌ . ѕод≥бне можливе завд¤ки ≥снуванню зворотноњ транскрипц≥њ у життЇвому цикл≥ цих в≥рус≥в, тобто здатност≥ синтезувати ƒЌ  на матриц≥ –Ќ . ¬≥даЇ зворотною транскрипц≥Їю в≥русний фермент - ревертаза. «в≥дси й назва ретров≥рус≥в (лат. retro - назад, зворотно).

Ѕ≥льш в≥рог≥дне природне виникненн¤ захворюванн¤. ” 1985 роц≥ досл≥дники з √арвардського ун≥верситету вид≥лили в≥д африканських зелених мавп (мал. 4) в≥рус, ¤кий за своЇю будовою ≥ властиваст¤ми близький до ¬≤Ћу. Ѕуло встановлено, що в≥н патогенний дл¤ аз≥атських макак ≥ спричин¤Ї у них хворобу, ¤ка нагадуЇ —Ќ≤ƒ у людини. ƒо реч≥, цей в≥рус знайдено в природних котловинах ÷ентральноњ јфрики, де зосереджена велика к≥льк≥сть рад≥оактивних руд. —аме п≥двищенн¤ рад≥оактивного фону в м≥сц¤х њњ видобуванн¤ могло викликати по¤ву мутанта, що став збудником —Ќ≤ƒу. як тут не згадати авар≥ю на „орнобильськ≥й ј≈— ≥ зв'¤зане з цим рад≥оактивне забрудненн¤ великою територ≥њ та можлив≥ в≥ддален≥ насл≥дки цього лиха.

ћал. 4. јфриканськ≥ зелен≥ мавпи.

ѕрипускають, що з јфрики в≥рус потрапив з м≥грантами на о. √ањт≥, а зв≥дти до —Ўј. —л≥д зазначити, що жител≥ цього екзотичного острова через злидн≥ легко стають жертвами сексуальноњ експлуатац≥њ багатих громад¤н —Ўј, котр≥ полюбл¤ють проводити тут в≥дпустки. “ому недивно, що еп≥дем≥¤ досить швидко розповсюдилась в —Ўј, а дал≥ продовживс¤ тр≥умфальний пох≥д в≥руса в ≥нш≥ крањни. –озповсюдженн¤ ¬≤Ћ по планет≥ триваЇ.

¬≤Ћ дуже чутливий до нагр≥ванн¤. ѕри температур≥ 50-56 ∞ — в≥н гине до 30 хв, а при 100-150 ∞ — - зразу ж. Ќа нього згубно д≥ють еф≥р, ацетон, 70 % етиловий спирт, 0,2 % розчин г≥похлориту натр≥ю, ≥нш≥ дез≥нф≥куюч≥ розчини.

–азом з тим в≥рус збер≥гаЇ життЇздатн≥сть у висушеному стан≥ прот¤гом 4-6 д≥б при 22-50 ∞ —, а при нижч≥й температур≥ - значно довше.

≈ѕ≤ƒ≈ћ≤ќЋќ√≤я. ¬≤Ћ-≥нфекц≥¤ належить до антропоноз≥в. ƒжерелом Ї хвора людина або в≥русонос≥й. ћаксимальна тривал≥сть в≥русонос≥йства ще не встановлена, але вже добре в≥домо, що число серопозитивних ос≥б (≥нф≥кованих в≥русом) у багато раз≥в перевищуЇ число хворих на —Ќ≤ƒ. ≤нф≥кований стаЇ заразним досить швидко, нер≥дко через 1-2 тижн≥ п≥сл¤ зараженн¤. “аким в≥н, очевидно, залишаЇтьс¤ до к≥нц¤ житт¤.
¬≥рус в орган≥зм≥ людини ви¤вл¤Їтьс¤ найб≥льше у кров≥, сперм≥ та церв≥кальному секрет≥. ѕриродним шл¤хом у велик≥й к≥лькост≥ в≥н вид≥л¤Їтьс¤ ≥з спермою, куди потрапл¤Ї з л≥мфоцитами. «будник передаЇтьс¤ (1) при статевому контакт≥, (2) парентеральним шл¤хом ≥ (3) трансплацентарно або п≥д час полог≥в.
ќсновний шл¤х зараженн¤ - статевий, бо саме в≥н забезпечуЇ природний перех≥д в≥русу в≥д одн≥Їњ людини до ≥ншоњ. Ќайб≥льшу небезпеку становл¤ть особи з невпор¤дкованим статевим житт¤м, в першу чергу гомосексуал≥сти. ¬они т≥сно зв'¤зан≥ з наркоманами, ¤к≥ вживають наркотики парентерально. ќстанн≥ пост≥йно потребують грошей ≥ тому займаютьс¤ проституц≥Їю, часто стають донорами.
«а даними псих≥атр≥в, гомосексуал≥зм зустр≥чаЇтьс¤ ¤к симптом псих≥чноњ хвороби або ¤к самост≥йна форма психопат≥њ. ѕроте сам≥ гомосексуал≥сти вважають себе повн≥стю здоровими, ел≥тою, вершками сусп≥льства, а вс≥х решта в≥днос¤ть до людей нищого гатунку. « таким мисленн¤м гомосексуал≥стам не т≥льки легко вести особливий спос≥б ≥нтимного житт¤, але й пропагувати його.  р≥м псих≥чних передумов, мотивац≥Їю до статевих зносин з особами т≥Їњ ж стат≥ може бути в≥дсутн≥сть ос≥б протилежноњ стат≥, пошук нових вражень, а нер≥дко також зароб≥ток. ” —Ўј гомосексуал≥зм широко розповсюдивс¤ у 70-т≥ роки, в пер≥од так званоњ сексуальноњ революц≥њ, коли секс в цих доступних фантаз≥њ формах пропагувавс¤ ¤к життЇва ц≥нн≥сть ≥ ви¤вленн¤ в≥льного св≥ту. “епер у —Ўј оф≥ц≥йно зареЇстровано 2,5 м≥льйони чолов≥к≥в - гомосексуал≥ст≥в, з них 25 % - б≥сексуал≥сти. ¬они мають своњ клуби та бан≥, де зустр≥чаютьс¤ ≥з статевими партнерами.
Ќайб≥льшу небезпеку дл¤ пасивного статевого партнера, очевидно, становл¤ть анальн≥ зносини. ÷е маЇ своЇ по¤сненн¤. ѕо-перше, слизова оболонка пр¤моњ кишки б≥льш ранима, н≥ж ваг≥на, бо маЇ лише двошаровий еп≥тел≥й, тод≥ ¤к п≥хва - багатошаровий плоский еп≥тел≥й, ¤кий виконуЇ функц≥ю механ≥чного захисту. ѕо-друге, у слизов≥й пр¤моњ кишки розм≥щено багато крипт, де не т≥льки затримуЇтьс¤ сперма, але й накопичуютьс¤ л≥мфоцити. ѕо-третЇ, часта травматизац≥¤ слизовоњ оболонки пр¤моњ кишки спричин¤Ї розвиток запального процесу, ¤кий супроводжуЇтьс¤ м≥грац≥Їю лейкоцит≥в ≥ скупченн¤м у м≥сц¤х ушкодженн¤.
ѕроте в≥рог≥дн≥сть ≥нф≥куванн¤ при статевому зв'¤зку гомосексуал≥ст≥в нижча, н≥ж в раз≥ сиф≥л≥су або гонорењ. “ак, австрал≥йськ≥ автори спостер≥гали зараженн¤ лише 2 з 6 статевих партнер≥в хворого на —Ќ≤ƒ.
—початку вважали, що природний шл¤х передач≥ ¬≤Ћу можливий лише ≥з спермою, а тому заражена ж≥нка не може передати збудника статевому партнеру. ѕодальш≥ спостереженн¤ показали помилков≥сть такоњ думки. ¬ л≥тератур≥ описано дуже багато факт≥в при зараженн≥ чолов≥к≥в, ¤к≥ мали стосунки з хворими пов≥¤ми. ќднак в екскретах ж≥ночих статевих орган≥в в≥русу значно менше, н≥ж у сперм≥ чолов≥к≥в. јле в заражених ж≥нок к≥льк≥сть збудник≥в дуже зростаЇ при запальних захворюванн¤х статевоњ сфери ≥ кровотечах.
ќстанн≥м часом набираЇ значенн¤ потенц≥йна небезпека зараженн¤ ж≥нок при штучному запл≥дненн≥, ¤кщо сперму отримано в≥д ≥нф≥кованого донора. ÷е неаби¤кий ризик зараженн¤, ¤кщо вз¤ти до уваги те, що такий спос≥б продовженн¤ людського роду стаЇ попул¤рний в багатьох крањнах. “≥льки в —Ўј щороку народжуЇтьс¤ понад 10000 д≥тей п≥сл¤ штучного запл≥дненн¤.
” де¤ких крањнах друге м≥сце за частотою зайн¤в парентеральний шл¤х зараженн¤. Ќайчаст≥ше в≥н реал≥зуЇтьс¤ при внутр≥шньовенному введенн≥ наркотик≥в. ¬≥рус передаЇтьс¤ нер≥дко при переливанн≥ ≥нф≥кованоњ донорськоњ кров≥ та њњ препарат≥в, пересадц≥ орган≥в, також при користуванн≥ забрудненими кров'ю медичними ≥нструментами, ¤кими порушуЇтьс¤ ц≥л≥сть шк≥ри ≥ слизових оболонок. ¬ таких випадках —Ќ≤ƒ можна розц≥нювати ¤к ¤трогенну ≥нфекц≥ю.
“рапл¤ютьс¤ внутр≥шньол≥карн¤н≥ спалахи ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ. ¬ражаючим прикладом може бути спалах в калмицьк≥й столиц≥ ≈л≥ст≥, де у 1988 роц≥ за короткий час було ви¤влено групу ≥нф≥кованих д≥тей.  омпетентна ком≥с≥¤ встановила, що вони перебували на л≥куванн≥ в дит¤ч≥й л≥карн≥ у зв'¤зку з р≥зними захворюванн¤ми, де й заразились. ƒжерелом ≥нфекц≥њ був батько одн≥Їњ дитини, котрий повернувс¤ ≥з тривалого закордонного в≥др¤дженн¤. ѕеребуваючи в  онго, в≥н отримував парентеральне л≥куванн¤ ≥ став в≥русонос≥Їм, про що сам не знав. ÷ей чолов≥к заразив свою ж≥нку, а та - дитину. ќстанн¤ стала часто хвор≥ти ≥ потрапила в дит¤чу л≥карню. «а пропозиц≥Їю л≥кар≥в, батько здав власну кров, з ¤коњ виготовили плазму ≥ ввели дек≥льком д≥т¤м цього стац≥онару. ≤нш≥ заразились п≥д час внутр≥шньовенних ≥ внутр≥шньом'¤зових ≥н'Їкц≥й л≥к≥в, ¤к≥ робили одним шприцом, зам≥нюючи лише голку, що Ї грубим порушенн¤м сан≥тарних вимог.
—палах ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ в  алмик≥њ призв≥в до того, що в –ос≥йськ≥й ‘едерац≥њ на к≥нець 1990 р. парентеральний шл¤х став пров≥дним у розповсюдженн≥ в≥русу. ¬ ≈л≥ст≥, –остов≥-на-ƒону, —тавропол≥ ≥ ¬олгоград≥ за короткий час було ви¤влено 270 малюк≥в ≥нф≥кованих ¬≤Ћ при зд≥йсненн≥ внутр≥шньовенних ман≥пул¤ц≥й.
” —Ўј ≥ крањнах зах≥дноњ ™вропи д≥ти складають 1,5-10 % вс≥х хворих, половина з них припадаЇ на грудний в≥к. «а даними американських вчених, в≥рог≥дн≥сть внутр≥шньоутробноњ передач≥ в≥русу ≥мунодеф≥циту дос¤гаЇ 20-40 %. Ќайчаст≥ше пл≥д заражаЇтьс¤ в останньому триместр≥. –ешта д≥тей отримали в≥рус п≥д час полог≥в внасл≥док травматизац≥њ тканин або при годуванн≥ грудним молоком, цьому спри¤Ї попаданн¤ у молоко матер≥ њњ кров≥.
ƒо парентерального шл¤ху зараженн¤ треба також в≥днести передачу в≥русу при ритуальних процедурах, що зв'¤зан≥ з пораненн¤м (обр≥занн¤, видаленн¤ кл≥тора, татуюванн¤). “рапл¤ютьс¤ курйози. ќписане зараженн¤ Ївропейц¤, котрий зд≥йснив обр¤д кровного братанн¤ з африканським другом. « ц≥Їњ метою вони зробили соб≥ нас≥чки шк≥ри в д≥л¤нц≥ передпл≥ч ≥ лезом ножа обм≥н¤лись крапл¤ми кров≥. ѕри цьому африканець, не знаючи, що вже Ї в≥русонос≥Їм, заразив Ївропейц¤. јбо у ‘ранц≥њ ставс¤ такий випадок зараженн¤. ќдин пол≥цейський догнав др≥бного хул≥гана, ¤кий пробував утекти з м≥сц¤ нег≥дного вчинку. ” наплив≥ безсилоњ лют≥ хул≥ган вкусив його в руку ≥ за¤вив, що хворий на —Ќ≤ƒ. —л≥д, однак, зазначити, що парентеральне попаданн¤ слини, очевидно, не веде до зараженн¤. ¬ одн≥й з псих≥атричних л≥карень псих≥чний хворий, що мав —Ќ≤ƒ, покусав 30 медичних прац≥вник≥в. ќднак жоден з них не заразивс¤ ≥ не став в≥русонос≥Їм.
“реба врахувати профес≥йний ризик зараженн¤. „исло медичних прац≥вник≥в, ¤к≥ заразились при обслуговуванн≥ хворих на ¬≤Ћ-≥нфекц≥ю, у св≥т≥ продовжуЇ зб≥льшуватись. ѕовчальний перший випадок, що був зареЇстрований ÷ентром контролю за захворюванн¤ми. ∆ертвою ¬≤Ћ стала медична сестра, ¤ка догл¤дала вмираючого хворого. ¬она накрила марлею м≥сце введенн¤ артер≥ального катетера. ѕри цьому кров, що просочилась, попала на потр≥скану шк≥ру њњ пальц≥в. „ерез 20 дн≥в п≥сл¤ цього випадку в медсестри зТ¤вились ознаки грипопод≥бного захворюванн¤, ¤к≥ досить швидко пройшли. „ерез 16 тижн≥в, коли медсестра здавала кров ¤к донор, у нењ були ви¤влен≥ антит≥ла до ¬≤Ћ. ј хворий, ¤кому вона надала допомогу, помер в≥д —Ќ≤ƒу.  омпетентна ком≥с≥¤ заперечила ймов≥рн≥сть ≥нших шл¤х≥в зараженн¤ медсестри.
ѕопри ц≥ дан≥ багато досл≥дник≥в прийшли до висновку про дуже малу в≥рог≥дн≥сть зараженн¤ медичного персоналу п≥д час обслуговуванн¤ пац≥Їнт≥в з ¬≤Ћ-≥нфекц≥Їю. ¬ одн≥й з публ≥кац≥й наведено результати серолог≥чного обстеженн¤ 844 медик≥в, ¤к≥ обслуговували 400 хворих на —Ќ≤ƒ. —еред такого великого числа прац≥вник≥в ви¤влено т≥льки 3 серопозитивн≥ особи, до того ж вс≥ троЇ належали до групи ризику. «а даними американських досл≥дник≥в, ≥з 7000 ≥нф≥кованих медичних прац≥вник≥в т≥льки 40 заразились при виконанн≥ своњх профес≥йних обов'¤зк≥в, решта були з групи ризику. …мов≥рн≥сть профес≥йного зараженн¤ медичного персоналу при попаданн≥ екскрету хворого на њх слизов≥ оболонки або пошкодженн≥ шк≥ри ≥нф≥кованим предметом, очевидно, не перевищуЇ 0,1-0,4 %.
≈п≥дем≥чн≥ спостереженн¤ показують, що ¬≤Ћ значно р≥дше передаЇтьс¤ парентерально, н≥ж гепатит ¬. ќписан≥ випадки, коли в≥д ≥нф≥кованих обома в≥русами хворого заразились парентерально т≥льки гепатитом. ѕри в≥русному гепатит≥ ¬ до зараженн¤ призводить б≥л¤ 10 % парентеральних ≥нцидент≥в з медичним персоналом. ≤ншими словами, в≥рог≥дн≥сть парентерального зараженн¤ збудником гепатиту ¬ у 5 раз≥в б≥льша н≥ж ¬≤Ћ. “реба мати на уваз≥, що в умовах л≥карн≥ хвор≥ отримують внутр≥шньовенн≥ ≥ внутр≥шньом'¤зов≥ ≥н'Їкц≥њ, тод≥ ¤к медичн≥ прац≥вники т≥льки поверхнев≥ пошкодженн¤ шк≥ри, ¤к≥ значно р≥дше обумовлюють зараженн¤.
ƒос≥ немаЇ достов≥рних даних про побутове зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини. “еоретично, одначе, припускають, що факторами передач≥ можуть стати так≥ побутов≥ реч≥, ¤к бритва, ножиц≥, зубна щ≥тка, на ¤к≥ потрапила ≥нф≥кована кров. якщо таким ≥нструментом поранитьс¤ ≥нша людина, то вона може заразитись.
ѕередача в≥русу з≥ слиною ≥ п≥д час поц≥лунку малов≥рог≥дна. ўоби заразитись слиною, в н≥й мають бути кров, лейкоцити. –озрахунки показують, що достатн¤ дл¤ зараженн¤ доза в≥русу м≥ститьс¤ у 0,1 мл кров≥ хворого. —аме така к≥льк≥сть ≥нф≥кованоњ кров≥ повинна бути у слин≥ та ще й потрапити у кровоносне русло рецип≥Їнта, що практично малов≥рог≥дно. ѕравда, ≥снують р≥зн≥ способи поц≥лунку, наприклад, "французький" шл¤хом обм≥ну слини на к≥нчику ¤зика. ѕри хворобах орган≥в ротовоњ порожнини, зокрема парадонтоз≥, у слин≥ можуть бути дом≥шки кров≥. “ому, ¤к кажуть, "береженого бог береже". јртисти багатьох театр≥в —Ўј ≥ крањн ™вропи, ¤ким у спектакл≥ доводитьс¤ ц≥луватись, вимагають у своњх партнер≥в ≥ партнерш медичну дов≥дку про в≥дсутн≥сть в≥русонос≥йства.
Ќа п≥дстав≥ сказаного до групи п≥двищеного ризику ≥нф≥куванн¤ ¬≤Ћом належать так≥ особи: 1. √омо- ≥ б≥сексуал≥сти. 2. Ќаркомани, ¤к≥ ввод¤ть соб≥ наркотики внутр≥шньовенно. 3. –ецип≥Їнти кров≥, њњ препарат≥в ≥ орган≥в. 4. ѕов≥њ та ≥нш≥ особи, ¤к≥ провод¤ть безладне статеве житт¤. 5. ’вор≥ на венеричн≥ хвороби та в≥русн≥ гепатити ¬, —, D. 6. ƒ≥ти, матер≥ ¤ких нос≥њ ¬≤Ћу.
ѕитанн¤ про сприйн¤тлив≥сть до ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ потребуЇ дальшого вивченн¤. ќчевидно, вона загальна, тому що п≥д час переливанн¤ ≥нф≥кованоњ донорськоњ кров≥ заражаютьс¤ вс≥ рецип≥Їнти. Ќабутого ≥мун≥тету немаЇ.
¬≥рус ≥мунодеф≥циту наст≥льки адаптований до кл≥тин лейкоцитарного р¤ду ≥ нест≥йкий у зовн≥шньому середовищ≥, що може передаватись в≥д людини до людини т≥льки при пр¤мому контакт≥ "кров - кров" або "сперма - кров". ¬≥н не адаптований до таких живих переносник≥в, ¤к комар≥ чи кл≥щ≥, а тому не може передаватись за допомогою трансм≥сивного механ≥зму.
«алежно в≥д часу розповсюдженн¤ розр≥зн¤ють 3 зони сучасноњ пандем≥њ ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ. ƒо 1-њ в≥днос¤ть ÷ентральну јфрику ≥  арибський басейн, ¤к≥ характеризуютьс¤ передачею в≥русу переважно при гетеросексуальних контактах. ƒруга зона охоплюЇ ѕ≥вн≥чну јмерику, «ах≥дну ™вропу, јвстрал≥ю й ќкеан≥ю, де в≥рус циркулюЇ переважно серед гомосексуал≥ст≥в ≥ наркоман≥в. “рет¤ зона розповсюджуЇтьс¤ на —х≥дну ™вропу ≥ јз≥ю, в тому числ≥ на ”крањну. “ут еп≥дем≥¤ —Ќ≤ƒу лише розпочалась, але темпи њњ р≥зко зростають. “ак, в ≤нд≥њ число хворих у перш≥й половин≥ 1990-х рок≥в зросло в 71 раз. “ањланд у 1990 роц≥ займав 57-ме м≥сце у св≥т≥, а в 1996 - вже п'¤те.  амбоджа за тим же показником перейшла з 173-го на 59-те м≥сце. Ѕагато хто усв≥домлюЇ, що одного з причин такого зросту Ї ≥ндустр≥¤ дит¤чого сексу, ¤ка процв≥таЇ у вищезгаданих аз≥атських крањнах.
¬ де¤ких крањнах јфрики склалась катастроф≥чна ситуац≥¤: щороку в≥рус вражаЇ майже 2 % населенн¤. ¬≥дносно част≥ше, н≥ж в ≥нших рег≥онах, ≥нф≥куютьс¤ д≥ти. ” р¤д≥ район≥в  ен≥њ та ”ганди част≥ше ¬≤Ћ-≥нф≥кованих дос¤гаЇ 70 %. ¬же трапл¤ютьс¤ невелик≥ села, жител≥ ¤ких майже вимерли в≥д —Ќ≤ƒу. ¬есь св≥т облет≥в зн≥мок, на ¤кому фотоапарат заф≥ксував траурну процес≥ю з дек≥лькох родич≥в, ¤к≥ прињхали у село, щоб провести на цвинтар останнього жител¤ - жертву —Ќ≤ƒу. «а т≥Їњ ж причини р≥зко скоротилось виробництво на де¤ких п≥дприЇмствах. ” розповсюдженн≥ ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ в јфриц≥ безперечно велику роль з≥грали урбан≥зац≥¤ ≥ проституц≥¤. ¬ де¤ких крањнах ≥нф≥кованими ви¤вилось до 80 % пов≥й. як пов≥домл¤Ї преса, на терен≥ колишнього –ад¤нського —оюзу першою жертвою —Ќ≤ƒу, ¤ку вдалось ви¤вити, став гомосексуал≥ст котрий повернувс¤ з “анзан≥њ, де тривалий час працював перекладачем ≥, очевидно, заразивс¤. « 24 спокушених ним юнак≥в 5 заразились. ” подальшому один з них заразив свою наречену - дев'¤тикласницю, ≥нший - коханку ≥ дружину, в≥д ¤коњ в свою чергу, ≥нф≥кувалась дитина. ÷ей чолов≥к ви¤вивс¤ ще й донором, ≥ дек≥лька людей заразились, коли њм переливали кров. —умарний результат такий: в≥д 1 хворого заразилось 14 ос≥б.
«а ор≥Їнтовними оц≥нками ¬ќќ«, в≥русом —Ќ≤ƒу ≥нф≥ковано понад 20 м≥льйон≥в людей. ¬≥русонос≥њ ≥ хвор≥ на —Ќ≤ƒ ви¤влен≥ в 160 крањнах. «г≥дно оф≥ц≥йних даних, загальна к≥льк≥сть захвор≥лих дос¤гаЇ 3 м≥льйон≥в. ѕроте спец≥ал≥сти тверд¤ть, що ц¤ цифра дуже занижена, тому що в ™вроп≥ не ви¤вл¤Їтьс¤ кожний четвертий хворий, в крањнах јмерики реЇструютьс¤ т≥льки два з кожних трьох хворих на —Ќ≤ƒ, а в јфриц≥ - не б≥льше 12-13 %. ѕрогноз на найближч≥ роки дуже невт≥шний: до 2000 року к≥льк≥сть ос≥б, заражених ¬≤Ћ, дос¤гне 40 м≥льйон≥в, а саме хвороба уразить 12-18 м≥льйон≥в чолов≥к; до к≥нц¤ 90-х рок≥в щороку вмиратиме в≥д —Ќ≤ƒу 1 млн. чолов≥к.
Ќа похмурому тл≥ сьогоденн¤ ”крањна ще донедавна вигл¤дала значно краще. јле в 1995 роц≥ еп≥дем≥чна ситуац≥¤ р≥зко пог≥ршилась. ” пор≥вн¤нн≥ з попередн≥м роком к≥льк≥сть вперше ви¤влених ¬≤Ћ-≥нф≥кованих громад¤н зб≥льшилас¤ у 34 рази ≥ на к≥нець 1995 року склала 1490. ћайже 70 % нових ≥нф≥кованих ос≥б становили наркомани. Ќайб≥льш≥ спалахи ≥нфекц≥њ були зареЇстрован≥ у ћиколањвськ≥й, ќдеськ≥й област¤х ≥ в јвтономн≥й –еспубл≥ц≥  рим.
” наступн≥ 2 роки в ”крањн≥ спостер≥галось поширенн¤ ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ найб≥льше серед ос≥б, ¤к≥ вживають наркотичн≥ речовини шл¤хом ≥н'Їкц≥й, ≥ дещо пов≥льн≥ше серед тих, хто не маЇ пост≥йного статевого партнера. ≈п≥дем≥¤ поширилас¤ на вс≥ област≥ ”крањни.
“¤жка ≥нфл¤ц≥¤ ≥з швидким зубож≥нн¤м великого прошарку людей, зростанн¤ наркоман≥й ≥ проституц≥њ, слабка матер≥альна база заклад≥в охорони здоровТ¤ та ≥нш≥ соц≥альн≥ б≥ди, що сп≥дкали молоду державу, швидко пог≥ршують еп≥дем≥чну ситуац≥ю. ” зв'¤зку з тим, що статевий шл¤х передач≥ ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ в ”крањн≥ досить активний, викликаЇ занепокоЇнн¤ неухильне зб≥льшенн¤ числа венеричних хворих. “ак, за останн≥ 5 рок≥в захворюван≥сть сиф≥л≥сом зросла майже в 11 раз≥в, кожного року число хворих подвоюЇтьс¤. Ќезважаючи на пог≥ршенн¤ еп≥дем≥чноњ ситуац≥њ у населенн¤ немаЇ достатньоњ настороженост≥ стосовно ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ. Ќа думку експерт≥в ¬ќќ«, —х≥дн≥й ™вроп≥ загрожуЇ еп≥дем≥¤ ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ, ¤ку за масштабами можна пор≥вн¤ти з т≥Їю, що охопила јфрику.

ѕј“ќ√≈Ќ≈«. Ћише два види людських кл≥тин високо чутлив≥ до ¬≤Ћ - “-л≥мфоцити (хелпери) ≥ макрофаги, бо на њхн≥й поверхн≥ Ї рецептори, до ¤ких може причепитись в≥рус. ѕрил≥пившись до поверхн≥ цих кл≥тин ≥ проникнувши всередину, в≥рус запускаЇ зворотний синтез свого генома: ƒЌ , що утворилась, прилаштовуЇтьс¤ до хромосоми кл≥тини ≥ перетворюЇтьс¤ у пров≥рус, що може тривалий час (в≥д дек≥лькох м≥с¤ц≥в до 10 рок≥в ≥ довше) збер≥гатись у неактивному стан≥. ¬ ≥нших випадках пров≥рус ви¤вл¤Ї себе, синтезуючи в≥русн≥ б≥лки, що веде до утворенн¤ в≥рус≥в ≥мунодеф≥циту. ќстанн≥ заражають нов≥, чутлив≥ до них кл≥тини. ÷ей "ланцюговий процес" охоплюЇ все б≥льшу к≥льк≥сть “-хелпер≥в, макрофаг≥в ≥ моноцит≥в, руйнуючи матер≥альну основу кл≥тинного ≥мун≥тету.
ќстанн≥м часом доведено, що ¬≤Ћ може також розмножуватись в ¬-кл≥тинах, астроцитах, кл≥тинах гл≥њ ≥ кл≥тинах Ћангерганса. ¬становлено безпосередню патогенну д≥ю ¬≤Ћу на мозкову тканину, ¤ка не обумовлена ≥мунодеф≥цитом. ¬она веде до недоумства ≥ розс≥¤ного склерозу.
¬ажлива особлив≥сть ¬≤Ћ пол¤гаЇ в тому, що кл≥тини, в ¤ких в≥н розмножуЇтьс¤, через де¤кий час гинуть. ¬иникаЇ так званий цитопатичний ефект. Ѕ≥льш≥сть ≥нших вид≥в ретров≥рус≥в не мають цитопатичноњ д≥њ, тобто в≥рус ≥ кл≥тина можуть сп≥в≥снувати мирно невизначений час.
ќрган≥зм хворого не залишаЇтьс¤ збоку, в≥н реагуЇ на вторгненн¤ чужинц≥в, виробл¤ючи антит≥ла. ¬ результат≥ антит≥лоутворенн¤ та ≥нших зм≥н ≥мунноњ системи м≥ж орган≥змом зараженоњ особи ≥ ¬≤Ћ настаЇ крихка р≥вновага, ¤ка може збер≥гатись п≥вроку, а то й дек≥лька рок≥в. ” людини немаЇ жодних ознак хвороби, але вже заразна дл¤ ≥нших. ≤мунолог≥чне досл≥дженн¤ в цей пер≥од ви¤вл¤Ї зниженн¤ к≥льк≥сного сп≥вв≥дношенн¤ “-хелпер≥в ≥ “-супресор≥в, а також ураженн¤ макрофаг≥в. ќсновний удар припадаЇ на субпопул¤ц≥ю хелпер≥в, бо на њхн≥й поверхн≥ набагато б≥льше рецептор≥в, до ¤ких може приклењтись в≥рус, н≥ж на макрофагах.
ћан≥фестац≥њ хвороби можуть спри¤ти повторне зараженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту, нашаруванн¤ ≥ншоњ ≥нфекц≥њ, наприклад герпесу, чи загальне ослабленн¤ ≥мун≥тету, викликане р≥зними причинами (голод, перевтома, псих≥чна або ф≥зична травма). Ќауц≥ ще мало в≥дом≥ механ≥зми переходу пров≥русу в активну форму ≥ розвитку перших кл≥н≥чних про¤в≥в.
≤нтенсивне розмноженн¤ в≥р≥он≥в у “-хелпер супроводжуЇтьс¤ њх виходом через цитоплазматичну мембрану. ¬насл≥док цього в мембран≥ утворюЇтьс¤ дуже багато "д≥рок", через ¤к≥ виливаЇтьс¤ вм≥ст кл≥тини, ≥ вона гине.  р≥м того, на поверхн≥ уражених “-хелпер≥в знаход¤тьс¤ в≥русн≥ б≥лки злитт¤, ¤к≥ м≥ж собою склеюютьс¤, утворюючи конгломерати, що образно назван≥ домовиною л≥мфоцит≥в. “аким чином руйнуЇтьс¤ матер≥альна основа ≥мунноњ системи.
ѕад≥нн¤ числа “-хелпер≥в порушуЇ нормальне њх сп≥вв≥дношенн¤ ≥з “-супресорами (“4:“8), ¤ких стаЇ значно б≥льше, ≥ вони починають пригн≥чувати ≥мун≥тет.  лон ≥мунолог≥чноњ пам'¤т≥ знижуЇтьс¤ до 10 кл≥тин (¤к в≥домо, в норм≥ њх понад 1000). ¬насл≥док цих процес≥в орган≥зм стаЇ безпорадним не т≥льки перед патогенними м≥кробами, але й умовнопатогенними ≥ нав≥ть сапроф≥тами.
“-хелпери гинучи викидають гуморальний фактор, що активуЇ ¬-л≥мфоцити. ¬насл≥док цього в≥дбуваЇтьс¤ г≥перпродукц≥¤ ≥муноглобул≥н≥в. ÷е в свою чергу веде до п≥двищенн¤ к≥лькост≥ циркулюючих ≥мунних комплекс≥в ≥ в≥дпов≥дних патолог≥чних ≥мунолог≥чних процес≥в. ѕригн≥ченн¤ к≥лерноњ системи обумовлюЇ розвиток саркоми  апош≥ та ≥нших пухлин.
як в≥дзначалось, ≥нфекц≥йний процес супроводжуЇтьс¤ формуванн¤м гуморального ≥мун≥тету. ¬же через 1-3 м≥с¤ц≥ п≥сл¤ зараженн¤ у кров≥ з'¤вл¤ютьс¤ антит≥ла до антиген≥в в≥русу. јле вони не мають повноц≥нного захисного значенн¤, хоч ≥ дос¤гають великого титру. Ќе дивл¤чись на велику концентрац≥ю против≥русних антит≥л у кров≥, збудник збер≥гаЇтьс¤ в орган≥зм≥ нос≥¤, нос≥йство може перейти у захворюванн¤, що прогресуЇ.
ќсобливий практичний ≥нтерес викликають частота ≥ строки переходу в≥русонос≥йства у захворюванн¤, бо в≥д цього залежить подальша дол¤ ≥нф≥кованоњ особи. «г≥дно даних дес¤тир≥чного спостереженн¤, прот¤гом 5 рок≥в п≥сл¤ ≥нф≥куванн¤ у 20-30 % ос≥б розвиваЇтьс¤ —Ќ≤ƒ, у такоњ ж к≥лькост≥ - —Ќ≤ƒ - асоц≥йований симптомокомплекс, у решти 40-60 % нос≥њв кл≥н≥чн≥ ознаки захворюванн¤ не розвиваютьс¤.

 Ћ≤Ќ≤„Ќ≤ ѕ–ќя¬». —Ќ≤ƒ маЇ багатолику та р≥знобарвну кл≥н≥чну картину. «а влучним виразом одного кл≥н≥циста, "щоби знати —Ќ≤ƒ, необх≥дно знати всю медицину".
≤нкубац≥йний пер≥од триваЇ в≥д 1 м≥с¤ц¤ до 10 рок≥в ≥ б≥льше. ÷е означаЇ, що люди, ¤к≥ заразились сьогодн≥, можуть захвор≥ти у ’’≤ стол≥тт≥. ” д≥тей в≥н коротший, н≥ж у дорослих. ¬ результат≥ зараженн¤ при статевому контакт≥ в≥н звичайно коротший, н≥ж при переливанн≥ кров≥.
 л≥н≥чний переб≥г хвороби умовно можна под≥лити на дек≥лька пер≥од≥в. ” 30-50 % ≥нф≥кованих в≥русом вже через 2-4 тижн≥ п≥сл¤ зараженн¤ спостер≥гаЇтьс¤ мононуклеозопод≥бний стан. ¬≥н характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю гар¤чки, анг≥ни, зб≥льшенн¤ шийних л≥мфатичних вузл≥в, печ≥нки та селез≥нки. јнал≥з кров≥ вказуЇ на л≥мфопен≥ю. ÷≥ симптоми хвороби д≥йсно нагадують ≥нфекц≥йний мононуклеоз.
„ерез 7-10 дн≥в загальний стан хворого покращуЇтьс¤, основн≥ про¤ви патолог≥чного процесу щезають. —кладаЇтьс¤ враженн¤, що наступило видужанн¤. ¬ д≥йсност≥ ж хвороба переходить в наступний, латентний, пер≥од, ¤кий може тривати довго, ≥нод≥ роки. ™диною ознакою хвороби може бути зб≥льшенн¤ л≥мфовузл≥в - задньошийних, надключичних, пахвових, л≥ктьових та ≥нших (мал. 5).

¬они, ¤к правило, велик≥, неспа¤н≥, рухом≥, де¤к≥ болюч≥. ¬≥дносно менше д≥агностичне значенн¤ маЇ зб≥льшенн¤ передньошийних ≥ кутощелепних вузл≥в, тому що вони можуть зб≥льшуватись при захворюванн¤х зуб≥в, ¤сен ≥ верхн≥х дихальних шл¤х≥в. Ќавр¤д чи можна надавати серйозного значенн¤ також паховому л≥мфаден≥ту, тому що в≥н ви¤вл¤Їтьс¤ у багатьох практично здорових людей ≥ маЇ неспециф≥чну природу. ≈ксперти ¬ќќ« п≥дозр≥лим на ¬≤Ћ-≥нфекц≥ю вважають зб≥льшенн¤ б≥льш н≥ж одного л≥мфавузла, б≥льше н≥ж одн≥Їњ анатом≥чноњ област≥, кр≥м паховоњ, ¤ке триваЇ понад 1,5 м≥с¤ц¤. Ќадал≥ розвиваЇтьс¤ —Ќ≤ƒ-асоц≥йований симптомокомплекс, або пре—Ќ≤ƒ, що Ї трет≥м кл≥н≥чним пер≥одом. ¬≥н триваЇ част≥ше в≥д 1 до 6 м≥с¤ц≥в, р≥дше дек≥лька рок≥в. ÷ей пер≥од характеризуЇтьс¤ великою р≥зноман≥тн≥стю ≥ неспециф≥чн≥стю про¤в≥в. Ќайб≥льш характерн≥ дл¤ пре—Ќ≤ƒу перем≥жна або пост≥йна гар¤чка (до 38-40 ∞ —) нев≥домоњ ет≥олог≥њ ≥ генерал≥зована л≥мфоденопат≥¤. “емпература т≥ла може п≥двищуватись у будь-¤ку пору доби, але част≥ше це в≥дбуваЇтьс¤ у друг≥й половин≥ дн¤ ≥ вноч≥. ’ворий стаЇ кволий, часто ≥ р¤сно пот≥Ї, особливо вноч≥. Ѕагатьох ос≥б турбуЇ пронос, ¤кий також ослаблюЇ сили. ¬иражена ≥нтоксикац≥¤ з гар¤чкою ≥ проносом ведуть до прогресуючоњ втрати маси т≥ла ≥ схудненн¤ (мал. 6, 7).

ћожуть спостер≥гатись кашель, задишка, себорейний дерматит, алопец≥¤. “иповими Ї ускладненн¤, викликан≥ актив≥зац≥Їю умовно-патогенноњ флори у вигл¤д≥ гно¤чкових уражень шк≥ри, зокрема фол≥кул≥т≥в, кандидозних стоматит≥в ≥ езофаг≥т≥в. ¬ м≥ру прогресуванн¤ хвороби ураженн¤ набирають пол≥офагного характеру. Ќе зважаючи на вказан≥ зм≥ни —Ќ≤ƒ-асоц≥йований симптомокомплекс безпосередньо не загрожуЇ життю хворого. ѕер≥одично спостер≥гаЇтьс¤ суттЇве покращанн¤ здоров'¤ ≥ нав≥ть настаЇ короткочасна або тривала кл≥н≥чна рем≥с≥¤, ≥ тод≥ складаЇтьс¤ враженн¤ про видужанн¤. Ќаступний, останн≥й, пер≥од - власне —Ќ≤ƒ. ¬≥н обумовлений повною неспроможн≥стю ≥мунноњ системи.  л≥н≥чна картина залежить в≥д приЇднанн¤ т¤жкоњ опортун≥стичноњ ≥нфекц≥њ або саркоми  апош≥, на п≥дстав≥ ¤ких д≥агностують цей ф≥нальний пер≥од (мал. 8-15).

 –»“≈–≤ѓ ƒ≤ј√Ќќ«”. ƒ≥агностика ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ, в тому числ≥ —Ќ≤ƒу, - дуже складне ≥ в≥дпов≥дальне завданн¤. √≥перд≥агностика не допустима. јдже пов≥домленн¤ про зараженн¤ може викликати в потерп≥лого шокову реакц≥ю, крайн≥й ступ≥нь в≥дчаю з втратою самоконтролю. ¬≥дом≥ самогубства ос≥б, у ¤ких д≥агностовано —Ќ≤ƒ. “рапл¤лись випадки, коли п≥сл¤ такого вчинку при патологоанатом≥чному досл≥дженн≥ на¤вн≥сть —Ќ≤ƒу в≥дкидалась. “реба також пам'¤тати, що ви¤вленн¤ ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ т¤гне за собою низку соц≥ально-правових проблем ≥ обмежень, що ускладнюють житт¤ та обмежують свободу д≥й ураженоњ особи.
ѕопри добру по≥нформован≥сть л≥кар≥в про —Ќ≤ƒ не так вже р≥дко маЇ м≥сце п≥зне розп≥знаванн¤ хвороби. як пов≥домл¤ла преса, в жовтн≥ 1988 року в —анкт-ѕетербурз≥ в≥д —Ќ≤ƒу померла 29-р≥чна студентка технолог≥чного ≥нституту, ¤ка прот¤гом 9 рок≥в займалась проституц≥Їю. ÷е був перший випадок реЇстрац≥њ смерт≥ в≥д —Ќ≤ƒу в тод≥шньому –ад¤нському —оюз≥. —умним в ц≥й ≥стор≥њ було й те, що хвора багаторазово зверталась за медичною допомогою, л≥кувалась в ≥нститутських кл≥н≥ках, д≥агноз розп≥знав лише патологоанатом. ¬ипадки постмортальноњ д≥агностики —Ќ≤ƒу мають м≥сце ≥ тепер.
¬ажливим критер≥Їм д≥агностики служить еп≥дем≥олог≥чний анамнез. ƒуже п≥дозр≥лими на можлив≥сть ураженн¤ в≥русом ≥мунодеф≥циту людини Ї гомосексуал≥зм, наркоман≥¤, проституц≥¤, статев≥ зв'¤зки з прињжджими з крањн троп≥чноњ јфрики, —Ўј,  арибського басейну та «ах≥дноњ ™вропи, тобто з тих рег≥он≥в, де високий р≥вень ≥нф≥куванн¤ населенн¤.  р≥м того, треба ретельно з≥брати парентеральний анамнез - так, ¤к це робл¤ть при в≥русному гепатит≥ ¬. ќсобливоњ уваги заслуговують дан≥ про переливанн¤ кров≥ та њњ препарат≥в, оперативн≥ втручанн¤, трансплантац≥ю орган≥в, ≥нструментальн≥ досл≥дженн¤.
ƒо найважлив≥ших кл≥н≥чних критер≥њв д≥агнозу —Ќ≤ƒу треба в≥днести л≥мфаденопат≥ю, втрату маси т≥ла, ст≥йку д≥арею ≥ гар¤чкову реакц≥ю.  ожний з цих симптом≥в сам по соб≥ малопереконливий, але в сукупност≥ та ще з в≥дпов≥дними еп≥дем≥олог≥чними даними вони дають змогу зап≥дозрити —Ќ≤ƒ-асоц≥йований симптомокомплекс. якщо приЇднуютьс¤ опортун≥стичн≥ стани, особливо пневмоцистна пневмон≥¤ ≥ саркома  апош≥, то п≥дстави д≥агностувати —Ќ≤ƒ дуже зростають. ƒосить зазначити, що тепер у 97 % хворих на саркому  апош≥ ви¤вл¤ють —Ќ≤ƒ. ≤ лише 3 % становл¤ть хвор≥ на класичну форму саркоми  апош≥, ¤ка зустр≥чалсь в минулому ≥ жодного в≥дношенн¤ до —Ќ≤ƒу немаЇ. ƒуже важливо не т≥льки ви¤вити вказан≥ захворюванн¤, але й вивчити њх кл≥н≥чн≥ особливост≥. якщо останн≥ характерн≥ дл¤ —Ќ≤ƒу, то в≥рог≥дн≥сть д≥агнозу, ¤к правило, не викликаЇ сумн≥в≥в.
јле ми зазначали, що помил¤тись щодо на¤вност≥ —Ќ≤ƒу л≥кар немаЇ права. “ому сл≥д обов'¤зково зд≥йснити лабораторне досл≥дженн¤ кров≥ хворого на присутн≥сть в≥русу або антит≥л до нього. ¬ид≥ленн¤ та ≥дентиф≥кац≥¤ в≥русу, однак, належать до р≥дк≥сних випадк≥в ≥ можуть зд≥йснюватись лише в небагатьох лаборатор≥¤х св≥ту, причому цей процес досить складний ≥ займаЇ багато часу.
Ќайлегше визначити на¤вн≥сть антит≥л до в≥русу ≥мунодеф≥циту. ¬они ви¤вл¤ютьс¤ майже у вс≥х ≥нф≥кованих вже через м≥с¤ць п≥сл¤ зараженн¤.
ƒл¤ обстеженн¤ населенн¤ на на¤вн≥сть антит≥л користуютьс¤ переважно методами ≥муноферментного анал≥зу та ≥муноблотингу. ѕерший метод простий, дешевий, високочутливий, але недостатньо специф≥чний. ¬≥н ≥нод≥ вказуЇ на антит≥ла там, де њх немаЇ, або ж може не ви¤вити на¤вн≥ антит≥ла. ÷е так зван≥ помилковопозитивн≥ та помилковонегативн≥ реакц≥њ ≥муноферментного анал≥зу. «ам≥сть ≥муноферментного методу в де¤ких крањнах застосовують метод флюоресцуючих антит≥л. ¬ його основ≥ лежить специф≥чна взаЇмод≥¤ флюоресцуючих антит≥л з гомолог≥чним антигеном. ѕри цьому утворюЇтьс¤ комплекс антиген-антит≥ло, ¤кий ви¤вл¤ють за допомогою люм≥несцентного м≥кроскопа.
ћетод ≥муноблотингу менш чутливий, але високоспециф≥чний. ¬≥н пол¤гаЇ у фракц≥онуванн≥ б≥лк≥в ¬≤Ћу за допомогою електрофорезу з наступною ≥ндикац≥Їю отриманих фракц≥й ≥муноферментним анал≥зом. ѕозитивна реакц≥¤ про¤вл¤Їтьс¤ у вигл¤д≥ забарвлених смужок на н≥троцелюльозному папер≥. ќдже, ≥муноблот даЇ змогу ви¤вити антит≥ла до структурних б≥лк≥в ¬≤Ћу. ќстанн≥м часом зам≥сть ≥муноблотингу в де¤ких лаборатор≥¤х почали використовувати метод рад≥о≥мунопрецип≥тац≥њ, ¤ким також ви¤вл¤ють сироватков≥ антит≥ла до структурних б≥лк≥в ¬≤Ћу. ћетод рад≥о≥мунопрецип≥тац≥њ вважаЇтьс¤ специф≥чн≥шим, н≥ж ≥муноблот, але й в≥н складний у виконанн≥ та дорогий.
” практичних умовах поступають таким чином. ¬с≥х, кого треба, обстежують за допомогою ≥муноферментного методу. ƒл¤ досл≥дженн¤ беруть 5 мл кров≥ в стерильну проб≥рку або в пен≥цил≥новий флакон, закривають корком ≥ пом≥щають в холодильник при температур≥ +2...+4 —. ѕ≥сл¤ утворенн¤ згустка в≥дсмоктують сироватку в такий же стерильний посуд. ћатер≥ал направл¤ють не п≥зн≥ше 1-3 д≥б у м≥сцеву лаборатор≥ю д≥агностики ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ.
якщо ви¤вл¤ють антит≥ла до ¬≤Ћу або сумн≥вний результат ≤‘ј, то у цього ж пац≥Їнта повторно беруть таку ж порц≥ю кров≥ ≥ знову досл≥джують за допомогою ≥муноферментного методу. ” випадку повторного ви¤вленн¤ антит≥л вз≥рець сироватки кров≥ в≥дправл¤ють до ”крањнського центру по проф≥лактиц≥ та боротьб≥ з≥ —Ќ≤ƒом або його ф≥л≥њ, де ведуть досл≥дженн¤ методом ≥муноблотингу або рад≥о≥мунопрецип≥тац≥њ. ” випадку п≥дтвердженн¤ на¤вност≥ антит≥л до цього ж центру або його ф≥л≥њ спр¤мовують самого пац≥Їнта дл¤ поглибленого медичного обстеженн¤. ќстаточний д≥агноз встановлюЇ компетентна ком≥с≥¤. ¬она ж зобов'¤зана пов≥домити про св≥й висновок ≥нф≥кованого ≥ письмово в≥дпов≥дну територ≥альну санеп≥дстанц≥ю. ¬≥д ви¤вленого нос≥¤ в≥русу беруть письмове зобов'¤занн¤ запоб≥гати поширенню ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ, його попереджають про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за св≥доме поставленн¤ в небезпеку зараженн¤ або зараженн¤ ≥ншоњ особи.
—л≥д зазначити, що у д≥тей, ¤ких народили ≥нф≥кован≥ матер≥, у кров≥ можна ви¤вити материнськ≥ антит≥ла до ¬≤Ћу, що належать до ≥муноглобул≥н≥в класу G. ¬ласн≥ антит≥ла класу ј у д≥тей, заражених трансплацентарно або п≥д час полог≥в, з'¤вл¤ютьс¤ лише лише через 15-18 м≥с¤ц≥в п≥сл¤ народженн¤. ≤муноглобул≥ни класу ј, ¤к в≥домо, не проход¤ть через плаценту ≥ можуть належати т≥льки ≥нф≥кован≥й дитин≥.
–¤д ф≥рм випускають комерц≥йн≥ набори тестових систем дл¤ серолог≥чних досл≥джень. ¬они створюютьс¤ методами генноњ ≥нженер≥њ. јле тестов≥ системи потребують пост≥йного вдосконаленн¤, що обумовлено генетичною м≥нлив≥стю в≥русу.
ƒосл≥дженн¤ р≥зних ≥зол¤т≥в ¬≤Ћу ви¤вл¤Ї њх велику неоднор≥дн≥сть. —початку був в≥домий один ¬≤Ћ, хоч ≥ називавс¤ в≥н по-р≥зному. ќп≥сл¤ з'¤вивс¤ ¬≤Ћ-2. “епер вид≥л¤ють вже 5 родин≥в ¤к≥ мають свою географ≥ю розповсюдженн¤. ” середин≥ кожноњ родини в≥руси в≥др≥зн¤ютьс¤ за нуклеотидними посл≥довност¤ми на 1020 %, а родини пом≥ж собою не менше, н≥ж на 30 %. ¬се це ч≥тко показуЇ вибуховопод≥бну еволюц≥ю ¬≤Ћу, що потребуЇ створенн¤ в≥дпов≥дних специф≥чних тест-систем дл¤ лабораторного розп≥знаванн¤ в≥рус≥в. ”крањна поки що не маЇ тестових систем власного виробництва, ¤к≥ б ви¤вл¤ли м≥сцев≥ р≥зновиди збудника. јле тест-системи з м≥сцевих ≥зол¤т≥в ¬≤Ћу вже створюютьс¤ ≥ Ї над≥¤, що найближчим часом вдастьс¤ налагодити њх виробництво.
¬ ”крањн≥ створено мережу д≥агностичних лаборатор≥й. ѓх к≥льк≥сть дос¤гла 170. ƒал≥ зб≥льшувати число лаборатор≥й, очевидно, немаЇ сенсу, тому що масове обстеженн¤ населенн¤ без врахуванн¤ показань не виправдало себе ≥ потребуЇ дуже великих кошт≥в. √оловним завданн¤м на сучасному етап≥ Ї забезпеченн¤ високоњ ¤кост≥ лабораторних досл≥джень. ƒл¤ оптим≥зац≥њ роботи лабораторноњ мереж≥ ≥ виконанн¤ другого етапу досл≥джень (тести п≥дтвердженн¤) створено рег≥ональн≥ д≥агностичн≥ центри.
Ќедавно встановлено, що визначенн¤ вм≥сту –Ќ  ¬≤Ћу в плазм≥ кров≥ пац≥Їнт≥в даЇ змогу прогнозувати прогресуванн¤ хвороби. ѕ≥двищенн¤ його б≥льш н≥ж у 3 рази вказуЇ на ≥нтенсиф≥кац≥ю репл≥кац≥њ в≥русу, а також на неефективн≥сть против≥русноњ терап≥њ. ћетоди досл≥дженн¤ в≥русноњ –Ќ  грунтуютьс¤ на њњ ампл≥ф≥кац≥њ за допомогою ол≥гопептидноњ г≥бридизац≥њ та м≥чених ензим≥в. ¬же випускаютьс¤ в≥дпов≥дн≥ комерц≥йн≥ тест-системи.
Ќепр¤мим св≥дченн¤м про ≥мунодеф≥цитний стан може бути внутр≥шньошк≥рна проба - мультитест з 7 розповсюдженими алергенами. як правило, у хворих спостер≥гаЇтьс¤ анерг≥¤, а в здорових ос≥б завжди дек≥лька позитивних проб. «агальний анал≥з кров≥ вказуЇ на зниженн¤ к≥лькост≥ л≥мфоцит≥в ≥ лейкоцит≥в.
« метою ви¤вленн¤ ≥мунодеф≥цитного стану орган≥зму у конкретноњ особи визначають к≥льк≥сть субпопул¤ц≥й “-л≥мфоцит≥в у периферичн≥й кров≥, зокрема сп≥вв≥дношенн¤ “4 : “8, тобто “-хелпер≥в до “-супресор≥в. јле такий д≥агностичний п≥дх≥д менш ≥нформативний, н≥ж досл≥дженн¤ кров≥ на присутн≥сть антит≥л до ¬≤Ћ. –≥ч у тому, що р≥зн≥ автори вважають п≥дозр≥лим р≥зний ступ≥нь зниженн¤ цього показника: нижче 1,5 або нижче 0,9. “аке знижене сп≥вв≥дношенн¤ часто ви¤вл¤ють у гомосексуал≥ст≥в ≥ наркоман≥в, ¤к≥ не ≥нф≥кован≥ в≥русом, а також у частини практично здорових людей. —л≥д мати на уваз≥, що ≥мунодеф≥цитн≥ стани орган≥зму пол≥ет≥олог≥чн≥. ¬они можуть виникати п≥д впливом р≥зних ≥нфекц≥йних та не≥нфекц≥йних захворювань, перевтоми, рад≥ац≥йного ураженн¤. “ому ототожнювати —Ќ≤ƒ та ≥мунодеф≥цит, нав≥ть “-кл≥тинний, було б грубою помилкою. “≥льки сукупн≥сть кл≥н≥чних, еп≥дем≥олог≥чних, ≥мунолог≥чних ≥ специф≥чних серолог≥чних метод≥в дають кл≥н≥цисту змогу обгрунтувати д≥агноз —Ќ≤ƒу.
« ≥ншого боку, насторожуЇ безупинно зростаюче число пов≥домлень про те, що в де¤ких ос≥б з класичною кл≥н≥чною картиною —Ќ≤ƒу н≥¤кими засобами не вдаЇтьс¤ ви¤вити ¬≤Ћ. “ому все част≥ше висловлюЇтьс¤ думка про ≥снуванн¤ ≥нших, кр≥м класичних ¬≤Ћ-1 та ¬≤Ћ-2, ≥нфекц≥йних причин, що обумовлюють розвиток —Ќ≤ƒу.
Ўтами одного ≥ того ж виду в≥русу, що вид≥лен≥ в р≥зних рег≥онах, можуть в≥др≥зн¤тись м≥ж собою. ¬ ”крањн≥ ви¤влено не в≥домий н≥де в св≥т≥ штам ¬≤Ћу, ¤кий не можна визначити п≥д час звичайного тестуванн¤. ќдн≥Їю з причин по¤ви цього п≥дтипу в≥русу, вважають, Ї авар≥¤ на „орнобильськ≥й ј≈—.

Ћ≤ ”¬јЌЌя.
Ќа сьогодн≥ ще немаЇ засоб≥в, ¤кими можна було б вил≥кувати людину в≥д ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ взагал≥ та в≥д —Ќ≤ƒу зокрема. ѕроте вдалось винайти препарати, ¤к≥ гальмують розвиток хвороби ≥ тим самим продовжують тривал≥сть житт¤ потерп≥лого. ” цьому в≥дношенн≥ кращим препаратом Ї азидотим≥дин (ј«“), його комерц≥йна назва - ретров≥р.
ј«“ блокуЇ активн≥сть в≥русного ферменту зворотньоњ транскриптази, що призупин¤Ї розмноженн¤ ¬≤Ћ у заражен≥й кл≥тин≥. Ќин≥ ј«“ ≥ його аналоги впроваджуютьс¤ дл¤ л≥куванн¤ хворих у вс≥х крањнах. ÷ей препарат призначають всередину по 2 капсули (0,2 г) 3-4 рази на день, д≥т¤м - з розрахунку 0,005-0,01 г/кг маси т≥ла на добу.  урс л≥куванн¤ триваЇ роками з невеликими перервами. ѕри застосуванн≥ цього препарату покращуЇтьс¤ загальний стан хворого, зб≥льшуЇтьс¤ маса його т≥ла, зникають де¤к≥ кл≥н≥чн≥ ознаки —Ќ≤ƒу. јле цей зас≥б дуже токсичний, особливо дл¤ кл≥тин к≥сткового мозку, п≥д час л≥куванн¤ часто розвиваЇтьс¤ анем≥¤, а нер≥дко й зменшуЇтьс¤ к≥льк≥сть лейкоцит≥в ≥ тромбоцит≥в у периферичн≥й кров≥ й зр≥дка приЇднуЇтьс¤ цироз печ≥нки. ” процес≥ л≥куванн¤ зростаЇ частка резистентних до ј«“ в≥рус≥в. ƒо того ж азидотим≥дин належить до дуже дорогих л≥к≥в. ќдна капсула коштуЇ 1,6 долара, за курс л≥куванн¤ треба заплатити 7-8 тис. долар≥в.
ѕошуки ефективн≥шого ≥ безпечн≥шого л≥куванн¤ тривають. «окрема, у Ўвейцар≥њ синтезовано препарат д≥деоксицитидин (ddc), у —Ўј - д≥деоксинозин (dd≥), ¤к≥ також пригн≥чують активн≥сть зворотньоњ транскриптази ¬≤Ћу, але менш токсичн≥, н≥ж ј«“.  р≥м цих препарат≥в використовуютьс¤ так≥ њх аналоги, ¤к ставудин (d4T) ≥ лам≥вудин («“—).
«а новими даними, глибшу антив≥русну д≥ю, н≥ж ≥нг≥б≥тори транскриптази, мають ≥нг≥б≥тори в≥русноњ протеази, зокрема ≥нд≥нав≥р. ћаючи р≥зн≥ механ≥зми д≥њ, ≥нд≥нав≥р та ј«“ у комб≥нац≥њ ви¤вл¤ють значний синерг≥зм. Ќайефективн≥шою вважаЇтьс¤ комб≥нац≥¤ з ј«“, ≥нд≥нав≥ра ≥ «—“.
≤нтенсивно вивчаютьс¤ з л≥кувальною метою препарати ≥нтерферон≥в та ≥ндуктор≥в ендогенного ≥нтерфероноутворенн¤, моноклональних антит≥л, ≥нтерлейк≥н, гормони вилочковоњ залози, ≥нш≥ способи зм≥цненн¤ кл≥тинного ≥мун≥тету, ¤кий при —Ќ≤ƒ≥ руйнуЇтьс¤. ¬ ”крањн≥ проходить випробуванн¤ препарат лаферон, що Ї украњнським удосконаленим аналогом генно-≥нженерного препарату реаферону. ¬≥н добре переноситьс¤, не маЇ поб≥чних негативних вплив≥в, викликаЇ регрес≥ю саркоми  апош≥ на 20-70 %, актив≥зуЇ у хворих на —Ќ≤ƒ кл≥тинний ≥мун≥тет. –озпочато кл≥н≥чн≥ випробуванн¤ дек≥лькох сполук, що пригн≥чують зворотну транскриптазу в≥рус≥в, ≥ стовбурових кл≥тин ембр≥онального гемопоезу.
” засобах масовоњ ≥нформац≥њ час в≥д часу з'¤вл¤ютьс¤ сенсац≥йн≥ пов≥домленн¤ про нов≥ "надефективн≥" засоби л≥куванн¤ хворих на —Ќ≤ƒ. «окрема багато шуму було довкола гомеопатичних л≥к≥в з китайських ог≥рк≥в, плавник≥в акули тощо. ¬елику над≥ю всел¤ло спов≥щенн¤ ≥з —Ўј про зупинку розмноженн¤ ¬≤Ћ у двох хворих п≥сл¤ п≥д≥гр≥ванн¤ њх кров≥ до 42 ∞ — за допомогою спец≥ального пристрою. јле перев≥рка способу г≥пертерм≥њ в Ќац≥ональному ≥нститут≥ алерг≥чних та ≥нфекц≥йних хвороб засв≥дчила його неефективн≥сть.
” комплексн≥й терап≥њ хворих важливе м≥сце в≥дводитьс¤ боротьб≥ з опортун≥стичними хворобами. ѕ≥сл¤ ви¤вленн¤ пневмоцистноњ пневмон≥њ призначають бактрим (триметоприм ≥ сульфаметоксазол), дапсон, пентам≥дин або ≥нший антипротозойний препарат. ƒл¤ л≥куванн¤ герпетичноњ ≥нфекц≥њ застосовують ациклов≥р (зов≥ракс, в≥ролекс). —тандартна схема л≥куванн¤ хворих на атиповий м≥кобактер≥оз складаЇтьс¤ з рифамп≥цину, клофазим≥ну та етамбутолу, ¤к≥ призначають у комб≥нац≥њ. ” випадку саркоми  апош≥ застосовують м≥сцеве рентген≥вське опром≥ненн¤, ≥нтерферон, х≥м≥отерапевтичн≥ засоби, зокрема циклофосфан. ѕри нашаруванн≥ м≥коз≥в - н≥статин, амфотерицин, м≥когептин, кетоконазол та ≥нш≥.
«а даними американських досл≥дник≥в, комплексне л≥куванн¤ одного хворого на —Ќ≤ƒ коштуЇ в≥д 30 тис. долар≥в до 140 тис. долар≥в. јле, попри вс≥ затрати й потуги, результати л≥куванн¤ залишаютьс¤ невт≥шними, тривал≥сть житт¤ у хворих не перевищуЇ 5 рок≥в.

ѕ–ќ‘≤Ћј “» ј ≤ ѕ–ќ“»≈ѕ≤ƒ≈ћ≤„Ќ≤ «ј’ќƒ».
«агалом вберегти себе в≥д ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ набагато легше, н≥ж в≥д грипу. —пец≥ал≥сти —Ўј кажуть так: ¤кщо користуватись презервативами ≥ не робити ≥н'Їкц≥й наркотик≥в, то все буде о'кей.
ќсновним проф≥лактичним заходом Ї широке ознайомленн¤ населенн¤ ≥з шл¤хами передач≥ збудника. ќск≥льки статевий шл¤х зараженн¤ Ї головним у розповсюдженн≥ ¬≤Ћу, дуже важливого значенн¤ сл≥д надавати навчанню населенн¤ безпечн≥й статев≥й повед≥нц≥. “реба радити обмежити к≥льк≥сть статевих партнер≥в ≥ дл¤ ≥ндив≥дуальноњ проф≥лактики застосовувати презервативи. ќстанн≥ знижують в≥рог≥дн≥сть зараженн¤ в≥д ¬≤Ћ-≥нф≥кованого в 200-500 раз≥в. ѕри користуванн≥ кондомом зараженн¤ може статись лише в раз≥ розриву њх п≥д час статевого акту.
” зв'¤зку з цим треба ≥стотно пол≥пшити забезпеченн¤ населенн¤ високо¤к≥сними презервативами за доступними ц≥нами, а дл¤ де¤ких категор≥й - безкоштовно. ƒо недавна ”крањна не мала власного виробництва презерватив≥в. «араз до ладу став завод б≥л¤ ”жгорода ≥, очевидно, проблема буде розв'¤зана.
Ќа пор¤дку денному фармацевтичних ф≥рм стоњть випуск бактерицидних п≥ноутворюючих засоб≥в або крем≥в, ¤к≥ могла б вводити ж≥нка у ваг≥ну перед статевими зносинами.
ƒоросле населенн¤ повинно знати фактори, що спри¤ють або перешкоджають поширенню —Ќ≤ƒу ≥ ¤к≥ залежать в≥д повед≥нки людини. « кожного боку таких фактор≥в Ї п'¤ть.
–≥вень по≥нформованост≥ населенн¤ ”крањни. зокрема молод≥, залишаЇтьс¤ недостатн≥м. ќпитуванн¤ показало, що б≥льше третини п≥дл≥тк≥в (14-17 рок≥в) та майже третина молодих людей до 25 рок≥в н≥коли не замислювались над загрозою ≥нф≥куванн¤ ¬≤Ћом.
ѕ≥д впливом засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ у —Ўј значно знизилась к≥льк≥сть позашлюбних статевих зв'¤зк≥в. ¬исловлюЇтьс¤ думка, що ¬≤Ћ-≥нфекц≥¤, зокрема —Ќ≤ƒ, поклала к≥нець "сексуальн≥й революц≥њ". ” прес≥ блимнуло пов≥домленн¤, що в одному з парк≥в столиц≥ Ѕельг≥њ натовп м≥щан розтерзав двох гомосексуал≥ст≥в, ¤к≥ у веч≥рньому сут≥нку грались у любов. Ќаселенн¤ вже добре по≥нформоване, про те, що гомосексуал≥сти напочатку були основним джерелом —Ќ≤ƒу. јле, з ≥ншого боку, антигуманне ставленн¤ до ≥нф≥кованих ¬≤Ћом взагал≥ ≥ гомосексуал≥ст≥в зокрема може спонукати њх до помсти, стати на шл¤х ¬≤Ћ-тероризму. “ак, у Ќ≥меччин≥ один наркоман навмисне заразив б≥л¤ 100 ос≥б, ¤ким давав власний шприц дл¤ користуванн¤.
ќдин з важливих засоб≥в проф≥лактики зараженн¤ - правильна стерил≥зац≥¤ медичного колючого ≥ р≥жучого ≥нструментар≥ю, широке застосуванн¤ шприц≥в ≥ голок одноразового застосуванн¤. ” де¤ких крањнах добре зарекомендувала себе практика безкоштовноњ видач≥ населенню таких шприц≥в ≥ голок. “ам, де цього немаЇ, треба ц≥леспр¤мовано навчити наркоман≥в ¤к≥сн≥й стерил≥зац≥њ шприц≥в. Ќад≥йного результату можна добитись, ¤кщо дотримуватись правил стерил≥зац≥њ, ¤к≥ попереджують передачу в≥русу гепатиту ¬, тому що ст≥йк≥сть ¬≤Ћу до ф≥зичних ≥ х≥м≥чних фактор≥в значно менша.
ќск≥льки парентеральний шл¤х зараженн¤ в≥д≥граЇ важливу роль у розповсюдженн≥ ¬≤Ћу, сл≥д максимально обмежити застосуванн¤ метод≥в обстеженн¤ ≥ л≥куванн¤, що спричин¤ють порушенн¤ ц≥лост≥ шк≥ри та лизових оболонок.
ўоб уникнути передач≥ ≥нфекц≥њ п≥д час використанн¤ ≥нструмент≥в, на нашу думку, сл≥д розробл¤ти ≥ впроваджувати не≥нвазивн≥ методи д≥агностики й терап≥њ. “ак, перевагу треба надавати застосуванню дистанц≥йноњ термограф≥њ та де¤ких ≥нших апаратних метод≥в, ¤к≥ дають ц≥нну ≥нформац≥ю дл¤ розп≥знаванн¤ ≥ диференц≥ац≥њ багатьох захворювань. јльтернативою показник≥в гематокриту ≥ електрол≥тного складу кров≥ при дег≥дратац≥йних станах, зокрема у т¤жкохворих, можуть бути повторн≥ визначенн¤ маси њх т≥ла на медичн≥й ваз≥ з використанн¤м розробленого в наш≥й кл≥н≥ц≥ пристрою дл¤ зважуванн¤ пац≥Їнт≥в у лежачому положенн≥, а також досл≥дженн¤ еластотон≥чних властивостей шк≥ри ≥з допомогою спец≥ального пристрою з вакуумною камерою. « дез≥нтоксикац≥йною метою зам≥сть гемосорбц≥њ при станах, що не потребують негайноњ корекц≥њ, доц≥льно використовувати ентеросорбц≥ю, а зам≥сть ≥нфуз≥й сольових розчин≥в - оральну рег≥дратац≥ю ними. ћедичний персонал повинен користуватись переносними контейнерами з дезрозчинами дл¤ збору в≥дпрацьованого матер≥алу, забрудненого кров'ю. ’ворих, ¤к≥ потребують тривалого л≥куванн¤, в раз≥ в≥дсутност≥ одноразових шприц≥в потр≥бно забезпечити ≥ндив≥дуальними наборами шприц≥в ≥ голок багаторазового використанн¤.
ѕрактикуюч≥ л≥кар≥ х≥рург≥чних спец≥альностей, медичн≥ сестри, лаборанти, ¤к≥ контактують з кров'ю та ≥ншими б≥олог≥чними р≥динами пац≥Їнт≥в зобов'¤зан≥ користуватись ≥ндив≥дуальними засобами захисту, зокрема спецод¤гом, пластиковим фартухом, подв≥йними рукавиц¤ми, захисними окул¤рами, масками тощо. ¬икористанн¤ двох пар рукавиць на 60-80 % знижуЇ частоту порушенн¤ ц≥лост≥ внутр≥шньоњ рукавиц≥ та в≥рог≥дн≥сть њњ забрудненн¤ кров'ю.
Ѕезпека донорськоњ кров≥ залишаЇтьс¤ одн≥Їю з центральних проблем боротьби з≥ —Ќ≤ƒом. «г≥дно наказу ћ≥н≥стерства охорони здоров'¤, вс≥ донори кров≥ та орган≥в обов'¤зково кл≥н≥чно та еп≥дем≥олог≥чно обстежуютьс¤ на ¬≤Ћ-≥нфекц≥ю.
јле не завжди однократне обстеженн¤ майбутнього донора даЇ достов≥рн≥ результати. «р≥дка трапл¤ютьс¤ випадки, коли людина недавно заразилась ≥ вже становить небезпеку дл¤ ≥нших, але антит≥ла ¤кийсь час ще не визначаютьс¤ ("≥мунолог≥чне в≥кно"). “ому запроваджуЇтьс¤ обов'¤зковий пор¤док використанн¤ св≥жозамороженоњ плазми кров≥ т≥льки п≥сл¤ повторного (через 3 м≥с) лабораторного обстеженн¤ на ¬≤Ћ донор≥в ц≥Їњ плазми.
ќдним ≥з важливих завдань системи охорони здоров'¤ Ї раннЇ ≥ ¤комога повн≥ше ви¤вленн¤ в≥русонос≥њв. Ќа жаль, д≥агностика ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ ще не на належному р≥вн≥. ≈ксперти ¬ќќ« вважають, що в јмериц≥ вдаЇтьс¤ ви¤вити т≥льки 2 ≥з 3 хворих на —Ќ≤ƒ, в ™вроп≥ - 3 ≥з 4 хворих, а в јфриц≥ - лише 12-13 %.
¬ ”крањн≥ доц≥льно створити Їдину автоматизовану ≥нформац≥йно-анал≥тичну систему контролю за розповсюдженн¤м ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ та прогнозуванн¤ розвитку еп≥дем≥њ. Ќев≥дкладним Ї питанн¤ приЇднанн¤ до загальноЇвропейськоњ комп'ютерноњ мереж≥ еп≥днагл¤ду за ц≥Їю ≥нфекц≥Їю.
“ипов≥ ознаки розвитку —Ќ≤ƒу повинно знати все доросле населенн¤. ѕри будь-¤ких п≥дозрах сл≥д звертатись у каб≥нети анон≥много обстеженн¤, ¤к≥ вже дек≥лька рок≥в функц≥онують в обласних центрах.  ожний в≥дв≥дувач заповнюЇ пронумеровану анкету. Ќе називаючи свого пр≥звища, можна пройти кл≥н≥чне обстеженн¤ у л≥кар¤. Ўприцом одноразового використанн¤ з вени беруть кров. Ќаступного дн¤ можна отримати в≥дпов≥дь по телефону, назвавши св≥й пор¤дковий номер. ” випадку позитивноњ в≥дпов≥д≥ пац≥Їнту наполегливо будуть радити встати на диспансерний обл≥к. ѕри цьому гарантуЇтьс¤ збереженн¤ л≥карськоњ таЇмниц≥. ¬≥домост≥ про зараженн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ особи ¬≤Ћом або захворюванн¤ њњ на —Ќ≤ƒ становл¤ть службову таЇмницю, що охорон¤Їтьс¤ «аконом.
—л≥д зазначити, що ставленн¤ населенн¤ до ≥нф≥кованих ос≥б часто р≥зко в≥д'Їмне. “ак, одного року в Ќью-…орку 40 тис¤ч школ¤р≥в, за порадою батьк≥в, в≥дмовились в≥дв≥дувати школи, де вчатьс¤ серопозитивн≥ учн≥, хоча населенн¤ —Ўј ≥нформоване про неможлив≥сть побутового зараженн¤. ” ≈л≥ст≥ були спроби насильницькою висиленн¤ з м≥ста батьк≥в ≥з серопозитивними д≥тьми. —еропозитивн≥ особи, нав≥ть ¤кщо в них не розвиваЇтьс¤ —Ќ≤ƒ, дуже важко знайти м≥сце в сусп≥льств≥, вони часто п≥ддаютьс¤ острак≥зму. Ѕули випадки, коли цим люд¤м в≥дмовили надати елементарну медичну допомогу. ” де¤ких крањнах небезпека ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ, в тому числ≥ —Ќ≤ƒу, спри¤Ї розпалюванню расовоњ ненавист≥, особливо до негр≥в. ѕоширюЇтьс¤ думка про доц≥льн≥сть насильницькоњ ≥зол¤ц≥њ нос≥њв в≥русу ≥ нав≥ть њх ф≥зичне знищенн¤.
“ак≥ м≥ркуванн¤ ≥ д≥њ не мають наукового п≥дгрунт¤, тому що через пов≥тр¤ ≥ побутов≥ реч≥ ¬≤Ћ не передаЇтьс¤. ƒо будь-¤кого хворого треба мати милосерд¤. —л≥д пам'¤тати, що в наш час будь-хто може стати жертвою ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ. јдже, в≥рус поширюЇтьс¤ не т≥льки серед гомо- ≥ б≥сексуал≥ст≥в, а й п≥д час гетеросексуальних зв'¤зк≥в, трансплацентарно ≥ парентерально. «а даними ¬ќќ«, у 1991 роц≥ гетеросексуальн≥ контакти склали 60-70 % випадк≥в зараженн¤ при статевих стосунках; на к≥нець цього стол≥тт¤ частка ≥нф≥кованих ж≥нок переб≥льшить в≥дсоток чолов≥к≥в. ” —Ўј ≥ «ах≥дн≥й ™вроп≥ у розповсюдженн≥ ¬≤Ћу гомосексуал≥сти ≥ наркомани ¤к джерело ≥нфекц≥њ все б≥льше уступають перше м≥сце особам, ¤к≥ належать до нормальноњ в статевому в≥дношенн≥ попул¤ц≥њ.
ѕрот¤гом останнього дес¤тил≥тт¤ в≥дбулась еволюц≥¤ погл¤д≥в пров≥дних фах≥вц≥в на пандем≥ю ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ. Ќа м≥жнародному р≥вн≥ цю хворобу остаточно визнано, передус≥м, пол≥тико-соц≥альним ≥, лише по-друге, медико-б≥олог≥чним ¤вищем. ƒо такого консенсусу весь св≥т прийшов т≥льки у 1994 роц≥, коли ќќЌ вилучила —Ќ≤ƒ з компетенц≥њ ¬ќќ« й утворила окрему спец≥альну ≥нституц≥ю - ѕрограму з ¬≤Ћ/—Ќ≤ƒ в ќќЌ (UNA≤DS).
¬ ”крањн≥ боротьбу з ¬≤Ћ-≥нфекц≥Їю координуЇ Ќац≥ональний ком≥тет боротьби ≥з захворюванн¤м на —Ќ≤ƒ.  ом≥тет розробив нац≥ональну програму проф≥лактики —Ќ≤ƒу, ¤ка передбачаЇ зд≥йсненн¤ комплексу заход≥в щодо попередженн¤ передач≥ ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ, вдосконаленн¤ системи еп≥дем≥олог≥чного нагл¤ду, лабораторноњ д≥агностики ≥ таке ≥нше. ѕравове забезпеченн¤ ц≥Їњ програми зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом в≥дходу в≥д пол≥тики примусового обстеженн¤ певних груп населенн¤ ≥ впровадженн¤ тестуванн¤ на основ≥ ≥нформованоњ згоди.
ќсновним документом, що визначаЇ пор¤док правового регулюванн¤ питань довкола ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ, Ї «акон ”крањни "ѕро запоб≥ганн¤ захворюванн¤ на —Ќ≤ƒ та соц≥альний захист населенн¤", прийн¤тий 12 грудн¤ 1991 року, а також «акон ”крањни "ѕро внесенн¤ зм≥н ≥ доповнень до  рим≥нального ≥  рим≥нально-процесуального кодекс≥в".
«г≥дно закону ”крањни, зав≥доме поставленн¤ ≥ншоњ особи в небезпеку зараженн¤ ¬≤Ћом караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ на строк до 5 рок≥в. «араженн¤ ≥ншоњ особи в≥русом ≥мунодеф≥циту особою, ¤ка знала про на¤вн≥сть у нењ ц≥Їњ ≥нфекц≥њ, караЇтьс¤ позбавленн¤м вол≥ до 8 рок≥в. √азети пов≥домл¤ли, що першою понесла покаранн¤ 30-р≥чна ж≥нка - пов≥¤ з  аховки, позбавили вол≥ на 4 роки за те, що порушила письмове зобов'¤занн¤ не розповсюджувати в≥рус.
¬ ”крањн≥ обов'¤зковому медичному огл¤ду на ви¤вленн¤ зараженн¤ ¬≤Ћом п≥дл¤гають: 1) особи, ¤к≥ займаютьс¤ проституц≥Їю, 2) наркомани, ¤к≥ ввод¤ть наркотичн≥ речовини шл¤хом ≥н'Їкц≥й, 3) ≥нш≥ особи за еп≥дем≥олог≥чними показанн¤ми, 4) громад¤ни ≥нших держав та особи без громад¤нства, ¤к≥ прибули на територ≥ю ”крањни на навчанн¤ або роботу. ¬≥д огл¤ду зв≥льн¤ютьс¤ ≥ноземц≥, ¤к≥ мають сертиф≥кат, передбачений м≥ждержавною угодою. ≤ноземн≥ дипломати можуть бути обмежен≥ лише за њх згодою.
 р≥м цих еп≥дем≥олог≥чних показань складено кл≥н≥чн≥ показанн¤ дл¤ обстеженн¤ на —Ќ≤ƒ, ¤ких досить багато. ” таблиц≥ 4 показано обширний перел≥к патолог≥чних стан≥в ≥ д≥агностованих хвороб, при ви¤вленн≥ ¤ких практикуючий л≥кар повинен направити кров пац≥Їнта в спец≥ал≥зовану лаборатор≥ю дл¤ пошуку антит≥л до ¬≤Ћу. ÷е обстеженн¤ погоджують з хворим.
«акон передбачаЇ соц≥альний захист заражених на ¬≤Ћ-≥нфекц≥ю: право на гуманне ставленн¤ сусп≥льства, збереженн¤ таЇмниц≥, в≥дшкодуванн¤ збитк≥в за розголошенн¤ даних обстеженн¤, право на безкоштовне л≥куванн¤, ≥зольовану квартиру. ÷е й же закон засв≥дчуЇ соц≥альний захист медичних прац≥вник≥в ≥ страхуванн¤ ос≥б з профес≥йним ризиком зараженн¤.
«г≥дно «акону ”крањни, зараженн¤ ¬≤Ћом медичних прац≥вник≥в при виконанн≥ ними службових обов'¤зк≥в належить до профес≥йних захворювань. “ому прац≥вники, зайн¤т≥ наданн¤м медичноњ допомоги населенню, проведенн¤м лабораторних ≥ наукових досл≥джень з проблем ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ ≥ виробництвом в≥русних препарат≥в, п≥дл¤гають обов'¤зковому страхуванню на випадок зараженн¤, настанн¤ у зв'¤зку з цим ≥нвал≥дност≥ або смерт≥.
«астрахованому прац≥внику в раз≥ ≥нф≥куванн¤ ¬≤Ћом сплачуЇтьс¤ страхова сума у розм≥р≥ 10, а при настанн≥ ≥нвал≥дност≥ 50 м≥н≥мальних зароб≥тних плат. ” випадку смерт≥ застрахованого прац≥вника внасл≥док захворюванн¤ на —Ќ≤ƒ його спадкоЇмц¤м сплачуЇтьс¤ страхова сума у розм≥р≥ 10-р≥чноњ зароб≥тноњ плати померлого за останньою посадаю, ¤ку в≥н займав. «астрахован≥ медичн≥ прац≥вники у випадку зараженн¤ при виконанн≥ службових обов'¤зк≥в мають також право на щор≥чне безкоштовне одержанн¤ пут≥вки дл¤ санаторно-курортного л≥куванн¤ або оздоровленн¤ ≥ щор≥чну додаткову в≥дпустку тривал≥стю не менш н≥ж 36 робочих дн≥в.
ќсобам, у ¤ких ви¤влено антит≥ла до ¬≤Ћу, ¬сесв≥тн¤ орган≥зац≥¤ охорони здоров'¤, радить дотримуватись таких правил: 1. ћати ≥нформац≥ю про хворобу. 2. ¬≥дмовитись в≥д донорства кров≥, плазми, орган≥в ≥ сперми. 3.  ористуватись власними зубними щ≥тками, бритвами, ножниц¤ми. ∆≥нки, чињ статев≥ партнери серопозитивн≥ до ¬≤Ћу, повинн≥ знати, що вони можуть заразитись ≥ народити хвору дитину.
« метою захисту хворого з ослабленим в≥д додаткового зараженн¤ патогенною або умовно-патогенною флорою його доц≥льно ≥золювати в окрем≥й палат≥ або бокс≥. «а ним закр≥плюють обмежений, добре про≥нструктований персонал, ¤кий працюЇ в масках. ѕоточну дез≥нфекц≥ю обмежують кип'¤т≥нн¤м б≥лизни, пост≥льних речей, зубних щ≥ток, прилад≥в дл¤ гол≥нн¤, ≥грашок та ≥нших предмет≥в прот¤гом 20-25 хв або замочуванн¤м у дезинфекц≥йному розчин≥. «аб≥р кров≥, ≥нших б≥олог≥чних матер≥ал≥в ≥ вс≥ лабораторн≥ роботи з ними повинн≥ проводитись у гумових рукавиц¤х, а в раз≥ небезпеки розбризкуванн¤ ≥нф≥кованоњ р≥дини - в масках ≥ захисних окул¤рах.
Ќадзвичайно складне завданн¤ - створенн¤ ефективноњ вакцини проти —Ќ≤ƒу. ÷е по¤снюЇтьс¤ дуже великою м≥нлив≥стю в≥русу: вона, наприклад, в 1 м≥льйон≥ раз≥в б≥льша, н≥ж у адено- ≥ герпесв≥рус≥в, у 10-100 раз≥в - в≥д в≥русу грипу ј1. ƒиректор √лобальноњ програми ¬ќќ« по боротьб≥ з —Ќ≤ƒом небезп≥дставно висловивс¤ так: "¬акцина далеко за горизонтом". «г≥дно з найоптим≥стичними прогнозами, синтетично вакцина проти —Ќ≤ƒу буде створена не ран≥ше, н≥ж у 2010 роц≥.
Ќезважаючи на ц≥ песим≥стичн≥ думки, розробка вакцин ведетьс¤ ≥нтенсивно в 3-х напр¤мках: з поверхневого б≥лка, ¤дерного б≥лка ≥ з вбитих в≥р≥он≥в. ƒе¤к≥ вз≥рц≥ вакцин вже пройшли попередн≥ кл≥н≥чн≥ випробуванн¤, показали повну безпечн≥сть, але њх захисний ефект потребуЇ тривалого вивченн¤.
“аким чином, проблема ¬≤Ћ-≥нфекц≥њ дуже складна ≥ багатогранна. ¬она маЇ медичн≥, соц≥ально-правнич≥ та економ≥чн≥ аспекти, усп≥шне вир≥шенн¤ ¤ких можливе при об'Їднанн≥ зусиль всього людства.