ќсновним джерелом ≥нфекц≥њ дл¤ людини Ї домашн≥, св≥йськ≥ та дик≥ тварини. Ќайчаст≥ше зараженн¤ зд≥йснюЇтьс¤ при вживанн≥ м'¤са ≥нвазованих тварин - сирого або недостатньо терм≥чно обробленого (дегустац≥¤ м'¤сного фаршу), р≥дше - ооцистами в≥д тварин родини кот¤чих (при недотриманн≥ правил особистоњ г≥г≥Їни, догл¤д≥ за хворою к≥шкою, вживанн≥ немитих овоч≥в ≥ т. ≥н.). ¬≥дом≥ випадки внутр≥шньолабораторного зараженн¤ при пошкодженн≥ шк≥ри контам≥нованими ≥нструментами.

Ћюдина при токсоплазмоз≥, ¤к ≥ при ≥нших зоонозах, Ї б≥олог≥чним "тупиком", тобто небезпеки дл¤ оточуючих не викликаЇ. ѕроте доведена можлив≥сть вертикальноњ передачи ≥нфекц≥њ - внутр≥шньоутробного ≥нф≥куванн¤ плода в≥д матер≥ при св≥жому зараженн≥ п≥д час ваг≥тност≥. ¬ залежност≥ в≥д строку зараженн¤ (1-3-й триместр ваг≥тност≥) частота вродженого токсоплазмозу коливаЇтьс¤ в≥д 17 % до 62 %. ќдин випадок вродженого токсоплазмозу припадаЇ на 1 000-3 500 новонароджених (у 0,2-0,5 % ≥нф≥кованих ж≥нок). ѕри зараженн≥ напередодн≥ ваг≥тност≥, а також на¤вност≥ латентного або хрон≥чного неактивного токсоплазмозу в матер≥ ≥нф≥куванн¤ плода не настаЇ. “рансфуз≥йна передача токсоплазмозу практичного значенн¤ не маЇ.

—прийн¤тлив≥сть людини до токсоплазмозу дуже висока. «агальна к≥льк≥сть ≥нф≥кованих с¤гаЇ 20-30 % населенн¤. ¬ б≥льшост≥ випадк≥в хвороба переб≥гаЇ латентно. ¬≥дносно часто токсоплазмоз спостер≥гаЇтьс¤ у хворих на —Ќ≤ƒ ¤к опортун≥стична ≥нфекц≥¤.

–озр≥зн¤ють набутий ≥ вроджений токсоплазмоз, за кл≥н≥чними про¤вами - гостр≥, хрон≥чн≥ та латентн≥ форми.

” б≥льшост≥ хворих токсоплазмоз маЇ хрон≥чний переб≥г - ¤к з самого початку (первинно-хрон≥чна), так ≥ п≥сл¤ перенесеноњ гостроњ форми (вторинно-хрон≥чна форма).  л≥н≥чн≥ њх про¤ви схож≥. «ахворюванн¤ починаЇтьс¤ поступово з симптом≥в загальноњ ≥нтоксикац≥њ - зниженн¤ апетиту, розлади сну, слабк≥сть, схудненн¤, дратлив≥сть, часто б≥ль голови. ѕост≥йн≥ ознаки - субфебрил≥тет, ¤кий триваЇ довгий час (м≥с¤ц≥), генерал≥зована л≥мфаденопат≥¤, гепатоспленомегал≥¤. ’вор≥ часто скаржатьс¤ на бол≥ в м'¤зах ≥ суглобах, д≥л¤нц≥ серц¤, серцебитт¤. ћають м≥сце тах≥кард≥¤, розлади серцевого ритму, розширенн¤ границь серц¤, в≥дпов≥дн≥ зм≥ни ≈ √. Ѕол≥ в живот≥, симптоми мезаден≥ту, диск≥нез≥¤ кишечника. ’арактерн≥ ураженн¤ очей (хор≥оретин≥т, увењт), нервовоњ системи (кальциф≥кати в мозку, еп≥лептиформн≥ напади, т¤жк≥ неврози), розлади функц≥й ендокринних орган≥в. ¬торинно-хрон≥чний токсоплазмоз в≥др≥зн¤Їтьс¤ на¤вн≥стю грубих залишкових ¤вищ з боку центральноњ нервовоњ системи.

ѕри латентному переб≥гу н≥¤ких кл≥н≥чних симптом≥в ви¤вити не вдаЇтьс¤.

¬роджений токсоплазмоз, ¤к ≥ набутий, може переб≥гати у вигл¤д≥ гострого або хрон≥чного захворюванн¤. ƒл¤ нього характерно поЇднанн¤ енцефал≥ту з м≥крофтальм≥Їю та вродженою катарактою. √остра форма переб≥гаЇ ¤к важке генерал≥зоване захворюванн¤ з вираженою загальною ≥нтоксикац≥Їю, високою гар¤чкою, екзантемою, зм≥нами внутр≥шн≥х орган≥в ≥ нервовоњ системи. ¬исипанн¤ рожево-червон≥ у вигл¤д≥ розеол, папул, макуло-папульозних елемент≥в, ¤к≥ ≥нод≥ п≥двищуютьс¤ над р≥внем шк≥ри, згущуютьс¤ на к≥нц≥вках ≥ в нижн≥х в≥дд≥лах живота, збер≥гаютьс¤ в≥д к≥лькох дн≥в до 2 тижн≥в. ћожуть зустр≥чатись гемораг≥њ (в≥д петех≥й до грубих крововилив≥в) в шк≥ру, склери, слизов≥ оболонки. „асто уражуЇтьс¤ печ≥нка, що супроводжуЇтьс¤ зб≥льшенн¤м њњ розм≥р≥в та жовт¤ницею. «б≥льшен≥ селез≥нка ≥ периферичн≥ л≥мфатичн≥ вузли. Ќабр¤ки. ћожлив≥ ураженн¤ серц¤ ≥ пневмон≥њ. ѕри розвитку токсоплазмозного енцефал≥ту в≥дм≥чаютьс¤ летарг≥¤, оп≥стотонус, клон≥чн≥ й тон≥чн≥ судоми, парези або парал≥ч≥ к≥нц≥вок, ураженн¤ черепних нерв≥в. ѕри люмбальн≥й пункц≥њ визначаЇтьс¤ п≥двищений тиск л≥квору, спинномозкова р≥дина прозора, ксантохромна, з пом≥рним л≥мфоцитарним плеоцитозом ≥ п≥двищеним вм≥стом б≥лка. «ахворюванн¤ може прогресувати ≥ зак≥нчитись смертю дитини в перш≥ тижн≥ житт¤.

ѕ≥сл¤ затиханн¤ ≥нфекц≥йного процесу при вродженому токсоплазмоз≥ можуть збер≥гатись ст≥йк≥ незворотн≥ зм≥ни - м≥кроцефал≥¤, кальциф≥кати в мозку, ол≥гофрен≥¤, що сл≥д трактувати ¤к резидуальний токсоплазмоз.

≤нколи вроджений токсоплазмоз переб≥гаЇ безсимптомно.

ѕереб≥г токсоплазмозу залежить в≥д ≥мунолог≥чного статусу людини. ¬ ≥мунокомпетентних пац≥Їнт≥в хвороба кл≥н≥чно ви¤вл¤Їтьс¤ не част≥ше н≥ж у 10-20 % випадк≥в, в ≥нших - переб≥гаЇ ¤к латентна ≥нваз≥¤. ” хворих з ≥мунодеф≥цитом первинна ≥нваз≥¤ токсоплазм або реактивац≥¤ латентноњ ≥нваз≥њ характеризуютьс¤ р≥зко вираженою кл≥н≥чною симптоматикою з тенденц≥Їю до генерал≥зац≥њ патолог≥чного процесу.

” периферичн≥й кров≥ визначаютьс¤ лейкопен≥¤, в≥дносний л≥мфоцитоз, тенденц≥¤ до еозиноф≥л≥њ. Ўќ≈ залишаЇтьс¤ нормальною.

¬ одн≥Їњ ж≥нки дитина з вродженим токсоплазмозом може народитис¤ лише раз в житт≥ - при первинному ≥нф≥куванн≥ п≥д час ваг≥тност≥ (незалежно в≥д того - гострий чи ≥напарантний процес). Ѕагаторазов≥ викидн≥ не т≥льки не можуть бути спричинен≥ токсоплазмозом, а й виключають таку ймов≥рн≥сть.

ƒ≥агностика ірунтуЇтьс¤ в основному на кл≥н≥чних даних (патолог≥чн≥ зм≥ни з боку ÷Ќ—, очей, л≥мфовузл≥в, печ≥нки, селез≥нки ≥ т. ≥н.), а також результатах спец≥альних досл≥джень (≈ √, огл¤д очного дна, рентгенограф≥¤ черепа й уражених м'¤з≥в).

Ќа вроджений токсоплазмоз кл≥н≥чно п≥дозр≥л≥ так≥ симптоми: г≥дроцефал≥¤ при на¤вност≥ зм≥неного л≥квору; хор≥оретин≥т, увењт; внутр≥шньочерепн≥ кальциф≥кати, ¤к≥ ви¤вл¤ютьс¤ рентгенолог≥чно; ознаки гостроњ перинатальноњ ≥нфекц≥њ у новонароджених ≥ д≥тей перших м≥с¤ц≥в житт¤ - гар¤чка, гепатоспленомегал≥¤, жовт¤ниц¤, мен≥нгоенцефал≥т, недоношен≥сть з ознаками ≥нфекц≥йноњ фетопат≥њ, судомний синдром, шк≥рн≥ висипанн¤, л≥мфаденопат≥¤, а також у матер≥ - гар¤чка, л≥мфаденопат≥¤, м≥алг≥њ ≥ позитивна сероконверс≥¤ п≥д час ваг≥тност≥.

Ѕезумовним доказом токсоплазмозу Ї ви¤вленн¤ паразита (при гостр≥й форм≥ - в л≥квор≥ ≥ кров≥, у мертвонароджених - у тканинах за допомогою б≥олог≥чноњ проби ≥ при г≥столог≥чному досл≥дженн≥). —пециф≥чними дл¤ токсоплазмозу патог≥столог≥чними знах≥дками вважають вогнища некрозу ≥ звапненн¤ з на¤вн≥стю в таких д≥л¤нках в≥льних форм токсоплазм, псевдоцист ≥ цист, част≥ше в наднирниках, скелетних м'¤зах, м≥окард≥ та ≥нших органах.

« ≥нших метод≥в використовують серолог≥чн≥ - –« , –ѕ√ј, реакц≥ю непр¤моњ ≥мунофлюоресценц≥њ (–Ќ≤‘), ≤‘ј, а також реакц≥ю з барвником за —ейб≥ном-‘ельдманом (д≥агностичне значенн¤ маЇ зростанн¤ титру антит≥л в динам≥ц≥). –Ќ≤‘ стаЇ позитивною з першого тижн¤ захворюванн¤, максимальних показник≥в (1:1280-1:5000) дос¤гаЇ через 2-4 м≥с, –«  позитивна з 2-го тижн¤, максимальн≥ титри - 1:16-1:320.

¬ажливого значенн¤ у д≥агностиц≥ токсоплазмозу, особливо в диференц≥ац≥њ гострого та хрон≥чного процес≥в, набуваЇ динам≥ка специф≥чних ≥муноглобул≥н≥в клас≥в ћ ≥ G. ѕ≥двищенн¤ вм≥сту ≤g M св≥дчить про активн≥сть процесу, ≤g G - про його хрон≥зац≥ю.

¬нутр≥шньошк≥рна алерг≥чна проба з токсоплазм≥ном стаЇ позитивною через 4-6 тижн≥в п≥сл¤ початку захворюванн¤ - на м≥сц≥ введенн¤ 0,1 мл токсоплазм≥ну з'¤вл¤ютьс¤ г≥перем≥¤ та ≥нф≥льтрац≥¤ шк≥ри д≥аметром не менше 10 мм; реакц≥¤ враховуЇтьс¤ через 48 ≥ 72 год. ѕозитивна проба вказуЇ лише на ≥нф≥кован≥сть, проте в≥д'Їмна алерг≥чна проба дозвол¤Ї над≥йно виключити хрон≥чний токсоплазмоз.

” новонароджених ≥ немовл¤т серолог≥чн≥ реакц≥њ часто дають негативний результат, внутр≥шньошк≥рна проба в д≥тей до двох рок≥в також в≥д'Їмна, тому б≥льше значенн¤ мають дан≥ обстеженн¤ матер≥. ¬≥дсутн≥сть кл≥н≥чних про¤в≥в хвороби в матер≥ ≥ в≥д'Їмн≥ реакц≥њ у нењ на токсоплазмоз виключають вроджений токсоплазмоз у дитини. Ќа¤вн≥сть антит≥л (до 8-12 тижн≥в ваг≥тност≥) та тривалий переб≥г хрон≥чного токсоплазмозу робл¤ть вроджений токсоплазмоз малоймов≥рним. ƒл¤ ви¤вленн¤ св≥жонабутоњ токсоплазмозноњ ≥нфекц≥њ, ¤ка ≥ становить реальну небезпеку ембр≥опат≥њ, необх≥дне обстеженн¤ ваг≥тних ж≥нок у динам≥ц≥.

ƒл¤ д≥агностики вродженого токсоплазмозу необх≥дно ретельно проанал≥зувати кл≥н≥чну картину хвороби. ¬ажливе значенн¤ маЇ поЇднанн¤ загально≥нфекц≥йних симптом≥в (гар¤чка, л≥мфаденопат≥¤, зб≥льшенн¤ печ≥нки, екзантема) з органними ураженн¤ми, зокрема з енцефал≥том та його насл≥дками.

јнтит≥ла у новонародженого можуть бути материнського походженн¤, вони зникають до к≥нц¤ першого року житт¤. Ќа¤вн≥сть в пуповинн≥й кров≥ ≤g M, ¤к≥ не передаютьс¤ трансплацентарно, говорить про вроджений токсоплазмоз. ¬и¤вленн¤ у матер≥ високих р≥вн≥в антит≥л ≤g M при в≥дсутност≥ њх у дитини також дозвол¤Ї думати про ≥нваз≥ю матер≥ токсоплазмами незадовго перед пологами ≥ можливе ураженн¤ плода.

” низьких титрах позитивн≥ –Ќ≤‘ ≥ –«  можуть збер≥гатис¤ тривалий час (15-20 рок≥в).

√острий мезаден≥т при абдом≥нальн≥й форм≥ псевдотуберкульозу поЇднуЇтьс¤ з симптомами терм≥нального ≥лењту, характеризуЇтьс¤ високою гар¤чкою, скарлатинопод≥бною екзантемою, гострим тонзил≥том. ƒл¤ виключенн¤ псевдотуберкульозу необх≥дн≥ бактер≥олог≥чне досл≥дженн¤ випорожнень (а при оперативному втручанн≥ - ≥ видаленого апендикса) ≥ серолог≥чн≥ реакц≥њ в динам≥ц≥ з в≥дпов≥дним антигеном.

Ќа в≥дм≥ну в≥д токсоплазмозу, гар¤чка при ≥нфекц≥йному мононуклеоз≥ висока ≥ в≥дносно короткочасна, майже завжди Ї ураженн¤ мигдалик≥в, нер≥дко з нальотами на них ≥ нав≥ть з некрозом, можлива жовт¤ниц¤, б≥льших розм≥р≥в ≥ болюча селез≥нка. ƒл¤ цього ж захворюванн¤ Ї типовою картина периферичноњ кров≥ - лейкоцитоз з л≥мфомоноцитозом, на¤вн≥сть атипових мононуклеар≥в; характерн≥ також позитивн≥ реакц≥њ гетерогемаглютинац≥њ ѕаул¤-Ѕуннел¤ та ≥н.

¬≥дм≥нною ознакою л≥мфогранульоматозу Ї неухильно прогресуючий переб≥г (при в≥дсутност≥ х≥м≥отерап≥њ), висока гар¤чка, зм≥ни периферичноњ кров≥ (нейтроф≥льний лейкоцитоз, тромбоцитоз, п≥двищенн¤ Ўќ≈), дан≥ г≥столог≥чного досл≥дженн¤ б≥оптата л≥мфовузла (на¤вн≥сть кл≥тин Ѕерезовського-Ўтернберга).

ѕри диференц≥альн≥й д≥агностиц≥ хор≥оретин≥т≥в та увењт≥в р≥зноњ ет≥олог≥њ, особливо у хворих з позитивними реакц≥¤ми на токсоплазмоз, сл≥д вважати, що при токсоплазмоз≥ ≥зольованоњ патолог≥њ зору не буваЇ. јктивний процес завжди супроводжуЇтьс¤ ≥ншими кл≥н≥чними про¤вами - субфебрил≥тетом, л≥мфаденопат≥Їю, м≥озитом, гепатомегал≥Їю, ураженн¤м нервовоњ системи ≥ т. ≥н. ”раженн¤ кон'юнктиви ≥ рог≥вки практично не буваЇ. —пециф≥чним п≥дтвердженн¤м токсоплазмозу вважаЇтьс¤ загостренн¤ процесу п≥сл¤ введенн¤ токсоплазм≥ну.

¬егетативно-судинн≥ кризи, приступи серцебитт¤, г≥потон≥ю, почутт¤ страху, запамороченн¤, безсонн¤, б≥ль голови при токсоплазмоз≥ сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д вегетативно-судинноњ дистон≥њ, ≥стер≥њ, мен≥нгоенцефал≥ту, арахноњдиту, м≥окардиту, ревматизму, аднекситу.

ѕрипущенн¤ про токсоплазмозне походженн¤ ендокринопат≥й п≥дтверджуЇтьс¤ на¤вн≥стю ≥нших кл≥н≥чних ознак токсоплазмозу, даними еп≥дем≥олог≥чного анамнезу, результатами спец≥альних метод≥в обстеженн¤.

ѕри хрон≥чних формах токсоплазмозу жодний з ет≥отропних препарат≥в не д≥Ї, бо паразит знаходитьс¤ в стад≥њ цист. √оловна увага повинна бути прид≥лена макроорган≥зму - десенсиб≥л≥зац≥¤, п≥двищенн¤ ≥муногенезу ≥ загальноњ реактивност≥, корекц≥¤ порушених функц≥й орган≥зму. ’≥м≥отерап≥¤ граЇ тут лише допом≥жну роль, достатньо буваЇ одного курсу тривал≥стю 5-7 дн≥в (тетрацикл≥ни, делаг≥л, метрон≥дазол). ѕри виражен≥й активност≥ процесу показаний також короткий курс глюкокортикоњд≥в. Ќеобх≥дно ви¤вленн¤ ≥ л≥куванн¤ р≥зних супутн≥х захворювань, що спри¤ють виникненню хрон≥чних форм токсоплазмозу та њх загостренню. ќдночасно провод¤ть загальнозм≥цнюючу терап≥ю - в≥там≥ни, нормальний людський ≥муноглобул≥н, сироватковий пол≥глобул≥н, альбум≥н, кровозам≥нники, аутогемотерап≥ю, стимул¤тори кровотворенн¤, алое, ‘≥Ѕ—.

Ўироко застосовують ф≥з≥отерап≥ю ≥ л≥кувальну ф≥зкультуру. ѕри ураженн≥ очей рекомендують м≥сцев≥ процедури (введенн¤ кортизону п≥д кон'юнктиву, лазерна фотокоагул¤ц≥¤).

¬ боротьб≥ з вродженим токсоплазмозом мають значенн¤ своЇчасне ви¤вленн¤ ≥ л≥куванн¤ токсоплазмозу в ж≥нок.  омплексне л≥куванн¤, ¤ке проведене майбутн≥й матер≥ напередодн≥ ваг≥тност≥, повн≥стю виключаЇ в≥рог≥дн≥сть вродженого токсоплазмозу. ѕризначенн¤ х≥м≥отерапевтичних препарат≥в та антиб≥отик≥в у ранн≥ строки ваг≥тност≥ (до 3 м≥с) категорично протипоказане в зв'¤зку з њх тератогенною д≥Їю. ѕри необх≥дност≥ л≥куванн¤ обмежуЇтьс¤ курсом вакцинотерап≥њ ≥ загальнозм≥цнюючими засобами.

Ћ≥куванн¤ д≥тей провод¤ть використовуючи в≥ков≥ дози.

Ћатентн≥ форми токсоплазмозу не потребують будь-¤кого л≥куванн¤.

¬аг≥тн≥ з позитивними реакц≥¤ми на токсоплазмоз, але без кл≥н≥чних про¤в≥в ≥нфекц≥њ, Ї здоровими нос≥¤ми токсоплазм ≥ не потребують н≥¤ких л≥кувальних засоб≥в.

—еред первинно ≥нвазованих токсоплазмами п≥д час ваг≥тност≥ у 30-40 % ≥снуЇ реальна загроза трансплацентарного зараженн¤ плода. ѕри ви¤вленн≥ ≥нваз≥њ токсоплазмами п≥д час ваг≥тност≥ (сероконверс≥¤), незалежно в≥д форми (гострий, п≥дгострий чи ≥напарантний токсоплазмоз), необх≥дно проводити л≥куванн¤ ≥з застосуванн¤м ет≥отропних препарат≥в, але не ран≥ше 12-16-го тижн¤ ваг≥тност≥ (з другого триместру). —хеми л≥куванн¤ попередн≥, 2 п'¤тиденн≥ цикли з 7-10-денним ≥нтервалом. «алежно в≥д строку ваг≥тност≥ курс л≥куванн¤ доц≥льно повторити через 1-1,5 м≥с. «аборонен≥ хлоридин ≥ антиб≥отики тетрацикл≥новоњ групи, сульфан≥лам≥ди використовують обережно.

ѕри первинн≥й ≥нваз≥њ токсоплазмами в першому триместр≥ ваг≥тност≥ у зв'¤зку з ризиком народженн¤ дитини з вадами розвитку вир≥шуЇтьс¤ питанн¤ про перериванн¤ ваг≥тност≥ за медичними показанн¤ми. Ќе показано перериванн¤ ваг≥тност≥ ж≥нкам з хрон≥чним токсоплазмозом, а тим б≥льше - з ≥напарантними формами.

« метою запоб≥ганн¤ вродженому токсоплазмозу велику роль в≥д≥граЇ попередженн¤ зараженн¤ п≥д час ваг≥тност≥ - виключенн¤ контакту з к≥шками, випробуванн¤ сирого м'¤сного фаршу, митт¤ рук п≥сл¤ приготуванн¤ страв ≥з сирого м'¤са. …мов≥рн≥сть зараженн¤ найб≥льша у ваг≥тних, ¤к≥ не мають антит≥л до збудника. ѕевне значенн¤ маЇ кл≥н≥чне та серолог≥чне обстеженн¤ ваг≥тних, особливо з обт¤женим акушерським анамнезом, та проведенн¤ в необх≥дних випадках л≥куванн¤.