ћал. 1. P.vivax.

ћал. 2. P.malariae.

ћал. 3. P.ovale.

≈п≥дем≥олог≥¤. ƒжерелом ≥нфекц≥њ Ї хвора людина або паразитонос≥й, у троп≥ках Ч також де¤к≥ види мавп. «араженн¤ в≥дбуваЇтьс¤ п≥д час укусу самкою мал¤р≥йного комара. јктивн≥сть комар≥в припадаЇ на теплу пору року: в районах з пом≥рним ≥ субтроп≥чним кл≥матом Ч л≥тньо-ос≥нн≥ м≥с¤ц≥ з≥ ст≥йкою середньодобовою температурою понад 16 ∞—, у троп≥чн≥й зон≥ Ч майже ц≥лор≥чне. «араженн¤ мал¤р≥Їю в еп≥дем≥чному сезон≥ можливе т≥льки в≥д св≥жих генерац≥й комар≥в, бо нащадкам вони ≥нфекц≥ю не передають. «р≥дка трапл¤Їтьс¤ зараженн¤ при переливанн≥ ≥нф≥кованоњ донорськоњ кров≥, оперативних втручанн¤х, трансплацентарно, п≥д час полог≥в, при використанн≥ недостатньо простерил≥зованого ≥нструментар≥ю. —прийн¤тлив≥сть висока. ’вор≥ють част≥ше д≥ти.

≤мун≥тет при мал¤р≥њ нестерильний, п≥сл¤≥нфекц≥йний ≥мун≥тет п≥сл¤ одужанн¤ нест≥йкий, короткочасний. ѕерехресного ≥мун≥тету до р≥зних вид≥в мал¤р≥њ немаЇ.

«араз мал¤р≥¤ реЇструЇтьс¤ у понад 100 крањнах. Ќайб≥льш поширена триденна мал¤р≥¤, однак 98 % ус≥х летальних насл≥дк≥в зумовлено троп≥чною мал¤р≥Їю. јреал овале-мал¤р≥њ невеликий, в≥н займаЇ частину «ах≥дноњ ≥ ÷ентральноњ јфрики, зустр≥чаЇтьс¤ спорадично в крањнах зах≥дноњ частини “ихого океану. јктивн≥ осередки мал¤р≥њ Ї в ”збекистан≥, “аджикистан≥, јзербайджан≥.

«авд¤ки проведенню широкого комплексу протиеп≥дем≥чних заход≥в на територ≥њ ”крањни п≥сл¤ 1951 року мал¤р≥¤ практично не ви¤вл¤лась. ќднак ситуац≥¤ з ц≥Їю ≥нфекц≥Їю у св≥т≥ залишаЇтьс¤ напруженою ≥ в останн≥ роки пог≥ршуЇтьс¤. „аст≥шають випадки завозу мал¤р≥њ в нашу крањну. ¬веденн¤ поливного р≥льництва створюЇ умови дл¤ зб≥льшенн¤ чисельност≥ комар≥в, у тому числ≥ мал¤р≥йних, а це спри¤Ї виникненню м≥сцевих випадк≥в хвороби.

 л≥н≥ка. ≤нкубац≥йний пер≥од при троп≥чн≥й мал¤р≥њ триваЇ 8-10 дн≥в, при 4-денн≥й Ч 20-25, при 3-денн≥й Ч 10-14 дн≥в ≥ 8-14 м≥с, при овале-мал¤р≥њ може зат¤гуватись нав≥ть до 52 м≥с. Ќа тл≥ х≥м≥опроф≥лактики тривал≥сть пер≥оду ≥нкубац≥њ продовжуЇтьс¤. «ахворюванн¤ про¤вл¤Їтьс¤ в≥домою тр≥адою: типовими приступами гар¤чки з ч≥ткою пер≥одичн≥стю, гепатоспленомегал≥Їю, розвитком анем≥њ.

ѕрот¤гом 2-3 дн≥в можуть в≥дм≥чатись продромальн≥ ¤вища у вигл¤д≥ слабкост≥, розбитост≥, пог≥ршанн¤ сну та апетиту, головного болю, артралг≥й, м≥алг≥й.

ћал. 5. ¬игл¤д хворого на мал¤р≥ю п≥д час приступу.

«б≥льшенн¤ селез≥нки ≥ печ≥нки визначаЇтьс¤ вже п≥сл¤ 2-3-го приступу. —елез≥нка болюча, щ≥льнувата, ≥нод≥ дуже великих розм≥р≥в. ” кров≥, ¤к правило, г≥похромна анем≥¤ гемол≥тичного характеру з≥ зб≥льшеним вм≥стом ретикулоцит≥в, лейкопен≥¤, в≥дносний л≥мфоцитоз, тромбоцитопен≥¤, ан≥зо- ≥ пойк≥лоцитоз; Ўќ≈ зб≥льшена.

Ѕез л≥куванн¤ буваЇ 10-12 приступ≥в, при 4-денн≥й мал¤р≥њ Ч б≥льше. Ќер≥дко п≥сл¤ њх припиненн¤ через певний час виникають рецидиви Ч ранн≥ (у найближч≥ 2 м≥с) та п≥зн≥. ќстанн≥ зв'¤зан≥ з виходом паразит≥в з печ≥нки (екзоеритроцитарн≥) ≥ властив≥ 3-денн≥й та овале-мал¤р≥њ.

ѕри одноразовому зараженн≥ без л≥куванн¤ хвороба триваЇ 2-3 роки, але в де¤ких хворих з 4-денною мал¤р≥Їю Ч необмежено довго.

ѕри парентеральному ≥нф≥куванн≥ шизонтнами, мал¤р≥¤ маЇ коротший ≥нкубац≥йний пер≥од. ѕерш≥ пароксизми виникають через 6-14 дн≥в, переб≥г захворюванн¤ добро¤к≥сний, можливе одужанн¤ без л≥куванн¤. ” зв'¤зку з в≥дсутн≥стю тканинних форм плазмод≥¤ в≥ддалених (п≥зн≥х) рецидив≥в не буваЇ.

≤з ускладнень сл≥д зазначити можливий розрив селез≥нки, мал¤р≥йну кому та гемоглоб≥нур≥йну гар¤чку.

ƒ≥агностика ірунтуЇтьс¤ на кл≥н≥ко-еп≥дем≥олог≥чних даних: перебуванн¤ в неспри¤тлив≥й щодо мал¤р≥њ м≥сцевост≥, типов≥ гар¤чков≥ приступи через однаков≥ ≥нтервали, гемол≥тична анем≥¤, спленомегал≥¤. ƒл¤ п≥дтвердженн¤ мал¤р≥њ застосовують метод паразитоскоп≥њ, що пол¤гаЇ в досл≥дженн≥ мазк≥в ≥ товстоњ крапл≥ кров≥, вз¤тоњ ¤к п≥д час гар¤чки, так ≥ в пер≥од ап≥рекс≥њ. якщо в хворого з приступами, що нагадують мал¤р≥ю, при повторному багаторазовому досл≥дженн≥ у кров≥ паразита не знайдено, необх≥дно думати про на¤вн≥сть ≥ншоњ хвороби.

—пециф≥чну д≥агностику мал¤р≥њ можна зд≥йснити за допомогою серолог≥чних тест≥в, з ¤ких найчаст≥ше використовують реакц≥ю непр¤моњ ≥мунофлюоресценц≥њ. ¬она стаЇ позитивною з 2-3-го тижн¤ хвороби; д≥агностичний титр 1:20-1:40 ≥ вище. јнтит≥ла збер≥гаютьс¤ дек≥лька рок≥в п≥сл¤ одужанн¤.

ƒиференц≥альний д≥агноз. Ќа в≥дм≥ну в≥д мал¤р≥њ, грип част≥ше зустр≥чаЇтьс¤ в холодну пору року ≥ реЇструЇтьс¤ у вигл¤д≥ спалах≥в ≥ еп≥дем≥й. —постер≥гаютьс¤ катаральн≥ ¤вища верхн≥х дихальних шл¤х≥в, але немаЇ типовоњ пер≥одичност≥ приступ≥в, гепатоспленомегал≥њ.

¬исипний тиф зв'¤заний з педикульозом або Ї рецидивом давно перенесеноњ хвороби, супроводжуЇтьс¤ розеольозно-петех≥альною висипкою, ¤вищами мен≥нгоенцефал≥ту. ƒ≥агноз п≥дтверджуЇтьс¤ серолог≥чними реакц≥¤ми з рикетс≥¤ми ѕровацека.

ѕоворотний тиф, особливо кл≥щовий, ¤к ≥ мал¤р≥¤, характеризуЇтьс¤ повторними приступами лихоманки, однак ≥нтервали м≥ж ними р≥зн≥, ап≥ректичн≥ пер≥оди з часом подовжуютьс¤. ѕри паразитоскоп≥њ ви¤вл¤ють борел≥њ.

ѕод≥бн≥ до мал¤р≥њ приступи гар¤чки спостер≥гаютьс¤ при сепсис≥. Ќеобх≥дно мати на уваз≥ на¤вн≥сть гн≥йних вогнищ ≥нфекц≥њ та гемораг≥чного синдрому, нейтроф≥льний лейкоцитоз, негативн≥ результати паразитоскоп≥њ. « кров≥ можна вид≥лити бактер≥њ.

ѕри п≥дозр≥ на гн≥йний холанг≥т необх≥дно враховувати анамнез, на¤вн≥сть характерних больових точок, результати ≥нструментальних досл≥джень гепатоб≥л≥арноњ системи (дуоденального зондуванн¤, холанг≥ограф≥њ, ультразвукового скануванн¤ та ≥н.).

” д≥агностиц≥ гострого п≥Їлонефриту допомагають досл≥дженн¤ кров≥ (лейкоцитоз) та сеч≥ (велика к≥льк≥сть лейкоцит≥в, еритроцит≥в, бактер≥й).

¬елике значенн¤ в д≥агностиц≥ крупозноњ пневмон≥њ мають кашель з харкотинн¤м, б≥ль у груд¤х, ф≥зикальн≥ та рентгенолог≥чн≥ досл≥дженн¤ легень.

Ћептосп≥роз в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д мал¤р≥њ еп≥дем≥олог≥чними даними (контакт з дикими гризунами та св≥йськими тваринами, водний фактор передач≥ ≥нфекц≥њ) ≥ на¤вн≥стю характерноњ кл≥н≥чноњ тр≥ади: ураженн¤ печ≥нки, нирок, гемораг≥чний синдром. ѕри лабораторному досл≥дженн≥ ви¤вл¤ють лептосп≥ри (спочатку в кров≥, пот≥м - в сеч≥) або антит≥ла до них у реакц≥њ м≥кроаглютинац≥њ.

ћен≥нгококовий мен≥нг≥т може починатись ≥з тр¤сучого ознобу, сильного головного болю. високоњ гар¤чки. ¬ир≥шальне значенн¤ мають виразн≥ мен≥нгеальн≥ ознаки ≥ дан≥ досл≥дженн¤ л≥квору (гн≥йний характер, на¤вн≥сть мен≥нгокок≥в), г≥перлейкоцитоз кров≥.

якщо приступи мал¤р≥њ супроводжуютьс¤ жовт¤ницею, необх≥дна диференц≥ац≥¤ з в≥русними гепатитами. –озп≥знати останн≥ допомагають еп≥дем≥олог≥чний анамнез (сп≥лкуванн¤ з хворим або парентеральн≥ ман≥пул¤ц≥њ), нормальна температура т≥ла, зм≥ни б≥ох≥м≥чних показник≥в кров≥, що засв≥дчують паренх≥матозний тип жовт¤ниц≥.

ѕервинну триденну мал¤р≥ю з рем≥туючою ≥н≥ц≥альною гар¤чкою та троп≥чну мал¤р≥ю доводитьс¤ диференц≥ювати з черевним тифом ≥ паратифами. Ќеобх≥дно враховувати характерн≥ дл¤ тиф≥в поступовий або п≥дгострий розвиток хвороби, скарги з перших дн≥в на головний б≥ль, що не припин¤Їтьс¤, ≥ зв'¤зане з ним безсонн¤, в≥дносну брадикард≥ю з дикрот≥Їю пульсу, УтифознийФ ¤зик, метеоризм, позитивний симптом ѕадалки, на другому тижн≥ Ч розеольозну висипку на живот≥, загальмовану реакц≥ю ≥ нав≥ть тифозний статус. Ѕагаторазове вим≥рюванн¤ температури дозвол¤Ї визначити њњ монотонний характер у межах доби. ” постановц≥ д≥агнозу вир≥шальне значенн¤ повинн≥ мати вид≥ленн¤ збудника з кров≥ та серолог≥чн≥ досл≥дженн¤ (реакц≥¤ ¬≥дал¤, –Ќ√ј з черевнотифозним ≥ паратифозними д≥агностикумами в динам≥ц≥).

Ќа¤вн≥сть при бруцельоз≥ рем≥туючоњ або ≥нтерм≥туючоњ гар¤чки, мерзл¤куват≥сть, п≥тлив≥сть, гепатоспленомегал≥¤, под≥бн≥ зм≥ни кров≥ можуть привести до помилкового д≥агнозу мал¤р≥њ. ќднак при бруцельоз≥ в≥дм≥чаютьс¤ в≥дносно задов≥льний стан хворого при висок≥й температур≥ т≥ла, комб≥новане ураженн¤ опорно-рухового апарату, уроген≥тальноњ, нервовоњ та ≥нших систем. « метою уточненн¤ д≥агнозу використовують специф≥чн≥ серолог≥чн≥ реакц≥њ (–айта, ’аддлсона, –Ќ√ј, –« ), внутр≥шньошк≥рну пробу Ѕюрне.

¬≥сцеральний лейшман≥оз, на в≥дм≥ну в≥д мал¤р≥њ, маЇ довготривалий переб≥г, гар¤чка неправильного типу, спленомегал≥¤ на фон≥ загального виснаженн¤; у кахектичний пер≥од в≥дзначаютьс¤ асцит, набр¤ки, ¤вища гемораг≥чного д≥атезу. ѕри ≥нд≥йському кала-азар≥ на обличч≥ та ≥нших частинах т≥ла з'¤вл¤ютьс¤ лейшманоњди. Ќа м≥сц≥ укусу моск≥та виникаЇ первинний афект. ¬ир≥шальним у д≥агностиц≥ Ї дан≥ паразитоскоп≥њ кров≥, а також ви¤вленн¤ лейшман≥й в пунктат≥ к≥сткового мозку, л≥мфовузл≥в ≥ селез≥нки.

Ћ≥куванн¤. ’вор≥ та паразитонос≥њ л≥куютьс¤ в умовах стац≥онару.

ќск≥льки приступи мал¤р≥њ зв'¤зан≥ з еритроцитарною шизогон≥Їю, л≥куванн¤ провод¤ть за допомогою гематошизотропних препарат≥в Ч х≥н≥ну, акрих≥ну, б≥гумалю, хлоридину, делаг≥лу. „аст≥ше використовують делаг≥л: в 1-у добу 1 г на прийом ≥ через 6-8 год Ч ще 0,5 г, в наступн≥ 2 дн≥ Ч по 0,5 г 1 раз на день. ѕри мал¤р≥йн≥й ком≥ л≥куванн¤ починають з внутр≥шньом'¤зового або внутр≥шньовенного введенн¤ 10 мл 5 % розчину делаг≥ла (на добу до 30 мл), пот≥м переход¤ть на пероральне прийманн¤ препарату. ѕри необх≥дност≥ провод¤ть масивну дез≥нтоксикац≥йну терап≥ю ≥з застосуванн¤м гормон≥в та протишокових засоб≥в. Ќав≥ть при п≥дозр≥ на мал¤р≥ю у зв'¤зку з загрозою розвитку мал¤р≥йноњ коми ≥ швидким њњ прогресуванн¤м хворому необх≥дно негайно дати першу дозу протимал¤р≥йного препарату ≥ терм≥ново госп≥тал≥зувати його.

ѕ≥зн≥ рецидиви мал¤р≥њ обумовлен≥ розвитком тканинних шизонт≥в. як г≥стошизотропн≥ препарати використовують примах≥н або х≥ноцид прот¤гом 14 дн≥в. ѕерший препарат призначають одночасно з делаг≥лом, другий Ч п≥сл¤ його в≥дм≥ни.  омб≥нац≥¤ гемато- ≥ г≥стошизотропних препарат≥в забезпечуЇ радикальне л≥куванн¤ мал¤р≥њ. якщо при повторному досл≥дженн≥ в кров≥ продовжують ви¤вл¤тис¤ шизонти, повторюють курс гематошизотропних препарат≥в, бажано з зам≥ною њх: х≥н≥н - 5-7 дн≥в; хлоридин (дараприм, дарахлор, тиндурин,) - 3 дн≥; мефлох≥н (фансидар) одноразово.

√амонти в кров≥ хворого чи нос≥¤ не зумовлюють жодних порушень його стану, однак при на¤вност≥ переносника так≥ особи можуть бути джерелом ≥нфекц≥њ дл¤ тих, хто њх оточуЇ. “ому гаметоцидн≥ препарати сл≥д застосовувати в обов'¤зковому пор¤дку дл¤ санац≥њ вс≥х ви¤влених паразитонос≥њв. ’≥ноцид ≥ примах≥н мають не т≥льки г≥стошизотропну, але й гаметоцидну д≥ю.

Ћ≥куванн¤ троп≥чноњ мал¤р≥њ складн≥ше, тому що делаг≥л (хлорох≥н) на њњ збудника майже не д≥Ї. « гемато-шизотропних препарат≥в застосовують хлоридин, при л≥куванн≥ рецидив≥в в≥н комб≥нуЇтьс¤ з х≥н≥ном чи сульфадоксином. ƒл¤ терап≥њ хлорох≥ност≥йких форм можна призначити мефлох≥н або фансидар, а також бактрим, дапсон, антиб≥отики тетрацикл≥нового р¤ду (в комб≥нац≥њ з х≥н≥ном).

¬иписуванн¤ з≥ стац≥онару допускаЇтьс¤ не ран≥ше, н≥ж через 1-2 дн≥ п≥сл¤ зв≥льненн¤ кров≥ в≥д плазмод≥њв.

ƒиспансеризац≥¤. ќск≥льки джерелом ≥нфекц≥њ Ї хворий ≥ гаметонос≥й, њх потр≥бно своЇчасно ви¤вити, ≥золювати та л≥кувати. « ц≥Їю метою л≥кар  ≤«у та д≥льнична служба зд≥йснюють нагл¤д за особами, котр≥ прибули з неблагополучноњ м≥сцевост≥. ƒиспансеризац≥¤ продовжуЇтьс¤ не менше, н≥ж 2 роки, ≥ включаЇ в себе регул¤рну паразитоскоп≥ю кров≥ (кожен квартал), а дл¤ тих, хто перехвор≥в на мал¤р≥ю, Ч щом≥с¤ц¤ в сезон можливоњ передач≥ збудника, тобто з травн¤ по жовтень), а також проф≥лактичний та протирецидивний курси л≥куванн¤.

 р≥м того, обстеженню на мал¤р≥ю п≥дл¤гають вс≥ хвор≥, що мають тривалу гар¤чку (з температурою т≥ла 37,5 ∞— ≥ вище прот¤гом 5 дн≥в ≥ довше); особи з гар¤чкою, ¤к≥ хвор≥ли на мал¤р≥ю прот¤гом останн≥х двох рок≥в; вс≥ хвор≥ з гар¤чкою, котр≥ повернулис¤ з троп≥к≥в, прот¤гом 2 рок≥в п≥сл¤ поверненн¤ незалежно в≥д первинного д≥агнозу; при на¤вност≥ гепатоспленомегал≥њ, анем≥њ нев≥домоњ ет≥олог≥њ; у випадку п≥двищенн¤ температури т≥ла в найближч≥ 3 м≥с п≥сл¤ переливанн¤ кров≥; у с≥льськ≥й м≥сцевост≥ з дуже високою можлив≥стю поширенн¤ мал¤р≥њ в сезон передач≥ при будь-¤кому захворюванн≥ з гар¤чковою реакц≥Їю в день звертанн¤.

Ќа територ≥¤х ≥з середньою ≥ високою можлив≥стю поширенн¤ мал¤р≥њ у випадку ви¤вленн¤ хворого або паразитонос≥¤ провод¤ть паразитоскоп≥чне обстеженн¤ член≥в його с≥м'њ та найближчих сус≥д≥в, а при ви¤вленн≥ повторного м≥сцевого випадку у с≥льськ≥й м≥сцевост≥ Ч подв≥рн≥ обходи ≥ лабораторне досл≥дженн¤ ос≥б, п≥дозр≥лих щодо мал¤р≥њ.

« диспансерного обл≥ку можна зн¤ти п≥сл¤ завершенн¤ визначеного терм≥ну спостереженн¤ за умови кл≥н≥чного одужанн¤ ≥ в≥дсутност≥ паразит≥в у кров≥. ћожлив≥сть парентеральноњ передач≥ плазмод≥њв вимагаЇ дбайливоњ стерил≥зац≥њ медичних ≥нструмент≥в ≥ заборони участ≥ в донорств≥ ос≥б, що перехвор≥ли на мал¤р≥ю.

ѕроф≥лактика та заходи в осередку. ћал¤р≥¤ в≥днесена до хвороб, при ¤ких передбачено сан≥тарну охорону територ≥њ держави та обов'¤зкову реЇстрац≥ю.

ѕередбачають активне ≥ раннЇ ви¤вленн¤ хворих ≥ паразитонос≥њв та њх л≥куванн¤ в прим≥щенн¤х, що не доступн≥ дл¤ комар≥в.

Ќин≥ розробл¤ють р≥зного типу вакцини, однак вони, очевидно, лише будуть доповнювати ≥снуюч≥ протимал¤р≥йн≥ заходи.