«а етiологiЇю можна видiлити 5 основних нозологiчних форм: грип, парагрип, респiраторно-синцитiальна iнфекцi¤, риновiрусна iнфекцi¤, аденовiрусна iнфекцi¤. √оловне мiсце серед них посiдаЇ грип.

«будник грипу ¤вл¤Ї собою вiрiон розмiром 80-100 нм, ¤кi складаютьс¤ iз зiгнутих ниток –Ќ , вкритих бiлковою оболонкою.

«алежно вiд антигенноњ будови –Ќ  розрiзн¤ють три типи вiрусу грипу, ¤кi умовно позначають буквами ј, ¬ i —. ¬они не зумовлюють виникненн¤ перехресного iмунiтету.

‘ормула вiрусу грипу маЇ складовi частини, що краще проiлюструвати на конкретному прикладi: ј/—iнгапур/1/57/Ќ2N2 вiдповiдно тип, мiсце iзол¤цiњ, номер iзол¤ти, рiк iзол¤цiњ, рiзновиднiсть гемаглютинiну i нейрамiнiдази.

” 20-му сторiччi основнi епiдемiњ були пов'¤занi з вiрусом типу ј. ¬чен≥ довод¤ть, що ”колискою” крупних еп≥дем≥й грипу ј Ї територ≥¤  итаю. —аме там зародились нов≥ антигенн≥ вар≥анти в≥русу. ≈п≥дем≥њ повторювались через кожнi 2 роки. ¬iрус типу ¬ викликав меншi епiдемiњ грипу з iнтервалом коло 3 рокiв. “ип — спричин¤в спорадичну захворюванiсть.

“оксини вiрiонiв дiють ¤к капiл¤ротоксична отрута, викликаючи циркул¤торнi розлади. ќстаннi особливо вираженi в центральнiй i вегетативнiй нервовiй системi. ¬еликi зрушенн¤ вiдбуваютьс¤ у легеневiй тканинi, що веде до пневмонiњ та ателектазiв.

ѕатологiчна анатомi¤ характеризуЇтьс¤ набуханн¤м мозку та його оболонок, численними дрiбними крововиливами i значними змiнами в леген¤х на зразок геморагiчноњ пневмонiњ.

грипу.

«араз дискутуЇтьс¤ питанн¤ про можливiсть iснуванн¤ iнапарантноњ форми грипу та њњ значенн¤ в поширеннi збудника. —учасна лiтература наводить багато повiдомлень про видiленн¤ збудника грипу в здорових людей, а ще зовсiм недавно так зване здорове вiрусоносiйство рiшуче заперечувалось. ѕiдтвердженн¤м його на¤вностi можуть бути данi серологiчних дослiджень: пiд час епiдемiњ хворiЇ 10-25 % населенн¤, але в њњ кiнцi у переважноњ бiльшостi населенн¤ ви¤вл¤ють сироватковi антитiла до збудника.

Iнкубацiйний перiод триваЇ вiд декiлькох годин до двох дiб.  лiнiчна симптоматика грипу, спричиненого вiрусами типiв ј i ¬ приблизно однакова. ¬iрус типу — зумовлюЇ переважно легкi форми хвороби. “¤жкi форми виникають пiд час епiдемiй частiше, нiж у мiжепiдемiчний перiод.

–озрiзн¤ють типовий (з на¤внiстю токсикозу i катаральних ¤вищ) та атиповий грип. ќстаннiй включаЇ афебрильну, акатаральну та блискавичну форми. ўе розрiзн¤ють ускладнений i неускладнений грип, ¤кий може мати легкий, середньоњ важкостi, важкий i дуже важкий перебiг.

“иповий грип розпочинаЇтьс¤ раптово: хворого починаЇ морозити, швидко наростаЇ бiль голови i пiдвищуЇтьс¤ температура тiла.

Ѕiль голови локалiзуЇтьс¤ переважно в дiл¤нцi лоба, надбрiвних дуг, рiдше у скрон¤х, з переходом на очнi ¤блука. Ќезабаром приЇднуютьс¤ бiль i ломота в м'¤зах, крупних суглобах i попереково-крижовiй дiл¤нцi, вiдчутт¤ жару та р¤сне потiнн¤. –iзко погiршуЇтьс¤ самопочутт¤, наростаЇ слабкiсть, дратуЇ ¤скраве свiтло, шум. ¬трачаЇтьс¤ нюх. ’ворий кволий, сонливий, iнодi, навпаки, дещо збуджений i скаржитьс¤ на безсонн¤. ” разi важкого перебiгу грипу з'¤вл¤ютьс¤ запамороченн¤, можливi порушенн¤ свiдомостi, маренн¤ i корчi. ”се це свiдчить про розвиток т¤жкого токсикозу.

” 30 % хворих виникають приступи трахењту. ѓх провокують неприЇмнi вiдчутт¤ в горлi, що посилюютьс¤ внаслiдок запаленн¤ i зростаючого набр¤ку слизовоњ оболонки (при горизонтальному положеннi тiла). —початку хворий кашл¤Ї лежачи, а далi зриваЇтьс¤ з лiжка i продовжуЇ кашл¤ти сид¤чи. Ћице синiЇ, ще бiльше набр¤каЇ. ќчi "наливаютьс¤" кров'ю i сльоз¤тьс¤, з носа видiл¤Їтьс¤ невелика кiлькiсть рiдкого слизу. «'¤вл¤Їтьс¤ вiдчутт¤ ¤духи. Ќарештi хворому вдаЇтьс¤ вiдкашл¤ти невелику кiлькiсть мокротинн¤, кашель припин¤Їтьс¤, i знесилений вiн падаЇ в лiжко. ѕроте невдовзi все повторюЇтьс¤.

ѕри огл¤дi хворого привертають увагу гiперемi¤ i одутлiсть лиц¤, блиск очей, помiрний кон'юнктивiт, сльозотеча мал. 2(3). Ќа губах i нiздр¤х нерiдко з'¤вл¤ютьс¤ герпетичнi висипанн¤. Ўкiра волога, вкриваЇтьс¤ крапл¤ми поту. —лизова оболонка носа набр¤кла, гiперемiйована, з незначними видiленн¤ми, ¤кi у випадку активацiњ бактерiйноњ флори стають слизо-гнiйними. ћ'¤ке пiднебiнн¤ i задн¤ стiнка носоглотки гiперем≥йован≥, дещо набр¤клi. ѕри грип≥ ¬ на слизовiй м'¤кого пiднебiнн¤ може ви¤вл¤тись енантема у вигл¤дi дрiбноњ зернистостi (симптом ћорозкiна) (мал. 3,4) (1,2). язик з бiлим або сiрим нальотом.

” леген¤х часто ви¤вл¤ють жорстке або ослаблене везикул¤рне диханн¤, розсi¤нi сухi хрипи. Ќа рентгенограмi спостерiгаютьс¤ т≥н≥ за рахунок ущ≥льненн¤ судин ≥ бронхiв, що помилково можна сприйн¤ти за пневмонiю.

” розпал хвороби можливi скарги на втрату апетиту, нудоту, одно- або дворазове блюванн¤, запори. «бiльшенн¤ печiнки i порушенн¤ њњ функцiњ ви¤вл¤ютьс¤ в осiб iз хронiчними захворюванн¤ми гепатобiлiарноњ системи.

√ар¤чковий перiод триваЇ 2-5 днiв, значно рiдше 6-7 днiв. “емпература тiла знижуЇтьс¤ критично або коротким лiзисом, далi може зберiгатись субфебрилiтет. Ѕагато реконвалесцентiв вiдзначають частi болi голови, швидку фiзичну i розумову втому, дратливiсть. “акий стан може тривати до одного мiс¤ц¤.

ѕри дослiдженнi кровi в розпал хвороби ви¤вл¤ють лейкопенiю з незначним паличко¤дерним зсувом, вiдносний лiмфоцитоз i моноцитоз. Ўќ≈ част≥ше в межах норми.

Ќа тлi грипу можуть виникати рiзноманiтнi ускладненн¤, частiше з боку органiв диханн¤. ƒо них належать: 1) бронхiт, ¤кий дом≥нуЇ в кл≥н≥чн≥й картин≥ й триваЇ понад 5 дiб, 2) бронхiолiт, 3) пневмонi¤.

¬ осiб похилого i старечого вiку грип перебiгаЇ на тлi гiпореактивного стану органiзму i невисокоњ гар¤чки, але часто ускладнюЇтьс¤ т¤жкою пневмонiЇю, провокуЇ загостренн¤ iшемiчноњ хвороби серц¤ i декомпенсацiю серцево-судинноњ дi¤льностi.

« метою видiленн¤ вiрусу робл¤ть змиви i мазки iз слизовоњ задньоњ ст≥нки глотки, носа, мазки з кон'юнктиви. ћатерiал слiд забрати в першi днi захворюванн¤ i негайно доставити у вiрусологiчну лабораторiю. ƒл¤ посмертного дослiдженн¤ беруть вишкребки iз слизовоњ оболонки трахењ i бронхiв, кусочки легеневоњ тканини.

ƒл¤ отриманн¤ змиву iз носоглотки хворому пропонують спочатку прополоскати горло водою, а потiм сольовим розчином ’енкса. «лив збирають через лiйку в стерильну пробiрку. «лив з носа отримують шл¤хом промиванн¤ кожного носового ходу iзотонiчним розчином хлориду натрiю. ћазки (слиз) беруть стерильними ватними тампонами, ¤кi змоченi в iзотонiчному розчинi хлориду натрiю, сольовому розчинi ’енкса тощо. “ампони вмiщують у пробiрки з т≥Їю самою рiдиною.

¬идiлити вiрус (на кур¤чих ембрiонах або в культурi тканин) у клiнiчних умовах вдаЇтьс¤ рiдко. …ого iдентифiкацi¤ маЇ важливе значенн¤, головним чином, дл¤ розшифруванн¤ епiдемiњ грипу, що розпочалась.

« цiллю швидкоњ дiагностики грипу широко використовують метод iмунофлюоресценцiњ. ƒл¤ цього мазки i змиви з носоглотки обробл¤ють флюоресцентним специфiчним iмуноглобулiном. ” разi присутностi вiрусiв грипу в ¤дрi та цитоплазмi епiтелiальних клiтин утворюютьс¤ комплекси антиген-антитiло. ѓх ¤скраво-зелене свiченн¤ добре видно пiд люмiнесцентним мiкроскопом. ѕiд час епiдемiњ методом iмунофлюоресценцiњ можна пiдтвердити на¤внiсть грипу в 50-70 % хворих.

Ѕiльш ефективна серологiчна дiагностика грипу, ¤ка заснована на ви¤вленнi в сироватцi кровi приросту антитiл до вiрусу. „астiше застосовують –Ќ√ј з дiагностикумом iз консервованих еритроцитiв, на поверхнi ¤ких фiксованi вiруси грипу. ƒослiджують парнi сироватки кровi, забранi у хворого в першi днi хвороби i через 10-14 днiв. ƒiагностичне значенн¤ маЇ знаходженн¤ наростанн¤ титру антитiл у 4 рази i бiльше.  рiм –Ќ√ј, використовують –« , –√√ј, –Ќ. ¬исокочутливим i дуже перспективним Ї iмуноферментний метод.

ƒиференцiальна дiагностика грипу з √–’ iншоњ етiологiњ становить значнi труднощi (табл. 1). ” встановленн≥ дiагнозу вирiшальне значенн¤ мають результати лабораторних методiв. ƒетальнiше про цi респiраторнi iнфекцiњ ми поговоримо пiзнiше.

ƒл¤ ангiни, ¤ка маЇ спiльнi симптоми з грипом, характерно переважанн¤ мiсцевих змiн, що вказують на ураженн¤ пiднебiнних мигдаликiв: гiперплазi¤ i гiперемi¤ њх, гнiй у лакунах або у фолiкулах, а також пiдщелепний лiмфаденiт. јле нерiдко грип ускладнюЇтьс¤ гострим тонзилiтом або викликаЇ загостренн¤ хронiчного тонзилiту. ѕри такiй асоцiйованiй формi зберiгаютьс¤ властивi грипу загальний токсикоз та iншi про¤ви.

ѕри орнiтозi спостер≥гаЇтьс¤ ураженн¤ верхнiх дихальних шл¤хiв, що супроводжуЇтьс¤ гар¤чкою, але iнтоксикацi¤ органiзму помiрна, збiльшенi печiнка i селезiнка, в епiдемiологiчному анамнезi часто вказано на контакт з птахами, позитивна внутрiшньошкiрна проба i –«  з орнiтозним антигеном.

≈нтеров≥русна хвороба нер≥дко переб≥гаЇ з ураженн¤м верхн≥х дихальних шл¤х≥в. јле еп≥дем≥чна хвил¤ виникаЇ переважно л≥том ≥ восени, число захворювань зростаЇ пов≥льно. ѕор¤д з кл≥н≥чною формою, що нагадуЇ грип, ви¤вл¤ють мен≥нгоенцефал≥т, герпанг≥ну, м≥алг≥њ, плевродин≥ю, м≥окардит, перикардит. ѕри пол≥ом≥Їл≥т≥ розвиваютьс¤ парал≥ч≥.

ƒл¤ черевного тифу характерн≥ поступовий початок, пов≥льне п≥двищенн¤ температури т≥ла без озноб≥в ≥ пот≥нн¤, бл≥д≥сть покрив≥в, симптоми ураженн¤ травного каналу, зб≥льшенн¤ селез≥нки. Ќа 2-му тижн≥ на живот≥ й бокових поверхн¤х тулуба з’¤вл¤ютьс¤ розеоли. √ар¤чковий пер≥од може тривати дек≥лька тижн≥в. « перших дн≥в хвороби з кров≥ можна вид≥лити сальмонели тифу. ¬ажче в≥др≥знити паратифи ј та ¬, ¤к≥ розпочинаютьс¤ гостро, з ознобу, п≥тливост≥, катару верхн≥х дихальних шл¤х≥в, але ≥ вони переб≥гають з ураженн¤м орган≥в травленн¤.

ѕочатковий пер≥од в≥русного гепатиту може переб≥гати з гар¤чкою. –азом з тим б≥ль голови пом≥рний, катаральн≥ зм≥ни верхн≥х дихальних шл¤х≥в виражен≥ слабо, рано з’¤вл¤ютьс¤ диспепсичн≥ ¤вища, перем≥нюЇтьс¤ кол≥р сеч≥, незабаром зб≥льшуютьс¤ печ≥нка ≥ селез≥нка, у частини хворих з’¤вл¤Їтьс¤ жовт¤ниц¤. ” сироватц≥ кров≥ визначаЇтьс¤ висока активн≥сть ам≥нотрансфераз.

Ћ≥куванн¤. ѕ≥д час еп≥дем≥њ важливого значенн¤ набуваЇ орган≥зац≥¤ своЇчасноњ л≥кувальноњ допомоги населенню. ¬иправдала себе практика медичного обслуговуванн¤ хворих переважно вдома.

ўоб полегшити працю л≥кар≥в ≥ забезпечити посл≥довн≥сть у спостереженн≥ за хворими, можна порадити використовувати спец≥альну амбулаторну карту хворого на грип, в ¤к≥й вказан≥ типов≥ ознаки хвороби ≥ загальноприйн¤т≥ л≥кувальн≥ засоби. ѕ≥д час в≥дв≥данн¤ хворого в карт≥ необх≥дно п≥дкреслити т≥ дан≥, ¤к≥ його стосуютьс¤. Ћ≥кар≥ забезпечуютьс¤ рецептами з прописом основних медикамент≥в (бланк-кл≥ше). ¬артий уваги досв≥д раннього л≥куванн¤ хворих завд¤ки безкоштовн≥й видач≥ препарат≥в п≥д час першого зверненн¤ за медичною допомогою.

” гар¤чковий пер≥од ≥ наступн≥ 2 дн≥ хворий повинен збер≥гати л≥жковий режим. ѕрацюючим видаЇтьс¤ первинний листок непрацездатност≥ терм≥ном на 5 дн≥в.

—постереженн¤ показало, що в раз≥ первинного зв≥льненн¤ хворих в≥д роботи на 3 дн≥ ускладненн¤ виникали в 11,8 % випадк≥в. якщо зв≥льн¤ли на 5 дн≥в, то лише в 5,8 %, тобто в 2 рази р≥дше.

” перш≥ дн≥ захворюванн¤ доц≥льн≥ паров≥ ≥нгал¤ц≥њ з добавкою в аерозоль лимонноњ кислоти 1:1000 або соку лимона, борноњ кислоти 1:100.  раще ≥нгал¤ц≥њ робити за допомогою спец≥альних ≥нгал¤тор≥в. якщо такоњ можливост≥ немаЇ, то можна скористатись народним методом – вдиханн¤ пари щойно звареноњ картопл≥.

ќсобливоњ уваги заслуговуЇ рефлексотерап≥¤ завд¤ки њњ здатност≥ покращувати загальн≥ та м≥сцев≥ реакц≥њ ≥мун≥тету, чинити протизапальну д≥ю. ѕерспективн≥ ¤к традиц≥йн≥ (голковколюванн¤, точковий масаж), так ≥ нов≥ (лазеротерап≥¤) методи. ” наш≥й кл≥н≥ц≥ на цю тему асистент ¬.ќ.  ачор виконав кандидатську дисертац≥ю. ѕереконливо доведено доц≥льн≥сть опром≥ненн¤ низькоенергетичним гел≥й-неоновим лазером слизових оболонок верхн≥х дихальних шл¤х≥в, п≥днеб≥нних мигдалик≥в, шк≥ри над зб≥льшеними л≥мфатичними вузлами шињ, передньоњ ≥ задньоњ поверхн≥ грудноњ кл≥тки. ÷≥ процедури значно стимулювали регрес кл≥н≥чних симптом≥в грипу та ≥нших гострих респ≥раторних в≥русних хвороб, попереджали розвиток ускладнень ≥ суттЇво скорочували строки видужанн¤.

ќдеськими вченими показана доц≥льн≥сть застосуванн¤ ≥нг≥б≥тор≥в протеол≥зу ¤к засоб≥в, що перешкоджають протеол≥тичному нар≥занню гемаглютин≥ну в≥русу грипу ≥ тим самим протид≥ють формуванню зр≥лих в≥р≥он≥в. ƒо таких препарат≥в належить ε-ам≥нокапронова кислота. ‘армком≥тет ћќ« ”крањни затвердив доповненн¤ до ≥нструкц≥њ щодо використанн¤ цього препарату з против≥русною метою.

ƒл¤ л≥куванн¤ в≥русного рин≥ту використовують 0,25-0,5 % оксол≥нову мазь, ¤кою змащують слизову оболонку носа 2-3 рази на день 3-4 дн≥ посп≥ль. ѕрепарат застосовують при герпетичн≥й супер≥нфекц≥њ, але його ефективн≥сть не висока. ¬казан≥ против≥русн≥ засоби сл≥д призначати в перш≥ дн≥ хвороби, п≥зн≥ше вони не ефективн≥.

«низити температуру т≥ла, зменшити б≥ль голови ≥ м’¤зов≥ бол≥ можна за допомогою анальг≥ну, аскофену, асп≥рину, парацетамолу. јле жарознижуючими препаратами не можна захоплюватись, оск≥льки гар¤чка Ї дуже важливою пристосувальною ≥ захисною реакц≥Їю орган≥зму, ≥ндукуЇ синтез ендогенного ≥нтерферону. ƒоведено, що в≥рус грипу добре розмножуЇтьс¤ при температур≥ 36-37 ^о— ≥ перестаЇ розмножуватись при 40 ^о—. ÷е п≥дтверджують ≥ кл≥н≥чн≥ спостереженн¤. ¬и¤вл¤Їтьс¤, що при температур≥ т≥ла понад 38,5 ^о— гар¤чковий пер≥од триваЇ не б≥льше 2-3 д≥б, видужанн¤ настаЇ в≥дносно швидко, а ускладненн¤ виникають р≥дко. ” раз≥ субфебрильноњ температури гар¤чковий пер≥од б≥льш тривалий ≥ част≥ше виникають р≥зн≥ ускладненн¤, зокрема пневмон≥¤. ќкр≥м високоњ температури т≥ла, на в≥рус грипу згубно д≥Ї кисле середовище, ¤ке створюЇтьс¤ у вогнищ≥ запаленн¤. ¬становлено, що недоокислен≥ продукти в запален≥й слизов≥й оболонц≥ верхн≥х дихальних шл¤х≥в р≥зко стимулюють продукц≥ю ≥нтерферону.

ћистецтво л≥куванн¤ хворого на грип пол¤гаЇ в тому, щоб не зач≥пати нормерг≥чну реакц≥ю орган≥зму, знизити г≥перерг≥чну ≥ п≥двищити слабку запальну й гар¤чкову реакц≥њ. ” випадку г≥перп≥рекс≥њ, виражених мозкових ≥ серцево-судинних порушень хворому дають таку м≥н≥мальну дозу препарату, ¤ка знизить температуру т≥ла на 1 ^о— – до р≥вн¤, при ¤кому в≥н буде б≥льш-менш задов≥льно переносити гар¤чковий стан. Ќа жаль у побут≥ ще дуже розповсюджена думка про необх≥дн≥сть “збити” до норми п≥двищену температуру т≥ла. “акий вчинок робить “ведмежу” послугу хворому орган≥зму, бо створюЇ оптимальн≥ умови дл¤ розмноженн¤ в≥русу. ќтже, у легких ≥ середньоважких випадках жарознижувальн≥ препарати протипоказан≥.

”с≥м хворим дають пол≥в≥там≥ни, аскорутин всередину. ѕри скаргах на сухий кашель рекомендуютьс¤ протикашльов≥ засоби – кодењн, тусупрекс, л≥бексин, содо-паров≥ ≥нгал¤ц≥њ, при вологому кашл≥ – мукалтин, бромгексин, в≥двари трав (лист¤ п≥дб≥лу, трава термопсису, кор≥нь алтењ), а також нашатирно-ан≥сов≥ крапл≥, в≥дхаркувальна м≥кстура.

ѕри т¤жкому переб≥гу грипу та ослабленим хворим, кр≥м вказаних середник≥в, ввод¤ть протигрипозний донорський гамма-глобул≥н по 3 мл внутр≥шньом’¤зово одноразово, ≥нод≥ повторно через 6-12 год; д≥т¤м – з розрахунку 0,15-0,2 мл/кг на добу. ” зв’¤зку з вираженим токсикозом внутр≥шньовенно ввод¤ть реопол≥глюк≥н, ф≥з≥олог≥чн≥ розчини хлориду натр≥ю ≥ глюкози. ўоб запоб≥гти розвитку г≥пертенз≥њ в малому кол≥ кровооб≥гу ≥ набр¤ку легень, ввод¤ть не б≥льше 500-800 мл р≥дини крапельно й одночасно застосовують сечог≥нн≥ (фуросем≥д, д≥акарб, етакринову кислоту). ѕризначають корд≥ам≥н, сульфокамфокањн, еуф≥л≥н, ≥нгал¤ц≥њ киснем або карбогеном. ’ворим з тенденц≥Їю до г≥перкоагул¤ц≥њ необх≥дно призначити гепарин п≥д контролем коагулограми. ѕри по¤в≥ кров≥ в харкотинн≥ потр≥бно додати хлористий кальц≥й, в≥касол.

’ворих з дуже важкою (г≥пертоксичною) формою грипу сл≥д л≥кувати в палатах ≥нтенсивноњ терап≥њ. ѕротигрипозний гамма-глобул≥н або сироватковий пол≥глобул≥н њм призначають по 3-6 мл через 4-6 год внутр≥шньом’¤зово або нав≥ть внутр≥шньовенно. ” раз≥ зростанн¤ г≥покс≥њ та набр¤ку легень дають вдихати киснево-спиртову сум≥ш, а на к≥нц≥вки накладають венозн≥ джгути. Ќегайно внутр≥шньовенно ввод¤ть строфантин, фуросем≥д (лазикс), препарати кал≥ю, глюкокортикоњди.

≈фективн≥сть антиб≥отик≥в пен≥цил≥нового р¤ду та цефалоспорин≥в суттЇво обмежуЇ широке розповсюдженн¤ штам≥в бактер≥й, ¤к≥ продукують пен≥цил≥нази, цефалоспоринази ≥ хромосомн≥ бета-лактамази. “ому при т¤жких бактер≥йних ускладненн¤х грипу та ≥нших √–’ доц≥льно ширше застосовувати нов≥ макрол≥ди (наприклад, сумамед, азитром≥цин), цефалоспорини ≤≤≤ покол≥нн¤ (цедакс), комб≥нац≥њ цефалоспорин≥в чи пен≥цил≥н≥в з ≥нг≥б≥торами бета-лактамаз (клавуланова кислота, сульбактам, тазобактам), ам≥ногл≥козидами. ѕрепаратами вибору можуть бути фторх≥нолони, ¤к≥ мають високу антибактер≥йну активн≥сть ≥ широкий спектр д≥њ, у тому числ≥ на пол≥резистентн≥ грамнегативн≥ та грампозитивн≥ бактер≥њ. ≤з фторх≥нолон≥в застосовують офлоксацин, ципрофлоксацин, пефлоксацин та ≥нш≥. ѕри важких формах стаф≥лококовоњ пневмон≥њ, що ускладнила грип, застосовують протистаф≥лококовий ≥муноглобул≥н чи протистаф≥лококову плазму.

ѕрогноз при неускладненому переб≥гу грипу переважно спри¤тливий. —ерйозний прогноз – при ускладненн≥ його пневмон≥Їю в д≥тей молодшого в≥ку, л≥тн≥х людей, дуже ослаблених, у раз≥ т¤жких супутн≥х захворювань (хрон≥чна легенева недостатн≥сть, цукровий д≥абет, вади серц¤ тощо).

” —Ўј в≥д еп≥дем≥њ грипу щороку вмираЇ в≥д 10 тис. до 40 тис. людей. ¬они гинуть переважно в≥д ускладнень з боку легеневоњ ≥ серцево-судинноњ системи. јмериканськ≥ л≥кар≥ м≥ркують так: ¤кщо б людина не захвор≥ла на грип, то не було б ≥ ускладнень ≥з смертельним к≥нцем. ” нас вважають, що смерть настаЇ т≥льки в≥д г≥пертоксичноњ форми грипу, а це трапл¤Їтьс¤ нечасто. јмериканський п≥дх≥д, звичайно, ≥мпонуЇ б≥льше, бо в≥н краще моб≥л≥зуЇ на боротьбу з грипом ¤к з небезпечною хворобою. «а нашими м≥рками виходить, що ц¤ масова ≥нфекц≥¤ не страшна.

“аблиц¤ 2

ƒез≥нфекц≥¤ при захворюванн¤х з переважно пов≥тр¤но-крапельним механ≥змом передач≥

” пер≥од п≥двищеноњ захворюваност≥ в≥дм≥н¤ютьс¤ дит¤ч≥ ранки та ≥нш≥ видовища. Ќа л≥кувальн≥ заклади накладаЇтьс¤ карантин. ћедичн≥, торгов≥ й транспортн≥ прац≥вники зобов’¤зан≥ носити маски.

ƒл¤ екстреноњ проф≥лактики грипу використовують т≥ сам≥ против≥русн≥ препарати, що й з л≥кувальною метою. ¬ еп≥дем≥чному осередку грипу ј контактним особам (у с≥м’¤х, гуртожитках, на виробництв≥) дають ремантадин по 0,05 г на добу прот¤гом 5 дн≥в або лейкоцитарний ≥нтерферон по 5 крапель у кожний носовий х≥д 2-3 рази на день. ¬веденн¤ протигрипозного ≥муноглобул≥ну показане передус≥м дл¤ захисту д≥тей до 3 рок≥в, ваг≥тних ≥ дуже ослаблених ос≥б. ѕ≥д час еп≥дем≥й достатньо 2 ≥н’Їкц≥њ по 3 мл з ≥нтервалом у 2-3 тижн≥.

« метою специф≥чноњ проф≥лактики використовують жив≥ та ≥нактивован≥ вакцини з штам≥в в≥рус≥в ј та ¬.

ѕеревагу надають ≥нактивован≥й вакцин≥, бо вона маЇ слабку реактогенн≥сть. ∆ив≥ вакцини ввод¤ть т≥льки ≥нтраназально або перорально, ≥нактивован≥ – також п≥дшк≥рно ≥ внутр≥шньошк≥рно.

ѕротиеп≥дем≥чна д≥¤ настаЇ п≥сл¤ ≥мун≥зац≥њ не менше н≥ж у 70 % населенн¤. ¬раховуючи велику м≥нлив≥сть в≥русу грипу, ефективною може бути вакцина, ¤ку виготовили з штаму, що розпочав нову еп≥дем≥ю. Ќаселенн¤ треба ≥мун≥зувати ¤комога ран≥ше – ще до виникненн¤ еп≥дем≥њ або хоча б на њњ початку.

Ѕагатор≥чн≥ досл≥дженн¤ в ќдеському Ќƒ≤ в≥русолог≥њ та еп≥дем≥олог≥њ дали змогу розробити нову концепц≥ю боротьби з грипом в ”крањн≥. Ѕуло встановлено, що кожн≥й еп≥дем≥њ грипу передуЇ тривалий пер≥од еколог≥чноњ адаптац≥њ в≥русу ≥ формуванн¤ його еп≥дем≥чних потенц≥й. ” цей час п≥двищуЇтьс¤ циркул¤ц≥¤ в≥русу з переважанн¤м легких ≥ субкл≥тинних форм захворювань. “акий пер≥од може тривати в≥д дек≥лькох м≥с¤ц≥в до 1-2 рок≥в. ≤ саме тод≥, ще до виникненн¤ еп≥дем≥њ треба починати проф≥лактичн≥ заходи. јвтори концепц≥њ встановили об’Їктивн≥ пров≥сники майбутньоњ еп≥дем≥њ грипу та розробили модел≥ м≥нливост≥ њх в≥рус≥в дл¤ одержанн¤ вакцинних штам≥в. Ќа ќдеському п≥дприЇмств≥ бакпрепарат≥в вдалось виготовити грипозну вакцину дл¤ ≥мун≥зац≥њ дорослих ≥ д≥тей, ¤ка усп≥шно конкуруЇ ≥з заруб≥жними препаратами. јле до њњ сер≥йноњ продукц≥њ справа не д≥йшла через брак кошт≥в.

—убодинична грипозна вакцина “≤нфлувак” (‘ранц≥¤, Ќ≥мечина, Ќ≥дерланди) складена з компонент≥в: A/Sydney/455/97/H3N3, A/Beijing/263/95/H1N1 i B/Beijing/184/93. ѕризначена дл¤ ≥мун≥зац≥њ дорослих ≥ д≥тей. ¬акцину ввод¤ть внутр≥шньом’¤зово або глибоко п≥дшк≥рно. «ахисний ефект дос¤гаЇтьс¤ через 10 дн≥в п≥сл¤ введенн¤, триваЇ впродовж 1 року.

Ќеспециф≥чн≥ засоби проф≥лактики грипу та ≥нших √–’ можуть бути суттЇвим доповненн¤м до вакцинац≥њ або нав≥ть альтернативою њй. ¬они застосовуютьс¤ дл¤ сезонного ≥ терм≥нового захисту в≥д цих ≥нфекц≥й (табл. 3).

“аблиц¤ 3

—хема неспециф≥чноњ проф≥лактики грипу та ≥нших √–’

(за √.—. —крипченком ≥ сп≥вавт., 1991, з доповненн¤м)

—еред населенн¤ провод¤ть сан≥тарно-осв≥тню роботу, використовуючи вс≥ види ≥нформац≥њ – рад≥о, телебаченн¤, лист≥вки лекц≥њ, бес≥ди.

Ѕезперечно, грип найт¤жчий з пом≥ж гострих респ≥раторних в≥русних ≥нфекц≥й. јле нав≥ть у велику еп≥дем≥ю на нього припадаЇ не б≥льше 40 % √–’.

ѕарагрип (paragrippe) – гостра антропонозна в≥русна хвороба з пов≥тр¤но-крапельним механ≥змом передач≥, переб≥гаЇ з переважним ураженн¤м гортан≥ та бронх≥в, пом≥рною ≥нтоксикац≥Їю ≥ гар¤чковою реакц≥Їю.

≈п≥дем≥олог≥¤. ƒжерелом ≥нфекц≥њ Ї хворий з кл≥н≥чно вираженою або стертою формою парагрипу. Ѕезсимптомне нос≥йство зустр≥чаЇтьс¤ дуже р≥дко. ’вор≥ вид≥л¤ють в≥рус прот¤гом 7-10 дн≥в.

≤нфекц≥¤ передаЇтьс¤ через пов≥тр¤. ¬≥рус вид≥л¤Їтьс¤ з крапл¤ми носоглоткового слизу, особливо ≥нтенсивно в перш≥ дн≥ захворюванн¤ при кашл≥ та чханн≥. «начно р≥дше ≥ в менш≥й к≥лькост≥ в≥рус може передаватись через побутов≥ реч≥.

ѕатогенез та ≥мун≥тет. –озмноженн¤ в≥русу в≥дбуваЇтьс¤ переважно в еп≥тел≥њ слизовоњ оболонки носа ≥ гортан≥. ” м≥сц≥ репл≥кац≥њ виникаЇ загальний процес, ¤кий може розповсюджуватись на трахею ≥ нижн≥ дихальн≥ шл¤хи. “рахе¤, бронхи ≥ легенева тканина вражаютьс¤ переважно в д≥тей перших рок≥в житт¤. ¬насл≥док набр¤ку слизовоњ оболонки гортан≥, нагромадженн¤ секрету в њњ просв≥т≥ та ларингоспазму може виникнути стеноз гортан≥ (круп). ѕроникнувши в кров, в≥руси ≥ продукти розпаду кл≥тин обумовлюють розвиток ≥нтоксикац≥њ орган≥зму та гар¤чки. ѕневмон≥¤ та ≥нш≥ ускладненн¤ зумовлен≥ бактер≥йною супер≥нфекц≥Їю.

” загиблих при патологоанатом≥чному досл≥дженн≥ знаходили своЇр≥дн≥ розростанн¤ еп≥тел≥ю бронх≥в, перибронх≥альну та альвеол¤рну г≥перплаз≥ю, виражену лейкоцитарну ≥ л≥мфоцитарну ≥нф≥льтрац≥ю, вогнища дегенерац≥њ.

ћайже вс≥ люди перенос¤ть парагрип у дит¤чому в≥ц≥. Ќа¤вн≥сть типоспециф≥чного гуморального ≥мун≥тету не завжди запоб≥гаЇ повторним захворюванн¤м, ¤к≥, одначе, переб≥гають легко.

 л≥н≥чна картина. ≤нкубац≥йний пер≥од триваЇ 2-7 д≥б. ѕочаток захворюванн¤ гострий або поступовий. „аст≥ше хвороба розпочинаЇтьс¤ з невеликою нежитю, кашлю, сухост≥ та пирхоти в горл≥, субфебрил≥тету. “оксикоз пом≥рний або в≥дсутн≥й. «р≥дка хвор≥ скаржатьс¤ на мерзл¤куват≥сть, б≥ль голови, ломоту в т≥л≥, в≥дзначаютьс¤ швидке п≥двищенн¤ температури т≥ла до 39 ^о— ≥ б≥льше, нудота, блюванн¤, пронос.

Ћице нормального кольору. √ерпетична висипка на губах з’¤вл¤Їтьс¤ р≥дко. ѕоловина хворих маЇ кон’юнктив≥т. Ќ≥с закладено, вид≥ленн¤ з нього спочатку р≥дк≥, серозн≥, а пот≥м густ≥ або слизо-гн≥йн≥. Ќежитю може ≥ не бути. √≥перем≥¤ слизовоњ оболонки задньоњ ст≥нки глотки пом≥рна, на н≥й з’¤вл¤ютьс¤ л≥мфоњдн≥ гранули, ≥нод≥ на м’¤кому п≥днеб≥нн≥ зернист≥сть. ѕ≥днеб≥нн≥ мигдалики вражаютьс¤ р≥дко, головним чином у вигл¤д≥ загостренн¤ хрон≥чного тонзил≥ту. Ўийн≥ та п≥дщелепн≥ л≥мфатичн≥ вузли зб≥льшуютьс¤ зр≥дка. ѕульс в≥дпов≥даЇ температур≥ т≥ла. “они серц¤ ¤сн≥ або приглушен≥. ≤нод≥ трохи зб≥льшен≥ печ≥нка ≥ селез≥нка. ѕериферична кров без зм≥н або пом≥рний лейкоцитоз ≥ моноцитоз.

Ѕагато хворих скаржатьс¤ на б≥ль у горл≥ ≥ за грудиною, хрипкий голос, сухий, грубий кашель, що вказуЇ на розвиток ларинг≥ту або ларинготрахењту. ¬ ≥нфекц≥йний процес можуть вт¤гуватись нижн≥ в≥дд≥ли дихальних шл¤х≥в з розвитком кл≥н≥чноњ картини бронх≥ту, бронх≥ол≥ту або пневмон≥њ.

ƒоросл≥ перенос¤ть парагрип легко. ” д≥тей перших рок≥в житт¤ в≥н переб≥гаЇ значно т¤жче. ’вороба може ускладнитись стенозом гортан≥ з ¤скравою картиною (“гавкаючий” кашель, ¤кий переходить у шумне стенотичне диханн¤ з вт¤гуванн¤м м≥жреберних пром≥жк≥в, тотальний ц≥аноз). “акий стан триваЇ 1-3 доби. —теноз гортан≥ переб≥гаЇ част≥ше добро¤к≥сно, без порушенн¤ св≥домост≥ та асф≥кс≥њ.

ѕневмон≥¤ виникаЇ найчаст≥ше на 2-3-му тижн≥ захворюванн¤, в≥русно-бактер≥йноњ або бактер≥йноњ природи. ’арактеризуЇтьс¤ наростанн¤м ≥нтоксикац≥њ орган≥зму, по¤вою болю в груд¤х, задишки, вологого кашлю, ≥нод≥ з дом≥шкою кров≥ в харкотинн≥. ѕри рентгенолог≥чному досл≥дженн≥ ви¤вл¤ютьс¤ ≥нф≥льтрати, ¤к≥ захоплюють 1-2 сегменти або нав≥ть усю долю. јнал≥з кров≥: пом≥рний лейкоцитоз ≥з нейтроф≥льним зсувом, зб≥льшена Ўќ≈. ѕарагрип може також ускладнюватись синуситами, отитом, викликати загостренн¤ хрон≥чних хвороб.

ƒ≥агностика ≥ диференц≥альна д≥агностика. ѕарагрип не маЇ патогномон≥чних ознак, а тому диференц≥альна д≥агностика його з ≥ншими √–’ складна. «ап≥дозрити парагрип можна у випадку переважанн¤ симптом≥в гострого ларинг≥ту або ларинготрахењту без вираженоњ ≥нтоксикац≥њ, а також при розвитку крупу. ¬ир≥шальне значенн¤ мають лабораторн≥ дан≥. «а допомогою методу ≥мунофлюоресценц≥њ в≥рус парагрипу ви¤вл¤Їтьс¤ вже через дек≥лька годин п≥сл¤ забору матер≥алу з нижньоњ носовоњ раковини або ротоглотки. Ќайб≥льш достов≥рним Ї вид≥ленн¤ в≥русу на культур≥ ниркового еп≥тел≥ю або ембр≥он≥ людини.

–етроспективна д≥агностика парагрипу можлива за допомогою –√√ј або –«  з парними сироватками кров≥, забраними на початку захворюванн¤ ≥ через 2-3 тижн≥. ƒ≥агностичним вважають зростанн¤ титру антит≥л у 4 рази ≥ б≥льше. јле до результат≥в серолог≥чних реакц≥й треба ставитись обережно, бо в≥руси парагрипу мають антигенну спор≥днен≥сть ≥з збудником еп≥дем≥чного паротиту. ” хворих на паротит ви¤вл¤ютьс¤ антит≥ла, ¤к≥ можуть сприйматись помилково за парагрипозн≥. –озробл¤Їтьс¤ ≥муноферментний метод.

Ћ≥куванн¤ зд≥йснюють переважно в домашн≥х умовах. √осп≥тал≥зац≥њ п≥дл¤гають хвор≥, в ¤ких парагрип ускладнивс¤ крупом або пневмон≥Їю. —пециф≥чних метод≥в л≥куванн¤ парагрипу немаЇ. ” зв’¤зку з на¤вн≥стю в≥русного рин≥ту м≥сцево використовують оксол≥нову або теброфенову мазь, при сильному нежитю – судинозвужуюч≥ середники. ” т¤жких випадках рекомендуЇтьс¤ ввести донорський гамма-глобул≥н або пол≥глобул≥н.

ѕрогноз б≥льш спри¤тливий, н≥ж при грип≥. ” д≥тей при парагрипозному круп≥ та в≥русно-бактер≥йних пневмон≥¤х в≥н може бути неспри¤тливий.

–есп≥раторно-синцит≥альна ≥нфекц≥¤ (infectio respiratoria syncytialis) – гостра антропонозна в≥русна хвороба з пов≥тр¤но-крапельним механ≥змом передач≥, ¤ка переб≥гаЇ з переважним ураженн¤м нижн≥х в≥дд≥л≥в дихальних шл¤х≥в ≥ пом≥рною ≥нтоксикац≥Їю.

≈п≥дем≥олог≥¤. ƒжерелом збудника Ї хворий з кл≥н≥чно вираженою або стертою формою хвороби, р≥дше – в≥русонос≥й. ’вор≥ вид≥л¤ють в≥рус прот¤гом усього захворюванн¤.

«будник м≥стить –Ќ  ≥ належить до роду пневмов≥рус≥в. ѕередаЇтьс¤ через пов≥тр¤. ƒо респ≥раторно-синцит≥альноњ ≥нфекц≥њ найб≥льш сприйн¤тлив≥ грудн≥ д≥ти. ѕрот¤гом перших рок≥в житт¤ њњ перенос¤ть практично вс≥.

≤нфекц≥¤ розповсюджена повсюди. —палахи в дит¤чих закладах виникають част≥ше взимку або весною. —еред контактних д≥тей в≥ком 1-2 роки захворюЇ коло 75 %, а серед д≥тей старшого в≥ку – до 30 %. ” дорослих респ≥раторно-синцит≥альна ≥нфекц≥¤ становить 8-10 % в≥д числа √–’ ≥ часто переб≥гаЇ у вигл¤д≥ зм≥шаноњ ≥нфекц≥њ.

ѕатогенез та ≥мун≥тет. ¬≥рус проникаЇ в еп≥тел≥й дихальних шл¤х≥в. «апальний процес починаЇтьс¤ ≥з слизовоњ оболонки носових ход≥в, охоплюЇ глотку ≥ розповсюджуЇтьс¤ на нижн≥ дихальн≥ шл¤хи. јле тотальне ураженн¤ всього респ≥раторного тракту зустр≥чаЇтьс¤ р≥дко. ” д≥тей в≥ком до 1 року може виникнути некротичний бронх≥ол≥т ≥з закупоркою просв≥ту бронх≥в т¤гучим слизом. ѕорушенн¤ дренажноњ функц≥њ бронх≥ального дерева веде до ателектазу, емф≥земи, приЇднанн¤ в≥русно-бактер≥йноњ др≥бновогнищевоњ пневмон≥њ.

≤мун≥тет обумовлений переважно секреторними в≥русонейтрал≥зуючими антит≥лами, ¤к≥ належать до IgA. ” д≥тей в≥ком до 6 м≥с у кров≥ знаход¤ть високий р≥вень специф≥чних антит≥л, що вказуЇ на ≥мун≥тет, переданий в≥д матер≥. ќднак у них часто виникаЇ респ≥раторно-синцит≥альна ≥нфекц≥¤, в≥рог≥дно, у зв’¤зку з в≥дсутн≥стю аналог≥чних антит≥л у носовому секрет≥. ѕ≥сл¤ повторних захворювань р≥вень сироваткових антит≥л п≥двищуЇтьс¤ в дек≥лька раз≥в, формуЇтьс¤ м≥сцевий тканинний ≥мун≥тет.

 л≥н≥чна картина. ≤нкубац≥йний пер≥од становить 3-7 д≥б. ” д≥тей старших в≥кових груп ≥ дорослих респ≥раторно-синцит≥альна ≥нфекц≥¤, ¤к правило, переб≥гаЇ легко з переважним ураженн¤м верхн≥х в≥дд≥л≥в респ≥раторного тракту. ’вор≥ в≥дзначають закладанн¤ носа, пирхоту в горл≥, чхають, покашлюють. —лизова оболонка носоглотки г≥перем≥йована, набр¤кла. Ќевдовз≥ починаЇ вид≥л¤тись велика к≥льк≥сть слизу.  он’юнктив≥т виражений слабо або в≥дсутн≥й. “емпература т≥ла нормальна або субфебрильна. —клад периферичноњ кров≥ в норм≥ чи визначаЇтьс¤ пом≥рний л≥мфо- ≥ моноцитоз. ’вороба триваЇ 2-10 д≥б.

” ранньому в≥ц≥ респ≥раторно-синцит≥альна ≥нфекц≥¤ також починаЇтьс¤ з рин≥ту або назофаринг≥ту. јле через 2-3 дн≥ приЇднуЇтьс¤ бронх≥т з астматичним компонентом або бронх≥ол≥т. «ростаюча при цьому квол≥сть обумовлена розвитком дихальноњ недостатност≥, ¤вища ≥нтоксикац≥њ пом≥рн≥.  ашель стаЇ тривалим, приступопод≥бним ≥ болючим. «’¤вл¤ютьс¤ задишка ≥ ц≥аноз. ” леген¤х вислуховуЇтьс¤ безл≥ч розс≥¤них др≥бно- ≥ середньопухирчастих хрип≥в. ѕриЇднуЇтьс¤ емф≥зема легень, на що вказуЇ тимпан≥чний в≥дт≥нок перкуторного звуку. ѕри розвитку бронх≥ол≥ту диханн¤ част≥шаЇ до 60-80 за 1 хвилину. «адишка зм≥шаного типу з переважанн¤м експ≥рац≥њ, вт¤гуванн¤м еп≥гастральноњ д≥л¤нки ≥ м≥жреберних пром≥жк≥в. ѕод≥бна картина спостер≥гаЇтьс¤ коло тижн¤ ≥ поступово зникаЇ.

ѕриблизно в кожноњ 4-5-оњ дитини в ранньому в≥ц≥ респ≥раторно-синцит≥альна ≥нфекц≥¤ переб≥гаЇ з пневмон≥Їю. ѕор¤д ≥з задишкою та акроц≥анозом в≥дзначаютьс¤ п≥двищенн¤ температури т≥ла ≥ лейкоцитоз. „асто зб≥льшен≥ печ≥нка ≥ селез≥нка. ѕри рентгенолог≥чному досл≥дженн≥ легень на фон≥ пом≥рноњ емф≥земи ви¤вл¤ютьс¤ вогнищев≥ т≥н≥, часом ателектази. ” 50 % випадк≥в пневмон≥¤ супроводжуЇтьс¤ приступами астми.

ƒ≥агностика ≥ диференц≥альна д≥агностика. «ап≥дозрити респ≥раторно-синцит≥альну ≥нфекц≥ю допомагають еп≥дем≥олог≥чн≥ та кл≥н≥чн≥ дан≥: швидке розповсюдженн¤ респ≥раторного захворюванн¤ серед д≥тей перших рок≥в житт¤, часте вт¤гненн¤ в патолог≥чний процес нижн≥х в≥дд≥л≥в дихальних шл¤х≥в ≥з розвитком бронх≥ол≥ту ≥ пневмон≥њ, а також астматичних реакц≥й без виражених загальнотоксичних ¤вищ. —л≥д зазначити, що понад 90 % випадк≥в бронх≥ол≥ту та пневмон≥њ в д≥тей першого п≥вр≥чч¤ житт¤ спричинен≥ респ≥раторно-синцит≥альною ≥нфекц≥Їю.

ƒл¤ ви¤вленн¤ специф≥чного антигена в носоглоткових вид≥ленн¤х користуютьс¤ методом ≥мунофлюоресценц≥њ. Ќайб≥льший в≥дсоток знах≥док реЇструють у 1-2-й день хвороби. ћатер≥ал ≥з ротоглотки ≥ носа дл¤ в≥русолог≥чного досл≥дженн¤ забирають так само, ¤к при ≥нших √–’. ¬≥рус вирощують на кл≥тинних культурах. —еролог≥чна д≥агностика зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою –«  ≥ –Ќ з парними сироватками кров≥. ѕерспективним Ї ≥муноферментний метод.

ƒиференц≥альна д≥агностика необх≥дна з ≥ншими √–’, орн≥тозом, ентеров≥русною хворобою тощо.

Ћ≥куванн¤. ¬ажливе значенн¤ надаЇтьс¤ догл¤ду за хворим, застосуванню загальнозм≥цнюючих ≥ стимулюючих засоб≥в. Ќа початку захворюванн¤ доц≥льно використати людський лейкоцитарний ≥нтерферон (закапуванн¤ в н≥с або ≥нгал¤ц≥њ) чи його ≥ндуктори. ѕневмон≥ю л≥кують антиб≥отиками. ѕри бронх≥ол≥т≥ та астматичному компонент≥ призначають антиб≥отики, бронхоспазмол≥тичн≥ середники, протикашльов≥ й дал≥ в≥дхаркувальн≥ (алтейний сироп, терп≥нг≥драт, пертусин, нашатирно-ан≥сов≥ крапл≥), антиг≥стам≥нн≥, г≥рчичники, банки, розтиранн¤ грудей скипидарною маззю, кисневу терап≥ю. якщо потр≥бна ≥нтенсивна терап≥¤, хворого перевод¤ть у реан≥мац≥йне в≥дд≥ленн¤.

ѕроф≥лактика. —проби застосувати вакцину були невдалими. « неспециф≥чних заход≥в рекомендуютьс¤ т≥ сам≥, що й при ≥нших √–’.

–инов≥русна ≥нфекц≥¤ (rhinovirosis) – гостра антропонозна в≥русна ≥нфекц≥¤ з пов≥тр¤но-крапельним механ≥змом передач≥, що переб≥гаЇ з переважним ураженн¤м слизовоњ оболонки носоглотки ≥ сильним нежитем.

≈п≥дем≥олог≥¤. ƒжерело ≥нфекц≥њ – хворий, ¤кий може вид≥л¤ти в≥рус прот¤гом усього захворюванн¤ до припиненн¤ нежитю (1-2 тижн≥). Ќе виключена можлив≥сть зараженн¤ в≥д здорового в≥русонос≥¤.

¬≥домо 113 серовар≥в ринов≥рус≥в, кожний з ¤ких м≥стить –Ќ , волод≥Ї своњм в≥русонейтрал≥зуючим ≥ комплентозв’¤зуючим антигеном. ѕередаютьс¤ через видихуване пов≥тр¤ з крапельками слизу, особливо ≥нтенсивно п≥д час чханн¤ ≥ нежитю.

—прийн¤тлив≥сть до ринов≥русноњ ≥нфекц≥њ висока; част≥ше хвор≥ють д≥ти дошк≥льного в≥ку ≥ доросл≥. ” структур≥ √–’ вони займають 25 %. ќск≥льки ≥снуЇ багато серовар≥в в≥рус≥в, захворюванн¤ в одн≥Їњ людини може виникати дек≥лька раз≥в прот¤гом року. ƒл¤ кожноњ м≥сцевост≥ характерний св≥й наб≥р ринов≥рус≥в. –≥вень захворюваност≥ п≥двищуЇтьс¤ в ос≥нньо-зимовий пер≥од ≥ ранньоњ весни, у сиру ≥ холодну погоду. „аст≥ше виникають спорадичн≥ захворюванн¤, р≥дше – локальн≥ спалахи в с≥м’¤х ≥ колективах.

ѕатогенез та ≥мун≥тет. ¬≥рус розмножуЇтьс¤ в слизов≥й оболонц≥ носа. «апальний процес супроводжуЇтьс¤ розширенн¤м судин ≥ набр¤ком оболонки, ≥нф≥льтрац≥Їю њњ л≥мфоњдними кл≥тинами, десквамац≥Їю еп≥тел≥ю ≥ р¤сною серозною секрец≥Їю. ” грудних д≥тей аналог≥чн≥ зм≥ни можуть розповсюджуватись на гортань, трахею ≥ бронхи, у випадку актив≥зац≥њ бактер≥йноњ флори приЇднуЇтьс¤ пневмон≥¤. –егенерац≥¤ еп≥тел≥ю завершуЇтьс¤ через 1-1,5 тижн≥. ≤мун≥тет типоспециф≥чний ≥ нетривалий (до 2-3 рок≥в), обумовлений, очевидно, секреторними антит≥лами.

 л≥н≥чна картина. ≤нкубац≥йний пер≥од триваЇ 1-6 д≥б. «ахворюванн¤ може починатись ≥з в≥дчутт¤ мерзл¤куватост≥ й т¤гару в голов≥. „ерез 1-2 год з’¤вл¤ютьс¤ закладенн¤ носа, чханн¤, слизист≥ та вод¤нист≥ вид≥ленн¤ з носа, ¤к≥ в наступному можуть набувати жовтуватого кольору (гн≥йн≥). ” багатьох хворих покашлюванн¤ ≥ дере в горл≥, кон’юнктив≥т ≥з сльозотечею, слабнуть нюх ≥ смак. «агальна ≥нтоксикац≥¤ незначна або в≥дсутн¤. “емпература т≥ла нормальна чи субфебрильна.

ќбличч¤ бл≥де. Ќ≥с напухлий, рот нап≥вв≥дкритий. Ќа губах нер≥дко з’¤вл¤Їтьс¤ герпес. —лизова оболонка носа г≥перемована, набр¤кла. ≤нод≥ незначно г≥перем≥йован≥ м’¤ке п≥днеб≥нн¤ ≥ задн¤ ст≥нка носоглотки. ћожуть дещо зб≥льшуватись п≥дщелепн≥ та верхн≥ шийн≥ л≥мфатичн≥ вузли.  ров не зм≥нена або незначний лейкоцитоз. “ривал≥сть захворюванн¤ не перевищуЇ 2 тижн≥в.

” д≥тей раннього в≥ку хвороба може ускладнюватись трахеобронх≥том, пневмон≥Їю, синуситом, отитом.

ƒ≥агностика ≥ диференц≥альна д≥агностика. Ќа ринов≥русну хворобу може вказувати легке респ≥раторне захворюванн¤ з вираженим нежитем. ѕри запереченн≥ грипу сл≥д мати на уваз≥, що в≥н починаЇтьс¤ з ознобу та високоњ гар¤чки, переважають симптоми токсикозу, вид≥ленн¤ з носа з’¤вл¤ютьс¤ не зразу, а на 2-3-й день, нер¤сн≥. ќсновн≥ симптоми парагрипу, респ≥раторно-синцит≥альноњ та аденов≥русноњ хвороб вказують на переважне ураженн¤ не слизовоњ оболонки носа, а ≥нших в≥дд≥л≥в респ≥раторного тракту (табл. 1).

¬≥рус можна вид≥лити ≥з змив≥в ≥ мазк≥в з носа, вз¤тих у перш≥ дн≥ хвороби. ƒл¤ його вирощуванн¤ застосовують культури кл≥тин. „астота вид≥ленн¤ не перевищуЇ 15-30 %. Ѕ≥льш чутлив≥ серолог≥чн≥ реакц≥њ. «а допомогою –Ќ ≥ –«  досл≥джують парн≥ сироватки, забран≥ в динам≥ц≥ хвороби з ≥нтервалом 1-2 тижн≥.

Ћ≥куванн¤ зд≥йснюють у домашн≥х умовах. —пециф≥чних засоб≥в немаЇ. «астосовують г≥рчичники на литки й п≥дошви, гар¤ч≥ ножн≥ ванни, ”¬„, ”‘ќ на д≥л¤нку носа. ” н≥с ввод¤ть ефедрин, санорин, галазол≥н, робл¤ть лужн≥ ≥нгал¤ц≥њ. –екомендуЇтьс¤ закапувати лейкоцитарний ≥нтерферон у носов≥ ходи. ѕри ускладненн¤х застосовують антиб≥отики.

ѕроф≥лактика. ¬ажливе значенн¤ маЇ загартуванн¤ в комплекс≥ з ≥ншими заходами, що п≥двищують оп≥рн≥сть орган≥зму. ќбгрунтована ≥зол¤ц≥¤ хворого в пер≥од вираженоњ ринорењ.  онтактним особам призначають оксол≥нову мазь або лейкоцитарний ≥нтерферон у н≥с. ≤мун≥зац≥¤ не застосовуЇтьс¤.

јденов≥русна ≥нфекц≥¤ (adenovirosis) – гостра антропонозна в≥русна хвороба з переважним пов≥тр¤но-крапельним механ≥змом передач≥ та ураженн¤м орган≥в диханн¤, очей ≥ л≥мфатичних вузл≥в.

≈п≥дем≥олог≥¤. ƒжерелом ≥нфекц≥њ Ї хворий, р≥дше – здоровий в≥русонос≥й. ¬≥д людини вид≥лено 30 тип≥в аденов≥рус≥в, ¤к≥ м≥ст¤ть ƒЌ  ≥ загальний комплементзв’¤зуючий антиген. ’вор≥ вид≥л¤ють в≥рус 1-2 тижн≥. ¬ид≥ленн¤ найчаст≥ше припин¤Їтьс¤ ≥з зникненн¤м кл≥н≥чноњ симптоматики. Ќос≥йство д≥л¤ть на короткочасне (у пер≥од реконвалесценц≥њ), транзиторне (в ≥мунному орган≥зм≥) ≥ тривале (у мигдаликах). ќстаннЇ част≥ше обумовлене аденов≥русами серовар≥в 1, 2, 5 ≥ 6, воно може продовжуватись багато м≥с¤ц≥в без будь-¤ких ознак хвороби.

јденов≥руси перебувають на слизов≥й оболонц≥ носоглотки, у лакунах п≥днеб≥нних мигдалик≥в, на кон’юнктив≥ очей ≥ вид≥л¤ютьс¤ ≥з секретом. ѕров≥дний шл¤х зараженн¤ – пов≥тр¤но-крапельний. «араженн¤ част≥ше в≥дбуваЇтьс¤ п≥д час кашлю, чханн¤, розмови. ¬≥руси можуть також розмножуватись в еп≥тел≥њ кишок ≥ вид≥л¤тись ≥з калом, що обумовлюЇ в≥рог≥дн≥сть фекально-орального механ≥зму зараженн¤. ќписан≥ спалахи аденов≥русних кон’юнктив≥т≥в п≥сл¤ купанн¤ в басейнах. ÷ьому спри¤Ї висока ст≥йк≥сть аденов≥рус≥в у довк≥лл≥.

јденов≥русна ≥нфекц≥¤ розповсюджена повсюди. «ахворюван≥сть п≥двищуЇтьс¤ в холодну пору. ” м≥жеп≥дем≥чний пер≥од на долю ц≥Їњ ≥нфекц≥њ припадаЇ 3-7 % √–’ у д≥тей, доросл≥ хвор≥ють ще р≥дше. јле п≥д час локальних спалах≥в частка аденов≥русноњ ≥нфекц≥њ може п≥двищуватись до 50-80 %. ¬она нер≥дко поЇднуЇтьс¤ з грипом або парагрипом. ≈п≥дем≥чн≥ спалахи спостер≥гаютьс¤ част≥ше в дит¤чих садках ≥ ¤слах, р≥дше – у школах ≥ серед призовник≥в. ¬они звичайно припадають на перш≥ м≥с¤ц≥ формуванн¤ колективу ≥ припин¤ютьс¤, коли ≥нф≥куванн¤ охоплюЇ 60-80 % ос≥б. ѕ≥двищенн¤ захворюваност≥ переважно зв’¤зане з розповсюдженн¤м аденов≥рус≥в серовар≥в 3, 4, 7, 14 ≥ 21. —еровар 8 обумовлюЇ спалахи кератокон’юнктив≥ту.

ѕатогенез та ≥мун≥тет. ћ≥сцем проникненн¤ ≥ розмноженн¤ в≥рус≥в служать еп≥тел≥альн≥ кл≥тини верхн≥х дихальних шл¤х≥в, очей ≥ кишечника, а також л≥мфатична тканина. ¬ уражених кл≥тинах порушуЇтьс¤ структура њх ¤дер ≥ утворюютьс¤ включенн¤ з ƒЌ -вм≥щуючих в≥рус≥в. «апальний процес супроводжуЇтьс¤ вираженою ексудац≥Їю, випад≥нн¤м ф≥брину ≥ некрозом.

’арактерне поступове вт¤гненн¤ нових д≥л¤нок слизовоњ оболонки, розповсюдженн¤ запального процесу з верхн≥х дихальних шл¤х≥в на нижн≥ з розвитком ≥нтерстиц≥альноњ пневмон≥њ. ¬насл≥док заковтуванн¤ ≥нф≥кованого харкотинн¤ в≥рус потрапл¤Ї в травний канал, ¤кий може вражатись нав≥ть б≥льше н≥ж дихальн≥ шл¤хи. ƒоведено розмноженн¤ в≥рус≥в в ендотел≥њ судин ≥ р≥зних л≥мфатичних вузлах, спостер≥гаЇтьс¤ розвиток в≥рем≥њ з ураженн¤м внутр≥шн≥х орган≥в.

ƒо аденов≥русноњ ≥нфекц≥њ найб≥льше сприйн¤тлив≥ д≥ти в≥ком в≥д 6 м≥с до 3 рок≥в. Ќовонароджен≥ хвор≥ють р≥дко завд¤ки на¤вност≥ материнського ≥мун≥тету. ƒ≥ти старшого в≥ку ≥ доросл≥ мають гуморальний ≥мун≥тет до циркулюючих у м≥сцевост≥ аденов≥рус≥в. Ќабута несприйн¤тлив≥сть, очевидно, п≥дсилюЇтьс¤ новими контактами з в≥русом. ќднак ≥мун≥тет типоспециф≥чний ≥ не захищаЇ в≥д зараженн¤ аденов≥русом ≥ншого типу.

” д≥тей молодшого в≥ку нер≥дко виникаЇ гострий ларинготрахеобронх≥т з астматичним синдромом. ќсновн≥ ознаки – осиплий голос, грубий бол≥сний кашель, експ≥раторна задишка, здутт¤ легень, сух≥ та волог≥ хрипи. ќднак стенотичне диханн¤ ≥ типовий круп виникають дуже р≥дко. ўе т¤жче переб≥гають аденов≥русн≥ пневмон≥њ, що спричин¤ютьс¤ част≥ше в≥русом серовару 4 ≥ бактер≥йними нашаруванн¤ми. ¬они др≥бновогнищев≥ або зливн≥, рентгенолог≥чно в≥др≥зн¤ютьс¤ пол≥сегментарн≥стю, обширн≥стю ≥ ст≥йк≥стю. “ривають коло м≥с¤ц¤ ≥ б≥льше, у д≥тей перших рок≥в житт¤ можуть мати рецидивний переб≥г. јденов≥русна бактер≥йна пневмон≥¤ маЇ тенденц≥ю до абсцедуванн¤. ƒл¤ аденов≥русного мезаден≥ту характерн≥ приступи болю, ≥нод≥ з нудотою ≥ блюванн¤м. ѕри глибок≥й пальпац≥њ живота максимальний б≥ль визначаЇтьс¤ вздовж бриж≥, можуть промацуватись л≥мфатичн≥ вузли.

” периферичн≥й кров≥ – спочатку пом≥рний лейкоцитоз, а дал≥ – лейкопен≥¤ при нормальному або незначному п≥двищенн≥ Ўќ≈.

ƒ≥агностика ≥ диференц≥альна д≥агностика.  л≥н≥чний д≥агноз грунтуЇтьс¤ на таких особливост¤х аденов≥русноњ ≥нфекц≥њ: поступове розгортанн¤ кл≥н≥чноњ картини з посл≥довним ураженн¤м окремих орган≥в ≥ систем; переважанн¤ м≥сцевих про¤в≥в над загальними; виникненн¤ спочатку катаральних ¤вищ, а згодом ≥ пом≥рного токсикозу; двохвильова гар¤чкова реакц≥¤; переб≥г катару верхн≥х дихальних шл¤х≥в ≥ кон’юнктив≥ту з вираженою ексудац≥Їю; найчаст≥ше рин≥т ≥ фаринг≥т; зб≥льшенн¤ шийних л≥мфатичних вузл≥в, генерал≥зована л≥мфаденопат≥¤; гепатол≥Їнальний синдром. ¬казан≥ кл≥н≥чн≥ про¤ви дають можлив≥сть диференц≥ювати аденов≥русн≥ захворюванн¤ в≥д грипу та ≥нших √–’.

ѕри пл≥вчастому кон’юнктив≥т≥ й тонзил≥т≥ необх≥дно виключити дифтер≥ю, дл¤ ¤коњ характерн≥ ≥нтоксикац≥¤, бл≥д≥сть шк≥ри, щ≥льний набр¤к оточуючоњ п≥дшк≥рноњ основи, одноб≥чний процес. ѕри ентеров≥русних ураженн¤х мигдалик≥в (герпанг≥на) на слизов≥й оболонц≥ ротоглотки з’¤вл¤ютьс¤ везикули, ¤к≥ швидко тр≥скають з утворенн¤м ероз≥й, оточених об≥дком г≥перем≥њ; респ≥раторн≥ симптоми виражен≥ слабо або в≥дсутн≥. јденов≥русна ≥нфекц≥¤ з ураженн¤м мигдалик≥в в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д бактер≥йноњ анг≥ни на¤вн≥стю тонких б≥л¤стих нальот≥в у вигл¤д≥ ц¤ток ≥з вираженою ексудативною реакц≥Їю носоглотки. ѕри анг≥нах нальоти грубш≥, жовто-с≥р≥, розм≥щен≥ в лакунах або нагноЇних фол≥кулах, не розповсюджуютьс¤ за меж≥ мигдалик≥в.

јденов≥руси знаход¤ть у вид≥ленн¤х носа, задньоњ ст≥нки носоглотки, кон’юнктиви, а також у кров≥ та кал≥. ћазки ≥ змиви з уражених слизових оболонок беруть на 1-му тижн≥ захворюванн¤ за допомогою сухих стерильних тампон≥в, ¤к≥ занурюють у проб≥рки з 3-4 мл 0,15 ћ розчину хлориду натр≥ю з додачею прогр≥тоњ 5 % к≥нськоњ сироватки кров≥. ¬≥руси вирощують на культур≥ кл≥тин. ћетод вид≥ленн¤ складний, тому його використовують переважно дл¤ ет≥олог≥чного розшифруванн¤ спалах≥в ≥нфекц≥њ.

ƒл¤ експрес-д≥агностики придатний метод ≥мунофлюоресценц≥њ ≥з застосуванн¤м ≥мунноњ сироватки. —еролог≥чну д≥агностику зд≥йснюють за допомогою –«  з будь-¤ким типом аденов≥рус≥в, що даЇ можлив≥сть визначити групову належн≥сть антит≥л. ƒосл≥джують парн≥ сироватки з ≥нтервалом 2-4 тижн≥. ”точнити тип збудника можна за допомогою –Ќ. ¬исокою чутлив≥стю ≥ специф≥чн≥стю волод≥Ї ≥муноферментний метод.

Ћ≥куванн¤ зд≥йснюють ≥з врахуванн¤м т¤жкост≥ переб≥гу ≥ кл≥н≥чноњ форми хвороби. ћ≥сцево застосовують 0,05 % розчин дезоксирибонуклеази, ¤кий закапують у кон’юнктивальний м≥шок по 1-2 крапл≥ через кожн≥ 1,5-2 год, а 0,2 % розчин – у носов≥ ходи. « ц≥Їю ж метою застосовують св≥жоприготовлений 0,25 % водний розчин оксол≥ну по 2 крапл≥ 5-6 раз≥в на день або 0,25-0,5 % мазь оксол≥ну, теброфену або флореналю за крањ пов≥к ≥ дл¤ змазуванн¤ слизовоњ оболонки носа 3 рази на день; курс л≥куванн¤ – 10-14 дн≥в. «асобом вибору може бути людський ≥нтерферон у вигл¤д≥ ≥нгал¤ц≥й, обпиленн¤ або закапуванн¤ в н≥с через кожн≥ 1-2 год прот¤гом 2-3 дн≥в. ≈фективн≥сть л≥куванн¤ тим вища, чим ран≥ше воно розпочате.

ѕри т¤жких формах хвороби ввод¤ть внутр≥шньом’¤зово людський ≥муноглобул≥н або сироватковий пол≥глобул≥н, д≥т¤м – ≥з розрахунку 0,15-0,2 мл/кг, дорослим – 3-6 мл одноразово внутр≥шньом’¤зово, при в≥дсутност≥ ефекту – повторно через 6-8 год або наступного дн¤. «а показанн¤ми ≥нфуз≥њ реопол≥глюк≥ну, сольових розчин≥в тощо.

ѕри нежитю назначають закапуванн¤ судинозвужуючих препарат≥в у н≥с (нафтиз≥н, галазол≥н, ефедрину г≥дрохлорид). ƒл¤ подоланн¤ запального процесу в носоглотц≥ застосовують таблетки фарингосепту або фалам≥нту. ƒл¤ стимулюванн¤ неспециф≥чноњ резистентност≥ призначають в≥там≥нн≥ препарати. ѕри бактер≥йних ускладненн¤х показан≥ антиб≥отики.

 ≥льк≥сть препарат≥в, ¤к≥ пропонуютьс¤ фармацевтичними ф≥рмами дл¤ л≥куванн¤ хворих на р≥зн≥ √–’, невпинно зростаЇ (табл. 4).

ѕрогноз спри¤тливий. ќднак гостра пневмон≥¤ в д≥тей 1-го року житт¤ може зак≥нчитись летально. ” випадку ураженн¤ рог≥вки при п≥зно розпочатому л≥куванн≥ може знизитись з≥р.

ѕроф≥лактика. јденов≥русна вакцина перебуваЇ на стад≥њ випробуванн¤. ¬ажлива роль належить п≥двищенню неспециф≥чноњ резистентност≥ орган≥зму (загартуванн¤, рац≥ональний режим прац≥ та в≥дпочинку, а також харчуванн¤). ѕ≥д час еп≥дем≥чного спалаху контактним особам щоденно призначають лейкоцитарний ≥нтерферон або оксол≥нову мазь. ѕриймаючи д≥тей у дит¤ч≥ ¤сла ≥ садки, сл≥д розпитати батьк≥в про стан здоров’¤ дитини, огл¤нути його ротоглотку, зм≥р¤ти температуру т≥ла. ” пер≥од еп≥дем≥чного спалаху практикують роз’Їднанн¤ д≥тей на терм≥н не менше 10 дн≥в п≥сл¤ ви¤вленн¤ останнього хворого, провод¤ть поточну дез≥нфекц≥ю. —л≥д пам’¤тати, що маска-респ≥ратор ≥з 5 шар≥в медичноњ марл≥ затримуЇ майже вс≥ (99,8 %) крапельки слини ≥ слизу ≥з на¤вними в них збудниками √–’, що викидаютьс¤ в пов≥тр¤. якщо хворий користуЇтьс¤ марлевою маскою, то т≥льки цей простий зах≥д у 8-10 раз≥в зменшуЇ ризик зараженн¤ оточуючих.

«авершуючи розпов≥дь про √–’ треба наголосити на тому, що вони становл¤ть одну з найб≥льш складних ≥ серйозних проблем медицини. ¬еличину збитк≥в, ¤к≥ грип ≥ грипопод≥бн≥ ≥нфекц≥њ завдають здоров’ю населенн¤ й економ≥ц≥ будь-¤коњ крањни, х≥ба що можна пор≥вн¤ти ≥з серцево-судинними захворюванн¤ми ≥ зло¤к≥сними пухлинами. јле на державному р≥вн≥ робитьс¤ ще дуже мало дл¤ попереджуванн¤ захворюваност≥. “а й населенн¤ привикло до √–’ ≥ ставитьс¤ до них терпимо, наче це обов’¤зковий супутник негоди. –азом з тим добре в≥домо, що розповсюдженню √–’ спри¤ють так≥ порушенн¤ здорового способу житт¤, ¤к пи¤тика, кур≥нн¤, наркоман≥¤.  урц≥ хвор≥ють у 5-7 раз≥в част≥ше, н≥ж некурц≥. ” с≥м’¤х, де Ї один курець, до 70 % д≥тей треба в≥днести до часто хвор≥ючих на √–’, а де пал¤ть 3 члени с≥м‘њ ≥ б≥льше – здорових д≥тей немаЇ.

¬агомого усп≥ху в боротьб≥ з √–’ можна дос¤гнути на шл¤ху широкого впровадженн¤ сучасного комплексу протиеп≥дем≥чних, л≥кувальних, загальнооздоровчих, сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних та ≥нших проф≥лактичних заход≥в, п≥двищенн¤ добробуту ≥ культури населенн¤.

‘ормулюючи д≥агноз, треба вказати нозолог≥чну форму, пров≥дний кл≥н≥чний синдром, ступ≥нь важкост≥, ускладненн¤ та њњ лабораторне п≥дтвердженн¤. Ќаприклад: 1. √рип ј з церебральним синдромом, г≥пертоксична форма; правоб≥чна нижньочасткова пневмон≥¤; позитивна ≥мунофлюоресценц≥¤. 2. јденов≥русна ≥нфекц≥¤, фарингокон’юнктивальна гар¤чка, середньоњ важкост≥; вид≥лено аденов≥рус 1-го серовару.

якщо неможливо д≥агностувати конкретну √–’, в умовах повс¤кденноњ л≥карськоњ практики можна подати д≥агноз у загальн≥й форм≥. Ќаприклад: гостра респ≥раторна хвороба, ринофарингобронх≥т, легкий переб≥г.