√оловною проблемою науковоњ та практичноњ медицини з давн≥х-давен, та ≥ сьогодн≥, Ї проблема раку, його проф≥лактики, раннього ви¤вленн¤ та своЇчасного л≥куванн¤. ќсобливо гострою вона Ї у ж≥нок, тому що саме у них нер≥дко виникають так зван≥ в≥зуальн≥ форми раку репродуктивноњ системи, тобто так≥ локал≥зац≥њ процесу, ¤к≥ можна побачити на статевих органах ж≥нки при огл¤д≥ без спец≥альних метод≥в досл≥дженн¤. –ак статевих орган≥в у ж≥нок зустр≥чаЇтьс¤ част≥ше, н≥ж у чолов≥к≥в. ” ж≥нок раком здеб≥льшого уражуютьс¤ молочн≥ залози, шийка та ендометр≥й матки ≥ ¤Їчники, р≥дше - зовн≥шн≥ статев≥ органи та п≥хва. Ќа жаль, захворюван≥сть на рак ген≥тал≥й прот¤гом останн≥х пТ¤ти рок≥в не знизилась ≥, мабуть, не зменшитьс¤ у майбутньому. ѕроте част≥ше почав ви¤вл¤тис¤ рак шийки матки у молодих ж≥нок в≥ком понад 30 рок≥в. ќдн≥Їю з причин такого ¤вища Ї неувага ж≥нок до свого здоровТ¤, нехтуванн¤ проф≥лактичними огл¤дами та своЇчасним л≥куванн¤м фонових та передракових захворювань шийки матки. “а не менш важливим фактором росту захворюваност≥ на рак ген≥тал≥й Ї вплив рад≥ац≥йного забрудненн¤ атмосфери п≥сл¤ чорнобильськоњ трагед≥њ.
«ло¤к≥сн≥ захворюванн¤ ген≥тал≥й зустр≥чаютьс¤ в будь-¤кому в≥ц≥ ж≥нки. ѕрофесор я.¬. Ѕохман описуЇ випадки рабдом≥осаркоми п≥хви у д≥вчаток до 1 року житт¤, ¤ких в≥н оперував. ÷≥ випадки р≥дк≥сн≥, а част≥ше хвор≥ють статевозр≥л≥ ж≥нки. Ќа третЇ дес¤тир≥чч¤ житт¤ припадаЇ п≥к захворюваност≥ на трофобластичну хворобу, фонов≥ захворюванн¤ шийки матки, склерок≥стоз ¤Їчник≥в та часте поЇднанн¤ ваг≥тност≥ з раком молочних залоз ≥ шийки матки. ” в≥ц≥ в≥д 30 до 40 рок≥в спостер≥гаЇтьс¤ р≥ст дисплаз≥й та пре≥нвазивного раку шийки матки, ендометроњдних к≥ст ¤Їчник≥в та м≥ом матки. Ќайб≥льш небезпечний Ї в≥к в≥д 40 до 50 рок≥в, бо в цей час спостер≥гаЇтьс¤ р≥ст зло¤к≥сних новоутворень ж≥ночих статевих орган≥в. ќсобливо загрозливим Ї пер≥од пременопаузи, коли виражен≥ порушенн¤ репродуктивного та енергетичного гомеостазу (ановул¤ц≥¤, в≥дносна та абсолютна г≥перестроген≥¤ в умовах прогестероновоњ недостатност≥, порушенн¤ вуглеводного та л≥п≥дного обм≥ну). Ќа цей пер≥од припадаЇ зб≥льшенн¤ залозистоњ та атиповоњ г≥перплаз≥њ ендометр≥ю, добро¤к≥сних пухлин ¤Їчник≥в та стромальних пухлин матки. ” в≥ц≥ 50-60 рок≥в прогресують зло¤к≥сн≥ захворюванн¤ шийки та т≥ла матки, а також ¤Їчник≥в. ” сьомому та наступних дес¤тир≥чч¤х ¤вного зменшенн¤ захворювань ген≥тал≥й не спостер≥гаЇтьс¤, хоч це в≥к ≥нволюц≥њ репродуктивноњ системи ж≥нки, в ¤кому вираженим Ї зб≥льшенн¤ захворюваност≥ на рак вульви та ваг≥ни.
≈т≥олог≥¤ та патогенез раку репродуктивних ж≥ночих орган≥в
ƒо цього часу остаточно не зТ¤совано причини виникненн¤ раку. ѕроте незаперечними Ї докази про в≥русну ет≥олог≥ю раку, зокрема в≥рус герпесу 2-го серотипу (HSV-2), ¤кий передаЇтьс¤ статевим шл¤хом. Ќа думку професора я.¬. Ѕохмана, в≥рус пап≥ломи людини (HPV) може прискорити прогрес≥ю дисплаз≥њ в рак шийки матки, а √аузен (1985) стверджуЇ, що HPV спричин¤Ї виникненн¤ плоскокл≥тинного раку п≥хви та вульви. Ѕагато вчених вважають синерг≥зм д≥њ на еп≥тел≥й шийки матки ≥нфекц≥њ HSY-2, цитомегалов≥русу людини та в≥русу пап≥ломи людини. ¬они вважають, що ≥н≥ц≥юючим агентом канцерогенезу Ї HSV-2 або цитомегалов≥рус людини в поЇднанн≥ з банальною ≥нфекц≥Їю (бактер≥¤ми, грибковою та трихомонадною флорами), що призводить до дискар≥озу еп≥тел≥ю шийки матки.
ўе зовс≥м недавно на¤вну HPV- ≥нфекц≥ю у чолов≥к≥в (кондиломи статевого члена) не враховували при ви¤вленн≥ передракових захворювань та раку шийки матки у ж≥нок. Ќайчаст≥ше в б≥оптатах пре≥нвазивного раку шийки матки та кондилом статевого члена чолов≥к≥в ви¤вл¤ють HPV 16-го та 18-го генотип≥в, що вказуЇ на п≥двищений ризик прогрес≥њ в карциному при ≥нф≥куванн≥ HPV. √острок≥нцев≥ кондиломи - це найчаст≥ше захворюванн¤ вульви та п≥хви, що передаЇтьс¤ статевим шл¤хом. Ќер≥дко кондиломи з'¤вл¤ютьс¤ на шийц≥ матки п≥д час ваг≥тност≥ (повТ¤зан≥ з ≥мунодепрес≥Їю при ваг≥тност≥) та самост≥йно зникають п≥сл¤ полог≥в. ѕри г≥столог≥чному досл≥дженн≥ кондилом дуже часто ви¤вл¤ють вогнища важкоњ дисплаз≥њ або нав≥ть пре≥нвазивного раку, що ≥ дало п≥дстави ‘орнею з≥ сп≥вавторами (1977) припустити, що раков≥ вульви передують на¤вн≥ кондиломи. —л≥д памТ¤тати, що нав≥ть через дес¤тир≥чч¤ п≥сл¤ спонтанного зникненн¤ чи вил≥куванн¤ гострок≥нцевих кондилом можуть з'¤вл¤тис¤ вогнища пре≥нвазивного раку вульви, ¤к≥ ≥ндукуютьс¤ в≥русом пап≥ломи людини (HPV). ѕричетн≥сть в≥русу герпеса 2-го серотипу по¤снюють на¤вн≥стю антит≥л у кров≥ хворих з дисплаз≥Їю еп≥тел≥ю, пре≥нвазивним та ≥нвазивним раком, тод≥ ¤к у здорових ж≥нок њх не ви¤вл¤ють. ќднак де¤к≥ вчен≥ ставл¤ть п≥д сумн≥в, що в≥рус Ї причиною виникненн¤ цих захворювань шийки матки. ¬становлено також, що у тих ж≥нок, ¤к≥ живуть статевим житт¤м до 16 р≥чного в≥ку ≥ часто зм≥нююють статевих партнер≥в, ризик розвитку дисплаз≥й та раку шийки матки в 10 раз≥в вищий, н≥ж в попул¤ц≥њ. ” д≥вчат 14-18 рок≥в багатошаровий пластинний еп≥тел≥й на шийц≥ матки та п≥хви легко пошкоджуЇтьс¤ трихомонадами, цитомегалов≥русною ≥нфекц≥Їю, в≥русом. ўор≥чно в усьому св≥т≥ ви¤вл¤ють б≥льш ¤к 6 м≥льйон≥в нових хворих на рак. ¬важають, що в багатьох випадках причиною њх виникненн¤ Ї канцерогенн≥ фактори зовн≥шнього середовища. Ќа людство в ’’ стор≥чч≥ УнапалиФ ≥ндустр≥альне забрудненн¤, рад≥ац≥¤, токсичн≥ викиди транспорту, пластмаси, азбест, синтетичн≥ ≥ протизапл≥дн≥ середники, косметика тощо. р≥м цього, треба враховувати урбан≥зац≥ю та пост≥йн≥ стресов≥ ситуац≥њ, ¤к≥ призвод¤ть до зниженн¤ кл≥тинного ≥мун≥тету. ќнколог≥чна захворюван≥сть залежить також в≥д життЇвого стилю ж≥нки, зокрема: в≥дмова в≥д полог≥в п≥двищуЇ ризик розвитку раку ендометр≥ю, ¤Їчник≥в та молочних залоз. ѕ≥зн≥ пологи, в≥дмова в≥д годуванн¤ д≥тей теж Ї ризиком розвитку раку молочноњ залози. ¬≥руси, ¤к≥ можуть спричинити виникненн¤ раку ген≥тал≥й, розповсюджен≥ в природ≥, тому контакт з ними неминучий. ѕроте при задов≥льному стан≥ ≥мунокомпетентноњ системи орган≥зму, в≥рус ¤к антиген викликаЇ утворенн¤ антит≥л, ¤к≥ його ≥ знищують. ѕоки-що не зТ¤совано обставини, за ¤ких в≥рус проникаЇ в кл≥тини ≥ настаЇ його л≥зис п≥д впливом ≥нтерферону. якщо л≥зис неповний, то частинки в≥русу залишаютьс¤ в кл≥тин≥ довгий час латентно. «а неспри¤тливих дл¤ орган≥зму умов порушуЇтьс¤ генетичний апарат кл≥тин, що, мабуть, ≥ Ї причиною пухлинноњ трансформац≥њ. ѕроте до по¤ви пухлинноњ кл≥тини в орган≥зм≥ може минути дуже багато часу, нав≥ть дек≥лька рок≥в. “ому на момент ви¤вленн¤ раку в≥рус або його частинки можуть УзалишитиФ орган≥зм чи замаскуватис¤ в кл≥тинах. ¬ажливим в≥дкритт¤м стол≥тт¤ Ї онкогени, ¤к≥ при певних життЇвих ситуац≥¤х Ї фактором трансформац≥њ в ракову кл≥тину. ¬важаЇтьс¤, що так≥ ≥нфекц≥йн≥ збудники, ¤к трихомонади, хлам≥д≥њ, м≥коплазми, цитомегалов≥руси, гонококи викликають запальн≥ процеси ген≥тал≥й ж≥нки, ¤к≥ при довготривалому переб≥з≥ призвод¤ть до дисплаз≥њ еп≥тел≥ю, що вкриваЇ той чи ≥нший орган. ≤.‘. —ейц, ѕ.√. н¤зЇв (1986) гадають, що в людському орган≥зм≥ Ї специф≥чн≥ кл≥тинн≥ онкогени - протоонкогени. ѕ≥д д≥Їю внутр≥шн≥х або зовн≥шн≥х фактор≥в може зм≥нитись њх структура, ¤ка ≥н≥ц≥юЇ неопластичний р≥ст в орган≥. ќнкогени - це дискретн≥ (discretus - розд≥лений, переривистий) матер≥альн≥ генетичн≥ елементи в структур≥ ƒЌ кл≥тин. ƒотепер остаточно не зТ¤совано њх роль, але вважають, що вони активн≥ при диференц≥юванн≥ тканин в пер≥од ембр≥онального розвитку. ¬≥дкритт¤ онкоген≥в Ї важливим дос¤гненн¤м сучасноњ онков≥русолог≥њ. Ќа даний час ще ц≥лком нев≥дом≥ ≥н≥ц≥ююч≥ фактори пухлинноњ трансформац≥њ, а тому концепц≥¤ онкоген≥в на раз≥ Ї фундаментом теор≥њ онкогенезу, ¤ка здатна обТЇднати в≥дом≥ на сьогодн≥ г≥потези ет≥олог≥њ пухлин. ѕри будь-¤кому вид≥ канцерогенезу (х≥м≥чному, в≥русному чи рад≥ац≥йному) Упервинною м≥шеннюФ Ї ƒЌ , а т≥ зм≥ни, що в≥дбуваютьс¤ у н≥й, мають мутац≥йний характер. ÷е може бути основою активац≥њ кл≥тинних проонкоген≥в у онкогени. ¬чен≥ вважають, що процес мал≥гн≥зац≥њ багатостад≥йний ≥, ймов≥рно, в≥дбуваЇтьс¤ п≥д впливом посл≥довних д≥й багатьох фактор≥в, зокрема р≥зних зовн≥шн≥х та внутр≥шн≥х чинник≥в. ¬они активують перех≥д ≥з одного стану в ≥нший: проонкоген - онкоген - онкоб≥лок - трансформац≥¤ ≥ зло¤к≥сна пухлина. « ≥ншого боку, спостер≥гаЇтьс¤ такий шл¤х розвитку зло¤к≥сних пухлин: фонов≥ захворюванн¤- дисплаз≥њ еп≥тел≥ю- рак в кл≥тин≥ (ca in situ), або пре≥нвазивний рак,- початковий ≥нвазивний (м≥кро≥нвазивний) та ≥нвазивний рак. ƒе¤к≥ вчен≥-онкологи стверджують, що така посл≥довн≥сть виникненн¤ раку може порушуватись.
ѕатогенез гормонозалежних пухлин ж≥ночих статевих орган≥в можна у¤вити соб≥ ¤к трикутник, одна сторона ¤кого - ендокринно-обм≥нн≥ зм≥ни, друга - генетичн≥ та етн≥чн≥ фактори, а трет¤ - канцерогенна д≥¤, ¤ка реал≥зуЇтьс¤ на основ≥ двох перших. ≈ндометр≥й, ¤Їчники та молочн≥ залози дуже чутлив≥ до естроген≥в, ¤к≥ викликають у них прол≥ферац≥ю. ” хворих з гормонозалежними пухлинами репродуктивноњ системи в≥дбуваютьс¤ р≥зноб≥чн≥ глибок≥ порушенн¤ енергетичного гомеостазу, що настаЇ п≥д впливом п≥двищеноњ активност≥ г≥поталамо-г≥поф≥зарного комплексу ≥ призводить до ожир≥нн¤, г≥перл≥п≥дем≥њ, зм≥ни секрец≥њ пролактину, соматотропного гормону, ≥нсул≥ну, кортизолу, зниженн¤ толерантност≥ до вуглевод≥в, розвитку ≥нсул≥нонезалежного цукрового д≥абету, повТ¤заного з ожир≥нн¤м. ¬.ћ. ƒ≥льман (1983) ви¤вив, що, кр≥м зм≥н репродуктивного та енергетичного гомеостазу, важливою умовою розвитку гормонозалежних пухлин Ї порушенн¤ в систем≥ адаптац≥њ. ѕ≥двищенн¤ адаптац≥њ викликаЇтьс¤ зниженн¤м концентрац≥њ в головному мозку, особливо в г≥поталамус≥, б≥огенних ам≥н≥в (дофам≥н, норадренал≥н, серотон≥н), що призводить до зб≥льшенн¤ секрец≥њ ј “√, кортизолу та п≥двищенн¤ порогу чутливост≥ г≥поталамуса до ≥нг≥буючоњ д≥њ дексаметазону. ј зг≥дно з концепц≥Їю —ельЇ, хрон≥чне п≥двищенн¤ секрец≥њ глюкокортикоњд≥в може спричинити спустошенн¤ л≥мфоњдних орган≥в та ≥мунодепрес≥ю, що зб≥льшуЇ ризик розвитку раку. якщо сп≥вв≥дношенн¤ метабол≥т≥в андроген≥в до глюкокортикоњд≥в зм≥щуЇтьс¤ в сторону останн≥х (в≥дТЇмна величина дискрим≥нанти Ѕальбрука), створюютьс¤ передумови дл¤ росту р≥зних пухлин. ƒл¤ реал≥зац≥њ д≥њ вказаних фактор≥в важливе значенн¤ мають стероњдн≥ рецептори, що ¤вл¤ють собою специф≥чн≥ б≥лков≥ структури в≥дпов≥дних орган≥в - м≥шеней, ¤к≥ зТЇднують певн≥ гормони. ƒан≥ рецептори - лише частина складноњ системи контролю над пухлинною трансформац≥Їю та ростом. «г≥дно ≥з сучасним у¤вленн¤м, гормони безпосередньо не призвод¤ть до пухлинноњ трансформац≥њ пухлин, тому що не зм≥нюють структури ƒЌ , але вони створюють умови, за ¤ких зб≥льшуЇтьс¤ в≥рог≥дн≥сть виникненн¤ раку п≥д д≥Їю справжнього канцерогенного фактора. ¬ патогенез≥ раку ендометр≥ю основну роль в≥д≥граЇ г≥перестроген≥¤, на що звертав увагу ще у 1922 роц≥ Ўредер. Ќа користь г≥перестроген≥њ ¤к фактора г≥перпластичних процес≥в та раку ендометр≥ю св≥дчать дан≥ про високу частоту г≥перпластичних зм≥н ≥ можливост≥ росту раку ендометр≥ю у хворих з синдромом Ўтейна-Ћевентал¤ в репродуктивному в≥ц≥ та фем≥н≥зуючими пухлинами в постменопауз≥.
«ахворюванн¤ вульви
–ак вульви пос≥даЇ 4-е м≥сце в структур≥ захворюваност≥ ж≥ночих статевих орган≥в та смертност≥ в≥д нењ ≥ складаЇ 3-5 % в≥д ус≥х зло¤к≥сних пухлин ген≥тал≥й. Ќайчаст≥ше рак вульви зустр≥чаЇтьс¤ у ж≥нок старшого в≥ку, особливо п≥сл¤ 70 рок≥в, а у ж≥нок, ¤ким б≥льше 85 рок≥в, майже дос¤гаЇ р≥вн¤ захворюваност≥ на рак шийки ≥ т≥ла матки. ƒистроф≥чн≥ захворюванн¤ можуть розгл¤датис¤ ¤к ≥ндикатори ризику розвитку раку вульви. ƒл¤ хворих на рак вульви характерний скорочений репродуктивний в≥к за рахунок п≥знього менархе ≥ раннього настанн¤ менопаузи. ольпоцитолог≥чн≥ ≥ гормональн≥ досл≥дженн¤ ви¤вл¤ють г≥поестроген≥ю у багатьох хворих в репродуктивному в≥ц≥ ≥ при менопауз≥. √≥поестроген≥¤ може стати причиною атроф≥чних ≥ дистроф≥чних зм≥н вульви. ” кожноњ третьоњ хвороњ на лейкоплак≥ю спостер≥галос¤ ожир≥нн¤, в 5 % було ви¤влено кл≥н≥чний цукровий д≥абет, у 43 % - г≥пертон≥чну хворобу. ÷е св≥дчить про порушенн¤ у де¤ких хворих г≥поталамо- г≥поф≥зарноњ ≥ адреналовоњ систем. «а даними ћ.≤. Ўтемберга (1980), при дистроф≥њ вульви часто знижуЇтьс¤ функц≥¤ кори надниркових залоз, зменшуЇтьс¤ вм≥ст рецептор≥в стероњдних гормон≥в в тканинах вульви, особливо естроген≥в ≥ кортикостероњд≥в. “аким чином, дл¤ хворих на рак вульви характерн≥ п≥знЇ статеве дозр≥ванн¤, раннЇ настанн¤ менопаузи ≥ висока фертильн≥сть. ” б≥льшост≥ хворих на рак вульви задовго до розвитку пухлини ви¤вл¤ютьс¤ ознаки г≥поестроген≥њ, ¤к≥ в де¤ких ж≥нок поЇднуютьс¤ з порушенн¤м жирового ≥ вуглеводневого обм≥ну. як показали досл≥дженн¤, б≥льше н≥ж у 80 % хворих на рак вульви в сироватц≥ кров≥ Ї компл≥ментзвТ¤зуюч≥ антит≥ла до в≥руса Ќ–S-2. я.¬. Ѕохман (1986) ≥дентиф≥кував HPY в ракових пухлинах вульви. ™ п≥дстави вважати, що в патогенез≥ раку вульви велике значенн¤ мають екзогенн≥ фактори, серед них найб≥льш в≥рог≥дною Ї роль в≥русноњ ≥нфекц≥њ. ѕроф≥лактика раку вульви пол¤гаЇ в своЇчасн≥й д≥агностиц≥ та л≥куванн≥ фонових та передракових захворювань. ƒ≥агностика ц≥Їњ локал≥зац≥њ раку легка, тому що вона зд≥йснюЇтьс¤ простим огл¤дом з використанн¤м цитолог≥чного та г≥столог≥чного метод≥в досл≥дженн¤. –аков≥ вульви передуЇ р¤д фонових захворювань, ¤к≥ характеризуютьс¤ порушенн¤м структури ≥ диференц≥юванн¤ (дозр≥ванн¤) багатошарового пластинного еп≥тел≥ю, дистроф≥чними зм≥нами в стром≥. Ќа шк≥рно-слизових покривах зовн≥шн≥х статевих орган≥в можна ви¤вити понад сто захворювань р≥зного генезу. ÷е, зокрема, можуть бути шк≥рн≥, венеричн≥, дистроф≥чн≥, ≥нволютивно-склеротичн≥, п≥гментн≥ порушенн¤, дисплаз≥њ, пре≥нвазивний та ≥нвазивний рак. Ѕагато з цих захворювань мають под≥бну симптоматику, а ≥нод≥ ≥ перш≥ про¤ви хвороби. Ќер≥дко раков≥ вульви передують фонов≥ захворюванн¤, серед ¤ких найчаст≥ше зустр≥чаютьс¤ гострок≥нцев≥ кондиломи, лейкоплак≥¤ та крауроз вульви.
√острок≥нцев≥ кондиломи мають в≥русну ет≥олог≥ю, деколи супроводжують гонорею. Ќайчаст≥ше зустр≥чаютьс¤ в молодому в≥ц≥, ≥нод≥ про¤вл¤ютьс¤ ≥ починають швидко рости п≥д час ваг≥тност≥. √острок≥нцев≥ кондиломи виникають у вигл¤д≥ бородовчастих виступ≥в на поверхн≥ шк≥ри, бувають поодинокими або множинними. ≤нод≥ спотер≥гаЇтьс¤ њх мал≥гн≥зац≥¤.
рауроз та лейкоплак≥¤ вульви - хрон≥чн≥ ≥нволютивно-склеротичн≥ стани. ќсновним њх симптомом Ї сверб≥нн¤, ¤ке найб≥льш виражене в д≥л¤нц≥ кл≥тора ≥ промежини та особливо посилюЇтьс¤ вноч≥. л≥н≥чно крауроз про¤вл¤Їтьс¤ прогресуючою склеротичною атроф≥Їю тканини вульви, ¤ка макроскоп≥чно про¤вл¤Їтьс¤ зморщуванн¤м великих ≥ малих статевих губ, атроф≥Їю кл≥тора, звуженн¤м входу в п≥хву ≥ зовн≥шнього отвору уретри. Ўк≥рно-слизов≥ покриви стоншен≥, блискуч≥, сух≥, деп≥гментован≥, нагадують пергамент. ƒеколи крауроз поширюЇтьс¤ на шк≥ру промежини, внутр≥шн≥ поверхн≥ стегон ≥ пахов≥ складки, переважно маЇ симетричний характер.
Ћейкоплак≥¤ вульви часто поЇднуЇтьс¤ з краурозом. «алежно в≥д вираженн¤ г≥перкератозу, розр≥зн¤ють плоску, г≥пертроф≥чну (¤ка п≥двищуЇтьс¤ над поверхнею шк≥ри) ≥ бородавчасту (верукозну) форми лейкоплак≥њ. як показали досл≥дженн¤, при поЇднанн≥ лейкоплак≥њ з краурозом мал≥гн≥зац≥¤ багатошарового пластинного еп≥тел≥ю настаЇ в д≥л¤нках лейкоплак≥њ, а не краурозу. л≥н≥чно лейкоплак≥¤ про¤вл¤Їтьс¤ б≥лими пл¤мами, ¤к≥ обмежен≥ шк≥рою ≥ слизовою вульви. √≥столог≥чно при цьому можуть бути дерматоз, запальний процес, г≥перкератоз, дисплаз≥¤, внутр≥шньоеп≥тел≥альна ≥ нав≥ть м≥кро≥нвазивна карциноми. “ому консервативне л≥куванн¤ дистроф≥чних процес≥в вульви без г≥столог≥чного д≥агнозу проводити не можна. рауроз та лейкоплак≥¤ вульви Ї фоновими, ≥нволютивно-дистроф≥чними станами, ¤к≥ за певних умов можуть бути причиною раку вульви. онсервативне л≥куванн¤ њх даЇ лише короткочасний ефект, не запоб≥гаЇ виникненню раку, а довготривале, ¤к правило, призводить до раку, тому сл≥д швидше провести х≥рург≥чне чи кр≥ох≥рург≥чне л≥куванн¤, особливо газовим лазером (—ќ2), що попередить розвиток раку.
ƒисплаз≥¤ покривного еп≥тел≥ю - це справжн≥й передрак вульви. ” хворих на дисплаз≥ю виражен≥ сильне сверб≥нн¤, дискомфорт, б≥ль. ƒисплаз≥ю ≥ пре≥нвазивний рак можна зап≥дозрити у хворих з фоновими дистроф≥чними процесами вульви за допомогою ендоскоп≥чних метод≥в. ќстаточний д≥агноз встановлюють на основ≥ г≥столог≥чного досл≥дженн¤. ƒисплаз≥¤ вульви - це атип≥¤ багатошарового пластинного еп≥тел≥ю вульви з порушенн¤м пошаровост≥, але без вт¤гненн¤ в процес поверхневого шару ≥ проникненн¤ кл≥тин через базальну мембрану.
ѕ≥д терм≥ном "ca in situ" прийн¤то розум≥ти патолог≥ю покривного еп≥тел≥ю шк≥ри ≥ слизовоњ оболонки вульви, по вс≥й товщ≥ ¤кого Ї г≥столог≥чн≥ ознаки раку, втрата пошаровост≥ ≥ пол¤рност≥, але в≥дсутн¤ ≥нваз≥¤ через базальну мембрану в строму. Ќайчаст≥ше пре≥нвазивний рак вульви ви¤вл¤ють при г≥столог≥чному досл≥дженн≥ клаптик≥в тканин хворих з про¤вами лейкоплак≥њ, ¤вищами г≥перп≥гментац≥њ, а також з хворобою Ѕоуена, еритроплаз≥Їю ейра та хворобою ѕеджета. ¬с≥ ц≥ р≥зновидност≥ пре≥нвазивного раку можуть залишатис¤ тривалий час в такому стан≥ або прогресувати в ≥нвазивний рак. 30 % випадк≥в дисплаз≥й та 50 % пре≥нвазивного раку вульви (перерахован≥ захворюванн¤) переход¤ть в ≥нвазивний рак. ƒисплаз≥ю та передрак ще називають ≥нтраеп≥тел≥альною неоплаз≥Їю вульви (VIN).
ћетодом вибору при л≥куванн≥ пре≥нвазивного раку вульви Ї проста УповерхневаФ вульвектом≥¤, а у ж≥нок молодого в≥ку - кр≥одеструкц≥¤.
ќсновними методами ви¤вленн¤ фонових процес≥в ≥ початкових форм ≥нвазивного раку вульви Ї старанний кл≥н≥чний огл¤д (рекомендуЇтьс¤ застосуванн¤ лупи) ≥ б≥опс≥¤ з наступним г≥столог≥чним досл≥дженн¤м. ƒо додаткових метод≥в обстеженн¤ в≥днос¤ть: цитолог≥чн≥ та рад≥о≥зотопн≥ досл≥дженн¤, вульвоскоп≥ю ≥ флюорисцентну м≥кроскоп≥ю вульви. —л≥д памТ¤тати, що цитолог≥чне досл≥дженн¤ ви¤вл¤Ї рак та меланому вульви в стад≥њ виразки (тобто розпаду пухлини), а дисплаз≥ю ≥ пре≥нвазивний рак -лише тод≥, коли добре вз¤то зскр≥бок з≥ шк≥ри, тому що патолог≥чний процес при цих станах ¤краз знаходитьс¤ в глибоких шарах еп≥тел≥ю. ƒл¤ розп≥знаванн¤ дисплаз≥њ, пре≥нвазивного та початкового ≥нвазивного раку вульви використовують рад≥о≥зотопний метод, при ¤кому визначають ступ≥нь поглинанн¤ рад≥оактивного фосфору. “ак, при дисплаз≥њ еп≥тел≥ю шк≥ри рад≥оактивн≥сть в 2-2,5 рази вища, н≥ж у здоровоњ ж≥нки, при пре≥нвазивному рац≥ вульви - в 3 рази, а при ≥нвазивному - в 4-7 раз≥в. ¬икориставши цей метод, можна ви¤вити не лише дисплаз≥ю, пре≥нвазивний або ≥нвазивний рак, але ≥ його меж≥, що дуже допоможе при проведенн≥ операц≥њ.
л≥н≥чний переб≥г раку вульви. ’вор≥ скаржатьс¤ на на¤вн≥сть пухлини, дискомфорт, сверб≥нн¤, подразненн¤ шк≥ри вульви, болюч≥ виразки, гн≥йн≥ вид≥ленн¤ та кровотеч≥. —имптоматичне л≥куванн¤ без детального обстеженн¤ ≥ б≥опс≥њ Ї вкрай небезпечним. √≥столог≥чн≥ форми раку вульви р≥зн≥, а м≥кроскоп≥чна будова повТ¤зана з м≥сцем виникненн¤ пухлини. Ћокал≥зац≥ю раку вульви можна ч≥тко встановити лише при ≤ ≥ ≤≤ стад≥¤х. Ќайб≥льш агресивними за кл≥н≥чним переб≥гом Ї пухлини в д≥л¤нц≥ кл≥тора. „ерез посилене кровопостачанн¤ та особливост≥ л≥мфов≥дтоку рак кл≥тора росте швидко, поширюЇтьс¤ на уретру, даЇ ранн≥ л≥мфогенн≥ метастази з вт¤гненн¤м пахово-стегнових ≥ клубових груп л≥мфовузл≥в. ѕри рац≥ малих статевих губ спостер≥гаЇтьс¤ пор≥вн¤но спри¤тливий кл≥н≥чний переб≥г. Ћокал≥зац≥¤ пухлини в д≥л¤нц≥ великих статевих губ зустр≥чаЇтьс¤ найчаст≥ше ≥ за кл≥н≥чним переб≥гом займаЇ середнЇ м≥сце м≥ж двома останн≥ми.
¬ид≥л¤ють три анатом≥чн≥ форми росту: екзоф≥тну, ендоф≥тну та ≥нф≥льтративно-набр¤кову. ’арактерними особливост¤ми раку вульви Ї мультицентричний р≥ст, розвиток дек≥лькох вогнищ, ¤к≥ виникають синхронно або метахронно. ќдн≥Їю ≥з особливостей раку вульви Ї розвиток вогнищ пухлини у п≥зн≥ терм≥ни п≥сл¤ первинного кл≥н≥чного вил≥куванн¤. ѕерший етап л≥мфогенного поширенн¤ - л≥мфатичн≥ вузли пахово-стегнового колектора, другий - здухвинн≥ л≥мфовузли, трет≥й - ураженн¤ поперекових л≥мфовузл≥в. ћетастазуванн¤ може бути перехресним ≥ двосторонн≥м. ƒуже р≥дко бувають ≥зольован≥ гематогенн≥ органн≥ метастази. ѕри рац≥ вульви швидко настають метастази в рег≥онарн≥ пахово-стегнов≥ л≥мфовузли. ÷е критичний момент в переб≥з≥ ракового процесу вульви, тому що л≥мфовузли Ї барТЇром дл¤ розповсюдженн¤ ракових кл≥тин. ќтже, своЇчасна операц≥¤ з видаленн¤м л≥мфовузл≥в призводить до видужанн¤ хвороњ.
ћ≥жнародна класиф≥кац≥¤ раку вульви за системою TNM
“ - первинна пухлина:
Tis - пре≥нвазивний рак;
“1 - пухлина лише на вульв≥ (д≥аметр до 2 см);
“2 - пухлина лише на вульв≥ (д≥аметр понад 2 см);
“3 - пухлина р≥зноњ величини з проростанн¤м у п≥хву, та (або) нижню третину уретри, та (або) промежину, та (або) анус;
“4 - пухлина р≥зноњ величини, що ≥нф≥льтруЇ слизову сечового м≥хура, та (або) верхню третину уретри, та (або) слизову пр¤моњ кишки, та (або) ф≥ксована до к≥сток тазу.
N - –ег≥онарн≥ ( пахово-стегнов≥) л≥мфатичн≥ вузли:
NO - пахово-стегнов≥ л≥мфатичн≥ вузли не пальпуютьс¤;
N1 - пахово-стегнов≥ л≥мфатичн≥ вузли пальпуютьс¤, але не поб≥льшен≥, рухом≥ (кл≥н≥чно не под≥бн≥ на метастази);
N2 - пахово-стегнов≥ л≥мфатичн≥ вузли пальпуютьс¤ з одн≥Їњ або обидвох стор≥н, поб≥льшен≥, щ≥льн≥, рухом≥ (кл≥н≥чно вражен≥ раком);
N3 - пахово-стегнов≥ л≥мфатичн≥ вузли нерухом≥, з розпадом та виразкою на шк≥р≥.
ћ - в≥ддален≥ метастази:
ћќ - ознак в≥ддалених метастаз≥в немаЇ;
ћ1а - пахвинн≥ л≥мфовузли поб≥льшен≥, рухом≥, щ≥льн≥;
ћ1в - ви¤вл¤ютьс¤ ≥ ≥нш≥ в≥ддален≥ метастази.
«ло¤к≥сна меланома - дуже агресивна пухлина, що складаЇ приблизно 5 % зло¤к≥сних новоутворень вульви. «а даними л≥тератури, в≥д 25 до 40 % меланома вульви розвиваЇтьс¤ на фон≥ добро¤к≥сних п≥гментних утвор≥в. ’арактерн≥ так≥ кл≥н≥чн≥ про¤ви: б≥ль, лейкоре¤, кровТ¤нист≥ вид≥ленн¤. «овн≥шн≥й вигл¤д меланоми р≥зний. ѕереважно це екзоф≥тний еластичний утв≥р круглоњ форми, чорного кольору, д≥аметром 1-5 см. (рис. 16.4.). «а допомогою лупи можна побачити в ц≥й же д≥л¤нц≥ к≥лька чорних утвор≥в величиною з прос¤не зерно, так званих сател≥т≥в. Ќайчаст≥ше меланома локал≥зуЇтьс¤ в д≥л¤нц≥ великих статевих губ, р≥дше - на кл≥тор≥ та малих статевих губах.
—кладно д≥агностувати ≥ безл≥ч маленьких меланом, ¤к≥ нагадують ракову пухлину. ћеланома може метастазувати гематогенно, не уражуючи рег≥онарних л≥мфовузл≥в. Ќайчаст≥ше уражаютьс¤ леген≥, печ≥нка, р≥дше - мозок, нирки, наднирков≥ залози, к≥стки.
ќсновними методами досл≥дженн¤ хворих на рак вульви Ї: вульвоскоп≥¤, вульвом≥кроскоп≥¤, цитолог≥чне досл≥дженн¤ мазк≥в- в≥дбитк≥в з пухлини, г≥столог≥чне досл≥дженн¤ клаптик≥в тканини ≥з пухлини, цистоскоп≥¤, ректороманоскоп≥¤, рентгенодосл≥дженн¤ грудноњ кл≥тки, цитолог≥чне досл≥дженн¤ пунктат≥в, вз¤тих з л≥мфовузл≥в, рад≥о≥зотопна та рентгенконтрастна л≥мфограф≥¤.
Ћ≥куванн¤ раку вульви провод¤ть з урахуванн¤м в≥ку хвороњ та стану њњ здоров'¤, на¤вност≥ екстраген≥тальноњ патолог≥њ та розповсюдженн¤ раку. ѕопри все, головним методом л≥куванн¤ залишаЇтьс¤ х≥рург≥чний. ћожна виконати перед- або п≥сл¤операц≥йну променеву терап≥ю. як самост≥йний метод променеву терап≥ю використовують т≥льки при абсолютних протипоказанн¤х до операц≥њ. ѕри множинн≥й та бородавчаст≥й лейкоплак≥њ, вс≥х формах дистроф≥њ, що не вил≥ковуютьс¤ консервативними методами, г≥столог≥чно п≥дтверджених дисплаз≥¤х еп≥тел≥ю вульви або пре≥нвазивному рац≥ (хвороби Ѕоуена, ѕеджета, еритроплаз≥¤ ейра) провод¤ть просту (поверхневу) вульвектом≥ю, мета ¤коњ - видалити уражен≥ д≥л¤нки шк≥ри з п≥дшк≥рною кл≥тковиною (до 1,5 см в глибину тканин) (рис. 16.5).
ѕри ≤ стад≥њ розповсюдженн¤ пухлини виконують вульвектом≥ю ≥ двоб≥чну пахово-стегнову л≥мфаденектом≥ю (особливо при локал≥зац≥њ пухлини в д≥л¤нц≥ кл≥тора). ѕри ≤≤ стад≥њ одночасно з радикальною вульвектом≥Їю провод¤ть пахово-стегнову л≥мфаденектом≥ю, а в п≥сл¤операц≥йний пер≥од - променеву терап≥ю.
ѕри ≤≤≤ стад≥њ раку вульви л≥куванн¤ розпочинають з передоперац≥йного курсу променевоњ терап≥њ, пот≥м одночасно виконують вульвектом≥ю та пахово-стегнову л≥мфаденектом≥ю.
ѕроф≥лактику раку вульви провод¤ть двома шл¤хами. ѕерший - адекватне л≥куванн¤ фонових процес≥в. ѕроте б≥льш рац≥ональним Ї другий шл¤х - активне, своЇчасне та ¤к≥сне обстеженн¤ ≥ ви¤вленн¤ дисплаз≥й покривного пластинного еп≥тел≥ю та пре≥нвазивного раку вульви, њх своЇчасне х≥рург≥чне л≥куванн¤. ѕодальш≥ досл≥дженн¤ причин виникненн¤ дистроф≥чних процес≥в вульви, рол≥ зм≥н в ендокринн≥й систем≥ та в≥русноњ ≥нфекц≥њ у по¤в≥ фонових захворювань, а також дисплаз≥њ ≥ пре≥нвазивного раку вульви, допоможуть обгрунтувати патогенез цих патолог≥чних стан≥в ≥ нов≥ погл¤ди на проф≥лактику њх та раку вульви.
–ак п≥хви
ѕервинний рак п≥хви зустр≥чаЇтьс¤ у 1-2 % ≥з вс≥х локал≥зац≥й раку ген≥тал≥й. –азом з тим, метастатичн≥ пухлини п≥хви виникають в дек≥лька раз≥в част≥ше. —ередн≥й в≥к хворих 62 роки. ¬ патогенез≥ раку п≥хви поЇднуютьс¤ р≥зн≥ фактори: ≥нф≥куванн¤ в репродуктивному в≥ц≥ в≥русом HPV ≥ HSV-2, ≥нволютивн≥ ≥ дистроф≥чн≥ процеси, опром≥ненн¤ та ≥мунодепрес≥¤. ѕередраковим захворюванн¤м п≥хви Ї дисплаз≥¤ покривного еп≥тел≥ю, ¤ка, залежно в≥д вираженн¤ патолог≥чних зм≥н в поверхневому шар≥ багатошарового пластинного еп≥тел≥ю, под≥л¤Їтьс¤ на легку, пом≥рну ≥ важку. ўе використовують терм≥н "≥нтраеп≥тел≥альна неоплаз≥¤ п≥хви" (VAIN). ѕре≥нвазивний рак ви¤вл¤Їтьс¤ в середньому на 10-12 рок≥в ран≥ше, н≥ж ≥нвазивний. Ќайчаст≥ше в≥н локал≥зуЇтьс¤ у верхн≥й третин≥ п≥хви ≥ характеризуЇтьс¤ мультицентричним ростом.
≤нвазивний плоскокл≥тинний рак п≥хви маЇ вигл¤д екзоф≥тноњ або ендоф≥тноњ пухлини. ѕоверхн¤ пухлини кровоточить, ви¤вл¤Їтьс¤ ≥нф≥льтрац≥¤ п≥длеглих тканин. √≥столог≥чна структура плоскокл≥тинного раку маЇ три форми: рогов≥ючий, великокл≥тинний, нерогов≥ючий ≥ др≥бнокл≥тинний. Ќайчаст≥ше метастазують в п≥хву рак шийки ≥ т≥ла матки, саркома матки, хор≥онкарцинома, р≥дше - рак ¤Їчник≥в ≥ г≥пернефрома. ѕлоскокл≥тинн≥ пухлини п≥хви, ¤к≥ виникають через 6-30 рок≥в п≥сл¤ проведенн¤ променевоњ терап≥њ раку шийки матки, найчаст≥ше не метастази, а первинно множинн≥ рад≥о≥ндукован≥ пухлини. ” дорослому в≥ц≥ р≥дко зустр≥чаютьс¤ саркоми та меланоми п≥хви. ћеланоми локал≥зуютьс¤ переважно на передн≥й ст≥нц≥, найчаст≥ше в нижн≥й њњ третин≥. Ћише 5 % меланом не мають чорного забарвленн¤.
л≥н≥чний переб≥г.
ќсновними симптомами ≥нвазивного раку п≥хви Ї лейкоре¤ та кровотеча, ¤к≥ характерн≥ дл¤ кл≥н≥чно розвинених форм захворюванн¤, при ¤ких можуть бути дизур≥¤, порушенн¤ дефекац≥њ, а п≥зн≥ше - б≥лий ≥ син≥й набр¤ки нижньоњ к≥нц≥вки, порушенн¤ функц≥њ нирки внасл≥док ≥нф≥льтрац≥њ параметр≥ю або метастаз≥в в л≥мфатичних вузлах тазу. ѕереважний шл¤х поширенн¤ - л≥мфогенний. ƒисплаз≥њ ≥ пре≥нвазивний рак можна зап≥дозрити при кольпоскоп≥њ ≥ цитолог≥чному досл≥дженн≥, а п≥дтвердити приц≥льною б≥опс≥Їю. √≥столог≥чна вериф≥кац≥¤ пухлини перед початком л≥куванн¤ обов'¤зкова. ƒл¤ уточненн¤ поширенн¤ процесу застосовують цистоскоп≥ю, екскреторну урограф≥ю, рад≥о≥зотопну ренограф≥ю, ректороманоскоп≥ю, рентгенограф≥ю грудноњ кл≥тки. ¬икористанн¤ дл¤ огл¤ду дзеркал уско призводить до помилок, бо не вдаЇтьс¤ добре огл¤нути ст≥нки п≥хви.
ласиф≥кац≥¤ раку п≥хви за системою TNM
T - первинна пухлина:
Tis - пре≥нвазивна карцинома;
“ќ - первинна пухлина не визначаЇтьс¤ (видалена при б≥опс≥њ);
“1 - пухлина обмежена ст≥нкою п≥хви;
“2 - пухлина захоплюЇ параваг≥нальн≥ тканини, але не поширюЇтьс¤ на ст≥нки тазу;
“3 - пухлина поширюЇтьс¤ на ст≥нки тазу;
“4 - пухлина проростаЇ слизову оболонку сечового м≥хура, та/або/ пр¤моњ кишки, та/або/ поширюЇтьс¤ за меж≥ малого тазу.
N - –ег≥онарн≥ л≥мфатичн≥ вузли:
NO - метастази в рег≥онарних л≥мфовузлах не визначаютьс¤;
N1 - метастази в рухомих рег≥онарних л≥мфовузлах з одн≥Їњ сторони;
N2 - метастази в рухомих л≥мфовузлах з обох стор≥н;
N3 - метастази в нерухомих л≥мфовузлах.
ћ - в≥ддален≥ метастази:
ћќ - немаЇ ознак в≥ддалених метастаз≥в;
ћ1 - Ї в≥ддален≥ метастази.
Ћ≥куванн¤ раку п≥хви
ѕри дисплаз≥њ та пре≥нвазивному рац≥ п≥хви застосовують кр≥одеструкц≥ю або 5-фторурацилову мазь. якщо не настаЇ вил≥куванн¤ або Ї рецидив, то виконують операц≥ю чи ендоваг≥нальну телегаматерап≥ю. Ћ≥куванн¤ ≥нвазивного раку п≥хви в б≥льшост≥ кл≥н≥чних ситуац≥й провод¤ть внутр≥шньопорожнинне опром≥ненн¤, ¤ке у хворих з II ≥ III стад≥¤ми поЇднуЇтьс¤ з дистанц≥йним опром≥ненн¤м зон м≥сцевого поширенн¤ ≥ рег≥онарного л≥мфогенного метастазуванн¤. ѕоказанн¤ до х≥рург≥чного л≥куванн¤ виникають р≥дко. “ак, у хворих молодого ≥ середнього в≥ку з локал≥зац≥Їю пухлин в верхн≥й третин≥ п≥хви ефективна розширена г≥стеректом≥¤ з видаленн¤м 1/2 п≥хви. ѕри ви¤вленн≥ метастаз≥в у рег≥онарних л≥мфовузлах п≥сл¤ зак≥нченн¤ променевоњ терап≥њ показана л≥мфаденектом≥¤ (пахово-стегнова та пахово-клубова).
часто поЇднуЇтьс¤ з ожир≥нн¤м та (або) цукровим д≥абетом
в≥дсутнЇ
“- система ≥мун≥тету
без зм≥н
≥мунодепрес≥¤
“ак вигл¤даЇ переб≥г хвороби та особливост≥ пухлини при основних патогенетичних ознаках раку ендометр≥ю.
ќзнаки
≤ вар≥ант
≤≤ вар≥ант
“ривал≥сть симптом≥в
переважно велика
невелика
—туп≥нь диференц≥йованост≥ пухлини
високий (≤- ≤≤)
низький (≤≤≤ -≤V)
√либина ≥нваз≥њ в м≥ометр≥й
поверхнева
глибока
ѕотенц≥¤ до л≥мфогенного метастазуванн¤
невисока
висока
„утлив≥сть до прогестин≥в
висока
невисока
ѕервинно множинн≥ пухлини
¤Їчники, молочн≥ залози, товста кишка
не харктерн≥
ѕрогноз
спри¤тливий
сумн≥вний
л≥н≥ка та д≥агностика раку т≥ла матки
–ак т≥ла матки (–“ћ) в≥днос¤ть до гормонозалежних пухлин. ¬≥н уражуЇ в основному ж≥нок 55-65 рок≥в, ≥нод≥ трапл¤Їтьс¤ ≥ у старшому в≥ц≥. ƒ≥вчатка та ж≥нки д≥тородного в≥ку хвор≥ють надзвичайно р≥дко. –анньою ознакою раку ендометр≥ю Ї вод¤нист≥ вид≥ленн¤ (л≥мфоре¤) ≥з статевих орган≥в, ¤к≥ виникають у ж≥нки внасл≥док порушенн¤ ц≥лост≥ л≥мфатичних кап≥л¤р≥в у м≥сц≥, де почав розростатис¤ рак. „ерез де¤кий час, у м≥ру росту раку в глибину ендометр≥ю по¤вл¤ютьс¤ прожилки кров≥ у вид≥ленн¤х, а ще п≥зн≥ше кровотеч≥, ¤к≥ Ї головною ознакою –“ћ. ћатков≥ кровотеч≥ спостер≥гаютьс¤ у 95-98 % хворих ≥ лише 2-5 % припадаЇ на бол≥ в попереку та низу живота. ¬ репродуктивному в≥ц≥ кровотеч≥ виникають з початком менструац≥й, в кл≥мактеричному в≥ц≥ - ацикл≥чно, а в менопаузальному в≥ц≥ - у вигл¤д≥ кровомазанн¤. Ќиючий б≥ль в основному зумовлений метастазами в л≥мфатичн≥ вузли по ходу судин тазу та аорти або розповсюдженн¤м процесу у вигл¤д≥ ≥нф≥льтрат≥в на ст≥нки малого тазу, ¤к≥ стискають нервов≥ стовбури, що там прол¤гають. Ѕ≥ль при –“ћ з'¤вл¤Їтьс¤ швидше, н≥ж при –Ўћ, ≥ про¤вл¤Їтьс¤ нападами з посиленн¤м вид≥лень ≥з статевих орган≥в. „аст≥ше розвиваЇтьс¤ –“ћ у ж≥нок, ¤к≥ не ваг≥тн≥ли або не народжували. ” б≥льшост≥ хворих менструац≥њ з'¤вл¤лис¤ з 15-18 рок≥в, а також п≥зно наставала менопауза. ѕри становленн≥ менструац≥й спостер≥галис¤ ол≥го- та пол≥менорењ. ¬ минулому ц≥ хвор≥ мали запаленн¤ матки, ¤Їчник≥в, маткових труб, артиф≥ц≥альн≥ аборти. «ахворювань шийки матки у них не спостер≥гаЇтьс¤. ” 5-8 % –≈ поЇднуЇтьс¤ з пухлинами ¤Їчник≥в, приблизно 16-25 % - з ф≥бром≥омою матки. ” 60-70 % хворих на –“ћ буваЇ цукровий д≥абет, а у 72-80 % ожир≥нн¤. Ќер≥дко при –≈ спостер≥гаЇтьс¤ серцево-судинна патолог≥¤, в≥русний гепатит, гепатохолецистит та тромбофлеб≥т. ўе зовс≥м недавно ви¤вити рак ендометр≥ю було неважко. ƒосить було провести вишкр≥банн¤ ст≥нки матки при кровотеч≥ у ж≥нок кл≥мактеричного чи менопаузального в≥ку ≥ одержати висновки г≥столог≥чного досл≥дженн¤. јле ви¤вленн¤ раку на основ≥ матковоњ кровотеч≥ Ї зап≥зн≥лим, бо кровотеча виникаЇ при глибокому проростанн≥ раку в ендометр≥й, а ≥нод≥ нав≥ть в м≥ометр≥й. ѕроте г≥столог≥чний висновок може бути помилковим, бо не весь видалений ендометр≥й досл≥джують, а лише його невелику частинку, в ¤к≥й може й не бути ракових кл≥тин. Ѕ≥льш достов≥рним методом досл≥дженн¤ при п≥дозр≥ на рак Ї г≥стерограф≥¤, ¤ка даЇ змогу ви¤вити патолог≥чне м≥сце в ендометр≥њ ≥ провести приц≥льну б≥опс≥ю його. Ќайдосконал≥шою на сьогодн≥ Ї г≥стероскоп≥¤, при ¤к≥й можна ви¤вити ≥ вз¤ти дл¤ б≥опс≥њ п≥дозр≥ле м≥сце в ендометр≥њ, провести цитолог≥чне та г≥столог≥чне досл≥дженн¤. √оловним завданн¤м г≥неколог≥чноњ служби Ї ви¤вленн¤ передракових процес≥в та ранн≥х форм раку, що дозволить своЇчасно й радикально вил≥кувати таких хворих. ¬чен≥ вважають, що таким методом ранньоњ, докл≥н≥чноњ д≥агностики раку Ї б≥ох≥м≥чн≥ тести, за допомогою ¤ких можна ви¤вити зм≥ни властивостей середовища, ¤ке оточуЇ пухлинн≥ кл≥тини, ≥ сл≥дкувати за цими зм≥нами прот¤гом тривалого часу. ѕри застосуванн≥ б≥ох≥м≥чного методу ракове переродженн¤ ви¤вл¤ють ще до настанн¤ структурних зм≥н в кл≥тин≥, ¤к≥ ф≥ксуютьс¤ г≥столог≥чно п≥зн≥ше. ¬ 1972 роц≥ ™.Ѕ. —окоцинська запропонувала б≥ох≥м≥чний тест, ¤кий грунтуЇтьс¤ на п≥двищен≥й гепарин≥нг≥буюч≥й активност≥ слизу ≥з церв≥кального каналу хворих на рак ендометр≥ю, тому при зм≥шуванн≥ слизу ≥з стаб≥л≥зуючим розчином утворюютьс¤ згустки, а ≥з слизом здорових ж≥нок або хворих добро¤к≥сними процесами така активн≥сть не ви¤влена ≥ згустки не утворюютьс¤. √епарин≥нг≥буюча здатн≥сть слизу каналу шийки матки ви¤вл¤Їтьс¤ в 96 % хворих на рак т≥ла матки. ¬исоко≥нформативним методом досл≥дженн¤ в онколог≥њ Ї рад≥онукл≥дний метод за допомогою рад≥оактивного фосфору, ¤кий ввод¤ть в вену або артер≥ю, мТ¤зи або через рот. ¬изначають рад≥оактивн≥сть, застосовуючи рад≥ометр У омета ћФ, ”–«-2(3). ќстаточне п≥дтвердженн¤ д≥агнозу базуЇтьс¤ на даних, отриманих п≥д час проведенн¤ л≥мфограф≥њ. ѕри високодиференц≥йован≥й аденокарцином≥ верхнього в≥дд≥лу т≥ла матки метастази у л≥мфатичних вузлах ви¤вл¤ютьс¤ лише у 5 %. р≥м цього, л≥мфограф≥¤ дозвол¤Ї п≥дтвердити радикальн≥сть виконаноњ операц≥њ. ћетастази в рег≥онарних л≥мфовузлах при рац≥ матки ≤ стад≥њ ви¤вл¤ютьс¤ так само часто, ¤к при рац≥ шийки матки ≤ стад≥њ.
ласиф≥кац≥¤ раку т≥ла матки за системою TNM
“ - первинна пухлина:
Tis - пре≥нвазивна карцинома (ca in situ);
TO - первинна пухлина не ви¤вл¤Їтьс¤ (повн≥стю видалена при вишкр≥банн≥);
“1 - пухлина обмежена т≥лом матки;
“1а - поржнина матки до 8 см;
“1в - порожнина матки б≥льше 8 см;
“2 - пухлина розповсюджена на шийку, але не за меж≥ матки;
“3 - пухлина розповсюджуЇтьс¤ за меж≥ матки, в тому числ≥ на п≥хву, але не за меж≥ малого тазу;
“4 - процес преходить на слизову сечового м≥хура, або пр¤моњ кишки, та (або) виходить за меж≥ малого тазу.
N - рег≥онарн≥ л≥мфатичн≥ вузли тазу:
NO - метастази в рег≥онарних л≥мфовузлах не визначаютьс¤;
N1 - ви¤вл¤ютьс¤ метастази в рег≥онарних л≥мфовузлах;
NX - немаЇ п≥дстав дл¤ оц≥нки стану рег≥онарних л≥мфовузл≥в.
ћ - в≥ддален≥ метастази:
ћќ - немаЇ ознак в≥ддалених метастаз≥в;
ћ1 - ви¤влен≥ в≥ддален≥ метастази.
Ћ≥куванн¤ раку т≥ла матки
ѕеред початком л≥куванн¤ л≥кар повинен знати локал≥зац≥ю раковоњ пухлини, њњ г≥столог≥чну будову та ступ≥нь диференц≥ац≥њ ракових кл≥тин, а також про на¤вн≥сть чи в≥дсутн≥сть метастаз≥в у л≥мфатичних вузлах. ’ворим з г≥перпластичними процесами в ендометр≥њ провод¤ть гормонотерап≥ю. Ќа залозисту г≥перплаз≥ю ендометр≥ю сл≥д д≥¤ти антиестрогенними препаратами, перш за все оксипрогестерон-капронатом (ќѕ ), медроксипрогестерон ацетатом (ћѕј), або стероњдними протизапл≥дними препаратами (—ѕѕ). Ћ≥куванн¤ хворих на атипову г≥перплаз≥ю ендометр≥ю (ј√≈) провод¤ть з урахуванн¤м в≥ку хвороњ та на¤вних зм≥н в ген≥тал≥¤х. ” молодих ж≥нок з ј√≈ л≥куванн¤ розпочинають прогестинами. Ћише при його неефективност≥ вир≥шують питанн¤ про х≥руг≥чне л≥куванн¤. ” хворих пре- та постменопаузального в≥ку провод¤ть лише х≥рург≥чне л≥куванн¤ ≥ при на¤вност≥ абсолютних протипоказань до операц≥њ призначають гормонотерап≥ю. √ормональне л≥куванн¤ ј√≈ спр¤моване на попередженн¤ прогрес≥њ в рак. ’ворим ≥з синдромом Ўтейна-Ћевентал¤ призначають клостилбегит (клом≥фен цитрат). ѕри в≥дсутност≥ ефекту провод¤ть оперативне л≥куванн¤: клиновидну резекц≥ю ¤Їчник≥в з видаленн¤м вс≥Їњ склерозованоњ б≥лочноњ оболонки. ѕри д≥енцефальному синдром≥, що переб≥гаЇ ¤к хвороба ≤ценко- ушинга, застосовують естроген-гестагенн≥ препарати, або синтетичн≥ гестагени, транкв≥л≥затори, в≥там≥ни групи ¬, ф≥з≥отерап≥ю. «г≥дно з пов≥домленн¤ми Koffmeir (1973) та я.¬. Ѕохмана (1979), результати х≥рург≥чного та комб≥нованого л≥куванн¤ –“ћ на 15-20 % кращ≥, н≥ж поЇднальноњ променевоњ терап≥њ. “ому при в≥дсутност≥ протипоказань хворим на рак ендометр≥ю ≤-≤≤ стад≥њ вони рекомендують обовТ¤зково провести х≥руг≥чне л≥куванн¤: при ≤ стад≥њ - просту екстирпац≥ю матки з придатками без п≥сл¤операц≥йного курсу променевоњ терап≥њ, а при ≤≤ та ≤≤≤ стад≥¤х - розширену екстирпац≥ю матки за ¬ертгеймом з п≥сл¤операц≥йним курсом променевоњ терап≥њ.
¬ кл≥н≥ц≥ професора я.¬. Ѕохмана перед операц≥Їю призначають прогестагени (ќѕ ) та антиестрогени (тамоксифен) прот¤гом 2-3 тижн≥в, сумарною дозою 12-16 г (за вин¤тком низькодиференц≥йованого раку ендометр≥ю). ѕ≥сл¤ операц≥њ при прогностично спри¤тливому переб≥з≥ продовжують приймати ќѕ до 24 г впродовж 2-3 м≥с¤ц≥в. ѕри б≥льш розповсюдженому процес≥ й неспри¤тливому прогноз≥ ќѕ призначають до 3 ≥ б≥льше рок≥в, щоб не допустити по¤ву рецидив≥в ≥ ознак прогресуванн¤ процесу. ” ж≥нок старших 60 рок≥в зростаЇ к≥льк≥сть неспри¤тливих ознак пухлини (зниженн¤ диференц≥юванн¤, в≥дсутн≥сть секреторноњ активност≥, зб≥льшенн¤ глибини ≥нваз≥њ та частоти метастаз≥в у л≥мфовузлах), але проведена розширена екстирпац≥¤ матки за ¬ертгеймом з п≥сл¤операц≥йним опром≥ненн¤м Ї ефективн≥шою, н≥ж проста екстирпац≥¤ матки з придатками. ѕри ≤ патогенетичному вар≥ант≥ раку ендометр≥ю, кр≥м операц≥њ, пропонуЇтьс¤ гормональна терап≥¤ прогестагенами. ѕроменева терап≥¤ залишаЇтьс¤ методом вибору у хворих з важкою екстраген≥тальною патолог≥Їю або у хворих з вираженою ≥нф≥льтрац≥Їю в параметр≥¤х, ¤к≥ не дозвол¤ють провести розширену екстирпац≥ю матки за ¬ертгеймом. ¬ окремих випадках, коли неможливо провести комб≥новане або променеве л≥куванн¤, застосовують лише гормональне л≥куванн¤. ѕри ≤≤ патогенетичному вар≥ант≥ раку ендометр≥ю ендокринн≥ порушенн¤ в≥дсутн≥, але ви¤вл¤ютьс¤ неспри¤тлив≥ прогностичн≥ ознаки, зокрема метастази в л≥мфовузлах, тому таким хворим провод¤ть ≥нтенсивн≥шу терап≥ю. ¬иконують лише розширену екстирпац≥ю матки за ¬ертгеймом, а п≥сл¤ операц≥њ обовТ¤зково провод¤ть променеву терап≥ю.
—аркома матки
≤з вс≥х орган≥в, ¤к≥ Ї у малому тазу ж≥нки, саркомою найчаст≥ше уражуЇтьс¤ матка, що складаЇ 4-5 % в≥д ус≥х зло¤к≥сних захворювань матки ≥ лише 1 % в≥д ус≥х зло¤к≥сних пухлин ж≥ночих статевих орган≥в. ѕро ет≥олог≥ю та патогенез цього захворюванн¤ в≥домо небагато. “ак≥ вчен≥, ¤к Eibler, Morton (1970), Mastas (1975), Schabel (1976) та Strander (1986), висловлюють припущенн¤ про в≥русну ет≥олог≥ю сарком, зокрема в≥рус герпесу (HSV-2). ÷е п≥дтверджено усп≥шним використанн¤м великих доз лейкоцитарного ≥нтерферону при дисем≥нованих формах саркоми. —арком≥ матки може передувати ф≥бром≥ома, але таке переродженн¤ спостер≥гаЇтьс¤ р≥дко. ѕоЇднанн¤ саркоми з ф≥бром≥омою п≥дтверджуЇтьс¤ г≥столог≥чно у 50-51 % випадк≥в. ћакроскоп≥чно вузли саркоми нагадують ф≥бром≥ому, а на розр≥з≥ вигл¤дають ¤к варене мТ¤со, ≥нод≥ ¤к варена риба або мозковидна тканина, що розпадаЇтьс¤. Ќер≥дко в цих вузлах спостер≥гаютьс¤ крововиливи та д≥л¤нки некрозу. ¬загал≥ саркоматозн≥ тканини дуже р≥зноман≥тн≥: б≥луватого, с≥рувато-рожевого та матового кольору ≥ мТ¤коњ консистенц≥њ, переважно погано в≥дд≥л¤ютьс¤ в≥д сус≥дн≥х тканин. —аркома ендометр≥ю може проростати у вигл¤д≥ пол≥п≥в або уражувати його дифузно. Ќайчаст≥ше саркома матки уражуЇ ж≥нок старшого в≥ку - в≥д 50 до 90 рок≥в, а середн≥й в≥к складаЇ 56 рок≥в. ” 47,2 % випадк≥в саркома росте ≥з мТ¤зовоњ тканини, у 25,3 % в ф≥броматозних вузлах, в 27,5 % ≥з ендометр≥ю. ¬≥дома г≥стогенетична класиф≥кац≥¤ сарком матки. ѓњ запропонував Ober (1959) ≥ детал≥зував я.¬. Ѕохман:
1) лейосаркома (вид≥л¤Їтьс¤ лейосаркома в м≥ом≥);
2) ендометр≥альна стромальна саркома;
3) карциносаркома (зм≥шана гомолог≥чна мезодермальна пухлина);
4) зм≥шана (гетеролог≥чна) мезодермальна пухлина;
5) ≥нш≥ види сарком та некласиф≥кован≥.
Ќайчаст≥ше ви¤вл¤ютьс¤ лейом≥осаркоми - у 62 %, пот≥м ендометр≥альн≥ стромальн≥ та зм≥шан≥ мезодермальн≥ саркоми - у 15 %, та карциносаркоми - у 8 %. —аркоми метастазують переважно гематогенно, а пот≥м л≥мфогенно. √ематогенн≥ метастази спостер≥гаютьс¤ в 95 %. Ќайчаст≥ше метастази спостер≥гаютьс¤ в леген¤х - 17 %, в печ≥нц≥ - 9 %, в заочеревинних л≥мфовузлах - 8%, в ¤Їчниках - 7% та в к≥стках.
—аркома матки маЇ своњ етапи розвитку. я.¬. Ѕохман запропонував таку кл≥н≥ко-анатом≥чну класиф≥кац≥ю сарком матки:
≤ стад≥¤ - пухлина обмежена т≥лом матки;
≤а стад≥¤ - пухлина обмежена ендометр≥Їм або м≥ометр≥Їм (вузлом);
≤в стад≥¤ - пухлина розповсюджена на ендо- та м≥ометр≥й;
≤≤ стад≥¤ - пухлина розповсюджена на т≥ло та шийку матки, але не за меж≥ матки;
≤≤≤ стад≥¤ - пухлина розповсюджена за меж≥ матки, але не за меж≥ малого тазу;
≤≤≤а стад≥¤ - пухлина проросла ст≥нку матки, аж на њњ серозу ≥ уражуЇ придатки матки;
≤≤≤в стад≥¤ - ≥нф≥льтрати в параметр≥¤х та (або) метастази в л≥мфатичн≥ вузли тазу, та (або) метастази в п≥хв≥;
≤V стад≥¤ - пухлина вростаЇ в сус≥дн≥ органи та (або) розповсюджуЇтьс¤ за меж≥ малого тазу;
≤Vа стад≥¤ - пухлина вростаЇ в сус≥дн≥ органи;
≤Vв стад≥¤ - в≥ддален≥ метастази.
—аркома матки зустр≥чаЇтьс¤ у ж≥нок р≥зного в≥ку, буваЇ нав≥ть у д≥вчат. ѓњ кл≥н≥чн≥ про¤ви залежать в≥д локал≥зацњњ процесу. —початку переб≥гаЇ безсимптомно, особливо при њњ ≥нтрамуральному або субсерозному розм≥щенн≥ вогнища. ’арактерним Ї швидкий р≥ст пухлини. ≤нод≥ д≥агноз встановлюють лише п≥сл¤ операц≥њ, г≥столог≥чного досл≥дженн¤ видаленого органу або його частини. ѕершими кл≥н≥чними про¤вами можуть бути кровомазанн¤, або кровотеч≥ ≥з статевих орган≥в, та б≥ль. Ѕ≥льш виражен≥ кл≥н≥чн≥ ознаки спостер≥гаютьс¤ при сарком≥ ендометр≥ю або субмукозних вузл≥в. ¬становити д≥агноз часто досить важко. ћожна зап≥дозрити саркому у таких випадках: швидкий р≥ст пухлини матки, ацикл≥чн≥ кровотеч≥ та кровомазанн¤, анем≥¤ при в≥дсутност≥ метрораг≥њ, рецидивн≥ пол≥пи ендометр≥ю, по¤ва пухлини культ≥ матки п≥сл¤ надп≥хвовоњ ампутац≥њ матки ≥, нарешт≥, безпричинне пог≥ршенн¤ загального стану хвороњ, прискорена Ўќ≈. ƒл¤ запущених форм —“ћ характерн≥ ≥нтоксикац≥¤, кахекс≥¤, анем≥¤ без причини, асцит. ќбстеженн¤ починають з найпрост≥шого: огл¤д в дзеркалах ви¤вл¤Ї ц≥аноз слизовоњ шийки матки та ст≥нок п≥хви, г≥пертроф≥ю шийки матки або саркоматозний вузол. ѕри ректоваг≥нальному досл≥дженн≥ визначаютьс¤ пухлина, њњ консистенц≥¤, рухом≥сть самого органа, ≥нф≥льтрати, ¤кщо Ї, стан прист≥нкових л≥мфатичних вузл≥в та ¤Їчник≥в. « порожнини матки беруть асп≥рат або зскр≥бок слизовоњ дл¤ цито- та г≥столог≥чного досл≥джень. ѕровод¤ть г≥стеросальп≥нгограф≥ю, рентгеноскоп≥ю, або рентгенограф≥ю грудноњ кл≥тки дл¤ ви¤вленн¤ метастаз≥в. ’ромоцистоскоп≥¤ ви¤вл¤Ї зм≥ни в сечовому м≥хур≥ або сечоводах, а ректороманоскоп≥¤ - в пр¤м≥й кишц≥. ƒоц≥льно виконати л≥мфограф≥ю, що даЇ змогу ви¤вити метастази в л≥мфатичних вузлах. ”льтразвукове досл≥дженн¤ (”«ƒ) орган≥в малого тазу та черевноњ порожнини ви¤вить на¤вн≥ зм≥ни в ген≥тал≥¤х та печ≥нц≥. ѕри г≥стероскоп≥њ можна провести приц≥льну б≥опс≥ю, що дозволить встановити д≥агноз. ѕри л≥куванн≥ сарком матки допускаЇтьс¤ найб≥льше помилок через те, що д≥агноз до операц≥њ не було встановлено. „асто виконують консервативн≥ м≥омектом≥њ чи надп≥хвов≥ ампутац≥њ матки без придатк≥в, але пухлини не розр≥зають в операц≥йн≥й, не провод¤ть цитод≥агностику, лише в≥ддалене г≥столог≥чне досл≥дженн¤ ви¤вл¤Ї саркому вузл≥в чи ендометр≥ю. ” таких випадках треба проводити повторну операц≥ю з видаленн¤м матки чи культ≥ шийки з верхньою третиною п≥хви, крижово-маткових та кардинальних звТ¤зок та ≥нф≥льтрат≥в в параметр≥¤х. ¬раховуючи гематогенне метастазуванн¤ б≥льшост≥ сарком, тазов≥ л≥мфовузли видал¤ти не потр≥бно, але сл≥д перевТ¤зати a.hipogastrika. ѕри необх≥дност≥ провод¤ть резекц≥ю сум≥жних орган≥в, а також видал¤ють ≥зольован≥ метастази. ѕри встановленн≥ д≥агнозу до операц≥њ необх≥дно виконати просту екстирпац≥ю матки з придатками, а при розповсюдженн≥ процесу на органи черевноњ порожнини сл≥д обмежитис¤ д≥агностичною лапаротом≥Їю, а дл¤ зупинки кровотеч≥ - видаленн¤м матки. ¬ п≥сл¤операц≥йний пер≥од можна провести променеву терап≥ю ¤к компонент комб≥нованого л≥куванн¤ або ¤к пров≥дний метод в комплекс≥ з х≥м≥отерап≥Їю. ѕозитивна д≥¤ променевоњ терап≥њ про¤вл¤Їтьс¤ в склерозуванн≥ тканин та обл≥терац≥њ судин, ¤к≥ живл¤ть пухлину. ѕрогноз при цьому захворюванн≥ неспри¤тливий. Ќайг≥рший в≥н при ендометроњдних саркомах, найкращий при внутр≥шньовузлових локал≥зац≥¤х процесу. ” хворих з лейом≥осаркомою в п≥сл¤операц≥йний пер≥од необх≥дно застосовувати х≥м≥отерап≥ю адр≥ам≥цином, променева терап≥¤ ефекту не даЇ. ѕоЇднальну променеву терап≥ю призначають лише тим хворим, ¤ким протипоказана операц≥¤ через значне розповсюдженн¤ процесу або виражен≥ на¤вн≥ супутн≥ захворюванн¤. ƒе¤к≥ онкологи вид≥л¤ють саркому шийки матки, хоч таких випадк≥в у св≥тов≥й л≥тератур≥ описано небагато. Ќайчаст≥ше саркома шийки матки виникаЇ ≥з слизовоњ церв≥кального каналу ≥ маЇ вигл¤д пол≥позних розростань (¤к гроно винограду), ≥нод≥, маючи широку основу, пухлина нагадуЇ цв≥тну капусту. “ак≥ форми ростуть швидко в тканину шийки матки, параметр≥њ або вгору в т≥ло матки та ст≥нки п≥хви. ” цих випадках методом вибору Ї розширена екстирпац≥¤ матки з придатками та верхньою третиною п≥хви.
ѕухлини ¤Їчник≥в та маткових труб
ѕухлини ¤Їчник≥в займають 2-е м≥сце серед новоутворень ж≥ночих статевих орган≥в. «а даними ≤.ƒ. ЌечаЇвоњ (1979) та Kott meier (1988), на цю локал≥зац≥ю припадаЇ 6-11 % вс≥х пухлин ж≥ночих статевих орган≥в. —еред них зло¤к≥сн≥ форми становл¤ть 15-25 % випадк≥в.
≈т≥опатогенез захворюванн¤
ƒо цього часу немаЇ ч≥ткого у¤вленн¤ про патогенез пухлин. ѕухлини ¤Їчник≥в можуть рости з будь-¤кого складового елементу, тому њх Ї дуже багато. Ќемалу роль в≥д≥грають рудиментарн≥ залишки ≥ дистоп≥њ, ¤к≥ збереглис¤ з часу ембр≥огенезу. ƒе¤к≥ пухлини розвиваютьс¤ ≥з постнатальних д≥л¤нок еп≥тел≥ю ≥ розростань, в ¤ких в≥дбулис¤ процеси метаплаз≥њ та параплаз≥њ, зокрема еп≥тел≥ю маткових труб та матки, ¤к≥ здатн≥ ≥мплантуватис¤ на поверхн≥ ¤Їчник≥в, особливо при њх запаленн≥. –≥зну будову мають ≥ пухлини, що виникли ≥з здорових компонент≥в ¤Їчник≥в. „астина пухлин розвиваЇтьс¤ ≥з еп≥тел≥ю, що здатний проростати. « нього утворюютьс¤ пухлини строми статевого т¤жу. ≤з ембр≥ональноњ мезенх≥ми ростуть текоми та, мабуть, де¤к≥ гранульозокл≥тинн≥ утвори. ≤з залишк≥в чолов≥чоњ гонади ростуть андрогенопродукуюч≥ пухлини: андробластоми, г≥пернефроми. ѕров≥дну роль у виникненн≥ пухлин ¤Їчник≥в в≥д≥грають порушенн¤ гормональноњ р≥вноваги в б≥к зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ гонадотропних гормон≥в, тобто внасл≥док порушенн¤ сп≥вв≥дношенн¤ в систем≥ г≥поф≥з - ¤Їчники. ўе недостатньо вивчено г≥стогенез еп≥тел≥альних пухлин, бо вони можуть походити ≥з р≥зних еп≥тел≥альних кл≥тин ≥ цей еп≥тел≥й маЇ р≥зн≥ структуру та функц≥ю. —ерозн≥ пухлини г≥стогенетично неоднор≥дн≥, можлива њх диференц≥ац≥¤ вростанн¤м в к≥рковий шар ¤Їчника. ƒумають про постнатальне переродженн¤ еп≥тел≥ю маткових труб в ампул¤рному њх к≥нц≥, про ≥мплантац≥ю трубного еп≥тел≥ю на поверхню ¤Їчник≥в. ≤снуЇ г≥потеза про мезонефрогенне походженн¤ серозних пухлин ¤Їчник≥в (G. H. Garden). ћуцинозн≥ пухлини теж неоднор≥дн≥, хоч в них розвиваЇтьс¤ т≥льки ендодермальна тканина. ¬они можуть рости ≥з para mesonephricus, с≥точки ¤Їчник≥в та рудимент≥в. Ќайб≥льш складною Ї будова пухлини Ѕренера, ¤ка м≥стить елементи типу ф≥броми ¤Їчника, т¤ж≥в та к≥ст еп≥тел≥ального характеру. ћабуть, ц≥ пухлини виникають ≥з дек≥лькох тип≥в тканин. ћ≥ж цими двома пухлинами ≥снуЇ генетичний звТ¤зок. ѕоЇднанн¤ њх компонент≥в зустр≥чаЇтьс¤ нер≥дко (ћ.‘. √лазунов, Masson). ¬ звТ¤зку з частим поЇднанн¤м дек≥лькох компонент≥в пухлин в одн≥й, при створенн≥ класиф≥кац≥њ пухлин ¤Їчник≥в брали до уваги основний компонент пухлини. ¬ н≥й враховано кл≥н≥ко-б≥олог≥чн≥ особливост≥, њх ступ≥нь зло¤к≥сност≥ (добро¤к≥сн≥, пограничн≥ та зло¤к≥сн≥ вар≥анти). ƒуже важливим Ї визначенн¤ андрогенноњ, естрогенноњ, стероњдноњ та прогестагенноњ активност≥ пухлин. «ло¤к≥сн≥ пухлини ¤Їчник≥в под≥л¤ють на первинно зло¤к≥сн≥ та вторинн≥ (метастатичн≥). ћал≥гн≥зован≥ пухлини розростаютьс¤ з добро¤к≥сних пухлин. ѕрактично вс≥ добро¤к≥сн≥ пухлини ¤Їчник≥в можуть переродитис¤ в зло¤к≥сн≥. ѕроте ступ≥нь потенц≥йноњ зло¤к≥сност≥ р≥зних г≥столог≥чних тип≥в пухлин неоднаковий. ѕриблизно 70 % пухлин ¤Їчник≥в Ї еп≥тел≥альними, половина з ¤ких перероджуЇтьс¤ в рак. „астота переродженн¤ серозних та муцинозних к≥ст р≥зна, ≥нод≥ мал≥гн≥зуютьс¤ ендометроњдн≥ к≥сти, пухлини Ѕренера та ф≥броми ¤Їчник≥в. ƒуже р≥дко перероджуютьс¤ дермоњдн≥ к≥сти. ƒо первинно зло¤к≥сних к≥ст належать недиференц≥йован≥ карциноми, дизгерминоми, ембр≥ональн≥ карциноми, хор≥онкарциноми, незр≥л≥ тератоми та гонадобластоми. Ѕ≥льш≥сть кл≥н≥цист≥в в≥днос¤ть текоми до добро¤к≥сних пухлин, ¤к≥ р≥дко перероджуютьс¤, а ≥нш≥ стверджують, що вони у 4-5 % випадк≥в перероджуютьс¤ в зло¤к≥сн≥. ≤снують р≥зн≥ думки про зло¤к≥сн≥сть гранульозокл≥тинних та андробластом. ќдн≥ вважають, що вони дуже зло¤к≥сн≥, ≥нш≥ гадають, що добро¤к≥сн≥ ≥ р≥дко перероджуютьс¤ в рак.
л≥н≥чний переб≥г захворюванн¤
л≥н≥чн≥ про¤ви захворюванн¤ р≥зн≥, ≥ переб≥г його залежить в основному в≥д типу та характеру пухлини, а при зло¤к≥сних пухлинах - в≥д стад≥њ розповсюдженн¤ процесу. л≥н≥чно встановити момент мал≥гн≥зац≥њ к≥сти неможливо, а г≥столог≥чно це можна зробити при досл≥дженн≥ п≥дозр≥лого клаптика тканини пухлини. ѕри пухлинах статевого т¤жу в орган≥зм≥ ж≥нки ви¤вл¤ють ознаки порушенн¤ гормонального балансу. ѕри гранульозо-стромальнокл≥тинних пухлинах (текома, гранульозокл≥тинн≥ утвори, ф≥брома) з'¤вл¤ютьс¤ симптоми г≥перестроген≥зму. ” д≥вчаток при цих пухлинах спостер≥гаЇтьс¤ передчасне статеве дозр≥ванн¤, проте менструац≥њ починаютьс¤ з 15-17 рок≥в ≥ нав≥ть п≥зн≥ше. ” молодих ж≥нок ви¤вл¤Їтьс¤ розлад менструального циклу, що спочатку про¤вл¤Їтьс¤ аменореЇю, а п≥зн≥ше зм≥нюЇтьс¤ ацикл≥чними кровотечами. ” них настаЇ безпл≥дд¤, або невиношуванн¤ ваг≥тност≥. ¬ пременопаузальний пер≥од та пер≥од менопаузи спостер≥гаютьс¤ метрораг≥њ. ” цих хворих покращуЇтьс¤ загальне самопочутт¤, п≥двищуютьс¤ життЇвий тонус та працездатн≥сть. ѕрот¤гом багатьох рок≥в вони вигл¤дають значно молодшими свого в≥ку. ƒеколи п≥двищуЇтьс¤ л≥б≥до. «овн≥шн≥ статев≥ органи не атрофуютьс¤. ѕри цих пухлинах у ж≥нок ви¤вл¤ють залозисту г≥перплаз≥ю ендометр≥ю та його пол≥поз, м≥оми матки. „асто гранульозокл≥тинн≥ пухлини ¤Їчник≥в спри¤ють розвитков≥ раку ендометр≥ю. ѕроте не завжди Ї ознаки г≥перестроген≥зму, ¤к≥ характерн≥ дл¤ зло¤к≥сних форм пухлин. ƒеколи у таких хворих з'¤вл¤ютьс¤ ознаки маскул≥н≥зац≥њ (в≥рил≥зму). «ло¤к≥сн≥ пухлини складають 15-20 % справжн≥х пухлин ¤Їчник≥в. 51-88 % хворих з зло¤к≥сними пухлинами ви¤вл¤ють у ≤≤≤-≤V стад≥¤х. –озповсюдженн¤ ракового процесу встановлюють при обстеженн≥, а уточнюють п≥д час операц≥њ. ¬ практичн≥й робот≥ л≥кар≥ користуютьс¤ такою ћ≥жнародною класиф≥кац≥Їю раку ¤Їчник≥в:
ласиф≥кац≥¤ за системою “Nћ
“ - первинна пухлина:
“ќ - первинна пухлина не ви¤влена;
“≤ - пухлина обмежена ¤Їчниками;
“1а - пухлина обмежена одним ¤Їчником, асциту немаЇ;
“1а1 - на поверхн≥ ¤Їчника пухлини немаЇ, капсула не пошкоджена;
“1а2 - пухлина на поверхн≥ ¤Їчника та (або) пошкоджена капсула;
“1б - пухлина на обидвох ¤Їчниках, асциту немаЇ;
“1б1 - на поверхн≥ ¤Їчника пухлини немаЇ, капсула ц≥ла;
“1б2 - пухлина на поверхн≥ одного або двох ¤Їчник≥в та (або) пошкоджена капсула;
“1с - пухлина на одному або двох ¤Їчниках, в асцитичн≥й р≥дин≥ Ї зло¤к≥сн≥ кл≥тини;
“2 - пухлина на одному або обидвох ¤Їчниках з поширенн¤м процесу на очеревину тазу;
“2а - пухлина з поширенн¤м, та (або) метастазами в матку, та (або) одну чи обидв≥ матков≥ труби, але без поширенн¤ на в≥сцеральну очеревину, асциту немаЇ;
“2б - пухлина розрослас¤ на ≥нш≥ тканини тазу, та (або) вросла у в≥сцеральну очеревину, асциту не ви¤влено;
“2с - пухлина вросла в матку, та (або) одну, або обидв≥ матков≥ труби, та (або) ≥нш≥ тканини тазу, в асцитичн≥й р≥дин≥ Ї зло¤к≥сн≥ кл≥тини;
“3 - пухлина на одному чи двох ¤Їчниках вросла в тонку кишку або чепець, обмежена малим тазом, ви¤влено метастази за межами малого тазу, або в заочеревинних л≥мфовузлах.
N рег≥онарн≥ л≥мфатичн≥ вузли:
N0 - рег≥онарн≥ л≥мфоузли не уражен≥;
N1 - рег≥онарн≥ л≥мфовузли уражен≥ раком;
NX - недостатньо даних про ураженн¤ л≥мфовузл≥в.
ћ - в≥ддален≥ метастази:
ћ0 - не ви¤влено ознак метастаз≥в;
ћ1 - ви¤влен≥ в≥ддален≥ метастази;
ћ’ - недостатньо даних про ураженн¤ л≥мфовузл≥в.
ƒ≥агностика пухлин ¤Їчник≥в
¬ажк≥сть ранньоњ д≥агностики пухлин ¤Їчник≥в повТ¤зана з маловираженими ознаками новоутворень нав≥ть при зло¤к≥сних њх формах. «ап≥зн≥ле х≥рург≥чне л≥куванн¤ пухлин повТ¤зують з труднощами диференц≥йноњ д≥агностики, коли пухлини невеликих розм≥р≥в приймають за пухлини запального генезу, тому результати л≥куванн¤ зло¤к≥сних пухлин ¤Їчник≥в повТ¤зан≥ з терм≥нами встановленн¤ д≥агнозу та часом проведенн¤ проф≥лактичних заход≥в. ≤нод≥ причиною ви¤влених пухлин Ї перенесений гострий запальний процес придатк≥в матки, але пот≥м певний час хвора почувала себе добре, не маючи жодних скарг на здоровТ¤, проте згодом характер скарг зм≥нивс¤. «'¤вились пост≥йний ниючий б≥ль, в≥дчутт¤ тиску на низ, часте сечовипусканн¤, але при посиленн≥ болю температура т≥ла не п≥двищувалас¤. ѕог≥ршуЇтьс¤ загальний стан хвороњ. ѕротизапальна терап≥¤ покращанн¤ не приносить. «алишаЇтьс¤ нез'¤сованим вплив хрон≥чних запалень внутр≥шн≥х ген≥тал≥й на ¤Їчники. –¤д досл≥дник≥в в≥ддають перевагу цим процесам у ет≥опатогенез≥ та мал≥гн≥зац≥њ ¤Їчникових пухлин. ѕри збиранн≥ анамнезу у хворих ≥з пухлинами ¤Їчник≥в вдаЇтьс¤ ви¤снити, що в минулому у них були запаленн¤ внутр≥шн≥х ген≥тал≥й (¤Їчник≥в та труб), що пот≥м п≥дтверджуЇтьс¤ п≥д час проведенн¤ г≥столог≥чного досл≥дженн¤. “ому сл≥д перегл¤нути тактику веденн¤ хворих з пухлинами ¤Їчник≥в, ¤к≥ перенесли запаленн¤ ген≥тал≥й. ƒовготривале спостереженн¤ за хворими, що перенесли запаленн¤, особливо коли виникають осумкован≥ вогнища ≥нфекц≥њ, не доц≥льне, по-перше, через те, що в цих утворах переважають ф≥броз та слероз, а по-друге, т≥ зм≥ни в тканинах ¤Їчника та маткових труб Ї дуже добрим фоном дл¤ бластоматозного процесу. якщо прот¤гом 2-3 тижн≥в консервативного л≥куванн¤ немаЇ ефекту, то краще њх видалити, щоб уникнути переродженн¤. ≤нод≥ важко диференц≥ювати пухлини ¤Їчник≥в з ф≥броматозними вузлами, особливо коли вони розм≥щен≥ б≥л¤ ребра матки, а пухлина ¤Їчника знаходитьс¤ ≥нтрал≥гаментарно. “од≥ утворюЇтьс¤ один конгломерат, ¤кий важко розр≥знити нав≥ть за допомогою ультразвукового досл≥дженн¤. ƒуже важливим у таких випадках Ї добре з≥браний анамнез. якщо хвор≥й було проведено операц≥ю на ген≥тал≥¤х, то необх≥дно ви¤снити г≥столог≥чну структуру пухлини.
–≥зн≥ г≥столог≥чн≥ форми пухлин зустр≥чаютьс¤ в будь-¤кому в≥ц≥ хворих. јле ≥снуЇ певна законом≥рн≥сть. “ак, у д≥вчаток здеб≥льшого виростають герм≥ногенн≥ (зр≥л≥ та незр≥л≥ тератоми) ≥ гранульозокл≥тинн≥ пухлини, ≥нш≥ форми виникають дуже р≥дко. ј ось у д≥вчат 14-16 рок≥в та молодих ж≥нок переважають фол≥кул¤рн≥ к≥сти та к≥сти жовтого т≥ла. ” хворих дорослого в≥ку част≥ше зустр≥чаютьс¤ еп≥тел≥альн≥ пухлини, а у ж≥нок д≥тородного в≥ку - дизгерминоми та хор≥онкарциноми ¤Їчник≥в.
ћетастази раку в ¤Їчниках ви¤вл¤ють в основному у ж≥нок молодого та середнього в≥ку (—.≤. улинич та ≤.ƒ. ЌечаЇва). «а даними ј.Ќ. –ибалки, метастази раку в ¤Їчниках спостер≥гаютьс¤ у ж≥нок старшого в≥ку.
ѕри збиранн≥ анамнезу у хворих ≥з пухлинами ¤Їчник≥в сл≥д звернути увагу на менструальну функц≥ю ж≥нки. ¬важають, що порушенн¤ менструального циклу не характерн≥ дл¤ пухлин. ћ.—. ЅакшеЇв, ј.Ќ. –ибалка ви¤вили п≥зн≥й початок менструац≥њ у хворих ≥з пухлинами ¤Їчник≥в. ÷≥ ¤вища виникають у 45-60 % хворих ≥з серозними, ендометр≥озними, гранульозокл≥тинними пухлинами та текомами, у 30 % хворих муцинозними пухлинами. ” них спостер≥гаЇтьс¤ первинне безпл≥дд¤ в 6-10 %, а вторинне у 12- 31 %.
ѕри незапущен≥й хвороб≥ та на початку розповсюдженого ракового процесу загальний стан хворих залишаЇтьс¤ задов≥льним, вони активн≥ ≥ не справл¤ють враженн¤ важких хворих. ѕри огл¤д≥ хворих в сто¤чому положенн≥ може спостер≥гатис¤ зб≥льшений жив≥т за рахунок асциту чи пухлини в нижн≥х в≥дд≥лах. ≤нод≥ в≥дм≥чаЇтьс¤ випинанн¤ пупка. ѕри пальпац≥њ можна ви¤вити пухлини. ¬ лежачому положенн≥ жив≥т приймаЇ форму жаби, тобто в≥н розширений в боки, а посередин≥ може виступати сама пухлина. ѕри пальпац≥њ вдаЇтьс¤ ви¤вити пухлину, нав≥ть визначити њњ розм≥ри. якщо асцит наповнюЇ всю черевну порожнину, то пальпац≥¤ н≥¤ких результат≥в не приносить. ≤нод≥ можна побачити метастаз в д≥л¤нц≥ пупка, ¤кий маЇ синюшно-ф≥олетовий кол≥р, не болючий. ѕеркус≥¤ живота ви¤вл¤Ї асцит, а перкус≥¤ грудноњ кл≥тки - вип≥т в плевральн≥й порожнин≥.
√≥неколог≥чне досл≥дженн¤ надаЇ найб≥льше ≥нформац≥њ. ѕри огл¤д≥ в дзеркалах вдаЇтьс¤ встановити положенн¤ шийки матки, форму, на¤вн≥сть розрив≥в, кол≥р слизовоњ п≥хви та шийки матки, випинанн¤ заднього склеп≥нн¤. ќдночасно беруть вид≥ленн¤ ≥з шийки та церв≥кального каналу, можна вз¤ти асп≥рат ≥з порожнини матки дл¤ цитолог≥чного досл≥дженн¤. якщо в мазках ≥з каналу шийки матки цитолог ви¤вив аденокарциному, то це даЇ п≥дстави думати про можливе ракове ураженн¤ ¤Їчник≥в, маткових труб ≥ розповсюдженн¤ процесу на матку. ѕри ваг≥нально-ректальному обстеженн≥ можна ви¤вити пухлини з одного чи обох бок≥в в≥д матки, ≥нод≥ нав≥ть розм≥ри њх, а в б≥льшост≥ випадк≥в - лише нижн≥й полюс пухлин. ¬ просв≥т пр¤моњ кишки випинаЇ передн¤ ст≥нка њњ разом з≥ ст≥нкою пухлини, а слизова кишки не зм≥нена, складчаста. якщо хвора була оперована ран≥ше з приводу захворюванн¤ шлунка, то ви¤влен≥ пухлини в малому тазу можуть бути метастазами.
ƒуже важливим ≥ ц≥нним Ї ваг≥нально-пр¤мокишковий метод досл≥дженн¤, ¤кий даЇ можлив≥сть детально встановити м≥сцезнаходженн¤ пухлини, в≥дношенн¤ њњ до пр¤моњ кишки, стан кишки. ¬≥н б≥льш доступний у хворих з ожир≥нн¤м та асцитом. √.Ќ. ћарсов (1972) констатуЇ, що, на жаль, цим методом користуютьс¤ лише 2,8 % г≥неколог≥в, а точн≥ше онког≥неколог≥в.
Ќаступним допом≥жним методом обстеженн¤ Ї лапароцентез, ¤кий дозвол¤Ї видалити р≥дину ≥з черевноњ порожнини ≥ полегшити стан хвороњ, а також даЇ можлив≥сть провести повторне г≥неколог≥чне досл≥дженн¤, а видалений асцит направити на цитолог≥чне досл≥дженн¤. ƒуже часто так≥ хвор≥ (з асцитом) звертаютьс¤ перш за все до терапевта, ¤кий призначаЇ д≥уретики, серцев≥ препарати ≥, нарешт≥, виконуЇ лапароцентез, на що витрачено немало часу. оли в асцитичн≥й р≥дин≥ ракових кл≥тин не спостер≥гають, то робл¤ть наступний крок до встановленн¤ д≥агнозу: провод¤ть ультразвукове досл≥дженн¤, ¤ке майже завжди ви¤вл¤Ї патолог≥ю ген≥тал≥й. ќдночасно з метою вериф≥кац≥њ д≥агнозу виконують зондуванн¤ матки ≥ заб≥р матер≥алу (асп≥рату) дл¤ цитолог≥чного досл≥дженн¤. р≥м цього, провод¤ть обстеженн¤ легень, сечового м≥хура, нирок ≥ пр¤моњ кишки.
«ондуванн¤ та д≥агностичне вишкр≥банн¤ порожнини матки виконують дл¤ того, щоб в≥ддиференц≥ювати пухлину ¤Їчника в≥д ф≥бром≥оми матки. ¬ишкр≥банн¤ ст≥нок матки з наступним г≥столог≥чним досл≥дженн¤м зскр≥бка необх≥дно проводити дл¤ диференц≥йного д≥агнозу м≥ж запаленн¤м та пухлиною ¤Їчника. ѕри ви¤вленн≥ туберкульозу в ендометр≥њ сл≥д думати, що ≥ в придатках в≥дбуваЇтьс¤ такий самий процес. ѕри г≥столог≥чному досл≥дженн≥ можна ви¤вити проростанн¤ або метастазуванн¤ зло¤к≥сноњ пухлини ¤Їчника в порожнину матки, а також рак слизовоњ матки.
÷итолог≥чн≥ досл≥дженн¤ мазк≥в обовТ¤зково провод¤ть вс≥м хворим, ¤к≥ прийшли в ж≥ночу консультац≥ю, особливо тим, в ¤ких зап≥дозрено рак ¤Їчник≥в. ѕри пухлинах строми статевого т¤жу виконують сер≥йне обстеженн¤ мазк≥в на естрогенну насичен≥сть. ’арактерною ознакою кольпоцитолог≥чноњ картини Ї стан г≥перестроген≥њ (нав≥ть в менопауз≥). ÷ей метод застосовують не лише дл¤ д≥агностики вже на¤вноњ пухлини, але ≥ дл¤ формуванн¤ груп п≥двищеного ризику з пухлин ¤Їчника. ∆≥нки з естрогенним типом мазка (на 18 -21 день менструального циклу, а особливо п≥д час менопаузи) схильн≥ до розвитку пухлин ¤Їчник≥в, г≥перпластичних процес≥в та раку слизовоњ матки (я.¬. Ѕохман, ј.Ќ. –ибалка). ¬с≥ видален≥ маси, р≥дини при пункц≥¤х заднього склеп≥нн¤, черевноњ чи плевральноњ порожнини обовТ¤зково досл≥джуютьс¤ цитологом. “е саме робл¤ть ≥ при пункц≥њ л≥мфовузл≥в та ущ≥льненн≥ в д≥л¤нц≥ пупка. «аслуговуЇ на увагу запропонований Ciniber та Moscr (1972) метод вз¤тт¤ матер≥алу дл¤ цитолог≥чного досл≥дженн¤. «аднЇ склеп≥нн¤ пунктують п≥сл¤ знеболюванн¤, на глибину до 1,5 см вход¤ть голкою в дуглас≥в прост≥р, через просв≥т голки ввод¤ть тоненький катетер, ¤кий можна ввести не лише в дуглас≥в прост≥р, але ≥ в черевну порожнину, через нього отримують прот¤гом тривалого часу (при потреб≥) вм≥ст ≥з дугласу, ¤кий передають дл¤ цитолог≥чного досл≥дженн¤. ћожна розвести вм≥ст в черевн≥й порожнин≥ шл¤хом введенн¤ через катетер 10-20 мл стерильного ≥зотон≥чного розчину, або розчину ’енкса, пот≥м цей розчин асп≥рують ≥ в≥ддають дл¤ цитолог≥чного досл≥дженн¤. ƒл¤ субоперац≥йноњ д≥агностики ранн≥х форм зло¤к≥сних пухлин ¤Їчник≥в провод¤ть субоперац≥йне цитолог≥чне досл≥дженн¤ методом комплексного цитолог≥чного анал≥зу, ¤ке дозвол¤Ї д≥агностувати в процес≥ х≥рург≥чного втручанн¤.
–ентгенолог≥чне обстеженн¤. « допомогою рентгеноскоп≥њ ≥ рентгенограф≥њ орган≥в грудноњ кл≥тки вдаЇтьс¤ ви¤вити метастатичн≥ пухлини в леген¤х ≥ г≥дроторакс. ѕри рентгенолог≥чному досл≥дженн≥ орган≥в травленн¤ ви¤вл¤ють непрох≥дн≥сть кишечника на р≥зних р≥вн¤х (що може зумовлюватись стисканн¤м кишки пухлиною ¤Їчника) та д≥агностують рак шлунку (пухлина ¤Їчника може бути метастатичною). ѕри ≥ригоскоп≥њ та ≥ригограф≥њ ви¤вл¤ють орган≥чне звуженн¤ просв≥ту кишок, зумовлене проростанн¤м зло¤к≥сноњ пухлини ¤Їчника або первинною зло¤к≥сною пухлиною кишечника. ѕри диференц≥йн≥й д≥агностиц≥ застосовують колоноскоп≥ю ≥ пар≥Їтограф≥ю тонкоњ кишки. ѕри рентгенолог≥чному досл≥дженн≥ нирок ≥ сечовив≥дних шл¤х≥в (внутр≥шньовенн≥й урограф≥њ, цистограф≥њ, уретроп≥елограф≥њ) можна ви¤вити зм≥ни розташуванн¤ сечовод≥в, розширенн¤ ниркових мисок, деформац≥ю сечового м≥хура внасл≥док стисканн¤ пухлиною ¤Їчника. ћетодом пр¤моњ л≥мфограф≥њ визначають ступ≥нь поширенн¤ пухлинного процесу, д≥агностують метастази в л≥мфатичн≥ вузли, що майже неможливо зробити при звичайних методах досл≥дженн¤. „астота л≥мфогенного метастазуванн¤ залежить в≥д г≥столог≥чноњ будови пухлини ¤Їчника. ¬исокою л≥мфоф≥льн≥стю волод≥ють зло¤к≥сн≥ пухлини сол≥дноњ будови.
≈ндоскоп≥чн≥ обстеженн¤. Ќа основ≥ даних цистоскоп≥њ ≥ ректороманоскоп≥њ диференц≥юють пухлини ¤Їчник≥в, сечового м≥хура, пр¤моњ, сигмопод≥бноњ ≥ ободовоњ кишок, або визначають ступ≥нь проростанн¤ пухлини ¤Їчник≥в в ц≥ органи. ÷ел≥оскоп≥ю (лапароскоп≥¤ ≥ кульдоскоп≥¤) застосовують дл¤ ранньоњ д≥агностики пухлин ¤Їчник≥в, диференц≥йноњ д≥агностики пухлин ¤Їчник≥в, матки, запальних утвор≥в маткових труб ≥ ¤Їчник≥в, неорганних заочеревинних пухлин. ѕри асцит≥ ≥ г≥дроторакс≥ цей метод використовують дл¤ уточненн¤ локал≥зац≥њ ≥ природи пухлини ¤Їчника, ступен¤ поширенн¤ процесу, ви¤вленн¤ дисем≥нац≥њ в черевн≥й порожнин≥, а також дл¤ вз¤тт¤ б≥опс≥њ з метою г≥столог≥чного досл≥дженн¤. Ќа сьогодн≥ широко застосовують церв≥ко- та г≥стероскоп≥ю, ¤к≥ дозвол¤ють не лише побачити в кольоровому зображенн≥ зм≥ни в слизов≥й каналу та порожнини матки, але ≥ вз¤ти приц≥льно п≥дозр≥л≥ на переродженн¤ клаптики тканини дл¤ цитолог≥чного та г≥столог≥чного досл≥джень. ÷ей метод Ї основним на сучасному етап≥ дл¤ д≥агностики захворювань слизовоњ матки та церв≥кального каналу.
”льтразвуковий метод обстеженн¤ займаЇ пров≥дне м≥сце в комплекс≥ обстеженн¤ вс≥х хворих, в тому числ≥ онколог≥чних. « допомогою цього методу можна ви¤вити зло¤к≥сн≥ захворюванн¤ ген≥тал≥й на початкових стад≥¤х њх розвитку або з початком мал≥гн≥зац≥њ к≥ст та к≥стом ¤Їчник≥в, г≥перпластичн≥ процеси в ендометр≥њ, невелику к≥льк≥сть в≥льноњ р≥дини в дугласовому простор≥, зб≥льшенн¤ л≥мфатичних вузл≥в та метастатичн≥ ураженн¤ орган≥в черевноњ порожнини.
–анн¤ д≥агностика пухлини ¤Їчник≥в представл¤Ї значн≥ труднощ≥. ƒодатков≥ методи обстеженн¤ використовують т≥льки при п≥дозр≥ на пухлину ¤Їчник≥в, коли за допомогою кл≥н≥чного обстеженн¤ не вдаЇтьс¤ п≥дтвердити д≥агноз, а також дл¤ уточненн¤ ступен¤ поширенн¤ пухлинного процесу, своЇчасного ви¤вленн¤ рецидив≥в ≥ метастаз≥в. ¬ не¤сних випадках доц≥льно провести комплексне обстеженн¤. ѕочинають обстеженн¤ з простих ≥ безпечних метод≥в: ультразвукового, рентгенолог≥чного, ендоскоп≥чного, цитолог≥чного та г≥столог≥чного. ѕри потреб≥ застосовують лапароскоп≥ю, ≥нод≥ - д≥агностичну лапаротом≥ю.
Ћ≥куванн¤. ƒл¤ л≥куванн¤ хворих з пухлинами ¤Їчник≥в використовують три методи: х≥рург≥чне втручанн¤, х≥м≥отерап≥ю в поЇднанн≥ з гормонотерап≥Їю ≥ променеву терап≥ю. ѓх застосовують самост≥йно або в комб≥нац≥њ.
ѕри добро¤к≥сних пухлинах показане т≥льки х≥рург≥чне л≥куванн¤. ” хворих з пограничними пухлинами п≥сл¤ операц≥њ з метою проф≥лактики переродженн¤ провод¤ть х≥м≥отереп≥ю. ѕри зло¤к≥сних новоутворенн¤х на початкових стад≥¤х л≥куванн¤ починають з х≥рург≥чного втручанн¤ з наступним застосуванн¤м х≥м≥о- ≥ гормонотерап≥њ, а при поширеному процес≥ л≥куванн¤ доц≥льно починати з х≥м≥отерап≥њ, п≥сл¤ чого необх≥дно виконати операц≥ю. ≤нод≥ п≥сл¤ х≥рург≥чного втручанн¤ з метою д≥њ на окрем≥ вузли пухлини або метастази, ¤к≥ неможливо видалити, застосовують променеву терап≥ю.
’≥рург≥чне л≥куванн¤
ѕрактику х≥рург≥чного л≥куванн¤ необх≥дно всеб≥чно обгрунтувати ¤к з теоретичних позиц≥й, так ≥ з точки зору реаб≥л≥тац≥њ хворих. Ќайважче вир≥шити питанн¤ про видаленн¤ другого макроскоп≥чно незм≥неного ¤Їчника. ƒо цього треба п≥дходити ≥ндив≥дуально, враховуючи в≥к хвороњ, г≥столог≥чний тип ≥ характер пухлини, частоту двоб≥чного ураженн¤ ¤Їчник≥в р≥зними пухлинами. Ќайчаст≥ше двоб≥чними бувають ураженн¤ ¤Їчник≥в при справжн≥х пухлинах. ѕри пухлинах статевого т¤жа здеб≥льшого буваЇ двоб≥чне ураженн¤ ¤Їчник≥в, андробластоми майже завжди двоб≥чн≥. √ранульозокл≥тинн≥ пухлини в два рази част≥ше уражують обидва ¤Їчники, н≥ж текоми. „астота двоб≥чного ураженн¤ ¤Їчник≥в залежить в≥д характеру процесу ≥ ступен¤ його поширенн¤. “ак, при добро¤к≥сних пухлинах двоб≥чний процес виникаЇ у 20-25 % хворих, а при зло¤к≥сних - у 45-50 %. ѕри ≤-≤≤ стад≥њ поширенн¤ процесу обидва ¤Їчники уражаютьс¤ у 25-30 % хворих, а при ≤≤≤-≤V - до 70 % ≥ б≥льше. ѕри справжн≥х пухлинах ¤Їчник≥в резекц≥ю провод¤ть т≥льки при двоб≥чному ураженн≥ у молодих ж≥нок, ¤к≥ не мають д≥тей. ” решт≥ випадк≥в видал¤ють весь уражений орган. ” ж≥нок в кл≥мактеричний пер≥од, нав≥ть при пухлин≥ одного ¤Їчника, доц≥льно видал¤ти ≥ другий незм≥нений, оск≥льки в цьому в≥ц≥ в залишеному ¤Їчнику може розвинутись пухлина. ¬ин¤тком Ї одноб≥чн≥ зр≥л≥ тератоми ¤Їчник≥в у д≥вчаток ≥ молодих ж≥нок. ¬ цих випадках допускаЇтьс¤ видаленн¤ т≥льки ураженого ¤Їчника, тому що дозр≥л≥ тератоми переважно бувають одноб≥чними, р≥дко рецидивують ≥ п≥ддаютьс¤ мал≥гн≥зац≥њ. ѕри п≥дозр≥ на зло¤к≥сне переродженн¤ пухлини ¤Їчник≥в (евентруючий р≥ст, дисем≥нац≥¤ по очеревин≥, на¤вн≥сть асциту з ви¤вленн¤м в ньому ракових кл≥тин, г≥столог≥чно - на¤вн≥сть пограничноњ пухлини), незалежно в≥д в≥ку хвороњ, виконують надп≥хвову ампутац≥ю або екстирпац≥ю матки з ¤Їчниками, матковими трубами ≥ резекц≥ю великого сальника. ѕоодинок≥ ≥мплантати на очеревин≥ видал¤ють, а при необх≥дност≥ робл¤ть резекц≥ю частини ураженого органу. якщо п≥д час операц≥њ не було д≥агностовано пограничну або зло¤к≥сну пухлину ≥ видалили т≥льки один ¤Їчник, а при наступному г≥столог≥чному досл≥дженн≥ н≥би-то добро¤к≥сноњ пухлини ви¤влено мал≥гн≥зац≥ю його, рекомендуЇтьс¤ негайно провести релапаротом≥ю, незалежно в≥д в≥ку хвороњ, з метою видаленн¤ матки ≥з залишеним ¤Їчником ≥ сальником. ѕ≥сл¤ релапаротом≥њ призначають х≥м≥отерап≥ю з подальшим систематичним спостереженн¤м за хворою.
ѕри одноб≥чних зло¤к≥сних пухлинах строми статевого т¤жу, дисгерм≥номах, муцинозних пухлинах у д≥вчаток ≥ молодих ж≥нок допускаЇтьс¤ видаленн¤ т≥льки ураженого ¤Їчника. ƒругий макроскоп≥чно незм≥нений ¤Їчник розс≥кають поздовж, провод¤ть б≥опс≥ю ≥ беруть в≥дбитки з поверхн≥ розр≥зу дл¤ цитолог≥чного досл≥дженн¤, п≥сл¤ цього ¤Їчник зшивають синтетичною ниткою. ѕри ви¤вленн≥ м≥кроскоп≥чних пухлин хвору пер≥одично ц≥леспр¤мовано обстежують. „ерез 3-6 м≥с¤ц≥в можна рекомендувати виконанн¤ рев≥з≥йноњ лапаротом≥њ. ѕри ≤≤≤-≤V стад≥њ захворюванн¤, коли провести радикальну операц≥ю неможливо, видал¤ють хоч би основну масу пухлини, уражений сальник, або частково видал¤ють метастази. ÷е значно покращуЇ результати п≥сл¤операц≥йноњ х≥м≥о - ≥ променевоњ терап≥њ. ѕри пробних лапаротом≥¤х необх≥дно вз¤ти клаптик тканини з пухлини дл¤ г≥столог≥чного досл≥дженн¤. ¬ к≥нц≥ операц≥њ в черевн≥й порожнин≥ залишають м≥кро≥ригатор дл¤ введенн¤ х≥м≥опрепарат≥в ≥ антиб≥отик≥в або дренажну трубку дл¤ евакуац≥њ асцитичноњ р≥дини. ѕри зло¤к≥сних або пограничних пухлинах ¤Їчник≥в в б≥льшост≥ випадк≥в матку рекомендують видал¤ти. ѕеред операц≥Їю необх≥дно провести д≥агностичне вишкр≥банн¤ порожнини матки, оск≥льки при пухлинах ¤Їчник≥в часто спостер≥гаютьс¤ г≥перпластичн≥ ≥ бластоматозн≥ процеси в слизов≥й оболонц≥ матки ≥ канал≥ њњ шийки. ѕухлини ¤Їчник≥в найчаст≥ше метастазують в сальник. “ому при пограничних ≥ зло¤к≥сних пухлинах ¤Їчник≥в його необх≥дно видал¤ти.
’≥м≥отерап≥¤. « х≥м≥отерапевтичних засоб≥в найчаст≥ше застосовують т≥офосфам≥д, бензотеф, циклофосфан, етим≥дин, фторурацил, саркол≥зин, адр≥ам≥цин, цисплатин, гексаметилмелан≥н, метотрексат, в≥нбластин, т≥отеф. ’≥м≥отерапевтичн≥ середники використовують п≥сл¤ радикальних (дл¤ проф≥лактики метастаз≥в ≥ рецидив≥в), нерадикальних (дл¤ л≥кв≥дац≥њ залишених вогнищ пухлин ≥ др≥бних дисем≥нант≥в) та пал≥ативних операц≥й ≥ пробних лапаротам≥й (дл¤ зменшенн¤ пухлини ≥ по¤ви можливост≥ дл¤ б≥льш радикальноњ операц≥њ), при поширених процесах ≥ протипоказанн¤х до операц≥њ (дл¤ тимчасовоњ стаб≥л≥зац≥њ процесу). ѕри пограничних пухлинах х≥м≥отерап≥ю рекомендують дл¤ проф≥лактики рецидив≥в. ѕри первинних зло¤к≥сних еп≥тел≥альних ≥ гранульозокл≥тинних пухлинах, теком≥, незр≥л≥й тератом≥ (при хороших показниках периферичноњ кров≥ ≥ кровотворних орган≥в) найб≥льш ефективним Ї т≥офосфам≥д, або бензотеф. ƒобр≥ результати спостер≥гаютьс¤ при комб≥нац≥њ т≥офосфам≥ду ≥ циклофосфану. ѕри дисгерм≥ном≥, андробластом≥, ф≥бросарком≥ б≥льш ефективний циклофосфан. ѕри асцит≥, незалежно в≥д г≥столог≥чного типу, краще застосовувати циклофосфан ≥ лофенал окремо або в комб≥нац≥њ з т≥офосфам≥дом ≥ етим≥дином.
Ќайб≥льш чутлив≥ до х≥м≥отерап≥њ зло¤к≥сн≥ серозн≥ ≥ муцинозн≥ пухлини. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ курсу п≥сл¤операц≥йноњ х≥м≥отерап≥њ необх≥дно проводити гемостимулюючу терап≥ю ≥ п≥дготовлювати орган≥зм хвороњ до наступного курсу х≥м≥отерап≥њ (через 1,5-2 м≥с.). ѕ≥сл¤ радикальних операц≥й з приводу пограничних ≥ зло¤к≥сних пухлин обовТ¤зково треба проводити 3-4 курси х≥м≥отерап≥њ через 3-4 м≥с¤ц≥ п≥сл¤ зак≥нченн¤ попереднього курсу. «агальна тривал≥сть х≥м≥отерап≥њ при пограничних пухлинах 1 р≥к, при зло¤к≥сних пухлинах ≤ та ≤≤ стад≥й - 3 роки в≥д початку первинного л≥куванн¤. ѕри повторних курсах рекомендуЇтьс¤ зм≥нювати препарати. Ћ≥куванн¤ хворих ≥з пухлинами ¤Їчник≥в ≤≤≤-≤V стад≥й починають з х≥м≥отерап≥њ. ѕрепарати ввод¤ть до значного зменшенн¤ к≥лькост≥ пухлинних мас ≥ по¤ви рухомост≥ новоутворенн¤. ѕ≥сл¤ цього вир≥шують питанн¤ про операц≥ю. якщо п≥сл¤ пал≥ативноњ операц≥њ або пробноњ лапаротом≥њ х≥м≥отерап≥¤ дозвол¤Ї провести б≥льш радикальне втручанн¤, необх≥дно використати цю можлив≥сть. ѕри правильному проведенн≥ х≥м≥отерап≥њ задов≥льн≥ результати спостер≥гаютьс¤ у 50-70 % хворих.
√ормонотерап≥¤. Ќайчаст≥ше застосовують андрогенн≥ препарати. ƒе¤к≥ автори рекомендують препарати з прогестероновою активн≥стю. ¬икористанн¤ статевих гормон≥в в комплекс≥ з ≥ншими методами л≥куванн¤ даЇ лише незначний тимчасовий ефект. √ормонотерап≥¤ андрогенами рекомендуЇтьс¤ при менопауз≥ до 10 рок≥в. «астосовують тестостерон проп≥онат (50-100 мг 5 % розчину внутр≥шньомТ¤зово щоденно або через день прот¤гом 1,5-2 м≥с¤ц≥в). ѕ≥сл¤ цього призначають метилтестостерон (щоденно по 30 мг п≥д ¤зик, дозу поступово зменшують до 10 мг), курсова доза андроген≥в 4-6 г. р≥м цього, використовують сустанон - 250 (1 мл внутр≥шньомТ¤зово один раз на м≥с¤ць). јндрогенотерап≥ю провод¤ть в комплекс≥ з х≥м≥отерап≥Їю. ѕоказанн¤ до застосуванн¤ естрогенотерап≥њ ще ч≥тко не сформульовано, однак, враховуючи позитивн≥ результати, особливо при рецидивах ≥ метастазах, ≥ майже повну в≥дсутн≥сть ускладнень, естрогени призначають. ¬они показан≥ хворим при менопауз≥ не менше трьох рок≥в. ѕризначають синестрол щоденно прот¤гом 2-3 м≥с¤ц≥в внутр≥шньомТ¤зово по 40-60 мг, пот≥м дозу поступово знижують по 10-15 мг на день. ѕри позитивному результат≥ препарат застосовують прот¤гом к≥лькох рок≥в. Ќайб≥льш ефективним Ї комплексний метод л≥куванн¤: х≥рург≥чне втручанн¤ з х≥м≥отерап≥Їю та гормонотерап≥Їю, рентгено- або телегаматерап≥Їю. –≥дко провод¤ть опром≥ненн¤ г≥поф≥за.
ѕроменеве л≥куванн¤. ÷ей вид л≥куванн¤ рекомендуЇтьс¤ т≥льки п≥сл¤ радикальних операц≥й з проф≥лактичною метою або при поодиноких метастазах чи рецидивах, локал≥зованих в пр¤мокишково-матков≥й сполучн≥й тканин≥. ѕри генерал≥зац≥њ процесу призначати опром≥ненн¤ черевноњ порожнини недоц≥льно. Ќезважаючи на задов≥льний безпосередн≥й ефект в≥д застосуванн¤ променевоњ терап≥њ, у б≥льшост≥ хворих в≥ддален≥ результати л≥куванн¤ незадов≥льн≥.
Ћ≥куванн¤ рецидив≥в пухлин ¤Їчник≥в. –ецидиви добро¤к≥сних пухлин в резекованому, або другому, ¤Їчнику можуть з'¤витис¤ в р≥зн≥ терм≥ни п≥сл¤ первинного л≥куванн¤, ≥нод≥ через 20-30 рок≥в. Ќезважаючи на те, що п≥д час операц≥њ з приводу рецидиву пухлина добро¤к≥сна, рекомендуЇтьс¤ видал¤ти обидва ¤Їчники, особливо при виникненн≥ рецидиву в короткий час п≥сл¤ первинного л≥куванн¤.
ѕри добро¤к≥сних ендометроњдних пухлинах у ж≥нок д≥тородного в≥ку з метою проф≥лактики рецидив≥в доц≥льно п≥сл¤ консервативноњ операц≥њ проводити л≥куванн¤ синтетичними гестагенами циклами прот¤гом 21 дн¤ (по 1 таблетц≥ один раз на добу з 5 по 25 день менструального циклу), тривал≥сть курсу л≥куванн¤ 3-5 м≥с¤ц≥в. ѕри по¤в≥ рецидиву ендометроњдноњ пухлини гестагени призначають за т≥Їю ж схемою, але прот¤гом тривалого часу з перервами м≥ж курсами по 2-3 м≥с¤ц≥. Ћ≥куванн¤ необх≥дно проводити п≥д контролем цитолог≥чного досл≥дженн¤ пунктат≥в дугласового простору. “ак≥ пухлини можуть мал≥гн≥зуватис¤. “ому, ¤кщо п≥сл¤ 2-3 курс≥в л≥куванн¤ гестагенами не ви¤влено значного зменшенн¤ рецидивноњ пухлини, хвору треба оперувати. ѕри п≥дозр≥ на ендометр≥оњдну пухлину розпочинати л≥куванн¤ синтетичними прогестинами не можна, тому що нер≥дко настаЇ њх мал≥гн≥зац≥¤, ¤ка д≥агностуЇтьс¤ лише п≥д час операц≥њ, або може бути пухлина ≥ншого г≥столог≥чного типу. –ецидиви зло¤к≥сних пухлин ¤Їчник≥в з'¤вл¤ютьс¤ переважно прот¤гом перших 18 м≥с¤ц≥в п≥сл¤ первинного л≥куванн¤, причому при ≤≤≤ стад≥њ в 3 рази част≥ше, н≥ж при ≤. «деб≥льшого рецидивують ≥ метастазують пухлини сол≥дноњ ≥ пап≥л¤рноњ будови. ¬иникненн¤ рецидив≥в ≥ метастаз≥в переважно супроводжуЇтьс¤ нездужанн¤м, швидкою втомою, в≥дчутт¤м важкост≥ в живот≥, болем р≥зного характеру в д≥л¤нц≥ розм≥щенн¤ рецидивних вузл≥в, ¤вищами частковоњ кишковоњ непрох≥дност≥, а також зменшенн¤м д≥урезу ≥ по¤вою випоту в серозних порожнинах (асцит або г≥дроторакс). ¬ де¤ких випадках при рецидивах хвор≥ скарг не мають. ¬ 70-80 % спостережень рецидиви можна ви¤вити при г≥неколог≥чному огл¤д≥, але в окремих випадках потр≥бн≥ додатков≥ методи обстеженн¤ (цитолог≥чн≥, ультразвуков≥, рентгенолог≥чн≥ та ≥н.). Ќайчаст≥ше рецидиви ≥ метастази локал≥зуютьс¤ в д≥л¤нц≥ малого тазу (до 80-85 %), зокрема в пр¤мокишково-матковому простор≥. ќднак вони можуть виникати ≥ в ≥нших д≥л¤нках черевноњ порожнини, а також у в≥ддалених л≥мфовузлах (пахових, надключичних). ѕри п≥дозр≥ на рецидив або кл≥н≥чно п≥дтвердженому д≥агноз≥ рецидиву доц≥льно починати л≥куванн¤ з рев≥з≥йноњ лапаротом≥њ. ÷е даЇ можлив≥сть уточнити локал≥зац≥ю процесу ≥ видалити окрем≥ вузли пухлини. ’≥м≥отерап≥ю провод¤ть курсами. Ќезважаючи на на¤вн≥сть асциту ≥ г≥дротораксу, л≥кар не повинен в≥дмовл¤тись в≥д спроби активного л≥куванн¤. Ќе рекомендуЇтьс¤ призначати один ≥ той самий препарат б≥льше 2-3 раз≥в. ращий ефект спостер≥гаЇтьс¤ при застосуванн≥ одночасно 2-3 препарат≥в р≥зноњ д≥њ. ” комплекс≥ з х≥м≥опрепаратами призначають гормони. ѕри на¤вност≥ поодиноких метастаз≥в в пр¤мокишково-матковому простор≥, навколоматков≥й кл≥тковин≥ або пр¤мокишково-п≥хвов≥й перегородц≥ доц≥льно застосовувати х≥м≥отерап≥ю одночасно з зовн≥шн≥м опром≥ненн¤м. ѕри розм≥щенн≥ поодиноких метастаз≥в в шийц≥ матки або п≥хв≥ показана комб≥нац≥¤ х≥м≥отерап≥њ з внутр≥шньопорожнинною телегаматерап≥Їю.
ѕрогноз при зло¤к≥сних пухлинах ¤Їчник≥в. ¬≥ддален≥ результати л≥куванн¤ хворих ≥з пухлинами ¤Їчник≥в, ¤к правило, незадов≥льн≥. ÷е по¤снюЇтьс¤ п≥зн≥м звертанн¤м хворих до г≥неколога, недостатньо вираженими симптомами, а також д≥агностичними помилками. ѕрогноз при пухлинах ¤Їчник≥в залежить в≥д характеру процесу (добро¤к≥сний, пограничний чи зло¤к≥сний). ѕри л≥куванн≥ хворих добро¤к≥сними пухлинами прогноз в основному спри¤тливий, хоч ≥ вони можуть давати рецидиви п≥сл¤ консервативних операц≥й. ѕри пограничних пухлинах ¤Їчник≥в прогноз значно пог≥ршуЇтьс¤, а при зло¤к≥сних пухлинах в≥ддален≥ результати неспри¤тлив≥. ѕоказник пТ¤тир≥чного виживанн¤ - 13-45 %. Ќайменша тривал≥сть житт¤ спостер≥гаЇтьс¤ у хворих до 20 ≥ п≥сл¤ 70 рок≥в. ” д≥тей ≥ п≥дл≥тк≥в пухлини ¤Їчник≥в переб≥гають найб≥льш зло¤к≥сно. ѕ≥сл¤ 60 ≥, особливо, 70 рок≥в пухлинний процес прогресуЇ пов≥льн≥ше, але можлив≥сть проведенн¤ повноц≥нноњ терап≥њ обмежена в звТ¤зку ≥з зниженн¤м неспециф≥чного ≥мун≥тету. ѕрогноз залежить ≥ в≥д стад≥њ захворюванн¤. якщо при ≤ стад≥њ показник пТ¤тир≥чного вил≥ковуванн¤ складаЇ 60-80 %, то при ≤≤ - 40-60 %, при ≤≤≤ - 15-25 %, а при ≤V стад≥њ - 10 %. ѕрогноз при зло¤к≥сних пухлинах ¤Їчник≥в залежить в≥д обТЇму операц≥њ. ѕ≥сл¤ радикальних операц≥й, виконаних на початкових стад≥¤х захворюванн¤, прогноз кращий, н≥ж п≥сл¤ консервативних, збер≥гаючих операц≥й. Ќав≥ть при ≤≤≤-≤V стад≥¤х п≥сл¤ пал≥ативних операц≥й, коли видал¤ють хоч би частину пухлинних мас або вражений сальник, нер≥дко вдаЇтьс¤ продовжити житт¤ хворим. ѕ≥сл¤ пробних лапаротом≥й, незалежно в≥д наступного л≥куванн¤, хвор≥, ¤к правило, помирають прот¤гом перших 2-х рок≥в. ѕри л≥куванн≥ хворих з поширеним процесом кращий прогноз в тих випадках, коли маса пухлини б≥льша в≥д маси метастаз≥в.
ѕухлини маткових труб
ƒо добро¤к≥сних пухлин маткових труб в≥днос¤ть ф≥брому, м≥ому, л≥пому, л≥мфанг≥ому, пап≥лому, тератому. «устр≥чаютьс¤ вони р≥дко. ‘≥брома, м≥ома ≥ л≥пома локал≥зуютьс¤ в д≥л¤нц≥ матковоњ частини труби, пап≥лома в черевному отвор≥, л≥мфанг≥ома в д≥л¤нц≥ перешийка ≥ ампули. ¬с≥ добро¤к≥сн≥ пухлини не мають характерноњ кл≥н≥ки, ростуть пов≥льно ≥ р≥дко дос¤гають великих розм≥р≥в. ƒ≥агноз встановлюють при лапаротом≥њ ≥ п≥сл¤ г≥столог≥чного досл≥дженн¤ видаленоњ пухлини. Ћ≥куванн¤ - лише х≥рург≥чне, прогноз спри¤тливий.
«ло¤к≥сн≥ пухлини маткових труб найчаст≥ше бувають еп≥тел≥альними (хор≥онкарцинома), р≥дше - стромальними (саркома). –озвиваютьс¤ первинно або вторинно при розростанн≥ процесу з матки або ¤Їчник≥в. –ак маткових труб зустр≥чаЇтьс¤ р≥дко, складаЇ 0,5-1,4 % серед зло¤к≥сних пухлин ж≥ночих статевих орган≥в ≥ належить до числа недостатньо вивчених ≥ складних дл¤ д≥агностики. –озп≥знаЇтьс¤ до операц≥њ у 2-10 % випадк≥в ≥, ¤к правило, на п≥зн≥х стад≥¤х. „ерез макроскоп≥чну своЇр≥дн≥сть пораженоњ труби, коли пухлина приховано розвиваЇтьс¤ всередин≥, в 30 % випадк≥в не вдаЇтьс¤ розп≥знати захворюванн¤ ≥ п≥д час лапаротом≥њ. ¬ результат≥ цього ≥ на ранн≥х стад≥¤х захворюванн¤ провод¤ть нерадикальн≥ операц≥њ. ¬ звТ¤зку з цим, показник пТ¤тир≥чного виживанн¤ раком маткових труб не перевищуЇ 5-15 %. –ак маткових труб в основному розвиваЇтьс¤ на фон≥ хрон≥чних запальних процес≥в. Ќайчаст≥ше хвор≥ють ж≥нки в≥ком 40-60 рок≥в, ¤к≥ перенесли хрон≥чн≥ сактосальп≥нкси ≥ безпл≥дд¤. ƒл¤ раку маткових труб характерн≥: вид≥ленн¤ л≥мфи (пер≥одично з дом≥шками кров≥), ¤ке посилюЇтьс¤ при болю ≥ не зникаЇ п≥сл¤ д≥агностичного вишкр≥банн¤ слизовоњ оболонки матки; тупий або нападопод≥бний б≥ль внизу живота на сторон≥ ураженоњ труби; на¤вн≥сть в д≥л¤нц≥ маткових труб овоњдноњ форми утвору еластичноњ або нер≥вном≥рноњ консистенц≥њ, пом≥рнорухомого ≥ малочутливого при досл≥дженн≥. ¬казан≥ про¤ви можуть комб≥нуватись за типом симптомокомплекс≥в перем≥нноњ вод¤нки труби або трубноњ кол≥ки. ѕор¤д з типовими про¤вами при раку маткових труб можуть про¤вл¤тис¤ симптоми раку слизовоњ оболонки матки, ф≥бром≥оми матки, запального процесу ж≥ночих статевих орган≥в, пухлин ¤Їчник≥в. ѕри перекрут≥ або розрив≥ раковоњ пухлини труби розвиваЇтьс¤ картина гострого живота. ƒл¤ раннього ви¤вленн¤ раку маткових труб рекомендуЇтьс¤ комплексне кл≥н≥чне обстеженн¤ з застосуванн¤м ультразвукового та лапароскоп≥чного метод≥в, цитолог≥чного та г≥столог≥чного досл≥джень, вз¤тих при цьому клаптик≥в тканини. « метою експрес- д≥агностики провод¤ть субоперац≥йне досл≥дженн¤ мазк≥в - в≥дбитк≥в пухлини. ƒ≥агностичне вишкр≥банн¤ матки виконують при на¤вност≥ патолог≥чних вид≥лень ≥з матки, в тому числ≥ ≥ при ви¤вленн≥ атипових кл≥тин. « метою визначенн¤ поширеност≥ процесу провод¤ть л≥мфограф≥ю. ѕоширюЇтьс¤ рак маткових труб в основному шл¤хом проростанн¤ або метастазуванн¤ пухлини в межах тазу (¤Їчник, т≥ло матки, пар≥Їтальна та в≥сцеральна очеревини тазу, сальник). ¬ половини хворих уражуютьс¤ р≥зн≥ групи л≥мфовузл≥в (переважно тазов≥ ≥ попереков≥, р≥дше навколоматков≥). ћетастази у в≥ддален≥ л≥мфовузли ≥ органи ви¤вл¤ютьс¤ лише при генерал≥зац≥њ пухлинного процесу. якщо за допомогою додаткових метод≥в обстеженн¤ не вдалос¤ уточнити д≥агноз, показана д≥агностична лапаротом≥¤. ѕ≥д час операц≥њ початков≥ форми раку труб в≥зуально ≥ пальпаторно неможливо в≥др≥знити в≥д г≥дро-, гемато- або п≥осальп≥нксу. ƒ≥л¤нку мал≥гн≥зац≥њ визначають при огл¤д≥ ураженоњ труби на розр≥з≥. —убоперац≥йне досл≥дженн¤ ≥з застосуванн¤м г≥столог≥чноњ ≥ цитолог≥чноњ експрес-д≥агностики дозвол¤Ї розп≥знати мал≥гн≥зац≥ю, визначити ступ≥нь поширенн¤ процесу ≥ встановити обТЇм х≥рург≥чного втручанн¤. Ћ≥куванн¤ хворих раком маткових труб комб≥новане: екстирпац≥¤ матки з ¤Їчниками ≥ матковими трубами, великим сальником ≥ п≥сл¤операц≥йн≥ курси х≥м≥о- та променевоњ терап≥њ.
’ор≥онкарцинома маткових труб може бути первинною (п≥сл¤ позаматковоњ ваг≥тност≥) ≥ вторинною (при метастазуванн≥ з матки). ѕервинна хор≥онкарцинома швидко росте, нер≥дко спостер≥гаЇтьс¤ внутр≥шньочеревна кровотеча з пухлини, що розпадаЇтьс¤, швидко метастазуЇ в в≥ддален≥ органи (леген≥ та головний мозок). Ћ≥куванн¤ комб≥новане: видаленн¤ матки з ураженими ¤Їчниками та матковими трубами з наступною х≥м≥отерап≥Їю.
—аркома маткових труб може розвиватис¤ ≥з слизовоњ або мТ¤зовоњ оболонки труби. ћакроскоп≥чно маЇ вигл¤д пол≥позноњ пухлини. ≤нод≥ нагадуЇ цв≥тну капусту. ѕри зарощенн≥ ампули матковоњ труби вона набуваЇ вигл¤ду м≥шкопод≥бноњ пухлини з серозним або слизисто-гемораг≥чним вм≥стом. Ќа вигл¤д мало чим в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д раку. ћ≥кроскоп≥чно може мати будову круглокл≥тинноњ, веретенопод≥бнокл≥тинноњ, пол≥морфнокл≥тинноњ пухлини, або ф≥бросаркоми. —аркома маткових труб швидко метастазуЇ в ¤Їчник, сальник, печ≥нку, леген≥. ¬ черевн≥й порожнин≥ можна ви¤вити дисем≥нован≥ ≥нплантати. л≥н≥ка така ж, ¤к при раку маткових труб. ƒ≥агноз встановлюють п≥д час операц≥њ, п≥сл¤ г≥столог≥чного досл≥дженн¤ видаленоњ пухлини. Ћ≥куванн¤ комб≥новане, ¤к ≥ при рац≥ маткових труб.
ѕроф≥лактика раку ген≥тал≥й
« метою розп≥знаванн¤ початкових стад≥й розвитку раку ж≥ночих статевих орган≥в необх≥дно проводити проф≥лактичн≥ огл¤ди. Ќа першому етап≥ л≥кар≥ та акушерки ви¤вл¤ють захворюванн¤ ≥ беруть матер≥ал дл¤ цитолог≥чного досл≥дженн¤. “≥ ж≥нки, у ¤ких ви¤влено передраков≥ процеси, пре≥нвазивний або ≥нвазивний рак ген≥тал≥й, п≥дл¤гають поглибленому обстеженню та л≥куванню. ƒл¤ кожноњ ж≥нки необх≥дно визначити фактори ризику, ¤к≥ можуть вплинути на виникненн¤ раку. ‘актори ризику - це патолог≥чн≥ ознаки, що п≥двищують ризик того або ≥ншого захворюванн¤. ƒл¤ таких захворювань, ¤к рак молочноњ залози, рак ендометр≥ю та рак ¤Їчник≥в, фактори ризику Ї сп≥льними, а дл¤ раку шийки матки вони зовс≥м ≥нш≥. Ќа¤вн≥сть дек≥лькох фактор≥в ризику п≥двищуЇ можлив≥сть виникненн¤ раку в ген≥тал≥¤х. «меншенн¤ раку ген≥тал≥й дос¤гають своЇчасним л≥куванн¤м фонових захворювань, дисплаз≥й та пре≥нвазивного раку. ƒо метод≥в х≥рург≥чноњ проф≥лактики раку вульви в≥днос¤ть: просту вульвектом≥ю при дистроф≥чних процесах та рац≥ in situ вульви; кр≥одеструкц≥ю при дисплаз≥њ еп≥тел≥ю шийки матки; кон≥зац≥ю або екстирпац≥ю матки у хворих на пре≥нвазивний рак шийки матки; екстирпац≥ю матки у хворих на атипову г≥перплаз≥ю ендометр≥ю в пре- та постменопауз≥; видаленн¤ добро¤к≥сних пухлин ¤Їчник≥в. √ормональне л≥куванн¤ г≥перпластичних процес≥в ендометр≥ю та атиповоњ г≥перплаз≥њ в ж≥нок молодого в≥ку не лише зупин¤Ї матков≥ кровотеч≥, але ≥ попереджуЇ виникненн¤ раку ендометр≥ю. ’≥м≥отерап≥¤ де¤ких форм м≥хурцевого занеску запоб≥гаЇ виникненню хор≥онкарциноми.
ƒуже важливим Ї виб≥р обТЇму операц≥й при ф≥бр≥омах матки та пухлинах ¤Їчник≥в у ж≥нок в≥ком 41-50 рок≥в - чи сл≥д видал¤ти здоровий ¤Їчник, чи проводити консервативну м≥омектом≥ю або надп≥хвову ампутац≥ю матки. —л≥д п≥дходити до вир≥шенн¤ цього питанн¤ строго ≥ндив≥дуально з урахуванн¤м даних анамнезу та всестороннього обстеженн¤. ¬идал¤ти ¤Їчники ж≥нкам старшим 40 рок≥в без показань не потр≥бно, особливо у хворих г≥пертон≥чною хворобою з кризами та вираженими нейроендокринними порушенн¤ми. ¬ постменопауз≥ (50-59 рок≥в) спостер≥гаЇтьс¤ п≥двищенн¤ захворюваност≥ на рак ген≥тал≥й вс≥х трьох локал≥зац≥й: шийки, т≥ла матки та ¤Їчник≥в. “ому операц≥њ провод¤ть б≥льш радикально.
ѕроф≥лактику раку под≥л¤ють на первинну та вторинну. «авданн¤ первинноњ проф≥лактики пол¤гаЇ в зменшенн≥, або л≥кв≥дац≥њ д≥њ патогенних фактор≥в; вторинна спр¤мована на ви¤вленн¤ та л≥куванн¤ передраку. Ќа жаль, проф≥лактика раку ген≥тал≥й практично в≥дсутн¤. Ћише можемо спод≥ватис¤ на створенн¤ вакцини проти в≥рус≥в, ¤к≥ спричин¤ють виникненн¤ раку. Ќеобх≥дно вчити молодих людей г≥г≥Їни статевого житт¤ та сексуальноњ повед≥нки, бо встановлено, що смегма, а особливо сперма, маЇ канцерогенн≥ властивост≥.
Ќе менш важливою дл¤ проф≥лактики раку ген≥тал≥й Ї корекц≥¤ порушень жирового та вуглеводневого обм≥ну. –ац≥ональна д≥Їта з обмеженн¤м жир≥в та вуглевод≥в Ї необх≥дною умовою дл¤ зменшенн¤ ожир≥нн¤ у ж≥нок, що, в свою чергу, знизить ризик виникнекнн¤ гормонозалежних пухлин орган≥в репродуктивноњ системи та товстоњ кишки у них.
