“≥сний анатом≥чний зв’¤зок статевоњ ≥ сечовид≥льноњ систем, зумовлений сп≥льним кровопостачанн¤м, ≥ннервац≥Їю, венозним ≥ л≥мфов≥дтоком, спричин¤Ї те, що розгл¤дати л≥куванн¤ захворювань статевоњ системи ж≥нок треба через призму впливу його ≥ на сечовид≥льну систему. ќсобливо це стосуЇтьс¤ х≥рург≥чних втручань на статевих органах, оск≥льки сечоводи ≥ сечовий м≥хур Ї органами-м≥шен¤ми не т≥льки дл¤ д≥њ статевих гормон≥в, але, на жаль, часом ≥ дл¤ г≥неколог≥в, ¤к≥ оперують. як писав ѕ.—. Ѕаженов (1931), “… пошкодженн¤ сечовод≥в п≥д час операц≥њ Ї нещаст¤м, до ¤кого повинен бути готовий кожний х≥рург. Ќ≥¤к≥ попереджувальн≥ заходи, н≥ досв≥д, н≥ мистецтво не страхують, ¤к ви¤вл¤Їтьс¤, в≥д цього нещаст¤”.
“аким чином, дл¤ усп≥шних д≥агностики ≥ л≥куванн¤ захворювань ж≥ночоњ статевоњ сфери та уникненн¤ ускладнень потр≥бно знати основи урог≥неколог≥њ.
≤нфекц≥њ сечовид≥льноњ системи
≤нфекц≥њ сечовив≥дних шл¤х≥в, зокрема уретрит, цистит, п≥Їлонефрит, можуть спричин¤ти в≥дчутт¤ болю в д≥л¤нц≥ таза, що досить часто описують ¤к в≥дчутт¤ тиску в надлобков≥й д≥л¤нц≥ чи певний дискомфорт у г≥погастр≥њ. ”с≥х ж≥нок, ¤к≥ скаржатьс¤ на б≥ль в д≥л¤нц≥ таза, необх≥дно опитати на предмет дизур≥њ, п≥ур≥њ, характеру ≥ частоти сечовипусканн¤, гематур≥њ ≥ вс≥х ≥нфекц≥й сечовив≥дних шл¤х≥в, що мали м≥сце ран≥ше. ѕри огл¤д≥ можна ви¤вити г≥перемовану запальну уретру. ѕ≥д час ваг≥нального обстеженн¤ шл¤хом пальпац≥њ д≥л¤нки уретри ≥ м≥хурового трикутника можна ви¤вити њх болюч≥сть. якщо при пос≥в≥ ви¤вл¤ють понад 105м≥кроорган≥зм≥в в 1 мл, д≥агноз ≥нфекц≥њ сечовив≥дних шл¤х≥в не викликаЇ сумн≥в≥в, проте зап≥дозрити ≥нфекц≥йне ураженн¤ сечовив≥дних шл¤х≥в можна ≥ за на¤вн≥стю лейкоцит≥в в сеч≥, ¤ку отримали шл¤хом катетеризац≥њ сечового м≥хура.
”ретрит.
ѕри запальних процесах у ваг≥н≥ нер≥дко виникаЇ запаленн¤ уретри, що може мати ¤к гострий, так ≥ хрон≥чний переб≥г. «будником його Ї та сама патогенна м≥крофлора, що викликаЇ кольп≥т (трихомонади, хлам≥д≥њ, грибки, ≥нод≥ – гонококи). л≥н≥чними симптомами уретриту Ї б≥ль, здеб≥льшого наприк≥нц≥ акту сечовипусканн¤, р≥зь п≥д час сечовипусканн¤, част≥ поклики до сечовипусканн¤, нер≥дко – гематур≥¤. ≤нод≥ можуть спостер≥гатись гн≥йн≥ вид≥ленн¤ з уретри.
ƒ≥агностика базуЇтьс¤ на скаргах хвороњ та даних огл¤ду: на¤вн≥сть г≥перем≥њ та набр¤ку в д≥л¤нц≥ зовн≥шнього в≥чка уретри.
≤нод≥ уретрит набуваЇ хрон≥чного переб≥гу. „аст≥ше це трапл¤Їтьс¤ у ж≥нок з хрон≥чними кольп≥тами, ендоцерв≥цитами. ’рон≥чний уретрит маЇ под≥бн≥ до гострого симптоми, проте вони виражен≥ слабше, пер≥оди загостренн¤ зм≥нюютьс¤ рем≥с≥¤ми. Ќеобх≥дно обов’¤зково проводити цистоскоп≥ю.
” ж≥нок у постменопауз≥ нер≥дко виникаЇ сен≥льний кольп≥т. ¬ основ≥ цього захворюванн¤ лежить деф≥цит естроген≥в, у результат≥ ¤кого у слизов≥й оболонц≥ уретри та ваг≥ни в≥дбуваютьс¤ атроф≥чн≥ зм≥ни.—ен≥льний кольп≥т маЇ надзвичайно ст≥йкий переб≥г, хворих турбуЇ часте сечовипусканн¤, воно стаЇ болючим, ≥нод≥ в≥дм≥чаЇтьс¤ нетриманн¤ сеч≥. ƒеколи при огл¤д≥ ви¤вл¤ють вивернену слизову оболонку уретри, ¤ку можуть помилково прийн¤ти за пол≥п.
Ћ≥куванн¤
повинно бути патогенетичним. ¬раховуючи поЇднану патолог≥ю, призначають т≥ ж антибактер≥альн≥ препарати, що й дл¤ л≥куванн¤ кольп≥ту. р≥м того, провод¤ть м≥сцеву терап≥ю, що включаЇ в себе тепл≥ сид¤ч≥ ванни з в≥двар≥в трав; при хрон≥чних процесах вдаютьс¤ до ≥нстил¤ц≥й уретри 1 % розчином протарголу, 0,02 % коларголу, шипшиновою чи обл≥пиховою ол≥Їю.
ѕри на¤вност≥ сен≥льних уретрит≥в рац≥онально використовувати естрогени. ѓх можна додавати у вигл¤д≥ масл¤них розчин≥в до мазевих основ чи емульс≥й ≥ вводити у ваг≥ну та одночасно змащувати зовн≥шн≥й отв≥р уретри. урс л≥куванн¤ - 10-14 дн≥в. ѕовторюють курс л≥куванн¤ через 2-3 м≥с¤ц≥. ќдночасно можна проводити загальну гормонотерап≥ю.
÷истит.
«апаленн¤ сечового м≥хура зустр≥чаЇтьс¤ при запальних процесах ген≥тал≥й досить часто. —ечовий м≥хур може вт¤гуватись у запальний процес при гострих аднекситах, особливо при формуванн≥ тубоовар≥альних пухлин. √остр≥ цистити при запальних захворюванн¤х ген≥тал≥й переб≥гають, ¤к правило, в легк≥й форм≥. ’вор≥ скаржатьс¤ на част≥ позиви до сечовипусканн¤. ≤нод≥ виникаЇ гематур≥¤.ѕ≥д час проведенн¤ анал≥з≥в у сеч≥ ви¤вл¤ють м≥крогематур≥ю, п≥ур≥ю, протењнур≥ю, бактер≥ур≥ю. ѕри хрон≥чних запальних процесах ж≥ночих статевих орган≥в кожне захворюванн¤ може супроводжуватись циститом, що набуваЇ хрон≥чного переб≥гу. Ќер≥дко в≥дм≥чаЇтьс¤ загостренн¤ циститу п≥д час менструац≥й.
ƒ≥агностика базуЇтьс¤ на кл≥н≥чних даних. ћожна проводити цистоскоп≥ю (за умови в≥дсутност≥ загостренн¤), при ¤к≥й ви¤вл¤ють набр¤к та г≥перем≥ю ст≥нок сечового м≥хура, що маЇ дифузний характер. ¬огнищева г≥перем≥¤ буваЇ на боц≥ запального процесу (тубоовар≥альноњ пухлини) ¤к насл≥док вт¤гненн¤ в процес ст≥нки сечового м≥хура.
Ћ≥куванн¤ циститу ¤к
супров≥дного захворюванн¤ пол¤гаЇ у призначенн≥ тих самих антибактер≥альних препарат≥в, що використовуютьс¤ дл¤ л≥куванн¤ основного процесу. ≈фективними Ї н≥трофуранов≥ препарати, фторх≥нолони (норбактин, офлоксацин, ципрофлоксацин). ѕризначають також уролесан, цистенал, особливо при на¤вност≥ дизуричних ¤вищ. якщо в процес≥ л≥куванн¤ продовжують турбувати дизуричн≥ ¤вища, гематур≥¤, необх≥дна консультац≥¤ уролога. ѕри хрон≥чних циститах, кр≥м уросептик≥в, призначають ≥нстил¤ц≥њ в сечовий м≥хур 0,02 % розчину коларголу або 1 % розчину протарголу, ф≥зметоди (”¬„, ≥онофорез, фонофорез, параф≥нов≥ апл≥кац≥њ над лобком). “ривал≥сть терап≥њ контролюЇ уролог. ” постменопауз≥ до л≥куванн¤ сл≥д додавати естрогени – вводити у ваг≥ну естрогель, а також проводити загальну гормонотерап≥ю (естр≥ол, м≥крофол≥н).
÷исталг≥¤ -
це одне з найб≥льш поширених порушень сечовипусканн¤. ÷≥кавим Ї те, що р≥зн≥ ет≥олог≥чн≥ фактори спричин¤ють под≥бн≥ кл≥н≥чн≥ про¤ви хвороби: по¤ву ≥мперативних ≥ болючих поклик≥в до сечовипусканн¤ при нормальних анал≥зах сеч≥. “обто видим≥ орган≥чн≥ зм≥ни в сечовому м≥хур≥ в≥дсутн≥. ¬иникненн¤ цисталг≥й зумовлюють г≥неколог≥чн≥ захворюванн¤, дисфунц≥¤ ¤Їчник≥в, нейровегетативн≥ порушенн¤.
—имптоматика захворюванн¤ под≥бна до симптоматики циститу, проте в анал≥зах патолог≥чних зм≥н не ви¤вл¤ють. ѕри цистоскоп≥њ в д≥л¤нц≥ трикутника ЋьЇто видно г≥перемовану ≥ набр¤клу слизову оболонку. Ќайчаст≥ше ц¤ патолог≥¤ зустр≥чаЇтьс¤ у постменопауз≥.
л≥н≥ка захворюванн¤ характеризуЇтьс¤ кризами та рем≥с≥¤ми, тривалим переб≥гом. ќсновн≥ скарги - почаст≥шанн¤ сечовипусканн¤, ≥мперативн≥ позиви та б≥ль при сечовипусканн≥. ћожлива по¤ва болю в д≥л¤нц≥ промежини, уретри. ƒ≥агноз базуЇтьс¤ на даних анамнезу, особливост¤х кл≥н≥чного переб≥гу, анал≥зах сеч≥, цистоскоп≥њ. ѕотр≥бне ретельне обстеженн¤ дл¤ встановленн¤ причини цисталг≥њ.
Ћ≥куванн¤ пол¤гаЇ у призначенн¤ седативних препарат≥в (транкв≥л≥затор≥в, нейролептик≥в), що спри¤ють усуненню псих≥чноњ травми та болю. ” складних випадках до участ≥ в л≥куванн≥ залучають психоневролог≥в. ƒл¤ л≥кв≥дац≥њ больового синдрому показан≥ анальгезивн≥ ≥ спазмол≥тичн≥ сум≥ш≥. ѕри нейровегетативному компонент≥ захворюванн¤ ефективними Ї новокањнов≥ блокади: пресакральна, паравезикальна, внутр≥шньошк≥рне введенн¤ 10-20 мл 0,5-1 % розчину новокањну в р≥зних комб≥нац≥¤х (з 10 мг г≥дрокортизону - в п≥дсизовий прост≥р (3-5 блокад з ≥нтервалом в 2-3 дн≥), з 1 мл 96 % спирту - в д≥л¤нку шийки сечового м≥хура ≥ сечом≥хурового трикутника: введенн¤ новокањну в губчату тканину лобкових к≥сток). √ормональне л≥куванн¤ передбачаЇ нормал≥зац≥ю гормональних сп≥вв≥дношень в орган≥зм≥ хвороњ з урахуванн¤м тонусу сечового м≥хура, в≥ку ≥ ступен¤ естрогенем≥њ.
ѕри
г≥потон≥њ сечового м≥хура ≥ г≥поестрогенем≥њ призначають такий естроген, ¤к естрад≥ола дипроп≥онат 0,1 % розчин по 1 мл внутр≥шньом'¤зово 1 раз на тиждень (в менопауз≥), або ж цикл≥чну гормонотерап≥ю за загальноприйн¤тою схемою – ж≥нкам репродуктивного в≥ку. ƒл¤ ж≥нок похилого в≥ку препаратами вибору Ї естр≥ол, кл≥мактоплан, кл≥мен, кл≥монорм. ѕри г≥пертонус≥ сечового м≥хура ≥ г≥перестрогенем≥њ рекомендують природн≥ й штучн≥ андрогени. ќбов’¤зкова терап≥¤ супров≥дних ген≥тальних (запальн≥ процеси, м≥ома матки ≥ ≥н.) ≥ екстраген≥тальних захворювань. « м≥сцевого л≥куванн¤ використовують ≥нстил¤ц≥њ в сечовий м≥хур препарат≥в ср≥бла. Ќемедикаментозна терап≥¤ включаЇ л≥кувальну г≥мнастику, аеротерап≥ю (прогул¤нки), голкорефлексотерап≥ю.
Ќетриманн¤ сеч≥
Ќетриманн¤ сеч≥ у ж≥нок Ї надзвичайно неприЇмним захворюванн¤м з причини пост≥йного зрошенн¤ сечею шк≥ри бедер ≥ зовн≥шн≥х статевих орган≥в, що спричин¤Ї болючу мацерац≥ю шк≥ри ≥ п≥одерм≥ю. ¬оно знижуЇ працездатн≥сть ж≥нок, пригн≥чуЇ њх псих≥ку.
ƒане захворюванн¤ виникаЇ ¤к насл≥док порушенн¤ функц≥њ сф≥нктера ≥ ф≥ксуючоњ системи сечового м≥хура при кашл≥, п≥дн≥манн≥ т¤гар¤, тобто при станах, при ¤ких п≥двищуЇтьс¤ внутр≥шньочеревний тиск.
™ р≥зн≥ причини виникненн¤ функц≥онального нетриманн¤ сеч≥ у ж≥нок: пологова травма(пошкодженн¤ гладкоњ мускулатури сечового м≥хура або ж порушенн¤ ф≥ксац≥њ сф≥нктерноњ системи); важка ф≥зична робота (опущенн¤ ≥ випаданн¤ тазових орган≥в); ендокринн≥ порушенн¤; вродженний недорозвиток мускулатури сечового м≥хура; оперативна травма сечовипускального каналу чи дна сечового м≥хура та ≥н.
—л≥д розр≥зн¤ти три ступен≥ нетриманн¤ сеч≥.
ѕерший ступ≥нь (легкий) – нетриманн¤ сеч≥ виникаЇ при кашл≥, см≥ху ≥ ф≥зичному навантаженн≥.
ƒругий ступ≥нь (середн≥й) – нетриманн¤ сеч≥ спостер≥гаЇтьс¤ п≥д час ходьби або ж у вертикальному положенн≥ хвороњ; сеча часто сочитьс¤, проте сам акт сечовипусканн¤ збережений.
“рет≥й ступ≥нь (важкий) – маЇ м≥сце нетриманн¤ сеч≥ в вертикальному положенн≥ хвороњ при в≥дсутност≥ нормального акту сечовипусканн¤. “¤жкий кл≥н≥чний ступ≥нь захворюванн¤ обумовлений ст≥йкими анатом≥чними зм≥нами, що в≥дбулись в сф≥нктерн≥й частин≥ сечового м≥хура ≥ не дозвол¤ють усунути нетриманн¤ сеч≥ консервативним л≥куванн¤м.
ќбстеженн¤ хвороњ з симптомами нетриманн¤ сеч≥ потр≥бно почати з детального уролог≥чного ≥ г≥неколог≥чного анамнезу, дл¤ уточненн¤ ет≥олог≥чного фактора, що призв≥в до порушенн¤ функц≥њ сф≥нктерноњ системи сечового м≥хура. ѕ≥сл¤ того огл¤дають статев≥ органи ≥ уретру хвороњ в спокоњ ≥ при натужуванн≥ на г≥неколог≥чному кр≥сл≥. ќдночасно провод¤ть тест “прип≥дн≥манн¤ задньоњ уретри”. якщо дозвол¤Ї Їмн≥сть сечового м≥хура, виконують цистоскоп≥ю. ÷истоскоп≥чний огл¤д сечового м≥хура здатний виключити запальний процес в шийц≥, що в'¤ло переб≥гаЇ, дозвол¤Ї визначити форму трикутника ЋьЇто ≥ допомагаЇ з'¤сувати, чи маЇ м≥сце опущенн¤ основи або неповне змиканн¤ шийки (симптом јлексЇЇва-Ўрама). Ќа думку багатьох автор≥в, цього достатньо дл¤ констатац≥њ д≥агнозу функц≥онального нетриманн¤ сеч≥. ƒл¤ визначенн¤ ступен¤ порушенн¤ компонент≥в сф≥нктерноњ системи, кр≥м уролог≥чного ≥ г≥неколог≥чного огл¤д≥в сл≥д застосовувати ще й сф≥нктерометр≥ю ≥ сер≥йну цистограф≥ю. —ф≥нктерометр≥¤ дозвол¤Ї вим≥р¤ти тиск, ¤кий необх≥дний дл¤ розкритт¤ сф≥нктер≥в сечового м≥хура. “аким чином, цей метод даЇ можлив≥сть об'Їктивно оц≥нити функц≥ональну здатн≥сть сф≥нктерноњ системи сечового м≥хура.
—ф≥нктерометричн≥ вим≥ри провод¤ть за модиф≥кованою методикою √артл¤ ≥ ќхлерта (розкритт¤ сечового м≥хура пов≥тр¤м). як сф≥нктероманометр використовують апарат дл¤ вим≥рюванн¤ артер≥ального тиску, при цьому завбачливо в≥дключивши манжетку ≥ зам≥нивши њњ на метал≥чний наконечник, ¤кий ввод¤ть в п≥хву. ” ж≥нок, ¤к≥ нормально утримують сечу, сф≥нктерометричн≥ показники становл¤ть 60-80 мм рт. ст. ≥ б≥льше.
” ж≥нок, ≥з симптомами нетриманн¤ сеч≥ тиск, необх≥дний дл¤ розкритт¤ сф≥нктер≥в, складаЇ менше 60 мм рт. ст., при важкому ступен≥ нетриманн¤ сеч≥ сф≥нктерометричний показник становить 40 мм рт. ст. ≥ менше.
« метою проведенн¤ сер≥йноњ цистограф≥њ порожнину м≥хура наповнюють 150 мл контрасту ≥ робл¤ть зн≥мки у хворих в стан≥ спокою, при натужуванн≥ ≥ сечовид≥ленн≥, не зам≥нюючи при цьому контраст в м≥хур≥. ÷ей метод дозвол¤Ї визначити р≥вень шийки ≥ дна сечового м≥хура, ступ≥нь зм≥щенн¤ њх при натужуванн≥ ≥ сечовид≥ленн≥, форму рис шийки ≥ розм≥ри л≥йкопод≥бного його розкритт¤, а також ви¤вл¤ють факт зат≥канн¤ контрастноњ речовини в просв≥т уретри.
Ќа цистограмах ж≥нок, ¤к≥ нормально утримують сечу, форма сечового м≥хура овальна, шийка ≥ основа знаход¤тьс¤ на р≥вн≥ верхнього краю симф≥зу, а при недостатност≥ тазового дна – опущен≥ на 2-3 см. ¬ норм≥ констатуЇтьс¤ повне змиканн¤ шийки саме тому в≥дсутнЇ зат≥канн¤ контрастноњ речовини в уретру в стан≥ спокою ≥ при натужуванн≥. “≥льки п≥д час сечовид≥ленн¤ контраст заповнюЇ уретру ≥ шийка приймаЇ форму воронки.
якщо в≥дома причина ≥ ступ≥нь нетриманн¤ сеч≥, визначають методи л≥куванн¤.
ѕр¤ма м'¤зева пластика сф≥нктера показана при зниженн≥ сф≥нктерноњ сили ≥ в≥дсутност≥ значних анатом≥чних зм≥н, що реЇструютьс¤ при цистограф≥њ.
Ќаступний
метод - широке вив≥льненн¤ шийки ≥ основи сечового м≥хура з проведенн¤м м'¤зовоњ пластики ≥ подальшим зшиванн¤м фасц≥альних тканин дл¤ укр≥пленн¤ за методом Ѕрауде - показаний при значних анатом≥чно- функц≥ональних зм≥нах сф≥нктерноњ системи.
ќсоблив≥стю даноњ операц≥њ Ї те, що в даному випадку вид≥л¤ють боков≥ поверхн≥ шийки ≥ всю основу м≥хура, забезпечуючи таким чином доступ до фасц≥альних тканин, що в≥дход¤ть в≥д бокових поверхонь верхньоњ половини п≥хви ≥ прикр≥плюютьс¤ до бокових ст≥нок таза. —аме тут знаходитьс¤ м≥цна фасц≥альна тканина, ¤ку можна п≥дшити п≥д шийкою сечового м≥хура дл¤ його укр≥пленн¤. Ўироко зв≥льн¤ють шийку ≥ основу м≥хура в≥д рубцевих зрощень, дос¤гаючи таким чином нормальноњ рухливост≥ його дна. « метою укр≥пленн¤ м'¤зовоњ тканини сф≥нктера ≥ звуженн¤ просв≥ту шийки накладають 4-5 поперечних шовкових шв≥в, ¤к≥ утворюють дупл≥катуру з м'¤зовоњ тканини, що покращуЇ њњ функц≥ональн≥ можливост≥. ¬ подальшому ушивають боков≥ в≥дд≥ли губо-церв≥кальних фасц≥й, що створюЇ п≥д шийкою м≥хура м≥цну опору ≥ п≥дн≥маЇ њњ вище. ÷им методом вдаЇтьс¤ краще укр≥пити шийку ≥ звузити њњ просв≥т, н≥ж наприклад методом пр¤моњ м'¤зовоњ пластики.
“ранспозиц≥ю дна сечового м≥хура за јтабековим рекомендовано застосовувати, коли пологова травма спричинила значн≥ ≥ глибок≥ розриви мускулатури шийки сечового м≥хура ≥ повну њњ недостатн≥сть. ÷им методом вдаЇтьс¤ укр≥пити шийку за рахунок мускулатури трикутника ЋьЇто, що дос¤гаЇтьс¤ шл¤хом накладанн¤ шв≥в в поздовжньому напр¤м≥. ѕри ст¤гуванн≥ шв≥в тригональн≥ м'¤зи п≥дт¤гують до шийки сечового м≥хура.
ѕри нетриманн≥ сеч≥, ¤ке зумовлене значним опущенн¤м шийки сечового м≥хура ≥ його основи п≥сл¤ пологових травм, показана операц≥¤ за методом ‘≥гурнова – ф≥ксац≥¤ шовковими швами через передню ст≥нку п≥хви основи сечового м≥хура до надк≥сниц≥ горизонтальних г≥лок лобкових к≥сток. ѕологова ≥ ≥нш≥ травми призвод¤ть до нетриманн¤ сеч≥ з причини пошкодженн¤ м'¤зового шару заднього сегмента шийки сечового м≥хура ≥ розриву передм≥хуровоњ фасц≥њ, що зумовлюЇ утворенн¤ килевих вип'¤чувань уретри чи основи м≥хура. ” вс≥х цих випадках призначають оперативне л≥куванн¤ з ваг≥нальним п≥дходом до в≥дновленн¤ заднього сегмента шийки сечового м≥хура. „ерез надлобковий доступ рекомендовано оперувати хворих з вираженою недостатн≥стю сф≥нктерноњ системи. Ќедорозвиту мускулатуру шийки сечового м≥хура ушивають по передн≥й поверхн≥ у вигл¤д≥ дупл≥катури, використовуючи метод проскури. ѕри вродженому недорозвитку шийки сечового м≥хура, коли маЇ м≥сце поЇднанн¤ ц≥Їњ патолог≥њ з опущенн¤м нирки ≥ дна сечового м≥хура, можна рекомендувати метод Ўиршова дл¤ укр≥пленн¤ шийки в п≥дн¤тому положенн≥. Ўовков≥ шви накладають на шийку м≥хура з обох бок≥в ≥ ф≥ксують њњ до надк≥сниц≥ лобкових к≥сток. ѕри рецидив≥ нетриманн¤ сеч≥ чи безусп≥шност≥ ваг≥нальних операц≥й шийку сечового м≥хура можна ф≥ксувати на б≥льш високому р≥вн≥, тобто проводити петлю з кетгуту, м'¤зовоњ чи сухожильноњ тканини п≥д шийку з подальшою ф≥ксац≥Їю њњ до пр¤мих м'¤з≥в живота. ÷¤ операц≥¤ може спричинити низку ускладнень: парацистит, довготривалу затримку сеч≥ та ≥н. —аме тому вона маЇ р≥зко обмежен≥ показанн¤. ƒе¤к≥ автори пропонують своњ модиф≥кац≥њ операц≥њ, проте принцип надлобковоњ ф≥ксац≥њ залишаЇтьс¤ загальним дл¤ вс≥х: ¤комога вище п≥дн¤ти шийку сечового м≥хура ≥ заф≥ксувати њњ в такому положенн≥. ÷≥ хвор≥ п≥сл¤ оперативного л≥куванн¤ не повинн≥ п≥дн≥мати б≥льше 6-8 кг, њх не можна розроджувати через природн≥ пологов≥ шл¤хи (т≥льки шл¤хом кесарського розтину).
ѕри I-II
ступен¤х важкост≥ провод¤ть консервативне л≥куванн¤, що пол¤гаЇ в застосуванн≥ електростимул¤ц≥њ м'¤з≥в д≥афрагми таза та уретри синусовими модульованими струмами (за допомогою апарата “јмпл≥пульс”), в≥брац≥йного масажу попереково-крижовоњ д≥л¤нки.
≈лектропроцедури провод¤ть одночасно з л≥кувальною ф≥зкультурою за спец≥ально розробленою методикою. √ладку мускулатуру сечового м≥хура ≥ проксимальноњ частини уретри стимулюють a -адреном≥метиками. ƒл¤ л≥кувального контролю за справжн≥м нетриманн¤м сеч≥ використовують ваг≥нальн≥ песар≥њ та д≥афрагми. ¬они забезпечують п≥дтримку основи сечового м≥хура ≥ запоб≥гають п≥двищен≥й рухомост≥ його шийки та уретри при раптовому п≥двищенн≥ внутр≥шньочеревного тиску.
ѕри II та III ступен¤х важкост≥ провод¤ть р≥зноман≥тн≥ х≥рург≥чн≥ втручанн¤: пластику сф≥нктера, зм≥цненн¤ фасц≥альних тканин, транспозиц≥ю дна сечового м≥хура, колагеновий ≥мплантат уретри . ќперац≥њ виконують урологи.
”
менопауз≥ при нетриманн≥ сеч≥ провод¤ть гормонотерап≥ю: октестрол 0,001 мг, фол≥кул≥н- по 10000 ќƒ внутр≥шньом'¤зово. «а на¤вност≥ протипоказань до застосуванн¤ естроген≥в призначають андрогени.
ƒобро¤к≥сн≥ пухлини уретри ж≥нок
—еред добро¤к≥сних пухлин розр≥зн¤ють т≥, що поход¤ть з слизовоњ оболонки уретри (пол≥пи, карбункули, кондиломи, пап≥ломи, аденоми), а також з сполучнотканинних ≥ м’¤зових шар≥в (ф≥бром≥оми, м≥оми, анг≥оми). ¬агому роль в ет≥олог≥њ ≥ патогенезњ ц≥Їњ групи пухлин в≥д≥грають запальн≥ процеси в сечостатевих органах ≥ порушенн¤ функц≥њ ¤Їчник≥в. ¬ б≥льшост≥ випадк≥в вони зустр≥чаютьс¤ у ж≥нок в≥ком 40-70 рок≥в.
арбункули – це невелик≥ пухлини (0,5-1 см в д≥аметр≥) на н≥жц≥, ¤скраво-червон≥ або синювато-червон≥, що розташовуютьс¤ поблизу отвору уретри, легко кровоточать, при пальпац≥њ болюч≥, особливо при зм≥щенн≥ њх в боки, м’¤коњ консистенц≥њ, поверхн¤ њх гладка ≥ дещо пос≥чена (бархатиста)
ѕап≥ломи –цепоодинок≥ або множинн≥ сосочков≥ утвори, що ч≥тко обмежен≥ навколишньою слизовою. –озташовуютьс¤ вони на широк≥й основ≥ або на довг≥й тонк≥й н≥жц≥, мають округлу чи овальну форму, невелик≥ розм≥ри (в≥д дек≥лькох м≥л≥метр≥в до 1 см). онсистенц≥¤ м’¤ка. ол≥р темно-червоний, малиновий, рожевий, с≥рувато-б≥лий. ѕоверхн¤ њх, ¤к правило, гладка. онгломерати пап≥лом нагадують ≥кру або тутову ¤году. –озм≥щуютьс¤ вони, ¤к правило, б≥л¤ зовн≥шнього отвору уретри, част≥ше на задн≥й ст≥нц≥.
ѕол≥пи розташовуютьс¤ проксимально ≥ дистально в≥д зовн≥шнього отвору, досить часто на н≥жц≥, нер≥дко закривають просв≥т уретри, величиною з горошину, виступають з зовн≥шнього отвору, ¤скраво-червоного кольору, поверхн¤ њх гладка, здатн≥ до виразкуванн¤.
ондиломи – це конусопод≥бн≥ або сосочкопод≥бн≥ розростанн¤, що розташовуютьс¤ окремо чи групами, ¤к правило б≥л¤ зовн≥шнього отвору уретри, ≥ охоплюють њњ колопод≥бно. –озр≥зн¤ють кап≥л¤рн≥ ≥ сух≥ бородавчат≥ кондиломи. ѕерш≥ – легко кровоточать, м’¤к≥, червоного чи м≥дно-червоного кольору. ÷≥ розростанн¤ на вузьк≥й основ≥ супроводжуютьс¤ сильними вид≥ленн¤ми, мацерац≥Їю ≥ мокнучими виразками, з часом мацерац≥¤ поверхневого шару набуваЇ брудного коричневого кольору. —ух≥ бородавчат≥ кондиломи- б≥лувато-с≥р≥ чи жовтуват≥ щ≥льн≥ розростанн¤ на широк≥й основ≥.
јденома – це залозиста пухлина круглоњ або овальноњ форми, м’¤ко-еластичноњ консистенц≥њ, що розташовуЇтьс¤ в д≥л¤нц≥ зовн≥шнього отвору уретри.
‘≥бром≥оми ≥ м≥оми зустр≥чаютьс¤ р≥дко, ростуть повол≥, невелик≥ за величиною, проте ≥нод≥ дос¤гають розм≥р≥в кур¤чого ¤йц¤, розм≥щуютьс¤ м≥ж ст≥нкою уретри ≥ слизовою передньоњ ст≥нки п≥хви.
јнг≥оми – це пухлини невеликих розм≥р≥в, м’¤коњ консистенц≥њ, що знаход¤тьс¤ б≥л¤ зовн≥шнього отвору, кровоточать при доторкуванн≥, синювато-червоного кольору.
ƒл¤ добро¤к≥сних пухлин уретри характерними Ї довготривал≥сть ≥ багатогранн≥сть кл≥н≥чних про¤в≥в. ’вор≥, ¤к правило, скаржатьс¤ на сверб≥ж в уретр≥, почащене ≥ болюче сечовипусканн¤. ”труднене сечовипусканн¤ ≥ нав≥ть затримка сеч≥ спостер≥гаютьс¤ при пап≥ломах ≥ пол≥пах. ≤нод≥ мають м≥сце контактна кровотеча, кров’¤нист≥ вид≥ленн¤ з уретри ≥ б≥ль при статевому акт≥ (корункул, кондилома, анг≥ома).
ѕроте сл≥д зазначити, що деколи захворюванн¤ переб≥гаЇ безсимптомно ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ при профогл¤д≥.
ƒ≥агностика добро¤к≥сних пухлин уретри базуЇтьс¤ на даних огл¤ду, пальпац≥њ, уретроскоп≥њ. ƒиференц≥йний д≥агноз провод¤ть з випаданн¤м слизовоњ уретри ≥ раком уретри. ѕри випаданн≥ слизова уретри на вигл¤д розеткопод≥бна, ¤скраво-червоного кольору, м’¤коњ консистенц≥њ, з рад≥альною складчат≥стю. –ак уретри на початков≥й стад≥њ нагадуЇ добро¤к≥сн≥ пухлини. якщо пухлина щ≥льноњ консистенц≥њ маЇ широку основу з ≥нф≥льтрац≥Їю навколишн≥х тканин, це вказуЇ на њњ зло¤к≥сний характер. ¬ складних випадках провод¤ть цитолог≥чне досл≥дженн¤ в≥дбитк≥в пухлини, а також б≥опс≥ю.
Ћ≥куванн¤ добро¤к≥сних пухлин пол¤гаЇ в вис≥канн≥ пухлини в межах здорових тканин. ƒр≥бн≥ш≥ пухлини видал¤ють шл¤хом електро≥нциз≥њ.
∆≥нки
хвор≥ють на рак уретри зустр≥чаЇтьс¤ у ж≥нок в 4 рази част≥ше, н≥ж чолов≥ки. Ќайризикован≥ший в≥к щодо виникненн¤ ц≥Їњ патолог≥њ - 50-60 рок≥в. ѕухлина, ¤к правило, знаходитьс¤ б≥л¤ зовн≥шнього отвору уретри. „аст≥ше зустр≥чаЇтьс¤ плоскокл≥тинний рак, р≥дше - аденокарцинома. ћакроскоп≥чно рак уретри под≥л¤Їтьс¤ на 4 фази: пол≥позну, виразкову, ≥нф≥льтративну ≥ вузлувату. –ак переважно л≥кують х≥рург≥чним шл¤хом в уролог≥чних кл≥н≥ках.
—торонн≥ т≥ла ж≥ночоњ уретри проникають в сечовипускальний канал найчаст≥ше через зовн≥шн≥й отв≥р, р≥дше - ≥з сечового м≥хура чи навколишн≥х тканин через ст≥нку уретри. ¬вод¤ть њх в уретру виключно з метою мастурбац≥њ, р≥дше - при пустощах, ≥нод≥ це робл¤ть особи з порушенн¤м псих≥ки. „ерез ст≥нку уретри з навколишн≥х тканин можуть проникати голки, метал≥чн≥ уламки, кул≥, к≥стков≥ секвестри та ≥н. —торонн≥ т≥ла часом застр¤гають в уретр≥, переважно вони проковзують в сечовий м≥хур. «ащемленн¤ њх в ж≥ноч≥й уретр≥ зустр≥чаЇтьс¤ досить р≥дко. л≥н≥чн≥ про¤ви залежить в≥д форми, величини ≥ терм≥ну перебуванн¤ стороннього т≥ла в уретр≥. як правило, хвор≥ скаржатьс¤ на тупий чи гострий б≥ль пост≥йного характеру або ¤кий виникаЇ при сечовипусканн≥. —ечовипусканн¤ утруднюЇтьс¤, сеча вид≥л¤Їтьс¤ тонким або переривчастим струменем. ≤нод≥ спостер≥гаютьс¤ повна затримка сеч≥, уретрораг≥¤ чи кров’¤нисто-гн≥йн≥ вид≥ленн¤ з уретри.
ƒ≥агноз встановлюють на основ≥ анамнезу, кл≥н≥чних про¤в≥в захворюванн¤, даних пальпац≥њ уретри через п≥хву, обстеженн¤ уретри бужем або метал≥чним катетером. ” де¤ких випадках дл¤ встановленн¤ точного д≥агнозу використовують уретроскоп≥ю, огл¤довий зн≥мок, уретрограф≥ю.
Ќайчаст≥ше сторонн≥ т≥ла з ж≥ночоњ уретри вит¤гують за допомогою уретральних щипц≥в чи з≥гнутого зонда. ¬ виключних випадках приступають до уретротом≥њ.
—торонн≥ т≥ла сечового м≥хура ж≥нок
—торонн≥ т≥ла потрапл¤ють в сечовий м≥хур ж≥нок, ¤к правило, через уретру (при мастурбац≥њ чи спроб≥ спричинити крим≥нальний аборт). «начно р≥дше вони проникають в сечовий м≥хур через його ст≥нку (при вогнепальних ранах, ¤к насл≥док прориву вм≥сту гн≥йник≥в, дермоњдних к≥ст чи "староњ" позаматковоњ ваг≥тност≥, при перем≥щенн≥ сторонн≥х т≥л з порожнини малого таза чи черевноњ порожнини п≥сл¤ операц≥й, через м≥хурово-ваг≥нальн≥ нориц≥). —торонн≥ т≥ла з плином часу ≥нкрустуютьс¤ сол¤ми, окр≥м скл¤них ≥ воскових предмет≥в.
л≥н≥чн≥ про¤ви в даному випадку залежать в≥д величини, форми, х≥м≥чного складу ≥ терм≥ну перебуванн¤ стороннього т≥ла в сечовому м≥хур≥. ƒр≥бн≥ сторонн≥ т≥ла з р≥вною ≥ гладкою поверхнею можуть спричин¤ти лише почаст≥шанн¤ сечовипусканн¤ або переривистий струм≥нь сеч≥. ¬ подальшому в результат≥ приЇднанн¤ ≥нфекц≥њ ≥ ≥нкрустац≥њ сол¤ми розвиваЇтьс¤ дизур≥¤. —торонн≥ т≥ла великих розм≥р≥в з нер≥вними кра¤ми з самого початку супроводжуютьс¤ сильним болем, р≥зко вираженою дизур≥Їю з гематур≥Їю, нер≥дко- ≥шур≥Їю.—трум≥нь сеч≥ при цьому переривистий, може мати м≥сце затримка сеч≥. Ѕ≥ль в к≥нц≥ сечовипусканн¤ при рухах посилюЇтьс¤ ≥ зникаЇ в спокоњ. ¬ подальшому в зв’¤зку з ≥нфекц≥Їю ≥ ≥нкрустац≥Їю сол¤ми розвиваютьс¤ ¤вища лужного циститу. «а певних умов сторонн≥ т≥ла великих розм≥р≥в з гострими кра¤ми можуть спричин¤ти пролежн≥ ст≥нки сечового м≥хура, парацистит, перфорац≥ю ст≥нки сечового м≥хура з утворенн¤м м≥хурово-ваг≥нальноњ нориц≥.
ƒ≥агноз встановлюють на основ≥ анамнеза, кл≥н≥чноњ картини, пальпац≥њ сечового м≥хура через п≥хву, даних цистоскоп≥њ, огл¤дового зн≥мка, пневмоцистограф≥њ.
Ќевелик≥ сторонн≥ т≥ла з р≥вною ≥ гладкою поверхнею можуть в≥д≥йти самост≥йно. “≥ла б≥льших розм≥р≥в вдаЇтьс¤ вит¤гнути через уретру, окр≥м скл¤них, гострок≥нцевих, неправильноњ форми ≥ великих за розм≥ром. ¬ таких випадках доц≥льною Ї еп≥цистостом≥¤ з глухим швом сечового м≥хура та ф≥ксац≥Їю пост≥йного катетера на 4-5 дн≥в. ѕро будь-¤к≥ спроби розчинити параф≥н чи в≥ск р≥зними розчинниками треба забути з причини сильного подразненн¤ слизовоњ сечового м≥хура, ¤ке маЇ м≥сце при цьому.
«м≥ни в сечовид≥льн≥й систем≥ при гн≥йно-запальних захворюванн¤х ж≥ночих статевих орган≥в
«апальн≥ захворюванн¤ ж≥ночих статевих орган≥в, кл≥тковинних простор≥в ≥ очеревини таза нер≥дко (до 70 %) призвод¤ть до ускладнень або ж захворювань орган≥в сечовипусканн¤, ¤к правило сечового м≥хура ≥ сечовипускального каналу.
Ќайчаст≥ше запальн≥ захворюванн¤ ж≥ночих статевих орган≥в виникають внасл≥док ≥нваз≥њ стрепто-стаф≥лококовоњ ≥нфекц≥њ, кишковоњ палички, гонокок≥в, туберкульозноњ ≥нфекц≥њ, р≥дше – трихомонадноњ ≥ хлам≥д≥йноњ ≥нфекц≥й, м≥коплазми й ≥н. ” результат≥ гн≥йного розплавленн¤ цих д≥л¤нок утворюютьс¤ нориц≥, що довго не загоюютьс¤, це супроводжуЇтьс¤ порушенн¤м сечовипусканн¤ ≥ патолог≥чними зм≥нами в сеч≥: п≥ур≥Їю, м≥крогематур≥Їю, протењнур≥Їю тощо.
ќдн≥Їю з найб≥льш важливих особливостей переб≥гу гострого пельв≥оперитон≥ту при на¤вност≥ гн≥йного процесу в в придатках (п≥осальп≥нкс, п≥оовар) Ї можлив≥сть прориву гн≥йника в сечовий м≥хур. ѕри загроз≥ перфорац≥њ гн≥йного утвору придатк≥в матки в сечовий м≥хур у хворих спочатку маЇ м≥сце почаст≥шанн¤ сечовипусканн¤, дещо п≥зн≥ше приЇднуютьс¤ б≥ль ≥ р≥зь. Ќаростають лейкоцитоз ≥ проте≥нур≥¤. ѕри уролог≥чному обстеженн≥ спостер≥гаЇтьс¤ характерна цистоскоп≥чна картина: деформац≥¤ ст≥нки сечового м≥хура ≥ бульозний набр¤к з д≥л¤нками крововилив≥в. як правило, прорив гн≥йника в≥дбуваЇтьс¤ в д≥л¤нц≥ верх≥вки сечового м≥хура праворуч ≥ л≥воруч в≥д середньоњ л≥н≥њ, залежно в≥д локал≥зац≥њ гн≥йного ураженн¤ придатк≥в матки. ѕо¤ва вираженоњ п≥ур≥њ св≥дчить про вскритт¤ абсцесу в м≥хур. ѕри порушеному пасаж≥ сеч≥ ≥ еретерог≥дронефроз≥, ¤кий маЇ м≥сце в даному випадку, швидко розвиваЇтьс¤ висх≥дний п≥Їлонефрит. ÷е ускладненн¤ Ї показанн¤м до терм≥нового оперативного л≥куванн¤. ƒосить часто гн≥йн≥ захворюванн¤ переход¤ть в хрон≥чну форму. оли ж на¤вна регрес≥¤ запального процесу, залишаютьс¤ ст≥йк≥ зм≥ни морфолог≥чного ≥ функц≥онального характера. ¬ таких випадках ж≥нки хвор≥ють на цисталг≥ю, хрон≥чний цистит, а при вт¤гненн≥ в процес сечовод≥в в верхн≥х в≥дд≥лах ≥ нирках розвиваютьс¤ обструкц≥¤ сечовод≥в ≥ так зван≥ сечов≥дн≥ дисменорењ (при параметритах) ¤к насл≥док г≥перем≥њ в передменструальний пер≥од. ќбструкц≥¤ сечовод≥в може призвести до г≥дронефротичноњ трансформац≥њ ≥ нав≥ть зак≥нчитись ураженн¤м нирковоњ паренх≥ми.
«м≥ни в сечовид≥льн≥й систем≥ при добро¤к≥сних пухлинах ж≥ночих статевих орган≥в
ѕри
ф≥бром≥омах матки (6-8 % вс≥х новоутворень ж≥ночих статевих орган≥в) зм≥ни в сечовид≥льн≥й систем≥ залежать в≥д локал≥зац≥њ м≥оматозних вузл≥в. Ќайб≥льш≥ порушенн¤ в нирках ≥ верхн≥х сечовив≥дних шл¤хах ви¤вл¤ють при ≥нтрал≥гаментарному, ретровезикальному, ретроцерв≥кальному ≥ шийно-перешийковому розташуванн≥ пухлинопод≥бних утвор≥в. ѕри ф≥бром≥ом≥ переважно страждають терм≥нальн≥ в≥дд≥ли сечовод≥в, проте процес може розповсюджуватись на тазов≥ ≥ попереков≥ в≥дд≥ли. «м≥ни в нирков≥й тканин≥ вар≥юють в≥д пом≥рного розширенн¤ чашково-мисковоњ системи до вираженого уретерог≥дронефрозу.
ѕорушенн¤
сечовипусканн¤ ( у 20 % випадк≥в) залежить в≥д багатьох причин. ќсновними з них Ї механ≥чна д≥¤ пухлини ≥ заст≥йн≥ ¤вища в малому тазу, що пов’зан≥ з локал≥зац≥Їю, напр¤мком росту, розм≥р≥в ≥ консистенц≥њ м≥оматозних вузл≥в. «аст≥йн≥ процеси в малому тазу спричин¤ють г≥перем≥ю ≥ набр¤к слизовоњ оболонки, бокове зм≥щенн¤ сечового м≥хура. « функц≥ональних порушень превалюЇ затримка сеч≥ внасл≥док стисненн¤ шийки сечового м≥хура ≥ проксимального в≥дд≥лу сечовид≥льного каналу. ≤нод≥ останн≥й приймаЇ S – под≥бну форму, а просв≥т його зменшуЇтьс¤ в 2-3 рази (при шийково-перешийков≥й локал≥зац≥њ вузл≥в). Ѕлизько 20 % ос≥б хвор≥ють на цистит, мають дизуричн≥ порушенн¤ ¤к насл≥док значного припливу кров≥ до тазових орган≥в ≥ проникненн¤ ≥нфекц≥њ. ”рог≥неколог≥чн≥ ускладненн¤ зникають у майже 90 % хворих п≥сл¤ оперативного л≥куванн¤.
¬еликих розм≥р≥в к≥стоми ¤Їчник≥в щ≥льно зрощен≥ з сечоводами ≥ сечовим м≥хуром, можуть також призводити до зм≥н в сечовив≥дних органах (у 50 %). ƒизуричн≥ ¤вища Ї насл≥дком заст≥йних ≥ запальних захворювань в сечовому м≥хур≥. ѕри на¤вност≥ нагноЇнн¤ дермоњдних к≥ст, тератом Ї загроза перфорац≥њ њх в сечовий м≥хур з вираженою п≥ур≥Їю.
«м≥ни в сечовив≥дних органах при зло¤к≥сних новоутворенн¤х ж≥ночих статевих орган≥в
—тан ≥ ступ≥нь зм≥н в органах сечовид≥льноњ системи при зло¤к≥сних пухлинах внутр≥шн≥х статевих орган≥в (вульви, п≥хви, шийки ≥ т≥ла матки, фалоп≥Ївих труб та ¤Їчник≥в) залежать в≥д стад≥њ та локал≥зац≥њ первинноњ пухлини ≥ розповсюдженн¤ пухлинного процесу. ќсновна причина виникненн¤ урог≥неколог≥чних ускладнень грунтуЇтьс¤ на т≥сному топографо-анатом≥чному зв’¤зку сечовоњ ≥ статевоњ систем ж≥нок (в≥ддаль м≥ж сечовим м≥хуром ≥ передньою ст≥нкою п≥хви не перевищуЇ 1,5-2.см). ƒ≥л¤нка сечом≥хурового трикутника в≥дпов≥даЇ верхн≥й третин≥ передньоњ ст≥нки п≥хви, а розташован≥ вище в≥дд≥ли сечового м≥хура межують з надп≥хвовою частиною шийки матки. Ѕоков≥ ст≥нки сечового м≥хура розм≥щен≥ поблизу широких маткових зв’¤зок, а сечовид≥льний канал прил¤гаЇ до нижньоњ третини п≥хви. ѕоширенню пухлинних процес≥в з матки ≥ придатк≥в, п≥хви ≥ вульви на сечовив≥дн≥ органи спри¤ють також сп≥льн≥ джерела ≥ннервац≥њ, крово- ≥ л≥мфооб≥гу. ѕорушенн¤ в сечовид≥льн≥й систем≥ спричин¤ють ≥ специф≥чна ≥нф≥льтрац≥¤ паравезикальноњ кл≥тковини, променева терап≥¤, травма сечовив≥дних орган≥в при онког≥неколог≥чних операц≥¤х.
Ќайб≥льш виражен≥ зм≥ни в сечовид≥льн≥й систем≥, ¤к в нирках ≥ верхн≥х сечовив≥дних шл¤хах (уростаз, хрон≥чна ниркова недостатн≥сть), так ≥ в нижн≥х сечовив≥дних шл¤хах (дизур≥¤, гематур≥¤), констатують при 3-4 стад≥¤х зло¤к≥сного процесу в матц≥ ≥ придатках. Ќав≥ть початков≥ (при 1-2 стад≥¤х) функц≥ональн≥ зм≥ни в сечовив≥дних органах мають уже певний морфолог≥чний субстрат ≥ порушенн¤ кровооб≥гу ≥ ≥ннервац≥њ. √≥дронефротичн≥ зм≥ни в≥дбуваютьс¤ перш за все в нирках ≥ при њх двоб≥чному ураженн≥ спричин¤ють хрон≥чну ниркову недостатн≥сть. ѕорушенн¤ уродинам≥ки ≥ заст≥й сеч≥ стимулюють розвиток гн≥йноњ ≥нфекц≥њ, цьому спри¤Ї ≥ знижена ≥мунореактивн≥сть.
—ечовий м≥хур
уражаЇтьс¤ в 40-50 % хворих на рак статевих орган≥в – в≥д незначноњ г≥перем≥њ ≥ бульозного набр¤ку до значних деструктивних процес≥в. омплексне урог≥неколог≥чне обстеженн¤ (хромоцистоскоп≥¤, екскреторна ≥ ≥нфуз≥йна урограф≥¤, електроманометр≥¤ сечовод≥в, пр¤ма л≥мфоденограф≥¤, рад≥онуклењдна ренограф≥¤, ретроградна уретероп≥Їлограф≥¤, цистоскоп≥¤ ≥ цистограф≥¤) дозвол¤Ї встановити р≥вень, локал≥зац≥ю ≥ ступ≥нь уролог≥чних порушень.
≤он≥зуюче опром≥ненн¤
спричин¤Ї не т≥льки функц≥ональн≥ порушенн¤, але й глибок≥ морфолог≥чн≥, склеротичн≥ процеси в верхн≥х ≥ нижн≥х в≥дд≥лах сечовив≥дних шл¤х≥в. ќсновну роль в патогенез≥ п≥сл¤променевих ускладнень в≥д≥грають порушенн¤ кровооб≥гу ≥ розвиток ф≥брозу. Ќайчаст≥ше зустр≥чаютьс¤ так≥ ускладненн¤: променевий цистит (до 50 %); склероз кл≥тковини таза ≥ променевий ретроперитонеальний ф≥броз; розвиток г≥дронефротичних зм≥н (до 30 %); хрон≥чна ниркова недостатн≥сть (85 %), порушенн¤ ≥ннервац≥њ ≥ розвиток нейрогенних зм≥н у сечовому м≥хур≥ та верхн≥х сечовив≥дних шл¤хах; променев≥ виразки ≥ зморщуванн¤ сечового м≥хура (м≥кроцист); утворенн¤ м≥хурово-ваг≥нальних нориць; п≥зн≥й променевий цистит (в≥д 1 до 30 рок≥в).
«м≥ни в сечовид≥льн≥й систем≥ при ендометр≥оз≥
≈ндометр≥озом уражаЇтьс¤ переважно сечовий м≥хур внасл≥док огр≥х≥в в оперативн≥й техн≥ц≥ (кесарський розчин, зовн≥шн≥й ендометр≥оз, медичний аборт) ≥ здатност≥ ендометр≥оњдноњ тканини до пенетрувального росту. ƒизур≥¤ ≥ терм≥нальна гематур≥¤, б≥ль в д≥л¤нц≥ сечового м≥хура з ≥ррад≥ац≥Їю в пр¤му кишку ≥ нетриманн¤ сеч≥ – основн≥ кл≥н≥чн≥ симптоми ендометр≥оњдного ураженн¤ сечового м≥хура, ¤к≥ посилюютьс¤ в передменструальний пер≥од. ≈ндометр≥оњдна тканина к≥стозна на вигл¤д, в основному локал≥зуЇтьс¤ в д≥л¤нц≥ сечового м≥хура ≥ його задньоњ ст≥нки. —лизова оболонка в зон≥ ураженн¤ набр¤кла ≥ г≥перемована. ≥стозна тканина у вигл¤д≥ вузл≥в розташовуЇтьс¤ в п≥дслизов≥й основ≥, маЇ темно-червоний ≥ ф≥олетовий кол≥р, напередодн≥ чи п≥д час менструац≥њ вузли наповнюютьс¤ кров’ю, а слизова набуваЇ темно-червоного кольору.
—ечовид≥льний канал уражаЇтьс¤ ендометр≥озом у вигл¤д≥ пол≥позних, дифузних ≥нваз≥й ст≥нок. ’ворих турбують печ≥¤ ≥ б≥ль у сечовид≥льному канал≥, що посилюютьс¤ п≥д час менструац≥й.
«м≥ни в сечовид≥льн≥й систем≥ при опущенн≥ й випаданн≥ ген≥тал≥й
” кожноњ другоњ хвороњ з опущенн¤м ст≥нок п≥хви ≥ випаданн¤м матки розвиваютьс¤ уролог≥чн≥ ускладненн¤. «ауважимо, що важливе значенн¤ маЇ ≥нфекц≥¤ (м≥хурово-сечов≥дний рефлюкс, зниженн¤ функц≥њ детрузора ≥ недостатн≥сть в≥чка сечовод≥в). ѕорушенн¤ в≥дтоку сеч≥ з нирки виникаЇ ¤к результат тиску матковоњ артер≥њ на сечов≥д ≥ м≥хурово-сечов≥дного рефлюксу, ¤кий розвиваЇтьс¤ внасл≥док внутр≥шньом≥хурового тиску ≥ порушенн¤ топограф≥њ тазового в≥дд≥лу сечовода.
як результат порушенн¤ сполучнотканинного захисту (передн¤ ст≥нка п≥хви, сечовий м≥хур ≥ сечовид≥льний канал) розвиваЇтьс¤ цистоцеле, що супроводжуЇтьс¤ вираженими дизуричними розладами. ѕри значних цистоцеле утруднене ≥ сечовипусканн¤ внасл≥док механ≥чноњ перепони (сечовид≥льний канал ≥ передн¤ черевна ст≥нка цистоцеле утворюють гострий кут). ѕри порушенн≥ функц≥њ детрузора в сечовому м≥хур≥ завжди залишаЇтьс¤ залишкова сеча. ” кожноњ другоњ хвороњ маЇ м≥сце нетриманн¤ сеч≥ внасл≥док зм≥щенн¤ сечового м≥хура донизу, вкороченн¤ ≥ розширенн¤ проксимального в≥дд≥лу сечовид≥льного каналу.
¬ипаданн¤ матки, особливо повне, спричин¤Ї обструкц≥ю сечовод≥в ≥ уретерог≥дронефроз. ÷е пов'¤зано з стисканн¤м маткою ≥ матковими артер≥¤ми терм≥нального в≥дд≥лу сечовод≥в за типом “накладанн¤ затискача” ≥ утрудненою њх перистальтикою, що спричин¤Ї њх дилатац≥ю. Ќайб≥льш частим симптомом Ї почащене, болюче, ≥ утруднене сечовипусканн¤. ÷истит ≥ залишкова сеча при цистоцеле спри¤ють утворенню кам≥нц≥в у сечовому м≥хур≥. ¬ипаданн¤ п≥хви ≥ матки може поЇднуватись з тазовою дистоп≥Їю нирки, ¤ка розташовуваЇтьс¤ пор¤д з п≥хвою.
“равма сечовив≥дних шл¤х≥в при г≥неколог≥чних операц≥¤х
“равматичн≥ пошкодженн¤ нирок при г≥неколог≥чних операц≥¤х чи нав≥ть кульдоскоп≥њ можлив≥ т≥льки при зап≥зн≥л≥й (при травмах) д≥агностиц≥ блукаючоњ чи дистоп≥чноњ нирки (клубова чи тазова дистоп≥¤, перехресна дистоп≥¤), розташованоњ поблизу сечового м≥хура. –ухлив≥сть такоњ нирки обмежена. «а формою вона нагадуЇ пухлини ген≥тал≥й ≥ при лапаратом≥њ може бути видалена г≥некологом.
ѕ≥д час г≥неколог≥чних операц≥й можна травмувати п≥дковопод≥бну чи пол≥к≥стозну нирку. якщо п≥д час виконанн¤ г≥неколог≥чних операц≥й маЇ м≥сце надрив капсули чи пошкоджуЇтьс¤ паренх≥ма поруч розташованоњ нирки, утворюЇтьс¤ приниркова прогресуюча гематома. Ћоже нирки необх≥дно дренувати, а пошкоджену д≥л¤нку ушити. ѕри пошкодженн≥ ниркових судин кровотеча масивна ≥ судини треба негайно перев’¤зати, а нирку видалити. —учасна огл¤дова дооперац≥йна д≥агностика (”«ƒ, комп’ютерна томограф≥¤ ≥ ретроградна уретероп≥Їлограф≥¤, екскреторна урограф≥¤) дозвол¤Ї д≥агностувати травму нирки.
—ечоводи травмуютьс¤ п≥д час р≥зних оперативних втручань (до 12-13 %). «деб≥льшого вони пошкоджуютьс¤ при абдом≥нальних операц≥¤х, ваг≥нальн≥ дають значно нижчий в≥дсоток пошкоджень. Ќайчаст≥ше сечоводи травмуютьс¤ при абдом≥нальних екстирпац≥¤х матки та њњ придатк≥в з приводу раку шийки матки, заочеревинних пухлин, к≥стом ¤Їчника, множинних ф≥бром≥ом матки великих розм≥р≥в, рецидивних гн≥йно-запальних пухлин в д≥л¤нц≥ придатк≥в, спайкових ендометр≥оњдних конгломерат≥в в малому тазу. “равми сечовод≥в значною м≥рою зумовлен≥ запальними захворюванн¤ми в порожнин≥ тазу. ¬ даному випадку широк≥ ≥ крижово-матков≥ зв'¤зки ≥нф≥льтрован≥, вкорочен≥ з одночасним вт¤гненн¤м в процес сечовод≥в. Ќебезпечними Ї ≥ ≥нтрал≥гаментарн≥ пухлини, коли сечоводи знаход¤тьс¤ на зовн≥шн≥й поверхн≥ пухлини або ж зрощен≥ з ними, що затруднюЇ њх ≥дентиф≥кац≥ю. —ечов≥д може бути також в≥дтиснутий до ст≥нки таза або високо прип≥дн¤тий пухлиною чи охоплений нею.
—ечов≥д при г≥неколог≥чних операц≥¤х, ¤к правило, пошкоджуЇтьс¤ в трьох д≥л¤нках: там, де в≥н перехрещуЇтьс¤ з великими судинами таза, при цьому затискач≥ накладають на л≥йково-тазову зв'¤зку на в≥дстан≥ 10-15 мм в≥д сечовода; в парацерв≥кальному в≥дд≥л≥ при обколюванн≥ чи перес≥канн≥ матковоњ артер≥њ (екстирпац≥¤ матки), коли основний стовбур артер≥њ знаходитьс¤ на в≥ддал≥ 15-20 мм в≥д сечовода; безпосередньо б≥л¤ м≥сц¤ впаданн¤ сечовод≥в в сечовий м≥хур. ѕроте найтипов≥шим м≥сцем х≥рург≥чноњ травми сечовод≥в Ї р≥вень перес≥канн¤ сечовод≥в з матковими артер≥¤ми.
ќсобливу увагу г≥некологу сл≥д прид≥лити в≥дс≥канню крижово-маткових зв'¤зок при екстирпац≥њ матки, оск≥льки саме до них сечоводи п≥дход¤ть найближче (10-15 мм).
≤нтраоперац≥йно сечоводам нанос¤ть р≥зн≥ травми: розс≥канн¤, перев'¤зка, розм≥жченн¤ ≥ резекц≥¤ (л≥вий сечов≥д травмуЇтьс¤ част≥ше, оск≥льки в≥н розташований ближче до статевих орган≥в).
¬ажливе значенн¤ маЇ ≥дентиф≥кац≥¤ тазових в≥дд≥л≥в сечовод≥в п≥д час ≥ при зак≥нченн≥ операц≥њ. ѕост≥йним в≥дправним пунктом дл¤ ор≥Їнтац≥њ Ї клубов≥ судини, особливо зовн≥шн¤ клубова артер≥¤, ¤ка пальпуЇтьс¤ ч≥тко.¬елику допомогу при ви¤вленн≥ сечовод≥в надаЇ констатац≥¤ скороченн¤ сечовод≥в (“повзуч≥ рухи”), особливо при њх подразненн≥ п≥нцетом чи тупфером через задн≥й листок очеревини широкоњ зв'¤зки. ÷≥нним ор≥Їнтиром Ї також ¤Їчников≥ судини, що перес≥кають сечов≥д в середн≥й частин≥, розташовуючись при цьому з мед≥ального боку.
¬ де¤ких випадках сечоводи р≥зко розширен≥, наповнен≥ сечею ≥ њх легко можна прийн¤ти за зв'¤зки ≥ нав≥ть судини.
Ќайб≥льшу небезпеку дл¤ сечовод≥в становл¤ть радикальн≥ операц≥њ з приводу раку шийки матки (¬ертгейма), т≥ла матки (Ѕохмана), ¤Їчник≥в ≥ клубових судин. ѕ≥д час операц≥њ неминуче виникаЇ кровотеча, ¤ку л≥кв≥довують шл¤хом накладанн¤ л≥гатур, котр≥ часто треба накладати поблизу сечовод≥в. ќкр≥м того, можливе пошкодженн¤ адвентиц≥њ сечовод≥в. ¬се це п≥двищуЇ в≥дсоток ускладнень: з'¤вл¤ютьс¤ сечов≥дн≥ ф≥стули ≥ наростають рубцево-запальн≥ зм≥ни, що обмежують активн≥ скоротлив≥ рухи сечовод≥в. я.¬. Ѕохан (1989) рекомендуЇ в≥дд≥л¤ти сечов≥д в≥д заднього листка широкоњ матковоњ зв'¤зки з метою попередженн¤ порушенн¤ його троф≥ки.
ѕерев'¤зувати судини матки сл≥д п≥сл¤ широкого розкритт¤ м≥хурово-маткового ≥ прим≥хурового простору, широкого в≥дсепаруванн¤ заднього листка очеревини широкоњ зв'¤зки, ¤к насл≥док – сечов≥д в≥дд≥л¤Їтьс¤ в≥д судинних пучк≥в. ’≥рург≥чний досв≥д п≥дказуЇ: дл¤ того щоб зберегти ц≥л≥сть дистального в≥дд≥ла сечовод≥в, потр≥бно в≥дд≥лити сечовий м≥хур в≥д шийки матки ≥ п≥хви повздовжн≥м розс≥канн¤м очеревини вздовж круглоњ зв'¤зки, що дозвол¤Ї зв≥льнити сечоводи в≥д задньоњ ст≥нки сечового м≥хура. ¬≥дновлюючи заднЇ склеп≥нн¤ п≥хви п≥сл¤ екстирпац≥њ матки, необх≥дно вид≥лити сечоводи в≥д м≥сц¤ перехрещенн¤ його з матковою артер≥Їю до впаданн¤ в сечовий м≥хур (5-6 см).
”ретерог≥дронефроз п≥сл¤ радикальноњ операц≥њ з приводу раку шийки ≥ т≥ла матки (за Ѕохманом) досить часто розвиваЇтьс¤ ¤к результат недостатнього дренуванн¤ малого таза, особливо параметр≥њв. ¬ такому раз≥ б≥льш безпечним Ї безтампонне дренуванн¤ за Ѕрауде, коли куксу п≥хви не ушивають, не перекривають зверху листками передньоњ ≥ задньоњ очеревини. ≤нод≥ в параметр≥њ п≥дочеревинно ввод¤ть дренажн≥ трубки з подальшим виведенн¤м њх через п≥хву ≥ п≥дключенн¤м до апарат≥в, що створюють негативний тиск, або ж до звичайних груш.
¬идаленн¤ ≥нтрал≥гаментарних к≥ст ≥ заочеревинних пухлин Ї небезпечним з огл¤ду на можлив≥сть травми сечовод≥в, що зм≥щен≥ в малий таз, а деколи ≥ зрощен≥ з пухлиною. ѕри цьому судини, ¤к≥ харчують пухлину, розташовуютьс¤ на зовн≥шн≥й њњ сторон≥. ѕри перес≥ченн≥ капсули, судин ≥ њх л≥гуванн≥ важливо проконтролювати х≥д сечовод≥в аж до њх видаленн¤ з розвилки загальноњ клубовоњ артер≥њ ≥ пр¤моњ в≥зуал≥зац≥њ по вс≥й довжин≥ до впаданн¤ в сечовий м≥хур. ¬ажливо зберегти др≥бн≥ судини, котр≥ супроводжують сечоводи, з метою проф≥лактики троф≥чних ф≥стул.
Ѕагато оперуючих г≥неколог≥в, враховуючи складн≥сть оперативного втручанн¤, зм≥неноњ топограф≥њ внутр≥шн≥х статевих орган≥в при спайковому запальному ≥ пухлинному (¤Їчникових, ≥нтрал≥гаментарних, заочеревинних) процесах рекомендують катетеризац≥ю сечовод≥в.
¬ажливо розп≥знати травму сечовода. ѕри порушенн≥ ц≥лост≥ його ст≥нки рана починаЇ заповнюватись сечею. ѕроба з барвником (≥ндигокарм≥ном), катетеризац≥¤ ≥ уретерограф≥¤ п≥дтверджують пошкодженн¤. ѕри повному перес≥канн≥ ≥ перев'¤зц≥ сечовода ≥стотних порушень при нормальн≥й нирц≥ можна ≥ не в≥дм≥тити. ѕ≥сл¤ операц≥њ хвор≥ скаржатьс¤ на в≥дчутт¤ тупого тиску в д≥л¤нц≥ нирок прот¤гом 2-3 дн≥в. якщо до оклюз≥њ сечовода приЇднуЇтьс¤ ≥нфекц≥¤, з'¤вл¤Їтьс¤ сильний б≥ль на зразок кол≥ки на в≥дпов≥дному боц≥ (позитивний симптом ѕастернацького, больов≥ “сечов≥дн≥ точки” з високою температурою т≥ла, ознобом, блюванн¤м ≥ парезом кишечника). ≈ритроцити в сеч≥ ви¤вл¤ють при пошкодженн≥ прим≥хурового в≥дд≥лу сечовода. ѕри перев'¤зц≥ обох сечовод≥в, через 5-6 годин п≥сл¤ зак≥нченн≥ операц≥њ, констатуЇтьс¤ “порожн≥й” сечовий м≥хур. ’ромоцистоскоп≥¤, катетеризац≥¤ сечовод≥в ≥ екскреторна урограц≥¤ п≥дтверджують д≥агноз.
ѕ≥сл¤операц≥йн≥ нориц≥ сечовод≥в можуть бути результатом пошкодженн¤ чи насл≥дком обмеженого некрозу ст≥нки сечовода.
ƒосить часто причиною травми сечового м≥хура Ї його переповненн¤, спроба в≥дт≥снити його в б≥к зак≥нчуЇтьс¤ пошкодженн¤м. ѕеред операц≥Їю сл≥д зв≥льнити сечовий м≥хур в≥д сеч≥, найкраще шл¤хом катетеризац≥њ.
Ќер≥дко травмуванн¤ сечового м≥хура в≥дбуваЇтьс¤ п≥д час розтину черевноњ порожнини, ушиванн¤ рани безпосередньо б≥л¤ лобкового симф≥зу ≥ дренуванн¤ дугласового простору. ѕошкодженн¤ можна попередити спок≥йним ≥ пошаровим розс≥канн¤м черевноњ ст≥нки та розтиномчеревноњ ст≥нки вище њњ переходу на сечовий м≥хур. –етельне препаруванн¤ паравезикальноњ ≥ параметральноњ кл≥тковини призводить до порушенн¤ функц≥њ м≥хура ≥ формуванн¤ троф≥чних ф≥стул, особливо п≥сл¤ перев'¤зки внутр≥шн≥х клубових артер≥й ≥ г≥лок середньоњ пр¤мокишковоњ артер≥њ, ¤ка кровопостачаЇ сечовий м≥хур. ”творенн¤ нориць може спричин¤ти променеве ураженн¤ або довготривале дренуванн¤ трубками, виготовленими з товстоњ гуми з косо зр≥заними к≥нц¤ми.
ќсновними ознаками пошкодженн¤ сечового м≥хура Ї наповненн¤ рани (чи п≥хви) сечею, порушенн¤ самого акту сечовиведенн¤, гематур≥¤.
¬еличина травми залежить в≥д ступен¤ пошкодженн¤ тканин ≥ реактивних зм≥н: порушенн¤ кровооб≥гу, набр¤ку, запальних ≥ регенеративних процес≥в. ѕри пошкодженн≥ сечового м≥хура вит≥канн¤ сеч≥ в навколишн≥ тканини або черевну порожнину призводить до розвитку сечовоњ ≥нф≥льтрац≥њ, сечових, а в б≥льш п≥зн≥ терм≥ни гн≥йних заплив≥в, флегмон тазовоњ ≥ заочеревинноњ кл≥тковини, перитон≥ту, вираженоњ ≥нтоксикац≥њ. –анн¤ д≥агностика ≥ своЇчасна допомога можуть попередити р¤д важких ускладнень.
¬веденн¤ в сечовий м≥хур через катетер зафарбованого метиленовим син≥м чи ≥ндигокарм≥ном ф≥з≥олог≥чного розчину ≥ видаленн¤ фарби в рану по дренажу чи в п≥хву п≥дтверджують факт його травмуванн¤. ѕри незрозум≥л≥й катрин≥ провод¤ть висх≥дну цистогрф≥ю. Ќа рентген≥вських зн≥мках констатуЇтьс¤ заповненн¤ контрастною речовиною сечового м≥хура ≥ сполученого з ним органа (п≥хви) чи черевноњ порожнини.
я.Ѕ. «ельдович звернув увагу на неоднакову к≥льк≥сть введеноњ через катетер ≥ виведеноњ п≥сл¤ цього р≥дини. ÷е маЇ велике д≥агностичне значенн¤, особливо в тих випадках, коли хвор≥ знаход¤тьс¤ без св≥домост≥ чи п≥д наркозом.
“равмуванн¤ сечового м≥хура може виникати при абдом≥нальних чи ваг≥нальних операц≥¤х. якщо сечовий м≥хур зм≥щений вгору великими м≥омами матки, раковими пухлинами ¤Їчник≥в, конгломератними пухлинами запальноњ ет≥олог≥њ чи ¤к насл≥док повторних кесарських розтин≥в, його можна пошкодити при вскритт≥ черевноњ порожнини. «а таких умов очеревину розтинають на р≥вн≥ пупка.
Ќормально розташований сечовий м≥хур можна пошкодити, ¤кщо препаруванн¤ утруднене спайковим процесом чи Ї вогнища ендометр≥озу м≥ж ним ≥ шийкою матки. ѕри пораненн≥ сечового м≥хура розвиваютьс¤ важк≥ уролог≥чн≥ ускладненн¤: дисфункц≥¤ сечового м≥хура, сечостатев≥ нориц≥, нетриманн¤ сеч≥ в напруз≥ й ≥н. Ќайб≥льш небезпечними дл¤ сечового м≥хура Ї радикальна екстирпац≥¤ матки з придатками ≥ видаленн¤ ≥нтрал≥гаментарних пухлин. ѕри т≥сному контакт≥ пухлини з сечовим м≥хурем (ретровезикальний ф≥броматозний вузол, п≥осальп≥нкс чи п≥овар, пухлини придатк≥в). ѕри екстирпац≥њ матки в момент в≥дс≥канн¤ њњ в≥д склеп≥нь п≥хви травма можлива при недостатньому в≥дсепаруванн≥ в≥д передньоњ ст≥нки п≥хви ≥ шийки матки.
ƒ.¬. ан механ≥зм травми сечового м≥хура п≥д час г≥стеректом≥й по¤снював таким чином. ѕри порожньому сечовому м≥хур≥ нижньо-задн¤ його поверхн¤ дотул¤Їтьс¤ до передньоњ ст≥нки п≥хви, а верхньо-задн¤ прил¤гаЇ до т≥ла матки, розд≥л¤Ї њх т≥льки листок очеревини. ѕри наповненн≥ сечового м≥хура передн¤ поверхн¤ матки ≥нтимн≥ше дотикаЇтьс¤ до нього, ≥ м≥ж ними залишаЇтьс¤ лише листок очеревини, що утворюЇ м≥хурово-маткову впадину. Ѕоков≥ поверхн≥ м≥хура прил¤гають до широких зв'¤зок матки, де проход¤ть матков≥ артер≥њ, перехрещуютьс¤ з сечоводами, а шийка в≥дпов≥даЇ середн≥й частин≥ передньоњ ст≥нки п≥хви. —аме це, на думку автора, ≥ зумовлюЇ частоту пошкоджень сечового м≥хура. ѕроте сл≥д зазначити, що висока частота травмувань сечового м≥хура при оперативних втручанн¤х на ж≥ночих статевих органах пов'¤зана не т≥льки з анатом≥чною близк≥стю ст≥нок п≥хви, шийки матки ≥ сечового м≥хура, але й ≥з зм≥нами в ст≥нц≥ сечового м≥хура при р≥зних г≥неколог≥чних захворюванн¤х, а також його розташуванн¤м. “ак, наприклад, добро¤к≥сн≥ пухлини матки можуть порушувати в≥дт≥к з сечового м≥хура, стискати його на р≥вн≥ чи вище м≥жсечов≥дноњ зв'¤зки. ’рон≥чна затримка сеч≥ може бути пов'¤зана ≥ з розвитком цистоцеле, внасл≥док вираженоњ ретрофлекс≥њ матки з пухлинним вузлом. ¬ даному випадку стоншуЇтьс¤ ст≥нка матки. ’рон≥чн≥ цистити, ¤к≥ виникають у ж≥нок з захворюванн¤ми матки ≥ њњ придатк≥в, супроводжуютьс¤ порушенн¤м в≥дтоку сеч≥, призвод¤ть до склерозуванн¤ ст≥нки сечового м≥хура. ” хворих з пухлинами матки, у тих ж≥нок, ¤к≥ народжували три ≥ б≥льше раз≥в, верх≥вка сечового м≥хура розташовуЇтьс¤ вище лобкового зчленуванн¤ ≥ можу бути пошкоджена нав≥ть в момент вскритт¤ черевноњ порожнини.
—еред добро¤к≥сних новоутворень небезпеку дл¤ сечового м≥хура може становити видаленн¤ параваг≥нальних к≥ст, к≥ст гартнерового ходу, особливо тих, що поширюютьс¤ далеко в параваг≥нальну ≥ параметральну кл≥тковину. Ќер≥дко сечовий м≥хур пошкоджуЇтьс¤ ≥ при пластичних операц≥¤х з приводу опущенн¤ ст≥нок п≥хви ≥ випаданн¤ матки по причин≥ дел≥катност≥ меж≥ м≥ж операц≥йним полем ≥ сечовим м≥хурем ≥ вираженого опущенн¤ м≥хура з залишковою сечею. Ќебезпека виникаЇ при оперативн≥й корекц≥њ функц≥онального нетриманн¤ сеч≥ у ж≥нок похилого в≥ку, внасл≥док стоншенн¤ м≥хурово-ваг≥нальноњ перегородки ≥ при ф≥ксац≥њ шийки сечового м≥хура.
¬ г≥неколог≥чн≥й практиц≥ травма сечовипускального каналу можлива п≥сл¤ видаленн¤ ваг≥нальних к≥ст, к≥ст гартнеревого ходу, ф≥бром п≥хви, передньоњ кольпораф≥њ, ушиванн¤ сф≥нктера каналу. –изик зб≥льшуЇтьс¤ при повторних операц≥¤х, пов'¤заних з рецидивним цистоцеле.
ѕерелом к≥сток таза, розходженн¤ лобкових г≥лок супровожуютьс¤ травмуванн¤м сечовипускального каналу, нав≥ть з в≥дривом в≥д сечового м≥хура. —имптоми при його пошкодженн≥ не можуть залишитись не пом≥ченими. «а ступенем важкост≥ вони бувають р≥зними: в≥д поранень до значних руйнувань (в≥дрив). ¬шити пошкоджену ст≥нку на катетер≥ не складно, проте анатом≥чну ц≥л≥сть ≥ функц≥ональну активн≥сть в≥дновити важко.
”складенн¤ п≥сл¤ нерозп≥знаних пошкоджень сечовоњ системи в г≥неколог≥чн≥й практиц≥
Ѕлизько 50 % вс≥х пошкоджень орган≥в сечовоњ системи, що мають м≥сце при г≥неколог≥чних операц≥¤х, залишаютьс¤ нерозп≥знаними. ѓх насл≥дки про¤вл¤ють себе в перш≥ п≥сл¤операц≥йн≥ дн≥. ”ролог≥чн≥ пошкодженн¤ п≥сл¤ г≥неколог≥чних операц≥й виникають при пораненн≥ сечового м≥хура, коли не герметично вшито дефект його чи недостатньо дренована кл≥тковина таза (ƒ.¬. ан, 1978).
ƒл¤ кожноњ форми пошкодженн¤ нирки характерна сво¤ патолог≥чна картина. при розрив≥ ф≥брозноњ капсули утворюЇтьс¤ гематома в принирков≥й кл≥тковин≥. якщо ж розриви ≥ тр≥щини нирковоњ паренх≥ми дос¤гають чашок, утворюЇтьс¤ урогематома. ѕри пошкодженн≥ нирок без порушенн¤ ц≥лост≥ органа зм≥нюЇтьс¤ кровооб≥г ≥ розвиваютьс¤ дистроф≥чн≥ зм≥ни в паренх≥м≥. якщо пошкодженн¤ Ї б≥льш ≥стотним, тобто деформуютьс¤ клубочки ≥ канальц≥, значно зм≥нюЇтьс¤ функц≥¤ нирки.
“равмуванн¤ нирки супроводжуЇтьс¤ гематур≥Їю, принирковою гематомою, болем, порушенн¤м загального стану. Ќа боц≥ пошкодженого органа безпосередньо п≥сл¤ пораненн¤ ще довготривало визначаЇтьс¤ риг≥дн≥сть поперековоњ групи м'¤з≥в. ¬ окремих випадках в сеч≥ можуть з'¤вл¤тись г≥ал≥нов≥ ≥ зернист≥ цил≥ндри. „астою ознакою пошкодженоњ нирки Ї гематур≥¤, ступ≥нь виражен¤ ¤коњ залежить в≥д характеру травми. √ематур≥¤ не виникаЇ при повному розрив≥ судин нирковоњ н≥жки, закупоренн≥ просв≥ту сечовода згустком кров≥, а також тод≥, коли кров потрапл¤Ї не в сечов≥д, а в навколишн≥ тканини або черевну порожнину. ¬ цих випадках маЇ м≥сце та ж картина, що ≥ при внутр≥шн≥й кровотеч≥ (ниткопод≥бний пульс, г≥потон≥¤, холодний п≥т та ≥н.).
–озп≥знати пошкодженн¤ нирки п≥сл¤ складноњ г≥неколог≥чноњ операц≥њ, що супроводжувалась значною травмою ≥ кровотечею, не просто. ƒл¤ встановленн¤ остаточного д≥агнозу необх≥дно провести спец≥альне обстеженн¤: ультразвукове обстеженн¤, огл¤дову рентгенограф≥ю, ≥нфуз≥йну урограф≥ю, ретроградну п≥Їлограф≥ю. –ентгенолог≥чними ознаками травмуванн¤ нирки Ї слабке ≥ п≥знЇ заповненн¤ контрастною речовиною чашково-мисковоњ системи нирки, п≥дкапсульн≥ чи позанирков≥ зат≥канн¤ контрастноњ речовини, деформац≥¤ чашок ≥ мисок.
Ќа анг≥ограмах визначаЇтьс¤ зат≥канн¤ контрастноњ р≥дини в паранефральну кл≥тковину ¤к насл≥док пошкодженн¤ г≥лок нирковоњ артер≥њ.
ѕри поверхневих травмах показан≥ консервативне л≥куванн¤ (знеболювальн≥, кровоспинн≥ середники, антиб≥отики), л≥жковий режим прот¤гом 10-20 д≥б.
–озрив ≥ в≥дрив одного з полюс≥в нирки Ї показанн¤м до оперативного л≥куванн¤. якщо характер пошкоджень дозвол¤Ї зберегти нирки, кровотечу зупин¤ють шл¤хом прошиванн¤ великих судин. ѕри дифузних кап≥л¤рних кровотечах з глибоких ран нирки рани тампонують шматочками роздробленого м'¤за ≥ вшивають вузлуватими швами. ќперац≥ю зак≥нчують нефростом≥Їю (рис). ѕри в≥дрив≥ чи роздробленн≥ одного з полюс≥в нирки його резекують. Ќефректом≥ю виконують т≥льки при в≥дрив≥ нирки або повному њњ роздробленн≥.
ѕри операц≥њ можуть спостер≥гатись нагноЇнн¤ принирковоњ гематоми, некроз нирковоњ паренх≥ми, тромбоз судин нирки, п≥Їлонефрит, карбункул нирки.
«г≥дно з даними л≥тератури, близько 40 % пошкоджень сечовод≥в розп≥знаютьс¤ в п≥сл¤операц≥йний пер≥од. ѕри перев'¤зц≥ обох сечовод≥в розвиваЇтьс¤ гостра ниркова недостатн≥сть. ќдним з перших сипмтом≥в, що з'¤вл¤ютьс¤ при перев'¤зц≥ сечовода ≥ порушенн≥ в≥дтока сеч≥ з в≥дпов≥дноњ нирки Ї сильний б≥ль в попереков≥й д≥л¤нц≥, що наростаЇ, добовий д≥урез знижуЇтьс¤. „асто цей симптом недооц≥нюють. «агальноприйн¤тою Ї думка про те, що зменшенн¤ к≥лькост≥ сеч≥ Ї насл≥дком непрох≥дност≥ одного з сечовод≥в ≥ виключенн¤ його функц≥њ. ¬арто пам'¤тати, що к≥льк≥сть сеч≥ може знижуватись не т≥льки при л≥гуванн≥ сечовода, але й при низькому артер≥альному тиску. —л≥д зазначити, що в де¤ких хворих п≥сл¤ перев'¤зки сечовода к≥льк≥сть сеч≥ не зменшуЇтьс¤. ѕри перев'¤зц≥ одного сечовода може спостер≥гатись повна в≥дсутн≥сть сеч≥.
ѕовне розс≥канн¤ сечовода переважно зак≥нчуЇтьс¤ утворенн¤м сечових нориць, що не загоюютьс¤, рубцевими стенозами, ¤к≥ спричин¤ють г≥дронефротичн≥ зм≥ни, ≥нод≥ - сечов≥ перитон≥ти. ’≥рург≥чною помилкою Ї не т≥льки безпосередн¤ травма сечовода, але й п≥сл¤операц≥йн≥ уретерог≥дронефрози, що розвиваютьс¤ п≥сл¤ в≥дд≥ленн¤ сечовод≥в з наволишньоњ кл≥тковини на значному прот¤з≥ (операц≥¤ ¬ертгейма).
оли сеча виливаЇтьс¤ в принирковий прост≥р ≥ капсулюЇтьс¤ ф≥брозною капсулою, виникаЇ уринома, ¤ка ≥нод≥ займаЇ весь заочеревинний прост≥р ≥ нав≥ть опускаЇтьс¤ в таз. ¬ даному випадку мають м≥сце загальна слаб≥сть, б≥ль у в≥дпов≥дн≥й половин≥ живота, ≥нод≥ - симптоми гострого живота. ѕриЇднуЇтьс¤ гн≥йно-септична ≥нфекц≥¤ нирок, що може прозвести до летального к≥нц¤.
онстатуютьс¤ г≥пертерм≥¤ т≥ла, напруженн¤ м'¤з≥в поперековоњ д≥л¤нки ≥ п≥дребер'¤, хвору морозить. Ќа урограм≥ чашково-мисковий комплекс не контрастуЇ нав≥ть на в≥дстрочених зн≥мках, сцинтиграф≥¤ або ≥зотопне скануванн¤ нирок ви¤вл¤Ї р≥зке порушенн¤ чи повну в≥дсутн≥сть нагромадженн¤ ≥зотоп≥в пошкодженоњ нирки.
Ќайб≥льш серйозн≥ ускладненн¤ виникають при потрапл¤нн≥ сеч≥ в черевну порожнину. –убцева обструкц≥¤ сечовода не викликаЇ гострих зм≥н в нирков≥й тканин≥. ’вор≥ скаржатьс¤ на пом≥рний б≥ль в попереков≥й д≥л¤нц≥, при детальному обстеженн≥ констатуЇтьс¤ уретерог≥дронефроз або вторинне зморщенн¤ нирки. «а таких обставин можна зап≥дозрити перев'¤зку сечовод≥в при повн≥й в≥дсутност≥ сеч≥ через 6-8 годин п≥сл¤ операц≥њ ≥ при по¤в≥ артер≥альноњ г≥пертенз≥њ. ћ≥крогематур≥¤ св≥дчить про часткове пошкодженн¤ сечовода (надс≥канн¤, проколюванн¤ голкою ≥ прошиванн¤ л≥гатурою) при њњ збер≥ганн≥ прот¤гом перших п≥сл¤операц≥йних дн≥в (при повному пошкодженн≥ – один раз). ѕри формуванн≥ сечовоњ нориц≥ скарги доповнюютьс¤ мимов≥льним вид≥ленн¤м сеч≥.
¬ де¤ких випадках ви¤вити пошкодженн¤ сечовода п≥сл¤ операц≥й неважко, наприклад, коли вже в перш≥ п≥сл¤операц≥йн≥ доби сеча починаЇ вид≥л¤тись через п≥хву чи дренаж, залишений в черевн≥й порожнин≥. ≤нод≥ пошкодженн¤ сечовода про¤вл¤Їтьс¤ в р≥зн≥ терм≥ни п≥сл¤ операц≥њ ¤к достеменна ознака оперативного втручанн¤. ѕричинами цього Ї некроз, спричинений травматизац≥Їю тканин, в≥дсепаруванн¤ сечовода в≥д патолог≥чно зм≥неного органа, шов, ¤кий захоплюЇ т≥льки частину сечовода, стисненн¤ ≥ його перегин. Ћ≥гатура сечовода викликаЇ некроз його ст≥нки, внасл≥док чого прот¤гом дек≥лькох дн≥в утворюЇтьс¤ сечоводо-ваг≥нальна нориц¤.
ќписано (ƒ.¬. ан, 1978) окрем≥ види пошкоджень сечовод≥в (нирков≥ нориц≥, стенози, особливо т≥ з них, що повол≥ розвиваютьс¤), ¤к≥ переб≥гають з м≥зерною симптоматикою, проте в подальшому в зон≥ пошкодженн¤ розвиваютьс¤ звуженн¤ ≥ нориц≥, т≥льки п≥зн≥ше з'¤вл¤ютьс¤ симптоми, пов'¤зан≥ з утрудненн¤м випорожненн¤ нирки: розширенн¤ чашково-мискового комплексу ≥ сечовод≥в вище обструкц≥њ, ≥нфекц≥¤, ¤ка в даних випадках приЇднуЇтьс¤, спричин¤Ї гн≥йно-запальн≥ процеси в нирков≥й тканин≥ (п≥Їлонефрит, апостоматозний п≥Їлонефрит, карбункул нирки). ѕ≥двищуЇтьс¤ температура т≥ла, хвору морозить. „им довше сеча не може знайти виходу назовн≥, тим об'Їмн≥ш≥ сечов≥ ≥нф≥льтрати, розвиваЇтьс¤ уросепсис, у де¤ких випадках – бактерем≥чний шок. якщо сеча потрапл¤Ї в черевну порожнину - розвиваЇтьс¤ перитон≥т.
ѕри поступовому розвитку рубцьових зм≥н в сечовод≥ руйнуванн¤ нирки в≥дбуваЇтьс¤ повол≥ – уретерог≥дронефроз з подальшим зморщуванн¤м паренх≥ми нирки. ” де¤ких хворих п≥двищуЇтьс¤ артер≥альний тиск.
ƒ≥агностика пошкоджень сечовода грунтуЇтьс¤ на даних кл≥н≥чноњ картини, ультразвукового обстеженн¤, екскреторноњ урограф≥њ, ретроградноњ уретеророграф≥њ. Ќа ехограмах на сторон≥ пошкодженн¤ ви¤вл¤ють розширенн¤ чашково-мискового комплексу, зб≥льшенн¤ чи зменшенн¤ (при зморщуванн≥) нирки (рис. 23).
ѕри на¤вност≥ сечовоњ нориц≥ додатковим методом дл¤ розп≥знанн¤ пошкодженн¤ Ї ф≥стулограма.
Ћ≥куванн¤ хворих з
пошкодженн¤ми сечовод≥в залежить в≥д њх характеру ≥ ступен¤ пошкодженн¤ њх
ст≥нки. Ћ≥кар повинен зробити все в≥д нього залежне, що зберегти нирку. —л≥д
зазначити, що збер≥гати варто не т≥льки повноц≥нну нирку, але й з
послабленою функц≥Їю. Ќефректом≥¤ допустима т≥льки при повному зруйнуванн≥
паренх≥ми нирки ≥ в≥дсутност≥ њњ функц≥њ.