Ќа головну стор≥нку

Ќ≈—ѕ≈÷»‘≤„Ќ≤ «јѕјЋ№Ќ≤ «ј’¬ќ–ё¬јЌЌя ∆≤Ќќ„»’ —“ј“≈¬»’ ќ–√јЌ≤¬

   «апальн≥ захворюванн¤ ж≥ночих статевих орган≥в - одна з актуальних медичних проблем, що суттЇво впливають на здоровТ¤ м≥льйон≥в ж≥нок д≥тородного в≥ку. ќсоби ≥з запальними захворюванн¤ми статевих орган≥в складають 60-70 % г≥неколог≥чних хворих, ¤к≥ звертаютьс¤ за медичною допомогою в ж≥ночу консультац≥ю. ¬ ус≥х крањнах св≥ту зростаЇ частота запальних захворювань ж≥ночих статевих орган≥в (гостр≥ запальн≥ процеси зросли на 13 % в загальн≥й попул¤ц≥њ, на 25 % -у ж≥нок, ¤к≥ користуютьс¤ внутр≥шньоматковими контрацептивами)
   ¬ основ≥ розвитку ≥ формуванн¤ запальних захворювань лежать взаЇмоповТ¤зан≥ процеси, ¤к≥ починаютьс¤ з гострого запаленн¤, а зак≥нчуютьс¤ деструктивними зм≥нами. Ѕактер≥олог≥чна ≥нваз≥¤ - це основний пусковий механ≥зм запального процесу статевих орган≥в. –озвиток запаленн¤ визначаЇтьс¤ м≥кробним фактором.
   ≈т≥олог≥чна структура неспециф≥чних запальних захворювань ж≥ночих статевих орган≥в р≥зноман≥тна. ќсновними њњ збудниками Ї р≥зн≥ види стаф≥лококк≥в (золотистий, еп≥дермальний, п≥огенний та ≥н.), стрептококи (насамперед групи ¬), кишкова паличка, вульгарний протей, ентерококи, клебс≥Їла, анаеробн≥ бактер≥њ (бактероњди, пептококи, пептострептококи), гарднерели, др≥жджопод≥бн≥ гриби роду Candida, актином≥цети та ≥нш≥ м≥кроорган≥зми. «г≥дно ≥з сучасними даними, запальн≥ захворюванн¤ ж≥ночих статевих орган≥в викликаютьс¤ асоц≥ац≥¤ми м≥кроорган≥зм≥в (стаф≥локок≥в, анаероб≥в, стрептокок≥в, в≥рус≥в грипу). «а даними ¬.ћ. «уева (1998), у 96,7 % хворих мали м≥сце пол≥м≥кробн≥ асоц≥ац≥њ з дом≥нуванн¤м у 73,3 % випадк≥в умовно-патогенноњ м≥крофлори (кишкова паличка, ентерокок, еп≥дермальний стаф≥локок) ≥ анаероб≥в - бактероњд≥в.
   ≈ ќЋќ√≤я ¬ј√≤Ќ»
   ≈п≥тел≥й ваг≥ни складаЇтьс¤ ≥з 30-40 шар≥в кл≥тин з розгалуженою кап≥л¤рною с≥ткою. ќсоблив≥стю ваг≥нального еп≥тел≥ю Ї здатн≥сть самост≥йно в≥дшаровуватись ≥ в≥дновлюватись. ¬≥дшарован≥ кл≥тини в≥д≥грають роль в утворенн≥ кислого середовища ваг≥нального секрету, що маЇ значенн¤ дл¤ ф≥з≥олог≥чного контролю за флорою ваг≥ни.
   Ќормальну м≥крофлору розгл¤дають ¤к сукупн≥сть м≥кроб≥оценоз≥в, ¤к≥ займають численн≥ еколог≥чн≥ н≥ш≥ на шк≥р≥ та слизових оболонках.
   ¬аг≥нальний вм≥ст здоровоњ ж≥нки репродуктивного в≥ку складаЇтьс¤ з практично чистоњ культури грампозитивноњ безспоровоњ палички, ¤ка належить до виду L. acidofilus, чи поЇднанн¤ даного виду з ≥ншими представниками родини лактобацил, насамперед ≥з видом L. fermentum. pH ваг≥нального вм≥сту становить 3,8-4,5.
   Ќижн≥й в≥дд≥л статевого тракту здорових ж≥нок, кр≥м Lactobacill, заселений ≥ншими м≥кроорган≥змами. «агальна к≥льк≥сть бактер≥й м≥кроценозу ваг≥ни складаЇ 105-108  ќ≈ . ≈п≥тел≥й слизовоњ ваг≥ни м≥стить м≥кроорган≥зми, ¤к≥ утворюють захисний барТЇр дл¤ патогенноњ м≥крофлори.  р≥м лактобактер≥й, ¤к≥ п≥дтримують кисле середовище в ваг≥н≥, у здорових ж≥нок ви¤вл¤ютьс¤ коринебактер≥њ ≥ дифтероњди. ј основу м≥кробного пейзажу становл¤ть обл≥гатно-анаеробн≥ ≥ факультативно-анаеробн≥ бактер≥њ. —еред анаеробних кок≥в дом≥нують альфа-гемол≥тичн≥ ≥ негемол≥тичн≥ стрептококи, серед бета-стрептокок≥в- стрептококи групи ¬, ентерококи. ¬они характеризуютьс¤ високою ст≥йк≥стю до неспри¤тливих вплив≥в зовн≥шнього середовища.
   —п≥вв≥дношенн¤ аеробних ≥ анаеробних м≥кроорган≥зм≥в коливаЇтьс¤ в≥д 1:2 до 1:10.  онцентрац≥¤ аероб≥в становить 100 млн. колон≥зуючих кл≥тин на 1 мл ген≥тальних вид≥лень, концентрац≥¤ анаероб≥в - 1 млрд. колон≥зуючих кл≥тин на 1 млн. вид≥лень. јероби: Escherichia coli, Klebsiella , Enterobacter i Proteus. ” м≥крофлор≥ ваг≥ни здорових ж≥нок можуть бути Gardnerella Vaginalis (8-71 %), Mycoplasma hominis (15-50 %), Mobiluncus, в≥рус простого герпесу, гепатиту, аденов≥русу, в≥рус парагрипу, цитомегалов≥рус, пап≥ломав≥рус, у де¤ких ви¤вл¤ють ≥ хлам≥д≥њ. “аким чином, в статевому тракт≥ здорових ж≥нок Ї вс≥ види збудник≥в, ¤к≥ можуть викликати запальн≥ захворюванн¤.
   ѕереважанн¤ лактобактер≥й (крупних грампозитивних паличок) св≥дчить про нормальний стан ваг≥нальноњ флори, а по¤ва грампозитивних ≥ ≥нших бактер≥й - про м≥кробний дисбаланс.
   «ахисна роль лактобацил про¤вл¤Їтьс¤ в:
   1. ”творенн≥ кислого середовища за рахунок високоњ концентрац≥њ молочноњ кислоти, ¤ка продукуЇтьс¤ шл¤хом ферментац≥њ глюкози еп≥тел≥альних кл≥тин ваг≥нальних вид≥лень. ¬ норм≥ pH ваг≥нального вм≥сту становить 3,8-4,5, що зумовлюЇ пригн≥ченн¤ росту анаероб≥в, Gardnerella Vaginalis.
   2. ѕродукуванн≥ перекису водню, що також Ї захисним механ≥змом.
   3.  онкуренц≥њ за адгез≥ю до ст≥нок ваг≥нального еп≥тел≥ю (лактобацили не дозвол¤ють адгезуватись патогенним бактер≥¤м, Gardnerella Vaginalis, Candida albicans, Mycoplasma hominis).
   4. Ћактобацили мають ≥муностимулюючу д≥ю.
   Ќа м≥крофлору ваг≥ни впливаЇ гормональний статус ж≥нки (ф≥з≥олог≥чн≥ зм≥ни п≥д час менструального циклу, ваг≥тн≥сть, кл≥мактеричний ≥ пубертатний пер≥оди). ≈строгени викликають потовщенн¤ ваг≥нального еп≥тел≥ю ≥ накопиченн¤ гл≥когену, що стимулюЇ в≥рулентн≥ властивост≥ патогенних м≥кроорган≥зм≥в. ¬ першу фазу менструального циклу ви¤вл¤ють б≥льшу к≥льк≥сть м≥кроорган≥зм≥в, н≥ж в другу. ¬ прол≥феративну фазу в≥дм≥чають б≥льшу к≥льк≥сть грамнегативних бактер≥й. «а 1 тиждень до менструац≥њ к≥льк≥сть м≥кроорган≥зм≥в р≥зко зменшуЇтьс¤.
   ¬ м≥крофлор≥ ваг≥ни д≥вчаток препубертатного в≥ку переважають стаф≥лококи, дифтероњди, бактероњди.  ≥льк≥сть бактер≥й невелика.
   ѕ≥д час ваг≥тност≥ склад м≥крофлори пост≥йно зм≥нюЇтьс¤, чисельн≥сть м≥кроорган≥зм≥в знижуЇтьс¤, анаероб≥в - зменшуЇтьс¤, лактобактер≥й - зб≥льшуЇтьс¤. ј от п≥сл¤ полог≥в, оперативних втручань характерна прол≥ферац≥¤ м≥кроорган≥зм≥в, що нер≥дко призводить до ≥нфекц≥йних ускладнень.
   √уморальн≥ фактори (система комплементу, л≥зоцим, опсон≥ни, ф≥бропектин, бета-л≥зини та ≥нш.) в комплекс≥ з кл≥тинними чинниками (макрофагами, пол≥морфно¤дерними лейкоцитами, “-л≥мфоцитами) та елементами м≥сцевого ≥мун≥тету (≤g ј-антит≥ла) формують захисн≥ барТЇри, ¤к≥ забезпечують динам≥чну р≥вновагу м≥ж м≥кроорган≥змом ≥ нормальною м≥крофлорою. ѕошкодженн¤ будь-¤коњ ланки, що складаЇ екосистему, призводить до порушенн¤ њњ р≥вноваги та викликаЇ патолог≥чний стан. «меншенн¤ к≥лькост≥ лактобацил призводить до р≥зкого зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ патогенних м≥кроорган≥зм≥в, зм≥ни сп≥вв≥дношенн¤ анаероб≥в та аероб≥в (1000:1) (концентрац≥¤ м≥кроорган≥зм≥в ваг≥ни наближаЇтьс¤ до концентрац≥њ кишечника). ѕочинаЇтьс¤ десквамац≥¤ еп≥тел≥ю, що й спри¤Ї розвитку висх≥дноњ ≥нфекц≥њ.
   ћ≥кроорган≥зми, ¤к≥ пост≥йно Ї в статевих шл¤хах, за певних умов можуть стати в≥рулентними. ‘≥з≥олог≥чн≥ захисн≥ механ≥зми Ї перешкодою дл¤ њх активац≥њ та участ≥ в запаленн≥.
   ‘≥з≥олог≥чн≥ захисн≥ механ≥зми:
   1. ‘≥з≥олог≥чна десквамац≥¤ ≥ цитол≥з поверхневих кл≥тин еп≥тел≥ю ваг≥ни, зумовлен≥ впливом гормон≥в ¤Їчника.
   2. Ќеспециф≥чн≥ антим≥кробн≥ механ≥зми, ¤к≥ д≥ють на кл≥тинному р≥вн≥, фагоцитоз за допомогою макрофаг≥в. Ќеспециф≥чн≥ гуморальн≥ фактори: б≥лок плазми трансферин, ¤кий звТ¤зуЇ зал≥зо, необх≥дне дл¤ росту бактер≥й; опсон≥ни, ¤к≥ посилюють фагоцитарну активн≥сть кл≥тин; л≥зоцим-пептид, ¤кий маЇ антим≥кробну активн≥сть; л≥зин, ¤кий вид≥л¤Їтьс¤ тромбоцитами в вогнищ≥ запаленн¤.
   3. ≤мунн≥ механ≥зми захисту в≥д грибковоњ та в≥русноњ ≥нфекц≥й внутр≥шньокл≥тинних бактер≥альних паразит≥в (“-л≥мфоцити, ≥муноглобул≥ни, система комплементу).
   4. ” верхн≥х в≥дд≥лах статевоњ системи велику роль в≥д≥грають захисн≥ механ≥зми на р≥вн≥ церв≥кального каналу та ендометр≥ю. Ўийка матки у ж≥нок репродуктивного в≥ку маЇ цил≥ндричну форму; у д≥вчаток ≥ ≥нфантильних ж≥нок - кон≥чну. ¬аг≥нальна частина шийки матки покрита багатошаровим плоским еп≥тел≥Їм, в ¤кому, ¤к ≥ в еп≥тел≥њ слизовоњ оболонки ваг≥ни, прот¤гом менструального циклу в≥дбуваютьс¤ цикл≥чн≥ зм≥ни. ≈ндоцерв≥кс покритий однор¤дним високим цил≥ндричним еп≥тел≥Їм з базально розм≥щеними ¤драми. “ривал≥сть дозр≥ванн¤ кл≥тин плоского еп≥тел≥ю ендоцерв≥ксу 4 дн≥. —лизовий секрет кл≥тин ендоцерв≥кального еп≥тел≥ю ¤вл¤Ї собою гель. Ќадм≥рна секрец≥¤ слизу (лужна) спостер≥гаЇтьс¤ п≥д час фол≥кул¤рноњ фази, особливо в передовул¤торний пер≥од. ѕ≥сл¤ овул¤ц≥њ секрец≥¤ зменшуЇтьс¤, стаЇ кислою. —екрет маЇ важливе значенн¤ дл¤ запл≥дненн¤ та Ї барТЇром дл¤ ≥нфекц≥њ. —лизова пробка церв≥кального каналу волод≥Ї бактерицидною, протеол≥тичною активн≥стю за рахунок л≥зоциму, лактоферину й ≥муноглобул≥н≥в вс≥х клас≥в.
   1. ¬ матц≥ захисну роль в≥д≥граЇ ендометр≥й, ¤кий перешкоджаЇ проникненню м≥кроорган≥зм≥в за рахунок пер≥одичного в≥дторгненн¤ функц≥онального шару п≥д час менструац≥њ. «ахисну функц≥ю п≥д час менструац≥њ виконують лейкоцити, ¤к≥ ≥нф≥льтрують базальний шар ендометр≥ю. «начне кровозабезпеченн¤ матки забезпечуЇ њњ гуморальними факторами.
   Ўл¤хи поширенн¤ ≥нфекц≥њ. ѕроникненн¤ м≥кроорган≥зм≥в в верхн≥ статев≥ шл¤хи в≥дбуваЇтьс¤ за допомогою сперматозоњд≥в, трихомонад, пасивного транспорту м≥кроорган≥зм≥в, гематогенно та л≥мфогенно.
   ƒо фактор≥в, ¤к≥ порушують барТЇрн≥ механ≥зми захисту проникненн¤ ≥нфекц≥њ в статев≥ шл¤хи, та викликають розвиток запальних процес≥в, належать:
   1. ѕологов≥ травми промежини, ¤к≥ спричин¤ють з≥¤нн¤ статевоњ щ≥лини та спри¤ють проникненню у ваг≥ну патогенних м≥кроорган≥зм≥в ≥з зовн≥шн≥х статевих орган≥в.
   2. ќпущенн¤ ст≥нки ваг≥ни.
   3. ћехан≥чн≥, х≥м≥чн≥, терм≥чн≥ чинники, ¤к≥ пошкоджують еп≥тел≥й слизовоњ оболонки ваг≥ни (порушенн¤ г≥г≥Їни, част≥ спринцюванн¤, введенн¤ х≥м≥чних протизапл≥дних засоб≥в у ваг≥ну).
   4. –озриви шийки матки.
   5. ѕологи, аборти, менструац≥¤, г≥неколог≥чн≥ операц≥њ.
   6. ¬нутр≥шньоматков≥ контрацептиви (¬ћ ). ¬иникненню запаленн¤ при користуванн≥ ¬ћ  спри¤ють запальна реакц≥¤ навколо контрацептиву, ерозована поверхн¤ ендометр≥ю, зб≥льшенн¤ ф≥бринол≥тичноњ активност≥ та п≥двищенн¤ синтезу простагландин≥в.¬аг≥нальна флора може поширюватись вздовж ниток контрацептиву.
   7. «астосуванн¤ тампон≥в типу "“ампакс". јдсорбуючи кров, вони створюють оптимальн≥ умови дл¤ швидкого розмноженн¤ патогенних м≥кроорган≥зм≥в ≥ пригн≥ченн¤ захисних механ≥зм≥в ваг≥ни.
   8. ¬нутр≥шньоматков≥ процедури (зондуванн¤, г≥стеросальп≥нгограф≥¤, г≥дротубац≥њ).

«апальн≥ захворюванн¤ зовн≥шн≥х статевих орган≥в

   ƒо запальних процес≥в зовн≥шн≥х статевих орган≥в належать вульв≥ти ≥ бартол≥н≥ти.
   ¬ульв≥т- це запаленн¤ великих ≥ малих статевих губ, кл≥тора ≥ прис≥нка ваг≥ни. –озр≥зн¤ють первинний ≥ вторинний вульв≥ти. ѕервинний вульв≥т виникаЇ здеб≥льшого в дит¤чому та препубертатному в≥ц≥. …ого розвитку спри¤ють недотриманн¤ правил особистоњ г≥г≥Їни, механ≥чне подразненн¤ чи пошкодженн¤ вульви при сверб≥нн≥ зовн≥шн≥х статевих орган≥в. ѕричинами сверб≥нн¤ можуть бути цукровий д≥абет, ентероб≥оз, де¤к≥ шк≥рн≥ захворюванн¤, нетриманн¤ сеч≥. ” дорослих ж≥нок част≥ше спостер≥гаЇтьс¤ вторинний вульв≥т, ¤кий виникаЇ при запаленн≥ внутр≥шн≥х статевих орган≥в. ¬ цьому випадку патолог≥чн≥ вид≥ленн¤ порушують еп≥тел≥альний покрив вульви, що створюЇ умови дл¤ проникненн¤ м≥кроорган≥зм≥в. ¬иникненню ¤к первинних, так ≥ вторинних вульв≥т≥в спри¤Ї г≥пофункц≥¤ ¤Їчник≥в.
   ¬ ет≥олог≥њ первинних вульв≥т≥в найб≥льше значенн¤ мають бактер≥њ ≥ гриби (до 70 % випадк≥в). ¬ 50 % випадк≥в захворюванн¤ викликають асоц≥ац≥њ м≥кроорган≥зм≥в. ≈т≥олог≥¤ вторинних вульв≥т≥в не в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д такоњ при вульвоваг≥н≥т≥.
    л≥н≥ка гострого вульв≥ту. ’вор≥ скаржатьс¤ на сверб≥нн¤ ≥ печ≥ю в д≥л¤нц≥ зовн≥шн≥х статевих орган≥в, особливо п≥сл¤ сечовипусканн¤, б≥ль при рухах, гн≥йн≥ вид≥ленн¤. ѕри огл¤д≥ спостер≥гаютьс¤ набр¤к тканин, г≥перем≥¤ вульви, значн≥ вид≥ленн¤ (њх характер залежить в≥д ет≥олог≥чних фактор≥в). Ќер≥дко г≥перем≥¤ переходить на пахов≥ складки ≥ внутр≥шню поверхню стегон.
   ¬ хрон≥чн≥й стад≥њ зменшуютьс¤ г≥перем≥¤, набр¤к, ексудац≥¤, сверб≥нн¤ стихаЇ, але пер≥одично в≥дновлюЇтьс¤.
   јнал≥з скарг хвороњ, даних анамнезу, обТЇктивного обстеженн¤, результат≥в бактер≥оскоп≥чного ≥ бактер≥олог≥чного досл≥джень дають можлив≥сть встановити точний д≥агноз.
   Ћ≥куванн¤ вульв≥ту визначаЇтьс¤ його причиною. ¬ одних випадках провод¤ть т≥льки г≥г≥Їн≥чн≥ заходи, а в ≥нших, пор¤д з м≥сцевою, застосовують загальнозм≥цнюючу терап≥ю. —пециф≥чну терап≥ю призначають при дифтер≥њ, цукровому д≥абет≥. ћ≥сцеве л≥куванн¤ включаЇ в себе санац≥ю зовн≥шн≥х статевих орган≥в розчином KMnO4 (1:10000), в≥дваром ромашки чи евкал≥пту. ѕризначають сид¤ч≥ ванни з в≥дваром ромашки . ѕри бактер≥альних грибкових паразитарних вульв≥тах - тержинан (в ваг≥ну прот¤гом 10 дн≥в).
   Ѕартол≥н≥т - це запаленн¤ великоњ залози прис≥нка ваг≥ни.
   ≈т≥олог≥¤. «будниками Ї стаф≥лококи, стрептококи, кишкова паличка, гонокок, трихомонади. ѕри запаленн≥ прис≥нка ваг≥ни м≥кроби проникають у вив≥дн≥ протоки бартол≥н≥Ївоњ залози, викликаючи запаленн¤, тобто канал≥кул≥ти. Ќавколо зовн≥шнього отвору вив≥дноњ протоки спостер≥гають почервон≥нн¤. ¬ результат≥ закупорки вив≥дноњ протоки утворюЇтьс¤ несправжн≥й абсцес; ¤кщо запаленн¤ переходить на навколишню кл≥тковину, то виникаЇ справжн≥й абсцес.
    л≥н≥ка. ѕри канал≥кул≥тах хвор≥ скаржатьс¤ на б≥ль в д≥л¤нц≥ зовн≥шн≥х статевих орган≥в, вид≥ленн¤ з статевих шл¤х≥в. «агальний стан хвороњ задов≥льний. ѕри огл¤д≥ ви¤вл¤ють г≥перем≥ю навколо вив≥дноњ протоки, при натисканн≥ на д≥л¤нку ц≥Їњ протоки може вид≥литис¤ крапелька гною, ¤ку потр≥бно досл≥дити бактер≥оскоп≥чно.
   ѕри несправжньому абсцес≥ великоњ бартол≥н≥Ївоњ залози хвор≥ скаржатьс¤ на п≥двищенн¤ температури т≥ла, р≥зкий б≥ль при ходьб≥ в д≥л¤нц≥ зовн≥шн≥х статевих орган≥в. „ерез дек≥лька дн≥в несправжн≥й абсцес випорожнюЇтьс¤ самост≥йно, здеб≥льшого в верхньо-внутр≥шн≥й частин≥ малоњ статевоњ губи. Ќеповне вит≥канн¤ гною з вогнища запаленн¤ призводить до рецидиву абсцесу чи розвитку хрон≥чного бартол≥н≥ту. «агальний стан хворих в≥дносно задов≥льний. ѕри огл¤д≥ ви¤вл¤ють припухл≥сть великоњ ≥ малоњ статевих губ, при пальпац≥њ та розкритт≥ статевоњ щ≥лини виникаЇ р≥зка болюч≥сть. Ўк≥ра над пухлиною г≥перемована, набр¤кла, але рухома.
   —правжн≥й абсцес бартол≥н≥Ївоњ залози виникаЇ при проникненн≥ в њњ паренх≥му гн≥йних м≥кроорган≥зм≥в. ѕаренх≥ма залози при цьому повн≥стю розплавл¤Їтьс¤. ’вор≥ скаржатьс¤ на п≥двищенн¤ температури т≥ла до 39 о—, р≥зкий пост≥йний б≥ль в д≥л¤нц≥ зовн≥шн≥х статевих орган≥в нав≥ть в спокоњ, р≥зкий б≥ль при ходьб≥. «агальний стан хвороњ важкий. ѕри огл¤д≥ ви¤вл¤ють г≥перем≥ю, набр¤к в д≥л¤нц≥ статевих губ, болюч≥сть при пальпац≥њ, зб≥льшенн¤ пахових л≥мфатичних вузл≥в.
   Ћ≥куванн¤. ¬ гостр≥й стад≥њ призначають л≥жковий режим, антиб≥отики, знеболююч≥, холод на промежину. јнтибактер≥альну терап≥ю призначають в≥дпов≥дно до чутливост≥ м≥кроорган≥зм≥в у поЇднанн≥ з сульфан≥лам≥дними препаратами. якщо прот¤гом 2-3 дн≥в покращанн¤ не настаЇ, то призначають процедури, ¤к≥ спри¤ють швидкому абсцедуванню (тепло, мазь ¬ишневського).  оли зТ¤вл¤Їтьс¤ флуктуац≥¤, гн≥йник розкривають.
   Ћ≥куванн¤ несправжнього та справжнього абсцес≥в пол¤гаЇ у своЇчасному, достатньо широкому розкритт≥ ≥ дренуванн≥ гн≥йника. ѕризначають антибактер≥альну та детоксикац≥йну терап≥ю, в порожнину гн≥йника ввод¤ть антиб≥отики ≥ дренаж. –етенц≥йна к≥ста бартол≥н≥Ївоњ залози ≥ рецидивн≥ псевдоабсцеси п≥дл¤гають оперативному л≥куванню, провод¤ть видаленн¤ залози. ќперувати сл≥д в холодний пер≥од.
   “ехн≥ка розкритт¤ абсцесу. ќперац≥йне поле обробл¤ють звичайним способом. ѕовздовжн≥й розр≥з робл¤ть по внутр≥шн≥й поверхн≥ великоњ статевоњ губи в м≥сц≥ найб≥льш ч≥ткоњ флуктуац≥њ (з метою проф≥лактики утворенн¤ деформац≥њ зовн≥шн≥х статевих орган≥в). –озр≥з продовжують до нижнього полюса гн≥йника дл¤ попередженн¤ утворенн¤ кишень (рис.9.1). «в≥льн¤ють порожнину абсцесу в≥д гною ≥ дренують. ƒренажну смужку зм≥нюють 1-2 рази на добу. —тежать за тим, щоб порожнина поступово виповнювалась гранул¤ц≥¤ми.

   “ехн≥ка видаленн¤ великоњ залози прис≥нка ваг≥ни. ќбробл¤ють операц≥йне поле. ѕовздовжн≥й чи ел≥псопод≥бний розр≥з робл¤ть по внутр≥шн≥й поверхн≥ малоњ статевоњ губи. ¬ центр≥ ел≥псопод≥бного розр≥зу розм≥щена вив≥дна протока залози, тому можна добре захопити шк≥ру та ф≥ксувати тканини, ¤к≥ видал¤ютьс¤. «алозу обережно видал¤ють скальпелем чи ножиц¤ми. ¬середин≥ рани пошкоджуютьс¤ невелик≥ артер≥альн≥ г≥лочки, ¤к≥ потр≥бно л≥гувати. –ану зашивають кетгутом.
   јбсцес залоз сечовипускального каналу виникаЇ част≥ше при гонорейному запаленн≥ цих залоз, крипт ≥ лакун прис≥нка ваг≥ни. ѕри ураженн≥ вив≥дних проток залоз розвиваЇтьс¤ несправжн≥й абсцес, при поширенн≥ патолог≥чного процесу на кл≥тковину, що оточуЇ парауретральний х≥д, виникаЇ справжн≥й абсцес. ѕри огл¤д≥ припухл≥сть ≥ абсцес локал≥зуютьс¤ у ваг≥нально-уретральн≥й перегородц≥, слизова оболонка навколо г≥перемована, визначаЇтьс¤ флуктуац≥¤. ѕри натисканн≥ з отвору сечовипускального каналу вид≥л¤Їтьс¤ гн≥й.
   Ћ≥куванн¤.Ќев≥дкладна допомога пол¤гаЇ в розтин≥ гн≥йника поздовжн≥м розр≥зом по найб≥льш вип'¤ченому м≥сц≥ пухлини з наступним дренуванн¤м.
   «апальн≥ захворюванн¤ внутр≥шн≥х статевих орган≥в
   ƒо ц≥Їњ групи захворювань належать:
   -запальн≥ захворюванн¤ ваг≥ни - кольп≥ти чи ваг≥н≥ти;
   -запальн≥ захворюванн¤ шийки матки - ендоцерв≥цити ≥ церв≥цити;
   -запальн≥ захворюванн¤ матки - ендометрити, метроендометрити, панметрити;
   -запальн≥ захворюванн¤ придатк≥в матки - сальп≥нг≥ти, оофорити, сальп≥нгооофорити (аднексити), запальн≥ пухлини (аднекстумори);
   -запаленн¤ навколоматковоњ кл≥тковини - параметрити, пельв≥оцелюл≥ти;
   -запаленн¤ тазовоњ очеревини - пельв≥оперитон≥ти;
   - розлите запаленн¤ очеревини - дифузний перитон≥т.
   ¬аг≥н≥т - це запаленн¤ слизовоњ оболонки ваг≥ни. ¬иникненню даного захворюванн¤ спри¤ють г≥пофункц≥¤ ¤Їчник≥в, механ≥чне чи х≥м≥чне пошкодженн¤ ц≥лост≥ еп≥тел≥ального шару, гостр≥ ≥нфекц≥йн≥ захворюванн¤ (к≥р, скарлатина, дифтер≥¤), порушенн¤ харчуванн¤.
   ≈т≥олог≥¤. «будниками ваг≥н≥ту Ї стаф≥лококи, стрептококи, кишкова паличка, клебс≥Їла, вульгарний протей, ентеробактер≥њ, гарднерели, м≥коплазми, актином≥цети, ф≥льтруюч≥ в≥руси, др≥жджов≥ гриби, хлам≥д≥њ.
    л≥н≥ка. ’вор≥ скаржатьс¤ на вид≥ленн¤ з статевих шл¤х≥в, сверб≥нн¤, в≥дчутт¤ печ≥њ в ваг≥н≥ та в д≥л¤нц≥ вульви, ниючий б≥ль ≥ печ≥ю при сечовипусканн≥. ¬ де¤ких випадках турбуЇ ниючий б≥ль внизу живота.
   ƒл¤ встановленн¤ д≥агнозу необх≥дно з'¤сувати ет≥олог≥ю ваг≥н≥ту, оск≥льки в≥д цього залежатиме ефективн≥сть л≥куванн¤.
   ѕростий (серозно-гн≥йний) ваг≥н≥т. ¬ ет≥олог≥њ даного захворюванн¤ основну роль в≥д≥грають стаф≥лококи, стрептококи, кишкова паличка, вульгарний протей. ѕри огл¤д≥ ваг≥ни в дзеркалах слизова оболонка г≥перемована, набр¤кла, м≥сц¤ми покрита серозним чи серозно-гн≥йним нальотом, в њњ складках Ї скупченн¤ гною.
   ѕри розвитку гранульозокл≥тинного ваг≥н≥ту на слизов≥й оболонц≥ ваг≥ни ви¤вл¤ють др≥бноточкову зернист≥сть, ¤ка утворюЇтьс¤ др≥бними ≥нф≥льтратами в субеп≥тел≥альному шар≥. ¬ хрон≥чн≥й стад≥њ зм≥ни слизовоњ оболонки ваг≥ни виражен≥ слабо, б≥л≥ незначн≥.
   Ћ≥куванн¤. ≈т≥отропну терап≥ю провод¤ть, застосовуючи антиб≥отики та антибактер≥альн≥ середники п≥сл¤ визначенн¤ чутливост≥ до них збудника. “ривал≥сть антибактер≥альноњ терап≥њ складаЇ 7-10 дн≥в. Ћ≥куванн¤- ваг≥нальн≥ св≥чки, зрошенн¤ розчинами антисептика. ѕеред введенн¤м антиб≥отик≥в потр≥бно провести туалет зовн≥шн≥х статевих орган≥в ≥ д≥л¤нки ануса.
   « антибактер≥альних препарат≥в призначають фуразол≥дон в поЇднанн≥ з пол≥м≥ксином ћ.
   јтроф≥чний (старечий) ваг≥н≥т виникаЇ у ж≥нок в менопауз≥. ѕри цьому в слизов≥й ваг≥ни в≥дбуваютьс¤ атроф≥чн≥ зм≥ни, в еп≥тел≥њ зменшуЇтьс¤ запас гл≥когену, знижуЇтьс¤ кислотн≥сть ваг≥нального секрету, що й спри¤Ї розвитку патогенноњ м≥крофлори. ѕереб≥г захворюванн¤ вТ¤лий, без скарг. ≤нколи Ї скарги на печ≥ю ≥ сверб≥нн¤. ѕри гн≥йно-кров'¤нистих вид≥ленн¤х потр≥бно виключити зло¤к≥сн≥ процеси.
   Ћ≥куванн¤. «агальне л≥куванн¤ провод¤ть, використовуючи кон'югован≥ естрогени (премарин, овестин) чи естр≥ол - по 1 таб. (0,5 мг) дв≥ч≥ на добу щоденно, п≥сл¤ покращанн¤ - по 1 таб/день. “ривал≥сть терап≥њ становить 2-3 тижн≥. ћ≥сцеве л≥куванн¤ включаЇ: сид¤ч≥ ванночки (ф≥тованни з ромашкою, календулою, евкал≥птом, кропивою); спринцюванн¤ дез≥нф≥куючими, вТ¤жучими, антисептичними, дезодоруючими розчинами; нормал≥зац≥¤ б≥оценозу ваг≥ни; мазев≥ апл≥кац≥њ (тампони) з л≥карськими ≥ ф≥топрепаратами, що мають р≥зний механ≥зм д≥њ та точки прикладанн¤ (в≥там≥ни ј, ≈; б≥остимул¤тори: алое, ап≥лак, пропоцеум, актовег≥н, каланхое; рибТ¤чий жир; пантенол; масло шипшини ≥ обл≥пихи; л≥в≥ан; фастин - 1, 2, мазь  онькова, ¬олкова та ≥н.).
   ƒифтер≥йний (гангренозний) ваг≥н≥т. виникаЇ ¤к ускладненн¤ дифтер≥њ. ѕри огл¤д≥ на слизов≥й оболонц≥ ваг≥ни ви¤вл¤ють нальоти у вигл¤д≥ некротичних пл≥вок. ’арактерною особлив≥стю гангренозного ваг≥н≥ту Ї виражена десквамац≥¤ еп≥тел≥ю з наступним повним чи частковим зарощенн¤м або звуженн¤м ваг≥ни. ¬ажк≥сть захворюванн¤ залежить в≥д м≥сцевоњ ≥ загальноњ реакц≥њ орган≥зму.
   Ћ≥куванн¤. ¬вод¤ть антитоксичну протидифтер≥йну сироватку, також призначають антибактер≥альну, загальнозм≥цнюючу терап≥ю, ваг≥ну обробл¤ють антибактер≥альними маз¤ми.
    андидозний ваг≥н≥т - найб≥льш поширене захворюванн¤. …ого питома вага серед ваг≥н≥т≥в становить в≥д 6 до 30 %. –озвитку даного захворюванн¤ спри¤ють: ваг≥тн≥сть, цукровий д≥абет, тривале л≥куванн¤ антиб≥отиками широкого спектра д≥њ, де¤кими протипухлинними препаратами. ” ж≥нок уроген≥тальний кандидозний процес переважно локал≥зуЇтьс¤ в д≥л¤нц≥ зовн≥шн≥х статевих орган≥в ≥ ваг≥ни.
    андидозний вульв≥т - це запаленн¤ слизовоњ великих ≥ малих статевих губ, кл≥тора ≥ прис≥нка ваг≥ни, викликане др≥жджопод≥бними грибами. ” де¤ких хворих кандидозний вульв≥т поширюЇтьс¤ на шк≥ру пахово-стегнових складок ≥ пер≥анальноњ д≥л¤нки. ÷ей процес найчаст≥ше спостер≥гаЇтьс¤ у хворих на хрон≥чний кандидоз, що переб≥гаЇ на фон≥ цукрового д≥абету, м≥кседеми, г≥пофункц≥њ ¤Їчник≥в.
    андидозний ваг≥н≥т - це м≥котичне ураженн¤ не т≥льки слизовоњ оболонки ваг≥ни, але ≥ ваг≥нальноњ частини шийки матки.
    андидозний вульв≥т без ураженн¤ сечовив≥дних шл¤х≥в характеризуЇтьс¤ такими симптомами: зб≥льшенн¤м к≥лькост≥ вид≥лень ≥з ваг≥ни, б≥лих, з "молочними" бл¤шками, сверб≥нн¤м, в≥дчутт¤м печ≥њ чи подразненн¤ в д≥л¤нц≥ зовн≥шн≥х статевих орган≥в, посиленн¤м сверб≥нн¤ в тепл≥ (п≥сл¤ сну чи пприйн¤тт¤ ванни), п≥двищеною чутлив≥стю слизовоњ до води ≥ сеч≥.
   ¬ид≥л¤ють так≥ кл≥н≥чн≥ форми кандидозних вульв≥т≥в (Mendlindg, 1998):
   1. ¬езикул¤рну, що характеризуЇтьс¤ поодинокими м≥хурц¤ми з невеликою еритемою, ¤к≥, тр≥скаючись, утворюють точков≥ чи зливн≥ ероз≥њ з пол≥цикл≥чними кра¤ми ≥ в≥дторгненим еп≥тел≥Їм навколо.
   2. ƒифузно-екзематозну, що характеризуЇтьс¤ набр¤ком, почервон≥нн¤м ≥ лущенн¤м всередин≥ вогнища ураженн¤. „ерез дек≥лька дн≥в ц¤ форма переходить у везикул¤рну.
   3. ‘ол≥кул¤рну, при ¤к≥й ви¤вл¤ють пустули ≥ папули.
   4. √ранул¤рну (хрон≥чний м≥коз), що починаЇтьс¤ ще в дит¤чому в≥ц≥ ≥ пот≥м про¤вл¤Їтьс¤ ¤к гранул¤рне запаленн¤ з утворенн¤м г≥перкератичних вузл≥в.
   «а ступенем важкост≥ вид≥л¤ють так≥ кл≥н≥чн≥ форми кандидозного ваг≥н≥ту:
   1.  олон≥зац≥¤ ваг≥ни. —карг немаЇ. ¬ нативному препарат≥ з ваг≥ни Ї бластоспори, лейкоцит≥в немаЇ.  ультура позитивна.  л≥н≥чна картина не визначена.
   2. Ћатентний ваг≥нальний кандидоз, що ви¤вл¤Їтьс¤ у пац≥Їнток, ¤к≥ хоча б один раз мали кл≥н≥чну картину кандидозного ваг≥н≥та. —карг немаЇ. ¬ нативному препарат≥ ваг≥нального вм≥сту Ї бластоспори, лейкоцит≥в немаЇ.  ультура позитивна.  л≥н≥чна картина не визначена.
   3. Ћегкий кандидозний вульв≥т. ’вор≥ скаржатьс¤ на сверб≥нн¤ ≥ печ≥ю. ¬ нативному препарат≥ ваг≥нального вм≥сту Ї неспециф≥чна флора, бластоспори, немаЇ ознак запаленн¤ (наприклад, не зб≥льшуЇтьс¤ к≥льк≥сть лейкоцит≥в).  ультура позитивна. ¬ кл≥н≥чн≥й картин≥ немаЇ ознак ваг≥н≥ту.
   4.  андидозний вульв≥т середньоњ важкост≥. —карги (част≥ше передменструальн≥) на сверб≥нн¤, печ≥ю. Ќативний препарат ваг≥нального секрету м≥стить неспециф≥чну флору, зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ лейкоцит≥в, лактобацил, бластоспори ≥ (чи) псевдом≥цел≥й.  ультура: позитивна. ¬и¤вл¤ютьс¤ ознаки запаленн¤, наприклад пап≥л¤рний кольп≥т.
   5.¬ажкий ваг≥нальний кандидоз. ’вор≥ скаржатьс¤ на сверб≥нн¤. ¬ нативному препарат≥ ваг≥нального секрету Ї ознаки запаленн¤ (велика к≥льк≥сть лейкоцит≥в).  ультура позитивна. ѕри обТЇктивному обстеженн≥ д≥агностуЇтьс¤ некротичний кольп≥т.
   ¬аг≥нальний кандидоз зустр≥чаЇтьс¤ у менструюючих ж≥нок ≥ може прот≥кати з б≥льш чи менш вираженими кл≥н≥чними про¤вами, наприклад, сверб≥нн¤.
   6. ѕерсистуючий ваг≥нальний кандидоз.
   Ќезважаючи на проведене антим≥котичне л≥куванн¤, ваг≥нальний кандидоз (Ї споров≥ кл≥тини, в≥дпов≥дна кл≥н≥чна картина) персистуЇ.
   7. –ецидивний ваг≥нальний кандидоз про¤вл¤Їтьс¤ виникненн¤м рецидиву через 4-12 тижн≥в п≥сл¤ антим≥котичного л≥куванн¤.
   8.’рон≥чний рецидивний кандидоз. ѕереб≥г даного захворюванн¤ характеризуЇтьс¤ рецидивами, ¤к≥ повторюютьс¤ 4 рази на р≥к, п≥сл¤ антим≥котичного л≥куванн¤.
   “ак≥ ж форми кл≥н≥чного переб≥гу Ї ≥ при вульвокандидоз≥. ѕри ц≥й хвороб≥ уражуютьс¤ вульва ≥ ваг≥на.
   √риби Candida мають алерг≥зуючу д≥ю. —енсиб≥л≥зац≥¤ розвиваЇтьс¤ ≥ при кандидонос≥йств≥.  л≥н≥чно алерг≥зац≥¤ про¤вл¤Їтьс¤ сверб≥нн¤м в д≥л¤нц≥ зовн≥шн≥х статеви орган≥в ≥ промежини. ѕри огл¤д≥ ви¤вл¤ють набр¤к слизовоњ оболонки ваг≥ни, ероз≥њ, ¤к≥ тривалий час не загоюютьс¤, виразкуванн¤.
   ƒ≥агностика.
   ƒ≥агностика грунтуЇтьс¤ на даних анамнезу та обстеженн¤. ƒл¤ п≥дтвердженн¤ д≥агнозу провод¤ть культуральне досл≥дженн¤ ваг≥нальних вид≥лень. ѕри бактер≥оскоп≥њ ви¤вл¤ють нитки м≥цел≥ю, др≥жджов≥ кл≥тини. рЌ ваг≥нального вм≥сту - 4,0-4,5, при рЌ лужноњ реакц≥њ може бути зм≥шана ≥нфекц≥¤: бактер≥альний ваг≥ноз, трихомонади.
   ƒл¤ д≥агностики кандидозного ваг≥н≥ту вс≥ види обстежень потр≥бно оц≥нювати комплексно. Ќеобх≥дно враховувати, що гриби роду Candida Ї представниками нормальноњ м≥крофлори ваг≥ни ≥ можуть не про¤вл¤ти своњх патогенних властивостей, поводити себе ¤к сапроф≥ти, тому њх ви¤вленн¤ у мазках, ще не св≥дчить про на¤вн≥сть захворюванн¤. ѕотр≥бно зважати на на¤вн≥сть в мазках лише вегетуючих форм др≥жджових гриб≥в ≥ значний р≥ст культури.
   Ћ≥куванн¤.
   Ћ≥куванн¤ хворих, особливо з хрон≥чною формою захворюванн¤, Ї складним. ¬ останн≥ роки знижуЇтьс¤ чутлив≥сть кандид до антим≥котичних препарат≥в.
   “ерап≥¤ хворих на м≥кози повинна бути комплексною та грунтуватись на принципах курсовоњ терап≥њ. ¬ нењ необх≥дно включити:
   1. ¬плив на ет≥олог≥чний фактор з допомогою антим≥котичних засоб≥в.
   2. ”суненн¤ чи послабленн¤ впливу патогенних фактор≥в.
   3. «меншенн¤ вираженн¤ алерг≥њ ≥ аутоалерг≥њ.
   4. ѕ≥двищенн¤ специф≥чноњ та неспециф≥чноњ ≥мунолог≥чноњ реактивност≥ орган≥зму.
   √острий уроген≥тальний кандидоз.
   ƒл¤ л≥куванн¤ гострих форм захворюванн¤ застосовують м≥сцеве л≥куванн¤ кремами, маз¤ми, ваг≥нальними таблетками, св≥чками.
   ѕрепарати групи ≥м≥дазолу: бутоканазол ( 2 % крем, 1 раз в день 3 дн≥), клотр≥мазол (1 % крем, 1 раз в день 7-14 дн≥в, 100 мг ваг≥н. табл. 2 рази в день 3-6 дн≥в, 500 мг ваг≥н. таблеток 1 раз), м≥коназол (г≥но-дактанол) ( 2 % крем - 7 дн≥в), г≥но-дактар≥н (100 мг - ваг≥нальн≥ св≥чки по 1 св≥чц≥ в день, 7 дн≥в; 200 мг - ваг≥нальн≥ св≥чки по 1 св≥чц≥ в день 3 дн≥; 1200 мг - ваг≥нальн≥ св≥чки 1 раз), еконазол (г≥но-певар≥л) (150 мг,ваг≥нальн≥ таблетки, по 1 табл.в день 3 дн≥).
   ѕрепарати ≥м≥дазолу пригн≥чують утворенн¤ ергостеролу, ¤кий Ї важливим елементом оболонки гриб≥в, що стаЇ проникною дл¤ внутр≥шньокл≥тинних компонент≥в. ≤м≥дазоли взаЇмод≥ють ≥з ферментами, ¤к≥ ≥нактивують перекис водню, а зб≥льшенн¤ його внутр≥шньоматковоњ концентрац≥њ викликаЇ загибель кл≥тин внасл≥док аутол≥зу.
   ѕротигрибков≥ антиб≥отики: натам≥цин: п≥мафуцин (ваг≥нальн≥ св≥чки 0,1 - 6 дн≥в, крем); н≥статин (мазь 1000000 ќƒ 2 р. в день в≥д 1 до 6 тижн≥в); левор≥н (мазь 500000 ќƒ 2 р в день 1-4 тижн≥); амфотерицин (мазь 2-3 р в добу на прот¤з≥ 1-2 тижн≥в).
   ƒл¤ пероральноњ терап≥њ гострого ген≥тального кандидозу у неваг≥тних ж≥нок призначають: ≥нтраконазол (по 200 мг 1 р в день прот¤гом 3 дн≥в); кетоконазол ( по 200 мг 2 р в день на прот¤з≥ 5 дн≥в); флуконазол (капсули по 150 мг per os 1 раз).
   ƒл¤ л≥куванн¤ хрон≥чного уроген≥тального кандидозу використовують пор¤д з м≥сцевим ≥ загальне л≥куванн¤. Ћ≥куванн¤ в цих випадках Ї б≥льш тривалим. ѕризначають препарати групи ≥м≥дазолу: кетоконазол: н≥зорал, ороназол (табл. 0,2 г) по 1 т. 2 рази в день 10-14 дн≥в; флуконазол: дифлюкан 150 мг 1 раз. « групи протигрибкових антиб≥отик≥в: натам≥цин: п≥мафуцин (табл. по 0,1г - 1 т 4 рази в день 7-12 дн≥в); н≥стат≥н (табл. по 1 млн ќƒ 4 рази в добу 14 дн≥в); левор≥н (табл. по 500000 ќƒ 4 рази в добу 14 дн≥в).
   ќдночасно з ет≥отропною терап≥Їю уроген≥тального кандидозу провод¤ть л≥куванн¤ фонового захворюванн та за показанн¤ми призначають препарати дл¤ стимул¤ц≥њ резистентност≥ орган≥зму.«астосовують еуб≥отики: "¬аг≥лак" (сум≥ш кисломолочних бактер≥й 4 млрд.), лактобактерин, б≥ф≥думбактерин. ÷≥ препарати доц≥льно призначати п≥сл¤ проведенн¤ протим≥котичноњ терап≥њ.
   ’ворих на уроген≥тальний кандидоз потр≥бно ≥нформувати про те, що њх статевим партнерам показане обстеженн¤, при необх≥дност≥ - л≥куванн¤. ’ворим рекомендуЇтьс¤ утриманн¤ в≥д статевого житт¤ до вил≥куванн¤ та в пер≥од рецидиву.
   ¬аг≥н≥т, викликаний д≥Їю х≥м≥чних речовин. ’≥м≥чний, чи контактний, ваг≥н≥т розвиваЇтьс¤ внасл≥док подразнюючого впливу мила, детергент≥в, г≥г≥Їн≥чних дезодорант≥в (при ≥ндив≥дуальн≥й непереносимост≥). –озвитку даного захворюванн¤ спри¤ють част≥ спринцюванн¤.
    л≥н≥ка. ’вор≥ скаржатьс¤ на вид≥ленн¤ з статевих шл¤х≥в ≥ сверб≥нн¤. ѕри огл¤д≥ ви¤вл¤ють г≥перем≥ю, набр¤к слизовоњ ваг≥ни ≥ вульви. ѕри в≥дсутност≥ л≥куванн¤ можливе вторинне ≥нф≥куван¤. ѕ≥сл¤ припиненн¤ контакту з речовиною, ¤ка викликала захворюванн¤, про¤ви переважно швидко зникають.
   Ћ≥куванн¤. ’ворим призначають антиг≥стам≥нн≥ препарати (супрастин, тавег≥л, п≥польфен). ћ≥сцево використовують креми чи маз≥, що м≥ст¤ть кортикостероњди.
   Ѕактер≥альний ваг≥ноз (Ѕ¬).
   Ѕактер≥альний ваг≥ноз - стан дисб≥озу ваг≥нального б≥отипу, ¤кий характеризуЇтьс¤ високою концентрац≥Їю обл≥гатно- та факультативно-анаеробних умовно-патогенних м≥кроорган≥зм≥в та р≥зким зниженн¤м к≥лькост≥ чи в≥дсутн≥стю молочкокислих бактер≥й в ваг≥нальних вид≥ленн¤х. ѕри Ѕ¬ спостер≥гаЇтьс¤ прол≥ферац≥¤ умовно-патогенноњ флори: Bacteroides, Peptococcus, Peptostreptococcus, Mobiluncus spp, Mycoplasma hominis, Gardnerella vaginalis.
   ѕоширен≥сть Ѕ¬ складаЇ в≥д 4 % до 64 %, а за даними ≈.‘.  ≥ра - зустр≥чаЇтьс¤ у 95 %.
   ‘акторами ризику розвитку Ѕ¬: на¤вн≥сть в анамнез≥ запальних процес≥в в органах малого тазу, фонов≥ захворюванн¤ шийки матки, порушенн¤ менструального циклу, застосуванн¤ гормональних та внутр≥шньоматкових засоб≥в контрацепц≥њ (¬ћ ) , на¤вн≥сть великоњ к≥лькост≥ статевих партнер≥в. ” ж≥нок, що користуютьс¤ ¬ћ , Ѕ¬ зустр≥чаютьс¤ в 50 % (W.I. Wander Weijden ≥ сп≥вавт.).«а даними P. Sambrano, 1989, частота даноњ патолог≥њ становить 40-50 % ус≥х ≥нфекц≥йних захворювань ваг≥ни.
   ≈т≥олог≥¤.
   ћ≥кроб≥олог≥¤ бактер≥ального ваг≥нозу вивчена, визначений спектр Ѕ¬-асоц≥йованих м≥кроорган≥зм≥в. ƒо них належать обл≥гатно-анаеробн≥ бактер≥њ роду Bacteroides, Fusobacterium Peptostreptococcus, Mobiluncus, а також м≥кроаероф≥ли Gardnerella vaginalis та Mycoplasma hominis. ¬ид≥лити дом≥нуючого збудника неможливо, в середньому ваг≥нальний м≥кроценоз складають 5-6 асоц≥ант≥в.
   Gardnerella vaginalis вперше описано в 1953 роц≥. ÷е факультативний анаероб, нерухомий, пол≥морфний, грамвар≥абельний. –осте на живильних середовищах, збагачених —ќ2 при 35 о—. ¬≥н ≥ндол-, н≥трат-, уреазонегативний. Gardnerella vaginalis не утворюЇ капсул, тому легко вразлива дл¤ д≥њ неспри¤тливих фактор≥в (медикаментозноњ терап≥њ ≥ антим≥кробних агент≥в), не маЇ антигенних структур, волод≥Ї слабкою ≥муногенн≥стю, не опсон≥зуЇтьс¤ антит≥лами, не п≥ддаЇтьс¤ фагоцитозу, антигени не можуть асоц≥юватись з макрофагами, не викликаЇ гостроњ запальноњ реакц≥њ макроорган≥зма. ¬ процес≥ своЇњ життЇд≥¤льност≥ Gardnerella vaginalis утворюЇ шл¤хом ферментац≥њ ≥з гл≥когену еп≥тел≥ю ваг≥ни оцтову кислоту, ≥нколи молочну, ¤нтарну ≥ мурашину. ÷≥ орган≥чн≥ кислоти не Ї агресивними до макроорган≥зма ≥ в ф≥з≥олог≥чних концентрац≥¤х не становл¤ть загрози дл¤ тканин. Gardnerella vaginalis не продукуЇ каталазу ≥ оксидазу, отже, легко вразлива дл¤ перекису водню ≥ активованого кисню, не утворюЇ спор ( не може переживати неблагоприЇмн≥ умови середовища та ≥снувати поза орган≥змом).
   ¬с≥ ц≥ фактори св≥дчать про те, що Gardnerella vaginalis Ї представником нормальноњ м≥крофлори, тому макроорган≥зм з нею не боретьс¤ ¤к з чужор≥дним ≥нфекц≥йним агентом. ќднак при зростанн≥ прол≥ферац≥њ Gardnerella vaginalis на фон≥ пригн≥ченн¤ њњ головних антагон≥ст≥в - лактобактер≥й вона набуваЇ патогенних властивостей, ¤к≥ про¤вл¤ютьс¤ в продукуванн≥ де¤кими штамами ферменту спал≥дази, активноњ до глобул¤рних гл≥копротењд≥в слизовоњ оболонки ваг≥ни. ÷ей фермент близький до аналог≥чного фермента де¤ких патогенних бактер≥й. —аме його продукуванн¤м ≥ по¤снюЇтьс¤ головний кл≥н≥чний симптом Ѕ¬ - значн≥, гомогенн≥, ≥нод≥ п≥нист≥ вид≥ленн¤. ѕ≥нист≥сть зумовлюЇтьс¤ —ќ2, що утворюЇтьс¤ при ферментац≥њ глюкози ≥ гл≥ппурату в оцтову кислоту. –еакц≥¤ екзотерм≥чна, тому у хворих ≥нколи в≥дм≥чаютьс¤ сверб≥нн¤ ≥ печ≥¤ слизовоњ ваг≥ни.  р≥м того, до патогенних фактор≥в Gardnerella vaginallis можна в≥днести ≥ встановлену при њњ асоц≥ац≥њ з уреаплазмами продукц≥ю м≥крокапсули, що спри¤Ї резервуванню ≥ розмноженню Gardnerella vaginallis внутр≥шньокл≥тинно в еп≥тел≥альних кл≥тинах, а також трихомонадах.
   Mycoplasma hominis. «устр≥чаЇтьс¤ у 24-75 % ж≥нок з Ѕ¬ ≥ 13-22 % без нього.
   Mobiluncus - це недавно встановлений член ваг≥нозасоц≥йованоњ флори. ÷е вигнут≥, грамвар≥абельн≥ рухом≥ м≥кроорган≥зми. Mobiluncus пов≥льно росте на живильних середовищах, потребуЇ збагаченого середовища дл¤ росту. ¬≥н ≥ндол -, каталазо- оксидазо- ≥ Ќ2S - негативний, не утворюЇ спор. –≥ст в бульйон≥ стимулюЇтьс¤ крол¤чою чи кон¤чою сироваткою, ферментац≥Їю карбог≥драт≥в, таких, ¤к мальтоза чи гл≥коген. ћ≥кроорган≥зми Mobiluncus мають грампозитивну кл≥тинну ст≥нку, джгутики ≥ рухаютьс¤ штопоропод≥бно у вологому препарат≥ ваг≥нальних вид≥лень ≥ в чист≥й культур≥. M. mulieris маЇ до 8 джгутик≥в з великою к≥льк≥стю м≥сць прикр≥пленн¤, а M. curtisii - до 6 джгутик≥в ≥з загальним м≥сцем прикр≥пленн¤. Mobiluncus Ц це лише один ≥з збудник≥в Ѕ¬.
   јнаеробн≥ бактер≥њ. ¬ 1978 роц≥ зТ¤вились дан≥, що анаеробн≥ бактер≥њ вт¤гнен≥ в патогенез Ѕ¬. ¬они представлен≥: Bacteroides, Peptostreptococcus, Prevotella bivia, Prevotella disiens, Porphyromonas spp.
   ѕол≥ам≥ни - продукти життЇд≥¤льност≥ анаероб≥в, ¤к≥ зумовлюють специф≥чний запах вид≥лень при Ѕ¬, а також п≥двищенн¤ рЌ ваг≥нального вм≥сту.
    л≥н≥ка ≥ д≥агностика. ≤нкубац≥йний пер≥од складаЇ 7-10 дн≥в, може коливатись в≥д 5 дн≥в до 3 тижн≥в. ’вор≥ скаржатьс¤ на значн≥ вид≥ленн¤ з статевих шл¤х≥в (20-50 мл в день при норм≥ до 8 мл) с≥рого чи б≥лого кольору, часто з неприЇмним запахом, що особливо п≥дсилюютьс¤ п≥сл¤ менструац≥њ. ¬ид≥ленн¤ бувають п≥нистими чи гомогенними, липкими, вони р≥вном≥рно розпод≥л¤ютьс¤ на ст≥нках ваг≥ни. ≤нш≥ скарги, так≥, наприклад, ¤к сверб≥нн¤, дизуричн≥ розлади, диспареун≥¤ зустр≥чаЇтьс¤ р≥дко, зТ¤вл¤ютьс¤ пер≥одично чи взагал≥ в≥дсутн≥.
   ќзнаки запаленн¤ зустр≥чаютьс¤ р≥дко, кольпоскоп≥чн≥ ознаки кольп≥ту ви¤вл¤ютьс¤ у вигл¤д≥ др≥бних вогнищ правильних обрис≥в.
   ¬ид≥л¤ють два кл≥н≥чних вар≥анти переб≥гу бактер≥ального ваг≥нозу:
   -безсимптомна форма характеризуЇтьс¤ в≥дсутн≥стю кл≥н≥чних про¤в≥в захворюванн¤ та позитивними лабораторними ознаками. «а даними заруб≥жних автор≥в, б≥льш н≥ж у половини ж≥нок з Ѕ¬ немаЇ кл≥н≥чних симптом≥в.
   -форма з кл≥н≥чними про¤вами, ¤ка характеризуЇтьс¤ тривалими, значними вид≥ленн¤ми, з патолог≥чними зм≥нами шийки матки, з рецидивуючим переб≥гом.
   ƒл¤ д≥агностики Ѕ¬ використовуЇтьс¤ рЌ-метр≥¤ ваг≥нального вм≥сту, ам≥нотест з 10 % розчином г≥дроокису кал≥ю ( ќЌ). ¬ норм≥ рЌ ваг≥ни здорових неваг≥тних ж≥нок коливаЇтьс¤ в межах в≥д 3,8-4,5. ѕри Ѕ¬ внасл≥док зменшенн¤ к≥лькост≥ лактобактер≥й зм≥нюЇтьс¤ рЌ в б≥к лужного середовища (рЌ б≥льше 4,5). ¬им≥рюванн¤ рЌ ваг≥нального вм≥сту провод¤ть за допомогою паперових ≥ндикатор≥в (до 90 %). ѕозитивний ам≥нний тест в≥дпов≥даЇ по¤в≥ неприЇмного запаху "гнилоњ риби" при зм≥шуванн≥ в р≥вних пропорц≥¤х ваг≥нальних вид≥лень ≥ 10 % розчину  ќЌ. ЌеприЇмний запах св≥дчить про на¤вн≥сть летючих ам≥н≥в, ¤к≥ Ї продуктами життЇд≥¤льност≥ неспороутворюючих анаероб≥в. Gardnerella Vaginalis спри¤Ї зб≥льшенню росту анаероб≥в.
   ѕри м≥кроскоп≥њ мазка, зафарбованого за √рамом, оц≥нюють загальне м≥кробне обс≥мен≥нн¤, визначають на¤вн≥сть або в≥дсутн≥сть тих чи ≥нших морфолог≥чних тип≥в бактер≥й, к≥льк≥сть лейкоцит≥в, фагоцит≥в, стан еп≥тел≥ю та на¤вн≥сть ключових кл≥тин.  лючов≥ кл≥тини - це поверхнев≥ кл≥тини ваг≥нального еп≥тел≥ю, ¤к≥ покрит≥ великою к≥льк≥стю грамвар≥абельних паличок, переважають G.vaginalis ≥ ваг≥нальн≥ анаероби. ” вологому препарат≥ можна побачити Mobiluncus, ¤кий менший в≥д трихомонади, але рухаЇтьс¤ майже з такою ж швидк≥стю.
    лючов≥ кл≥тини ви¤вл¤ють в мазку у 90 % ж≥нок з Ѕ¬, лактобацили ≥ пол≥морфно¤дерн≥ лейкоцити в≥дсутн≥.
   ћ≥кроб≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ з використанн¤м аеробноњ ≥ анаеробноњ техн≥ки культивуванн¤ м≥кроорган≥зм≥в ≥ к≥льк≥сноњ оц≥нки м≥кроорган≥зм≥в асоц≥ант≥в у склад≥ м≥кроценоза - Ї важливим д≥агностичним критер≥Їм.
   ƒ≥агноз Ѕ¬ п≥дтверджуЇтьс¤ при на¤вност≥ не менше 3-х критер≥њв ≥з:
   1. Ќа¤вн≥сть характерних гомогенних, липких, с≥рих чи с≥ро-жовтих вид≥лень з неприЇмним запахом.
   2.«м≥на рЌ ваг≥нального вм≥сту.
   3.ѕозитивний ам≥нний тест.
   4. Ќа¤вн≥сть в нативному мазку "ключових кл≥тин".
   ћ≥кроскоп≥чне досл≥дженн¤ Ї найб≥льш чутливим (97,4 %) та специф≥чним (100 %) дл¤ д≥агностики Ѕ¬. ƒ≥агноз встановлюЇтьс¤ на основ≥ ви¤вленн¤ в нативному мазку "ключових" кл≥тин, тобто кл≥тин еп≥тел≥ю, ¤к≥ в результат≥ приклеюванн¤ до них гарднерел мають зернистий вигл¤д. ƒопом≥жними д≥агнотичними методами Ї визначенн¤ кислотност≥ ваг≥нального вм≥сту, проведенн¤ ам≥новоњ проби (при взаЇмод≥њ ваг≥нального секрету з 10 % розчином кал≥ю г≥дрооксиду з'¤вл¤Їтьс¤ специф≥чний запах).
   Ћ≥куванн¤. ѕрепаратами вибору дл¤ ет≥оторопноњ терап≥њ бактер≥ального ваг≥нозу Ї антианаеробн≥ антиб≥отики. ¬ даний час найб≥льш ефективними препаратами Ї метрон≥дазол та кл≥ндам≥цин. ¬ 1978 роц≥ Pheifer ≥ сп≥вавтори довели ефективн≥сть метрон≥дазолу в л≥куванн≥ Ѕ¬. « того часу метрон≥дазол ≥ пох≥дн≥ з ним азоли Ї препаратами вибору. ≈фективн≥сть становить 80-90 %, за даними де¤ких автор≥в до 98,8 %.
   ћетрон≥дазол (кл≥он) призначають всередину по 500 мг 2 рази в день прот¤гом 7 дн≥в або одноразово 2 г. ¬ останн≥ роки хорош≥ результати в л≥куванн≥ отримано при застосуванн≥ кл≥ндам≥цину (хлорованоњ пох≥дноњ л≥нком≥цину). ѕрепарат використовують per os ≥ ≥нтраваг≥нально у вигл¤д≥ крему 2 рази в день 5 дн≥в. ¬ де¤ких випадках призначають амп≥цил≥н по 500 мг 4 рази (перорально, ваг≥нально) в поЇднанн≥ з доксацикл≥ном (амоксицикл≥ном) по 0,2 г/добу (1-й день), в подальшому 0,1 г/добу прот¤гом 7-10 дн≥в.
   —л≥д вказати, що метрон≥дазол маЇ поб≥чну д≥ю (шлунково-кишков≥ порушенн¤, металевий присмак у рот≥, алерг≥чн≥ про¤ви у вигл¤д≥ шк≥рних висипань). ” зв'¤зку з тератогенною д≥Їю, в≥н протипоказаний при ваг≥тност≥. ѕрепаратом вибору Ї кл≥ндам≥цин, ¤кий Ї високоефективним у в≥дношенн≥ анаероб≥в. ƒоц≥льно застосовувати ваг≥нальний крем 2 % кл≥ндам≥цину дл¤ л≥куванн¤ Ѕ¬.  л≥ндам≥цин 2 % (ƒалацин) застосовуЇтьс¤ ≥нтраваг≥нально у вигл¤д≥ апл≥кац≥й 1 раз в добу (5 гр.), тривал≥сть л≥куванн¤ 3 - 7 дн≥в.  л≥ндам≥цин 0,3 г 2 рази на день прот¤гом 7 дн≥в.
   «астосовують також еуб≥отики (лактобактерин, б≥ф≥думбактерин, б≥ф≥кол, б≥ф≥-форм, ваг≥лак) у вигл¤д≥ тампон≥в ≥нтраваг≥нально 2,5-3 дози дв≥ч≥ на день з 10-12 годинним ≥нтервалом.  урс л≥куванн¤ 7-10 дн≥в. ѕрипускають, що механ≥зм њх д≥њ пов'¤заний ≥з стимул¤ц≥Їю власноњ м≥крофлори.
   ≈ндоцерв≥цит (церв≥цит).
   ≈т≥олог≥¤. «будниками ендоцерв≥циту Ї: стаф≥лококи, стрептококи, кишкова паличка, ентерококи, м≥коплазми та ≥н. …ого виникненню спри¤ють розриви шийки матки п≥д час полог≥в, травма шийки матки п≥д час аборту, захворюванн¤ в ≥нших в≥дд≥лах статевоњ сфери (ваг≥н≥ти, сальп≥нгооофорити), ероз≥њ шийки тощо.
    л≥н≥чна картина. ’вор≥ скаржатьс¤ на слизисто-гн≥йн≥ вид≥ленн¤, ≥нод≥ на ниючий б≥ль внизу живота. ѕри огл¤д≥ шийки матки в дзеркалах навколо зовн≥шнього в≥чка церв≥кального каналу ви¤вл¤ють г≥перем≥ю, мутн≥ (р≥дше гн≥йн≥) вид≥ленн¤ з церв≥кального каналу. ѕри тривалому переб≥з≥ захворюванн¤ розвиваЇтьс¤ г≥пертроф≥¤ шийки матки.
   Ћ≥куванн¤ церв≥циту провод¤ть одночасно з терап≥Їю фонових ≥ передракових захворювань шийки матки. ћета л≥куванн¤ - л≥кв≥дац≥¤ неспециф≥чного запального процесу, п≥двищенн¤ к≥лькост≥ фактор≥в специф≥чноњ ≥ неспециф≥чноњ резистентност≥ орган≥зму, нормал≥зац≥¤ обм≥ну речовин, стимул¤ц≥¤ процес≥в регенерац≥њ.
   ≈роз≥¤ шийки матки. ÷ерв≥цит, ендоцерв≥цит ≥ супров≥дн≥ вид≥ленн¤ призвод¤ть до мацерац≥њ та десквамац≥њ багатошарового плоского еп≥тел≥ю - виникаЇ справжн¤ ероз≥¤ (в≥дсутн≥сть покривного еп≥тел≥ю на т≥й чи ≥нш≥й д≥л¤нц≥ шийки матки). —правжн¤ ероз≥¤ маЇ неправильну форму, ¤скраво-червого кольору, при дотику кровоточить. “ривал≥сть њњ ≥снуванн¤ 10-14 дн≥в. ѕот≥м справжн¤ ероз≥¤ або еп≥тел≥зуЇтьс¤, або перетворюЇтьс¤ в псевдоероз≥ю (дефект багатошарового плоского еп≥тел≥ю зам≥щуЇтьс¤ цил≥ндричним еп≥тел≥Їм каналу шийки матки).
   Ћ≥куванн¤. ѕровод¤ть санац≥ю ваг≥ни розчинами антисептик≥в. ѕ≥сл¤ кольпоскоп≥чного та г≥столог≥чного досл≥джень виконують д≥атермокоагул¤ц≥ю чи кр≥окоагул¤ц≥ю.
   ≈ндометрит. ѕри ≥нф≥куванн≥ внутр≥шньоњ поверхн≥ матки в основному уражуЇтьс¤ базальний шар ендометр≥ю.
   √острий ендометрит. √острий ендометрит ≥ ендом≥ометрит в структур≥ запальних захворювань внутр≥шн≥х статевих орган≥в складаЇ 0,9 % (√.ћ. —авельева, Ћ.¬. јнтонова).
   ≈т≥олог≥¤. √острий процес, ¤кий первинно виникаЇ ≥ обмежений маткою, звичайно розвиваЇтьс¤ при висх≥дн≥й ≥нфекц≥њ через канал шийки матки. „аст≥ше проникненн¤ бактер≥й в тканини ендо- ≥ м≥ометр≥ю в≥дбуваЇтьс¤ при порушенн≥ ц≥лост≥ шийкового бар'Їру п≥д час самов≥льних, штучних аборт≥в, д≥агностичних вишкр≥бань слизовоњ оболонки шийки та т≥ла матки, введенн¤ ¬ћ  та ≥нших внутр≥шньоматкових втручань. √ематогенне, л≥мфогенне та контактне поширенн¤ ≥нфекц≥њ на тканини ст≥нки матки спостер≥гаЇтьс¤ р≥дше. ≈ндометрит в цих випадках обовТ¤зково поЇднуЇтьс¤ з запальними процесами внутр≥шн≥х статевих орган≥в ≥ншоњ локал≥зац≥њ. ¬икликаЇтьс¤ гонококами, хлам≥д≥¤ми, стрептококами, стаф≥лококами, м≥коплазмами, кишковою паличкою, ентерококами, протеЇм, а також асоц≥ац≥Їю 3-4 анаероб≥в з 1-2 аеробами, бактероњдами. «ростаЇ роль хлам≥д≥йноњ та ген≥тальноњ герпетичноњ ≥нфекц≥й. ≈ндометрит здеб≥льшого виникаЇ п≥сл¤ аборт≥в, полог≥в, д≥агностичного вишкр≥банн¤ матки. Ќа¤вн≥сть кров≥, залишк≥в децидуальноњ тканини, пл≥дного ¤йц¤ спри¤ють росту м≥кробноњ флори.
    л≥н≥ка.  л≥н≥ка гострого ендометриту чи ендометриту п≥сл¤ аборту маЇ типову картину. «ахворюванн¤ починаЇтьс¤ гостро через 3-4 дн≥ п≥сл¤ ≥нф≥куванн¤ з п≥двищенн¤ температура т≥ла з ознобом. «агальний стан середньоњ важкост≥ чи важкий. «'¤вл¤Їтьс¤ б≥ль в нижн≥х в≥дд≥лах живота з ≥ррад≥ац≥Їю в крижов≥, пахов≥ д≥л¤нки. ’вора скаржитьс¤ на гн≥йн≥ чи кровТ¤нисто-гн≥йн≥ вид≥ленн¤ з статевих шл¤х≥в (значн≥ гн≥йн≥, слизисто-гн≥йн≥, гн≥йно-сукровичн≥ вид≥ленн¤ вказують на можливу хлам≥д≥йну ≥нфекц≥ю; гнил≥сний характер р≥дких гн≥йних, ≥нколи п≥нистих вид≥лень св≥дчить про ймов≥рн≥сть анаеробноњ флори). ѕри залишках пл≥дного ¤йц¤ може бути сильна кровотеча.
   «агальний стан хворих залежить в≥д вираженн¤ ≥нтоксикац≥њ та величини крововтрати. ¬ б≥льшост≥ випадк≥в шк≥рн≥ покриви звичайного забарвленн¤, ¤зик вологий. „астота пульсу в≥дпов≥даЇ температур≥ т≥ла, артер≥альний тиск не зм≥нений. Ѕл≥д≥сть шк≥рних покрив≥в, виражена тах≥кард≥¤, г≥потон≥¤ Ї насл≥дком значноњ крововтрати. —≥рий кол≥р шк≥рних покрив≥в вказуЇ на ≥нтоксикац≥ю. ∆ив≥т мТ¤кий, болючий при пальпац≥њ в нижн≥х в≥дд≥лах. ¬ загальному анал≥з≥ кров≥ ви¤вл¤ють лейкоцитоз ≥ зсув формули вл≥во, зростанн¤ Ўќ≈.
   ѕри ваг≥нальному досл≥дженн≥: матка дещо поб≥льшена, болюча при пальпац≥њ, особливо по боках (за ходом крупних л≥мфатичних судин). ѕри залишках в порожнин≥ матки пл≥дного ¤йц¤ малих терм≥н≥в ваг≥тност≥ зовн≥шнЇ в≥чко церв≥кального каналу залишаЇтьс¤ прив≥дкритим, при п≥зн≥х викидн¤х канал шийки матки в≥льно пропускаЇ палець, за внутр≥шн≥м в≥чком можна пропальпувати тканину пл≥дного ¤йц¤ та згортки кров≥. “≥ло матки маЇ кулепод≥бну форму, ≥нволюц≥¤ њњ значно затримуЇтьс¤. ѕатолог≥чн≥ зм≥ни в придатках та параметр≥њ в≥дсутн≥. ¬ид≥ленн¤ серозно-гн≥йн≥, нер≥дко тривалий час сукровичн≥, що повТ¤зано з затримкою регенерац≥њ слизовоњ оболонки. ѕри ”«ƒ хвороњ з ендометритом п≥сл¤ аборту (рис.9.2) ви¤вл¤ютьс¤ наступн≥ зм≥ни: порожнина матки розширена; в центр≥ в≥зуал≥зуЇтьс¤ вузька ехопозитивна полоска низькоњ, середньоњ чи високоњ ехощ≥льност≥ ( компактно розм≥щен≥ згортки кров≥ в р≥зних фазах орган≥зац≥њ), обмежена з ус≥х бок≥в широкою неч≥тко обмеженою ехонегативною зоною, товщина ¤коњ дос¤гаЇ до 15 мм (в≥д центрального ехопозитивного включенн¤ до м≥ометр≥ю).
   ћорфолог≥чним субстратом вказаноњ ехонегативноњ зони Ї запальний ≥нф≥льтрат з перифокальним набр¤ком.

   ѕорожнина матки розширена; в центр≥ в≥зуал≥зуЇтьс¤ вузька ехопозитивна полоска низькоњ, середньоњ чи високоњ ехощ≥льност≥ ( компактно розм≥щен≥ згортки кров≥ в р≥зних фазах орган≥зац≥њ), обмежена з ус≥х бок≥в широкою неч≥тко обмеженою ехонегативною зоною, товщина ¤коњ дос¤гаЇ до 15 мм (в≥д центрального ехопозитивного включенн¤ до м≥ометр≥ю). ћорфолог≥чним субстратом вказаноњ ехонегативноњ зони Ї запальний ≥нф≥льтрат з перифокальним набр¤ком.
   ѕ≥д час першого обстеженн¤ до призначенн¤ антибактер≥альноњ терап≥њ необх≥дно вз¤ти матер≥ал дл¤ вид≥ленн¤ збудника захворюванн¤.
   √остра стад≥¤ ендометриту триваЇ 8-10 дн≥в, при правильному л≥куванн≥ процес зак≥нчуЇтьс¤ видужанн¤м, р≥дше переходить в п≥дгостру, хрон≥чну форми.
   як правило, ендометрит, що Ї ускладненн¤м самов≥льного чи штучного аборту, проведеного в л≥кувальному заклад≥, при своЇчасно розпочат≥й ≥ адекватн≥й терап≥њ маЇ спри¤тливий переб≥г, проте потр≥бно памТ¤тати про можлив≥сть поширенн¤ ≥нфекц≥њ та розвиток такого важкого ускладненн¤, ¤к септичний (бактер≥ально-токсичний) шок.
   ≈ндометрит п≥сл¤ крим≥нального аборту переб≥гаЇ важче, що повТ¤зано з масивним ≥нф≥куванн¤м матки, можливим механ≥чним ≥ х≥м≥чним пошкодженн¤м њњ ст≥нок, токсичним впливом речовин, ¤к≥ використовують дл¤ перериванн¤ ваг≥тност≥, на орган≥зм ж≥нки, а також п≥зн≥м зверненн¤м за медичною допомогою. ¬казан≥ моменти можуть спри¤ти поширенню ≥нфекц≥њ, аж до њњ генерал≥зац≥њ, ≥ тому вимагають в≥д л≥кар¤ ч≥тких д≥й з використанн¤м вс≥х необх≥дних засоб≥в ≥ метод≥в терап≥њ.
   ¬ звТ¤зку з використанн¤м ¬ћ , Ї хвор≥, у ¤ких розвиваЇтьс¤ запальний процес. ¬ћ  спри¤Ї трансцерв≥кальному проходженню бактер≥й, а реакц≥¤ тканин навколо контрацептиву - гострому переб≥гу запального процесу з швидким абсцедуванн¤м. Ќебезпека розвитку запаленн¤ внутр≥шн≥х статевих орган≥в висока в перший м≥с¤ць ≥ через 2 роки п≥сл¤ введенн¤ ¬ћ .  л≥н≥чн≥ про¤ви захворюванн¤: п≥двищенн¤ температури т≥ла, б≥ль в нижн≥х в≥дд≥лах живота, гн≥йн≥ чи гн≥йно-кровТ¤нист≥ вид≥ленн¤ з ваг≥ни.
   ѕ≥ометра - це вторинне гн≥йне ураженн¤ матки, ¤ке виникаЇ внасл≥док звуженн¤ перешийку чи шийкового каналу раковою пухлиною, м≥омою матки, ендометр≥озом. ” ж≥нок в менопауз≥ до звуженн¤ церв≥кального каналу може призводити сен≥льна атроф≥¤. «атримка гн≥йного ексудату часто переб≥гаЇ без кл≥н≥чних про¤в≥в. „асто ж≥нок госп≥тал≥зують в стац≥онар ≥з скаргами на високу температуру, б≥ль в нижн≥х в≥дд≥лах живота; гн≥йн≥ вид≥ленн¤ з статевих шл¤х≥в можуть бути в≥дсутн≥ чи незначн≥ внасл≥док затрудненого в≥дтоку њх з порожнини матки. ѕри г≥неколог≥чному огл¤д≥: шийка матки атроф≥чна чи звичайна; т≥ло матки зб≥льшене, кругле, мТ¤коњ чи щ≥льноеластичноњ консистенц≥њ. ƒ≥агноз п≥ометри п≥дтверджуЇмо, коли подолавши матковим зондом перешкоду в церв≥кальному канал≥ чи перешийку, спри¤Їмо в≥дтоку гною. Ќеобх≥дно за допомогою кюретки вз¤ти матер≥ал дл¤ г≥столог≥чного досл≥дженн¤ з метою д≥агностики онкозахворювань. “акож обовТ¤зковим Ї заб≥р гн≥йних вид≥лень дл¤ бактер≥олог≥чного досл≥дженн¤ та визначенн¤ чутливост≥ до антиб≥отик≥в.
   Ћ≥куванн¤. Ћ≥кують гостр≥ ендометрити в стац≥онар≥. ≈фективн≥сть л≥кувальних заход≥в залежить в≥д своЇчасност≥ ≥ адекватност≥ њх проведенн¤.
   ѕринципи л≥куванн¤ хворих на гострий ендометрит ≥ ендом≥ометрит сп≥льн≥. ¬они характеризуютьс¤ комплексн≥стю, ет≥олог≥чною ≥ патогенетичною обгрунтован≥стю, ≥ндив≥дуальним п≥дходом. ’вор≥й потр≥бно забезпечити л≥жковий режим на весь пер≥од високоњ температури т≥ла. ƒ≥Їта повинна бути багатою в≥там≥нами, легко засвоюватись, не призводити до порушенн¤ функц≥й кишечника. ѕер≥одично апл≥кац≥¤ холоду на низ живота маЇ протизапальну, протибольову, гемостатичну д≥ю. ћ.¬. —тругацький вказуЇ, що м≥сцева г≥потерм≥¤ спри¤Ї зменшенню г≥перем≥њ ≥ г≥перг≥дратац≥њ тканин у вогнищ≥ запаленн¤, локальному зниженню обм≥нних процес≥в ≥ споживанн¤ кисню, послабленню алерг≥чних реакц≥й, посиленню активност≥ антиб≥отик≥в.
   ѕри ендометрит≥ ≥нфекц≥¤ швидко поширюЇтьс¤ з матки на придатки, параметральну кл≥тковину ≥ очеревину малого тазу. “ому необх≥дне раннЇ призначенн¤ антибактер≥альноњ терап≥њ. –езультати ≥дентиф≥кац≥њ збудника та отриманоњ антиб≥отикограми допоможуть внести необх≥дну корекц≥ю в призначену терап≥ю. –≥зн≥ асоц≥ац≥њ грамнегативних ≥ грампозитивних аероб≥в ≥ анаероб≥в, хлам≥д≥й ≥ гонокок≥в - це спектр збудник≥в гострого ендометриту. Ќеобх≥дну антим≥кробну д≥ю мають комб≥нац≥њ таких препарат≥в: бензил пен≥цил≥на натр≥Їва с≥ль чи карбен≥цил≥на динатр≥Їва с≥ль з гентам≥цина сульфатом чи з л≥нком≥цину г≥дрохлориду, кл≥ндам≥цину фосфату. јнтибактер≥альну терап≥ю призначають з урахуванн¤м чутливост≥ до антиб≥отик≥в (таб.5).
   ѕровод¤ть перманентне зрошенн¤ порожнини матки антисептичними середниками (фурацил≥н, хлоргексидин) в поЇднанн≥ з антибактер≥альними засобами.
   ”теротон≥чн≥ засоби покращують в≥дт≥к лох≥й, зменшують ранову поверхню ендометр≥ю, знижують резорбц≥ю продукт≥в м≥кробного ≥ тканинного розпаду. ѕри м≥ометритах скоротливу д≥¤льн≥сть матки корегувати важко, а при вт¤гненн≥ в процес маткових вен призначенн¤ утеротон≥к≥в, що сильно, швидко, але короткочасно д≥ють, може спри¤ти поширенню тромб≥в. “ому застосовують препарати, ¤к≥ викликають тривале скороченн¤ мускулатури матки, зокрема дезам≥ноокситоцин по 50 ќƒ 3-4 рази в день трансбуккально. “акож призначають голкотерап≥ю та ≥нш≥ види рефлексотерап≥њ. « ф≥з≥отерапевтичних метод≥в використовують електрофорез цинку д≥адинам≥чним струмом, ¤кий маЇ не т≥льки контрактильну, але й протизапальну д≥ю (—тругацький ¬.ћ. ≥ сп≥вавт.). ќдночасно призначають спазмол≥тики (2 % но-шпа по 1-2 мл 2-3 рази на добу).
   Ћ≥куванн¤ хворих, у ¤ких ендометрит виник на фон≥ ¬ћ , потр≥бно починати з видаленн¤ контрацептиву, при цьому необх≥дно з поверхн≥ ¬ћ  вз¤ти матер≥ал дл¤ пос≥ву, бактер≥оскоп≥чного ≥ цитолог≥чного досл≥джень.
   ≤нструментальна рев≥з≥¤ порожнини матки (вакуум-асп≥рац≥¤ затриманих частин пл≥дного ¤йц¤ в перш≥ 3-4 дн≥, в б≥льш п≥зн≥ терм≥ни - абортцангом ≥ кюреткою, ф≥ксуючи шийку матки кульовими щипц¤ми, при можливост≥ не зм≥щуючи матки) проводитьс¤ при на¤вност≥ ≥нф≥кованих залишк≥в пл≥дного ¤йц¤ на фон≥ антибактер≥альноњ та детоксикац≥йноњ терап≥њ.
   ’рон≥чний ендометрит. „астота захворюванн¤ становить 2-14 %, в середньому - 14 %. ¬ останн≥ роки маЇ м≥сце зростанн¤ частоти хрон≥чного ендометриту, що повТ¤зано з широким застосуванн¤м ¬ћ , зб≥льшенн¤м к≥лькост≥ аборт≥в ≥ р≥зних внутр≥шньоматкових ман≥пул¤ц≥й, включаючи ендоскоп≥чн≥ методи досл≥дженн¤. ¬иникаЇ при недол≥кованому гострому п≥сл¤пологовому та п≥сл¤абортному ендометрит≥.
    л≥н≥чна картина хрон≥чного ендометриту в≥дображаЇ глибину ≥ тривал≥сть патоморфолог≥чних зм≥н в слизов≥й оболонц≥ матки. ќсновним симптомом захворюванн¤ Ї матквов≥ кровотеч≥. ¬насл≥док неповноц≥нност≥ трансформац≥њ ендометр≥ю порушуютьс¤ процеси десквамац≥њ ≥ регенерац≥њ функц≥онального шару, що Ї основною причиною пост- ≥ передменструальних кров'¤нистих вид≥лень. ћ≥жменструальн≥ кровТ¤нист≥ вид≥ленн¤ повТ¤зан≥ з п≥двищенн¤м проникност≥ судин ендометр≥ю в пер≥од овул¤ц≥њ. “ак≥ ж зм≥ни мають м≥сце ≥ у здорових ж≥нок, але д≥апедез кл≥тин кров≥ кл≥н≥чно не пом≥тний. ƒо причин, ¤к≥ зумовлюють матков≥ кровотеч≥, належать зниженн¤ скоротливоњ д≥¤льност≥ матки, порушенн¤ агрегац≥йних властивостей тромбоцит≥в. ’вор≥ скаржатьс¤ на на¤вн≥сть серозних чи серозно-гн≥йних вид≥лень ≥з статевих шл¤х≥в, ниючий б≥ль внизу живота. ѕри ваг≥нальному досл≥дженн≥ в≥дм≥чають зб≥льшенн¤ ≥ ущ≥льненн¤ матки.
   ƒ≥агностика хрон≥чного ендометриту грунтуЇтьс¤ на даних анамнезу, кл≥н≥чних ознаках захворюванн¤, заключенню г≥столог≥чного досл≥дженн¤ зскр≥бка ендометр≥ю. ќперац≥ю д≥агностичного вишкр≥банн¤ з метою отриманн¤ максимальноњ ≥нформац≥њ провод¤ть в першу фазу (8-10 день) менструального циклу. ѕри г≥стероскоп≥њ ви¤вл¤ють картина атроф≥чного вар≥анту хрон≥чного ендометриту.
   Ћ≥куванн¤. ¬ гостр≥й стад≥њ ендометриту призначають антиб≥отики, враховуючи чутлив≥сть до них збудника: нап≥всинтетичн≥ пен≥ц≥л≥ни, канам≥цин, гентам≥цин та ≥нш.(табл.5). ƒози ≥ тривал≥сть л≥куванн¤ зумовлюютьс¤ важк≥стю захворюванн¤. ѕри необх≥дност≥ провод¤ть ≥нфуз≥йну, десенсиб≥л≥зуючу, загальнозм≥цнюючу терап≥ю.
   —альп≥нгоофорит.
   ≈т≥олог≥¤. —альп≥нгооофорити викликаютьс¤ патогенними та умовно-патогенними м≥кроорган≥змами: стаф≥лококами, стрептококами, кишковою паличкою, хлам≥д≥¤ми. Ќер≥дко збудниками процесу чи вторинно приЇднаноњ ≥нфекц≥њ Ї анаероби: бактероњди, пептококи. „аст≥ше флора Ї зм≥шаною. «апальний процес розпочинаЇтьс¤ з слизовоњ оболонки труби (ендосальп≥нг≥т), в ¤к≥й розвиваютьс¤ г≥перем≥¤, розлади м≥кроциркул¤ц≥њ, ексудац≥¤, утворюютьс¤ периваскул¤рн≥ ≥нф≥льтрати. ѕри поширенн≥ запального процесу на мТ¤зеву оболонку, маткова труба потовщуЇтьс¤ ≥ подовжуЇтьс¤, стаЇ набр¤клою, р≥зко болючою при пальпац≥њ.
   Ќа сучасному етап≥ вид≥л¤ють чотири основних патогенетичних механ≥зми ≥нф≥куванн¤ придатк≥в матки та поширенн¤ патогенних й умовнопатогенних збудник≥в у верхн≥ в≥дд≥ли статевих орган≥в. “рансканал≥кул¤рний (через канал шийки матки по поверхн≥ ендометр≥ю на матков≥ труби та ¤Їчники) Цце один з шл¤х≥в ≥нф≥куванн¤.
   ѕоЇтапно ушкоджуютьс¤ вс≥ в≥дд≥ли ген≥тального тракту, а з часом ≥ пар≥Їтальна очеревина. –озвиток патолог≥чного процесу в≥дбуваЇтьс¤ одночасно з обох стор≥н. “рансканал≥кул¤рний механ≥зм ушкодженн¤ статевих орган≥в спостер≥гаЇтьс¤ у юних ж≥нок. Ѕ≥льш≥сть бактер≥й та в≥рус≥в попадаЇ у верхн≥ в≥дд≥ли ген≥тал≥й з допомогою сперматозоњд≥в, ¤к≥ виконують роль транспортного засобу. –озвиток запаленн¤ орган≥в малого тазу спостер≥гаЇтьс¤ вторинно при безпосередньому контакт≥ орган≥в черевноњ порожнини, ушкоджених запаленн¤м.
   «апальн≥ захворюванн¤ труб ≥ ¤Їчник≥в мають сп≥льний патогенез ≥ под≥бну кл≥н≥чну картину.
   ћ≥кроорган≥зми разом ≥з вм≥стом матковоњ труби проникаючи через абдом≥нальний к≥нець, уражають серозний њњ шар (перисальп≥нг≥т), покривний еп≥тел≥й ¤Їчника та оточуючу очеревину (периоофорит). ѕ≥сл¤ розриву фол≥кулу ≥нф≥куЇтьс¤ його гранульозна оболонка та виникаЇ запальний процес в ¤Їчнику - сальп≥нгооофорит. ¬насл≥док склеюванн¤ ф≥мбр≥й ≥ розвитку злук≥в в ампул¤рн≥й частин≥ труби, виникають пухлини з серозним (г≥дросальп≥нкс) чи гн≥йним (п≥осальп≥нкс) вм≥стом. «апальн≥ утвори в ¤Їчниках (к≥сти, абсцес) ≥ г≥дросальп≥нкс чи п≥осальп≥нкс утворюють тубоовар≥альну пухлину чи тубоовар≥альний абсцес.
   √острий сальп≥нг≥т.
    л≥н≥ка. ƒ≥агностика. ’вор≥ скаржатьс¤ на п≥двищенн¤ температури т≥ла, пог≥ршенн¤ загального стану, сильний б≥ль внизу живота, озноб, дизуричн≥ розлади. ѕри огл¤д≥ жив≥т напружений, болючий при пальпац≥њ. ѕри г≥неколог≥чному огл¤д≥ б≥ль посилюЇтьс¤; контури придатк≥в матки визначаютьс¤ недостатньо ч≥тко за рахунок набр¤ку та перифокальних процес≥в, вони зб≥льшен≥, пастозн≥, рухом≥сть њх обмежена. «м≥ни в нервов≥й, судинн≥й систем≥ виникають при виражен≥й ≥нтоксикац≥њ.  л≥н≥чн≥ ознаки гострого сальп≥нгооофориту залежать в≥д ступен¤ патогенност≥ м≥кроорган≥зму, вираженост≥ запальноњ реакц≥њ та характеру вм≥сту (серозний, гн≥йний).
   ¬ анал≥з≥ кров≥: зсув лейкоцитарноњ формули вл≥во, зростанн¤ Ўќ™; в протењнограм≥ переважають глобул≥нов≥ фракц≥њ, п≥двищенн¤ в кров≥ вм≥сту —-реактивного б≥лка.
   √острий запальний процес може зак≥нчитись повним видужанн¤м при своЇчасному адекватному л≥куванн≥, а може набути характеру п≥дгострого чи хрон≥чного процесу, ¤кий триватиме м≥с¤ц≥, роки. ƒл¤ д≥агностики хворих з гострим запаленн¤м внутр≥шн≥х статевих орган≥в проводитьс¤ лапароскоп≥¤ (рис.9.3). ¬ид≥лено так≥ лапароскоп≥чн≥ картини: 1)гострий катаральний сальп≥нг≥т; 2) катаральний сальп≥нг≥т з ¤вищами пельв≥оперитон≥ту (рис.9.3); 3)гострий гн≥йний сальп≥нгооофорит з ¤вищами пельв≥оперитон≥ту чи дифузного перитон≥ту; 4)гн≥йний запальний тубоовар≥альний утв≥р; 5) розрив п≥осальп≥нксу чи гн≥йний тубоовар≥альний утв≥р, розлитий перитон≥т.

   √острий гн≥йний сальп≥нг≥т починаЇтьс¤ гостро з п≥двищенн¤ температури т≥ла, супроводжуЇтьс¤ ознобами, болем внизу живота, значними гн≥йними вид≥ленн¤ми. ѕриЇднуютьс¤ симптоми гн≥йноњ ≥нтоксикац≥њ. Ќа початку захворюванн¤ б≥ль ч≥тко локал≥зований. ѕоширенн¤ болю по всьому живот≥ спостер≥гаЇтьс¤ при розвитку пельв≥оперитон≥ту. ¬ цьому випадку виникаЇ необх≥дн≥сть проведенн¤ диференц≥альноњ д≥агностики з гострими х≥рург≥чними захворюванн¤ми черевноњ порожнини.
   ƒ≥агностика гострого гн≥йного сальп≥нг≥ту (G. Balbi ≥ сп≥вавт., 1996) грунтуЇтьс¤ на трьох критер≥¤х: б≥ль в живот≥, чутлив≥сть при рухах шийки матки, чутлив≥сть в д≥л¤нках придатк≥в в поЇднанн≥ хоча б з одним додатковим критер≥Їм: (температура т≥ла вище 38 о—, лейкоцитоз б≥льше 10 000, зростанн¤ Ўќ≈, на¤вн≥сть запальних утвор≥в при б≥мануальному досл≥дженн≥ чи ”«ƒ, при пункц≥њ заднього склеп≥нн¤ ваг≥ни отримано гн≥й).

   Ћ≥куванн¤ хворих в гостр≥й стад≥њ проводитьс¤ в стац≥онар≥. ѓм створюють ф≥зичний ≥ псих≥чний спок≥й, призначають њжу, ¤ка легко засвоюЇтьс¤, адекватну к≥льк≥сть р≥дини, стежать за функц≥Їю кишечника, вид≥льних орган≥в.
   јнтибактер≥альну терап≥ю призначають, враховуючи властивост≥ збудника та чутлив≥сть до антиб≥отик≥в. Ќеобх≥дно використовують антиб≥отики з тривалим пер≥одом п≥врозпаду (пер≥од п≥врозпаду амоксицил≥ну - 8 год, амп≥цил≥ну - 5 год). ’ворим з важким кл≥н≥чним переб≥гом процесу ≥ ризиком його генерал≥зац≥њ при поЇднанн≥ грамнегативноњ ≥ грампозитивноњ м≥крофлор, п≥дозр≥ на анаеробну флору необх≥дно застосовувати р≥зн≥ поЇднанн¤ антиб≥отик≥в (кл≥ндам≥цин з хлорамфен≥колом; гентам≥цин з левом≥цетином, л≥нком≥цином, кл≥ндам≥цином). ѕри м≥кробних асоц≥ац≥¤х (стрептококи, стаф≥лококи, ентеробактер≥њ) та анаеробах (бактероњди, пептококи, пептострептококи) л≥куванн¤ починають з призначенн¤ пен≥цил≥ну по 20000000-30000000 ќƒ внутр≥шньом'¤зово, одночасно призначають ам≥ногл≥козиди (канам≥цин 0,5 г внутр≥шньом'¤зово 2 рази на добу чи гентам≥цин 1 мг\кг внутр≥шньовенно 3 рази на добу). ѕри в≥дсутност≥ кл≥н≥чного ефекту прот¤гом 72 год до терап≥њ приЇднують кл≥ндам≥цин по 600 мг внутр≥шньовенно 4 рази на добу до зниженн¤ температури ≥ зникненн¤ симптом≥в подразненн¤ очеревини. ѕ≥сл¤ цього прот¤гом 5 дн≥в використовують пен≥цил≥н ≥ ам≥ногл≥козиди перорально. ѕризначаЇтьс¤ ceftriaxon 250 мг внутр≥шньомТ¤зово чи внутр≥шньовенно 1 доза + doxycyclin 100 мг 2 рази в день перорально 14 дн≥в чи ofloxacin 300 мг 2 рази в день перорально чи clindamycin 300-450 мг 4 рази в день перорально чи metronidazol 500 мг 2 рази в день перорально 14 дн≥в. “акож рекомендуЇтьс¤ така комб≥нац≥¤ cefoxitin 2,0 г внутр≥шньомТ¤зово+ probenecid 1 г перорально + doxycyclin 100 мг перорально 14 дн≥в. ѕри важкому переб≥гу, гн≥йному сальп≥нгооофорит≥ призначаЇтьс¤ cefoxitin 2,0 г через 6 годин внутр≥шньовенно чи cefofetan 2,0 г через 12 годин внутр≥шньовенно в комб≥нац≥њ з doxycycline 100 мг через 12 годин внутр≥шньовенно чи перорально чи clindamycin 600-900 мг внутр≥шньовенно +gentamicin чи амп≥цил≥н/сульбактам чи т≥карцил≥н/ клавунат чи п≥перацил≥н-тазобактам.
   ѕри п≥дозр≥ на анаеробну флору застосовують метрон≥дазол, ¤кий характеризуЇтьс¤ бактерицидною д≥Їю на обл≥гатн≥ анаероби ≥ при ≥нфекц≥њ, ¤ка викликана B. fragilis. ѕризначають його в важких випадках внутр≥шньовенно в добов≥й доз≥ 1-1,5 г з швидк≥стю 5 мл/хв прот¤гом 5-8 дн≥в; в менш важких випадках рекомендуЇтьс¤ пероральне призначенн¤ препарату в доз≥ 400-500 мг 3 рази в день прот¤гом 7-8 дн≥в, за показами тривал≥сть прийому можна зб≥льшити. ѕри виражених ознаках ≥нтоксикац≥њ використовуЇтьс¤ ≥нфуз≥йна терап≥¤: парентерально вводитьс¤ 5 % розчин глюкози, пол≥глюк≥ну, реопол≥глюк≥ну, б≥лкових препарат≥в (загальна к≥льк≥сть р≥дини 2-2,5 л/добу). ѕри необх≥дност≥ в склад ≥нфуз≥йноњ р≥дини включають в≥там≥ни, 4-5 % розчин б≥карбонату натр≥ю (500-1000 мл) дл¤ корекц≥њ кислотно-лужного стану, антиг≥стам≥нн≥ препарати: димедрол, супрастин.
   « ф≥зичних метод≥в л≥куванн¤ застосовують холод на низ живота. ’олод, впливаючи на рецептори вказаноњ д≥л¤нки шк≥ри, зн≥маЇ б≥ль, маЇ протизапальну ≥ гемостатичну д≥ю. …ого використовують з перервами (по 2 години з перервою 30 хв).
   ѕри лапароскоп≥њ, залежно в≥д патолог≥чних зм≥н, провод¤ть зрошенн¤ труб ≥зотон≥чним розчином, ¤кий м≥стить антисептики ≥ антиб≥отики, розд≥ленн¤ св≥жих спайок, зв≥льненн¤ з спайок ф≥мбр≥ального в≥дд≥лу труб ≥ ¤Їчник≥в.
   ѕри на¤вност≥ тубоовар≥альноњ пухлини виконують пункц≥ю через склеп≥нн¤ ваг≥ни з введенн¤м антиб≥отик≥в, оперативне л≥куванн¤.
   ¬ п≥дгостр≥й стад≥њ призначають аутогемотерап≥ю, алое, ф≥з≥отерап≥ю: ”‘ опром≥ненн¤, електрофорез л≥карських засоб≥в (кал≥й, магн≥й, цинк), в≥бромасаж, ”¬„ - терап≥ю.
   ѕри утворенн≥ гн≥йних утвор≥в (п≥осальп≥нкс, п≥овар≥й) показане оперативне л≥куванн¤.
   ’рон≥чний сальп≥нгооофорит. ’рон≥чний сальп≥нгооофорит може бути продовженн¤м недол≥кованого гострого процесу, а може розвиватись без гостроњ стад≥њ.
   ’рон≥чн≥й стад≥њ процесу властив≥ на¤вн≥сть ≥нф≥льтрат≥в, втрата ф≥з≥олог≥чних функц≥й слизовоњ та мТ¤зовоњ оболонок матковоњ труби, розвиток сполучноњ тканини, звуженн¤ просв≥ту судин, склеротичн≥ процеси. ѕри тривалому переб≥гу нер≥дко виникаЇ непрох≥дн≥сть маткових труб ≥з утворенн¤м г≥дросальп≥нксу та спайкового процесу навколо ¤Їчник≥в. ћожуть утворитис¤ перитубарн≥ та периовар≥альн≥ спайки, ¤к≥ перешкоджають запл≥дненню.
    л≥н≥ка.—карги хворих повТ¤зан≥ не з зм≥нами в придатках, а з неврозом, ¤кий спостер≥гаЇтьс¤ при тривалому переб≥гу хрон≥чного сальп≥нгооофориту ≥ частих рецидивах захворюванн¤. ќсновною скаргою Ї б≥ль (тупий, ниючий), ¤кий посилюЇтьс¤ при охолодженн≥, ≥нтеркурентних захворюванн¤х, перед ≥ п≥д час менструац≥њ. ’арактерним Ї в≥дображений б≥ль, ¤кий виникаЇ за механ≥змом в≥сцеросенсорних ≥ в≥сцерокутанних рефлекс≥в. “урбуЇ б≥ль внизу живота, в пахових, крижов≥й д≥л¤нках, в ваг≥н≥. Ќер≥дко ≥нтенсивн≥сть болю не в≥дпов≥даЇ характеру зм≥н в статевих органах (залишков≥ про¤ви), в≥н в≥дчуваЇтьс¤ за ходом тазових нерв≥в (невралг≥¤ тазових нерв≥в, вегетативний гангл≥оневрит, ¤кий виникаЇ внасл≥док хрон≥чного запального процесу).
   ѕорушенн¤ менструальноњ функц≥њ (пол≥меноре¤, ол≥гоменоре¤, альгодисменоре¤ та ≥н.) маЇ м≥сце у 40-55 % хворих ≥ повТ¤зане з порушенн¤м функц≥њ ¤Їчник≥в (г≥пофункц≥¤, ановул¤ц≥¤ та ≥н.). ѕорушенн¤ менструальноњ функц≥њ част≥ше виникаЇ у хворих хрон≥чним сальп≥нгоофоритом ≥з г≥пофункц≥Їю ¤Їчник≥в.
   јнатом≥чн≥ та функц≥ональн≥ зм≥ни в маткових трубах ≥ г≥пофункц≥¤ ¤Їчник≥в Ї причиною безпл≥дд¤.
   ѕорушенн¤ статевоњ функц≥њ (болючий коњтус, зниженн¤ чи в≥дсутн≥сть л≥б≥до) Ї у 35-40 % хворих. „асто Ї розлади секреторноњ функц≥њ (бел≥), пичиною ¤ких може бути супутн≥й кольп≥т ≥ ендоцерв≥цит.
   ѕереб≥г хрон≥чного сальп≥нгоофориту тривалий. ¬≥н характеризуЇтьс¤ загостренн¤м больових в≥дчутт≥в ≥ пог≥ршенн¤м загального стану п≥д впливом переохолодженн¤ та ≥нших фактор≥в.
   ƒ≥агноз. « даних анамнезу враховують на¤вн≥сть перенесеного запального процесу в придатках матки п≥сл¤ аборту, ускладненого переб≥гу полог≥в, внутр≥шньоматкових д≥агностичних процедур.
   ѕри ваг≥нальному досл≥дженн≥ звертають увагу на положенн¤ матки, рухом≥сть, стан придатк≥в, стан крижово-маткових звТ¤зок ≥ ст≥нок тазу.
   ”«ƒ д≥агностуЇ на¤вн≥сть г≥дро- чи п≥осальп≥нксу. √≥стеросальп≥нгограф≥¤ ви¤вл¤Ї зм≥ни в маткових трубах.

   Ќавколо л≥вого ¤Їчника в≥зуал≥зуЇтьс¤ заповнена однор≥дною р≥диною л≥ва маткова труба-багатокамерний г≥дросальп≥нкс.  апсула ¤Їчника потовщена за рахунок злук≥в . ƒо нењ припа¤на труба, ¤ка м≥стить запальний ексудат, п≥дковопод≥бно охоплюЇ ¤Їчник. «агальн≥ розм≥ри тубоовар≥ального утвору 65 на 40. яЇчник 27 на 16 мм нормальноњ др≥бнофол≥кул¤рноњ структури.
   –еаб≥л≥тац≥¤. ѕри хрон≥чному сальп≥нгооофорит≥ вид≥л¤ють три р≥вн≥ реаб≥л≥тац≥њ: перший - кл≥н≥чне видужанн¤ (покращенн¤ загального стану, зникненн¤ больового синдрому) зникненн¤ анатом≥чних зм≥н в додатках матки, нормал≥зац≥¤ картини кров≥; другий - в≥дновленн¤ ендокринноњ функц≥њ статевоњ системи, (в≥дновленн¤ менструального циклу, нормал≥зац≥¤ тест≥в функц≥ональноњ д≥агностики, покращенн¤ гормональних сп≥вв≥дношень); трет≥й - в≥дновленн¤ адаптац≥йно-захисних механ≥зм≥в ≥ репродуктивноњ функц≥њ (нормал≥зац≥¤ симпатоадреналовоњ системи, настанн¤ ваг≥тност≥) (табл.1). ¬≥дпов≥дно до р≥вн¤ реаб≥л≥тац≥њ потр≥бно дотримуватись етапност≥ та посл≥довност≥ терапевтичних заход≥в.–еаб≥л≥тац≥йний метод л≥куванн¤ в пер≥од ст≥йкоњ рем≥с≥њ грунтуЇтьс¤ на д≥њ ф≥зичних ≥ немедикаментозних фактор≥в з врахуванн¤м цикл≥чност≥ менструальноњ функц≥њ в орган≥зм≥.

“абл.1 ÷икл≥чна немедикаментозна реаб≥л≥тац≥¤ при хрон≥чному сальп≥нгоофорит≥ (ћалевич  .≤., –усакевич ѕ.—., 1994)

‘аза менструального циклу

ѕерша (прол≥ферац≥њ)

ƒруга (секрец≥њ)

ћета л≥куванн¤

јктивац≥¤ парасимпатичноњ ланки вегетативноњ нервовоњ системи

јктивац≥¤ симпатичного в≥дд≥лу вегетативноњ нервовоњ системи

«асоби д≥њ

≈лектрофорез з новокањном на шийно-лицьову д≥л¤нку

« 17 -го по 26 -й день циклу - ендоназальний електрофорез з в≥т ¬1

« 10-го по 24-й день менструального циклу - електростимул¤ц≥¤ шийки матки (за —.Ќ. ƒавидовим) чи наростаюча лазеростимул¤ц≥¤ гел≥й-неоновим лазером

« 5 -го по 25-й день цикла- г≥неколог≥чний масаж з тривал≥стю сеанс≥в, що наростаЇ в≥д 5 до 20 хв

   ѕараметрит - це запаленн¤ навколоматковоњ кл≥тковини. «апальний процес, поширюючись в навколоматкову кл≥тковину (параметр≥й), може локал≥зуватись в одному з бокових в≥дд≥л≥в тазовоњ кл≥тковини (боковий право - чи л≥воб≥чний параметрит, допереду в б≥к сечового м≥хура - передн≥й параметрит, дозаду - задн≥й параметрит) чи охоплювати кл≥тковину малого тазу (пельв≥оцелюл≥т).
   ≈т≥олог≥¤ -п≥сл¤пологова чи п≥сл¤абортна ≥нфекц≥¤, р≥зн≥ внутр≥шньоматков≥ втручанн¤ (зондуванн¤, б≥опс≥¤, метросальп≥нгограф≥¤), а також поширенн¤ ≥нфекц≥њ л≥мфогенним шл¤хом з матки, маткових труб, кишечника чи гематогенним шл¤хом (при грип≥, тиф≥, туберкульоз≥). ѕараметрит - це дифузне запаленн¤ навколоматковоњ кл≥тковини, ¤ка багата на венозн≥ ≥ л≥мфатичн≥ судини. —постер≥гаЇтьс¤ виражений периваскул¤рний набр¤к, л≥мфатичн≥ судини розширен≥, заповнен≥ тромбами ≥ гн≥йними масами. ≈ксудат в кл≥тковин≥ може бути серозним, серозно-гн≥йним, гн≥йним.
    л≥н≥ка. Ќа початку захворюванн¤ зТ¤вл¤Їтьс¤ безперервний б≥ль внизу живота, ¤кий посилюЇтьс¤ з прогресуванн¤м процесу. “емпература т≥ла п≥дн≥маЇтьс¤ до 38-39 о—, ≥нод≥ озноб. Ќер≥дко порушуЇтьс¤ сечовипусканн¤ (почащене, болюче), в≥дм≥чаютьс¤ диспептичн≥ порушенн¤ (запор, пронос, тенезми).
   ¬ початков≥й стад≥њ розвитку параметриту при пальпац≥њ передн¤ черевна ст≥нка майже неболюча, перкуторний звук не притуплений. ѕри ваг≥нальному досл≥дженн≥ (рекомендуЇтьс¤ провести ≥ ректальне досл≥дженн¤) збоку, допереду чи дозаду в≥д матки визначаЇтьс¤ болючий ≥нф≥льтрат з неч≥ткими контурами. ¬ подальшому ≥нф≥льтрат поширюЇтьс¤ в сторони аж до ст≥нок тазу, вгору ≥ вниз до паховоњ ≥ лонноњ д≥л¤нок, згладжуючи чи вип'¤чуючи склеп≥нн¤ ваг≥ни. ѕри нагноЇнн≥ в центр≥ ≥нф≥льтрату визначаЇтьс¤ флуктуац≥¤. ћатка зм≥щена в здорову сторону. ѕри задньому параметрит≥ ≥нф≥льтрат т≥сно охоплюЇ пр¤му кишку спереду ≥ з бок≥в ≥ добре визначаЇтьс¤ при ректальному досл≥дженн≥. ѕри цьому зТ¤вл¤ютьс¤ тенезми ≥ вид≥ленн¤ слизу з заднього проходу.
   ѕри розсмоктуванн≥ запального ≥нф≥льтрату стан хвороњ покращуЇтьс¤, температура нормал≥зуЇтьс¤.
   Ѕ≥льш тривалий переб≥г захворюванн¤ повТ¤заний з нагноЇнн¤м ≥нф≥льтрату. «агальний стан хвороњ прогресивно пог≥ршуЇтьс¤, температурна крива рем≥тивна, при передньому параметрит≥ - озноби, дизуричн≥ ¤вища, при задньому - тенезми ≥ дом≥шки гною та кров≥ в калових масах. ѕрорив гною в сечовий м≥хур чи пр¤му кишку супроводжуЇтьс¤ покращенн¤м загального стану, нормал≥зац≥Їю температури т≥ла, в кал≥ чи сеч≥ зТ¤вл¤Їтьс¤ гн≥й. ѕроте ¤кщо вузький отв≥р п≥сл¤ прориву капсули абсцесу закриваЇтьс¤, стан хвороњ знов пог≥ршуЇтьс¤.
   ƒ≥агностика параметриту в типових випадках не Ї складною. ƒ≥агноз встановлюють на основ≥ кл≥н≥ки, даних ваг≥нального ≥ ректоабдом≥нального досл≥дженн¤. ѕри утворенн≥ великого тазового абсцесу параметрит потр≥бно диференц≥ювати з п≥осальп≥нксом, нагноЇною гематомою при перерван≥й трубн≥й ваг≥тност≥, тазовим перитон≥том.
   ѕри п≥осальп≥нкс≥ маткова труба маЇ ч≥тк≥ контури, вит¤гнуту овальну форму (процес здеб≥льшого двоб≥чний), поверхн¤ нер≥вна, з перет¤жками, в≥дд≥л¤Їтьс¤ в≥д к≥сток тазу; пом≥рно виражене подразненн¤ очеревини (при параметрит≥ в≥дсутнЇ).
   ѕри нагноЇн≥й гематом≥ (при порушен≥й позаматков≥й ваг≥тност≥) характерн≥ початок без п≥двищенн¤ температури, постгемораг≥чна анем≥¤. ѕри необх≥дност≥ провод¤ть пункц≥ю заднього склеп≥нн¤ з досл≥дженн¤м пунктату (рис.9.5).
   Ћ≥куванн¤ гостроњ стад≥њ: спок≥й, холод на низ живота, антибактер≥альна терап≥¤ (рис.5), при бол≥ - знеболююч≥ середники.
   ѕри нагноЇнн≥ параметрального ≥нф≥льтрату (при вип'¤чуванн≥ заднього склеп≥нн¤) потр≥бно своЇчасно його розр≥зати (рис.9.7, 9.8).
   «апаленн¤ тазовоњ кл≥тковини
   ¬ г≥неколог≥чн≥й практиц≥ розр≥зн¤ють запаленн¤ очеревини малого тазу-пельв≥оперитон≥т, ¤кий Ї м≥сцевим в≥дмежованим запальним процесом, ≥ запаленн¤ очеревини, ¤ке поширюЇтьс¤ - дифузний, чи розлитий перитон≥т.
   ѕельв≥оперитон≥т. «апаленн¤ очеревини малого тазу здеб≥льшого буваЇ вторинним. «апальн≥ захворюванн¤ матки ≥ маткових труб можуть поширитись на очеревину цих орган≥в з розвитком периметриту ≥ пер≥аднекситу, при прогресуванн≥ запаленн¤ в процес вт¤гуЇтьс¤ вс¤ очеревина малого тазу, тобто розвиваЇтьс¤ пельв≥оперитон≥т.
   ≈т≥олог≥¤. ќсновним ет≥олог≥чним фактором захворюванн¤ Ї проникненн¤ м≥кробноњ флори (стаф≥локок, стрептокок, гонокок, кишкова паличка та ≥н.) в черевну порожнину. ѕроникненню ≥нфекц≥њ спри¤ють так≥ фактори: розрив абсцесу (п≥осальп≥нксу, абсцесу кл≥тковини малого тазу), перфорац≥¤ матки, г≥дротубац≥њ, метросальп≥нгограф≥¤, введенн¤ в порожнину матки х≥м≥чних речовин з метою перериванн¤ ваг≥тност≥, в де¤ких випадках - х≥рург≥чн≥ втручанн¤ на органах малого тазу.
    л≥н≥ка. –озр≥зн¤ють три стад≥њ переб≥гу перитон≥ту: 1) гостру; 2) п≥дгостру; 3) хрон≥чну. «ахворюванн¤ починаЇтьс¤ з високоњ температури, ознобу, сильного болю внизу живота, нудоти, блюванн¤. Ќер≥дко в≥дм≥чаютьс¤ виражений метеоризм, атон≥¤ кишечника, затримка випорожнень чи пронос, ≥нод≥ - часте болюче сечовипусканн¤. „еревна ст≥нка напружена, при перкус≥њ - р≥зко болюча в нижн≥х в≥дд≥лах живота. —имптом ўотк≥на-Ѕлюмберга р≥зко позитивний. ѕри ваг≥нальному досл≥дженн≥ через напруженн¤ передньоњ черевноњ ст≥нки ≥ р≥зку болюч≥сть топ≥чна д≥агностика утруднена.
   ѕри досл≥дженн≥ кров≥ - лейкоцитоз, нейтроф≥льоз, л≥мфопен≥¤, зб≥льшенн¤ Ўќ™.
   «а кл≥н≥чним переб≥гом гостра стад≥¤ пельв≥оперитон≥ту под≥бна до переб≥гу дифузного перитон≥ту.
   ѕ≥сл¤ в≥дмежуванн¤ спайками запального процесу настаЇ друга стад≥¤ пельв≥оперитон≥ту - п≥дгостра. «агальний стан хвороњ покращуЇтьс¤, нудоти, блюванн¤, подразненн¤ очеревини немаЇ, здутт¤ ≥ болюч≥сть при пальпац≥њ збер≥гаютьс¤ в нижн≥х в≥дд≥лах живота, знижуЇтьс¤ температура т≥ла, нормал≥зуЇтьс¤ пульс.
   ѕри ваг≥нальному досл≥дженн≥ в пр¤мокишково-матков≥й заглибин≥ Ї вип≥т, ¤кий зм≥щуЇ матку допереду ≥ доверху ≥ випТ¤чуЇ заднЇ склеп≥нн¤. Ќад лобком визначаЇтьс¤ верхн¤ межа випоту. ѕри спри¤тливому переб≥з≥ процесу ексудат розсмоктуЇтьс¤, залишаютьс¤ спайки м≥ж органами, ¤к≥ зм≥щують ≥ обмежують рухом≥сть тазових орган≥в. ѕри неспри¤тливих випадках процес переходить в хрон≥чну стад≥ю, характеризуЇтьс¤ тривалим переб≥гом, в'¤л≥стю, пер≥одичним загостренн¤м. ѕри цьому може утворитись абсцес, ¤кий ≥нколи може вскритис¤ в пр¤му кишку, сечовий м≥хур, ваг≥ну чи черевну порожнину. ѕ≥сл¤ випорожненн¤ абсцесу за допомогою пункц≥њ (мал.9.5) чи кольпотом≥њ (рис.9.7, 9.8) стан хвороњ покращуЇтьс¤. ѕри самов≥льному вскритт≥ абсцесу в сечовий м≥хур чи черевну порожнину переб≥г хвороби ускладнюЇтьс¤ висх≥дною ≥нфекц≥Їю сечових шл¤х≥в чи розлитим перитон≥том.

   ƒ≥агностика грунтуЇтьс¤ на даних кл≥н≥чноњ картини захворюванн¤, ваг≥нальному досл≥дженн≥ ≥ лабораторних даних. ¬ гостр≥й стад≥њ необх≥дно провести диференц≥йну д≥агностику з розлитим перитон≥том.
   якщо при спостереженн≥ за хворою прот¤гом дек≥лькох годин п≥д час проведенн¤ ≥нтенсивноњ терап≥њ зТ¤витьс¤ тенденц≥¤ до обмеженнн¤ процесу з покращанн¤м загального стану, то у хвороњ пельв≥оперитон≥т, при прогресуванн≥ процесу - дифузний перитон≥т.
   ƒиференц≥йна д≥агностика з позаматковою ваг≥тн≥стю грунтуЇтьс¤ на результатах пункц≥њ заднього склеп≥нн¤ (рис.9.5).
   Ћ≥куванн¤ залежить в≥д стад≥њ пельв≥оперитон≥ту. ¬ початков≥й гостр≥й стад≥њ терап≥¤ спр¤мована на обмеженн¤ запального процесу: строгий л≥жковий режим з дещо прип≥дн¤тим головним к≥нцем, холод на низ живота, комплексна медикаментозна терап≥¤: антибактер≥альн≥ препарати (антиб≥отики, н≥трофуранов≥ препарати, сульфан≥лам≥дн≥ препарати) (табл.5); детоксикац≥йна терап≥¤; антиг≥стам≥нн≥ препарати, знеболююч≥.
   ƒл¤ уточненн¤ характеру ексудату ≥ з л≥кувальною метою показана пункц≥¤ заднього склеп≥нн¤ (рис.9.5). ѕунктат направл¤ють дл¤ бактер≥олог≥чного досл≥дженн¤.
   –озлитий перитон≥т.
   √≥неколог≥чний перитон≥т - це вторинне захворюванн¤, ¤ке розвиваЇтьс¤ здеб≥льшого в п≥сл¤операц≥йний пер≥од (п≥сл¤ кесарського розтину, р≥дше - п≥сл¤ г≥неколог≥чних операц≥й); при розрив≥ гн≥йних запальних пухлин (п≥осальп≥нкс, гн≥йний параметрит); при поширенн≥ ≥нфекц≥њ л≥мфогенним ≥ гематогенним шл¤хами з запальних вогнищ. ≤нколи перитон≥т - це про¤в генерал≥зованоњ септичноњ ≥нфекц≥њ.
    ласиф≥кац≥¤. –озр≥зн¤ють первинний ≥ вторинний перитон≥т. ѕервинний перитон≥т виникаЇ при проникненн≥ ≥нфекц≥њ з ваг≥ни в матку, матков≥ труби ≥ в черевну порожнину чи гемато- ≥ л≥мфогенно. ¬торинний перитон≥т розвиваЇтьс¤ в результат≥ потрапл¤нн¤ ≥нфекц≥њ з абсцес≥в внутр≥шн≥х статевих орган≥в.
    л≥н≥ка. ¬ переб≥гу перитон≥ту розр≥зн¤ють три фази: реактивну, токсичну ≥ терм≥нальну.
   –еактивна фаза перитон≥ту нашаровуЇтьс¤ на захворюванн¤, ¤ке стало причиною розвитку перитон≥ту. ’вор≥ скаржатьс¤ на б≥ль в живот≥, спрагу, задишку, в≥дрижку, нудоту ≥ блюванн¤. язик сухий, обкладений. —постер≥гаютьс¤ загальна слаб≥сть, здутт¤ живота, грудний тип диханн¤. ѕот≥м зТ¤вл¤ютьс¤ напруженн¤ мТ¤з≥в живота, вип≥т в черевну порожнину, позитивний симптом ўотк≥на-Ѕлюмберга. Ѕлюванн¤ стаЇ частим, орган≥зм хвороњ зневоднюЇтьс¤. ™ ознаки загальноњ ≥нтоксикац≥њ: сух≥сть в рот≥ при в≥дсутност≥ спраги, збудженн¤, тах≥кард≥¤, тах≥пное, ¤к≥ не в≥дпов≥дають температур≥.
   ѕри реактивн≥й фаз≥ г≥неколог≥чного перитон≥ту (п≥сл¤ кесарського розтину та ≥н.) переб≥г нер≥дко характеризуЇтьс¤ стертою картиною м≥сцевоњ симптоматики, гострим початком з високою температурою (38-40 о—), частим пульсом, задишкою, але з пом≥рним метеоризмом, симптом ўотк≥на-Ѕлюмберга слабовиражений, без затримки випорожнень. ¬ таких випадках потр≥бно стежити за частотою пульсу (120-140 уд/хв), парезом кишечника ≥ на¤вн≥стю випота в черевну порожнину.
   –еактивна фаза переходить в токсичну, дл¤ ¤коњ характерна ≥нтоксикац≥¤, що наростаЇ ≥ кл≥н≥чно про¤вл¤Їтьс¤ збудженн¤м, дезор≥Їнтац≥Їю, в подальшому адинам≥Їю, що зм≥нюЇтьс¤ прострац≥Їю. ¬игл¤д хвороњ вистражданий, спостер≥гаютьс¤ ц≥аноз шк≥ри, частий ниткопод≥бний пульс, низький артер≥альний тиск, високий лейкоцитоз.
   “оксична форма переходить в останню фазу перитон≥ту-терм≥нальну, головними симптомами ¤коњ Ї адинам≥¤, загальмован≥сть, повна дезор≥Їнтац≥¤, маска √≥пократа. ¬≥дм≥чаютьс¤ парез кишечника, р≥зко порушений обм≥н речовин, орган≥зм прогресивно втрачаЇ б≥лки, сол≥, р≥дину, р≥зко знижуЇтьс¤ д≥урез. ѕрогресують вегетативн≥ розлади - почащуЇтьс¤ пульс ≥ диханн¤, знижуЇтьс¤ артер≥альний тиск. ѕри дан≥й фаз≥ перитон≥ту прогноз не благоприЇмний.
   ƒ≥агностика перитон≥ту грунтуЇтьс¤ на кл≥н≥чн≥й картин≥ ≥ лабораторному досл≥дженн≥ кров≥. ѕри утрудненн≥ в ранн≥й д≥агностиц≥ провод¤ть рентгенолог≥чне обстеженн¤: дл¤ накопиченоњ в петл¤х кишк≥вника р≥дини характерн≥ горизонтальн≥ р≥вн≥, ¤к≥ через в≥дсутн≥сть перистальтики не зм≥нюють свого розташуванн¤ (чаш≥  лейбера).
   ¬ не¤сних випадках провод¤ть пункц≥ю заднього склеп≥нн¤ ваг≥ни.
   Ћ≥куванн¤. ¬ид≥л¤ють загальну ≥ м≥сцеву терап≥ю перитон≥ту. ѕершу провод¤ть шл¤хом корекц≥њ водно-електрол≥тного балансу, киснево-лужноњ р≥вноваги, б≥лкового обм≥ну; в≥дновленн¤ порушеноњ функц≥њ внутр≥шн≥х орган≥в; боротьби з ≥нфекц≥Їю ≥ ≥нтоксикац≥Їю. ћ≥сцева терап≥¤ включаЇ раннЇ видаленн¤ вогнища ≥нфекц≥њ ≥ боротьбу з парал≥тичною кишковою непрох≥дн≥стю. Ћ≥куванн¤ перитон≥ту етапне ≥ включаЇ передоперац≥йну п≥дготовку, оперативне втручанн¤, ≥нтенсивну терап≥ю в п≥сл¤операц≥йний пер≥од.
   ѕри встановленн≥ д≥агнозу Їдиним методом л≥куванн¤ дифузного перитон≥ту Ї х≥рург≥чнне втручанн¤,завданн¤м ¤кого Ї:
   -видаленн¤ джерел ≥нфекц≥њ (гн≥йн≥ пухлини ¤Їчник≥в ≥ маткових труб, абсцеси в параметральн≥й кл≥тковин≥, видаленн¤ матки);
   -видаленн¤ токсичних речовин з черевноњ порожнини.
   ƒл¤ проф≥лактики парезу кишечника рекомендуЇтьс¤ метод пост≥йного в≥дсмоктуванн¤ кишкового вм≥сту за допомогою трансназального зонда, ¤кий ввод¤ть через шлунок.
   ѕ≥дготовка до операц≥њ. ѕередоперац≥йна п≥дготовка повинна тривати не б≥льше 1,5-2 год. ¬она включаЇ пункц≥ю та катетеризац≥ю п≥дключичноњ вени та внутр≥шньовенне введенн¤ антиб≥отик≥в чи зам≥ну ран≥ше застосовуваних, а також проведенн¤ трансфуз≥йноњ терап≥њ в повному обТЇм≥ п≥д контролем ÷¬“ та д≥урезу.¬ загальному при п≥дготовц≥ до операц≥њ хвор≥й потр≥бно перелити м≥н≥мум 1200 мл р≥дини, включаючи 400 мл реопол≥глюк≥ну чи гемодезу, 400 мл плазми чи альбум≥ну та 400 мл сольового розчину з проведенн¤м трансфуз≥йноњ терап≥њ п≥д час анестез≥њ та ≥нтенсивноњ терап≥њ в п≥сл¤операц≥йному пер≥од≥.
   Ѕоротьба з шоком - терм≥нове в≥дновленн¤ обТЇму циркулюючоњ кров≥ (введенн¤ плазми, альбум≥ну, реопол≥глюк≥ну, 10-20 % глюкози та ≥н.), транкв≥л≥затори тощо. «неболюванн¤ - ендотрахеальний наркоз з введенн¤м мТ¤зевих релаксант≥в.
   ќсновною особлив≥стю будь-¤коњ операц≥њ при перитон≥т≥, ¤кий зумовлений запальними утворенн¤ми додатк≥в матки, Ї њњ атипов≥сть через виражен≥сть злукового процесу в малому тазу та черевн≥й порожнин≥, значн≥ зм≥ни в тканинах, ¤к≥ оточують уражен≥ додатки, хоча при дан≥й патолог≥њ характер злук≥в Ї р≥зним. ¬они можуть бути рихлими ( тод≥ в≥дновленн¤ анатом≥чних взаЇмов≥дносин провести легше), або щ≥льними. ¬ таких випадках таке в≥дновленн¤ буваЇ тривалим, нер≥дко травмуютьс¤ оточуюч≥ тканини та органи, виникаЇ необх≥дн≥сть в проведенн≥ додаткових втручань. “ому так≥ операц≥њ часто Ї тривалими та травматичними. ƒл¤ повноц≥нноњ рев≥з≥њ черевноњ порожнини розр≥з передньоњ черевноњ ст≥нки завжди повинен бути нижньосерединним.
   ƒл¤ проф≥лактики бактер≥ально-токсичного шоку вс≥м хворим показано ≥нтраоперац≥йне введенн¤ антиб≥отик≥в (внутр≥шньовенно, в момент проведенн¤ шк≥рного розр≥зу) (табл.5). ћаксимальна концентрац≥¤ антиб≥отика в кров≥ спостер≥гаЇтьс¤ через 15-30 хвилин п≥сл¤ його внутр≥шньовенного введенн¤, тобто в момент операц≥њ, коли в≥дбуваЇтьс¤ вид≥ленн¤ гн≥йного тубоовар≥ального утвору з спайок. ƒоц≥льно використовувати цефалоспорини другоњ генерац≥њ (цефуроксим, з≥нацеф) в поЇднанн≥ з метрон≥дазолом чи цефалоспорини 3 генерац≥њ (фортум чи клафоран). ¬ п≥сл¤операц≥йному пер≥од≥ продовжуЇтьс¤ антибактер≥альна внутр≥шньовенна терап≥¤.
   ¬ажливим моментом х≥рург≥чного л≥куванн¤ перитон≥ту Ї повне в≥дновленн¤ нормальних анатом≥чних взаЇмов≥дносин м≥ж органами малого тазу, черевноњ порожнини, оточуючими тканинами. Ќеобх≥дно обовТ¤зково провести рев≥з≥ю черевноњ порожнини, визначити стан апендиксу та виключити м≥жкишков≥ абсцеси при гн≥йному характер≥ запального процесу в додатках матки.
   ќбТЇм х≥рург≥чного втручанн¤ залежить в≥д наступних основних момент≥в: 1) характеру процесу; 2) супутньоњ патолог≥њ статевих орган≥в; 3) в≥ку хвороњ ( раснопольський ¬.≤., 1977). ¬ основ≥ х≥рург≥чноњ тактики повинно лежати наступне правило: чим старша хвора, тим радикальн≥шою повинна бути операц≥¤, не дивл¤чись на важк≥сть самого оперативного втручанн¤. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що у ж≥нок похилого в≥ку переб≥г п≥сл¤операц≥йного пер≥оду б≥льше, н≥ж у молодих, залежить в≥д адекватност≥ в≥дтоку вм≥сту з черевноњ порожнини. ќбТЇм оперативного втручанн¤ Цекстирпац≥¤ матки.
   ќсновн≥ рекомендац≥њ при оперативному л≥куванн≥ хворих з перитон≥том:
   1. ќперац≥ю сл≥д зак≥нчувати повним видаленн¤м вогнища деструкц≥њ. ќбТЇм операц≥њ визначаЇтьс¤ характером ≥ важк≥стю основного захворюванн¤, пот≥м на¤вн≥стю супутньоњ патолог≥њ внутр≥шн≥х статевих орган≥в, та в≥ком хворих.
   2. ѕ≥д час операц≥њ потр≥бно провести рев≥з≥ю орган≥в черевноњ порожнини та сечовив≥дних шл¤х≥в. ѕри на¤вност≥ апендиксу, м≥жкишкових чи п≥дд≥афрагмальних абсцес≥в, оклюз≥њ сечовив≥дних шл¤х≥в операц≥ю потр≥бно розширити, щоб видалити цю патолог≥ю.
   3. ќптим≥зац≥¤ х≥рург≥чного л≥куванн¤ пол¤гаЇ в правильному та посл≥довному виконанн≥ р≥зних прийом≥в та етап≥в, радикальному видаленн≥ вс≥х вогнищ деструкц≥њ та рубцьових тканин, ретельне сп≥вставленн¤, без нат¤ж≥нн¤ тканин крањв рани, адекватний виб≥р шовного матер≥алу, ретельн≥й санац≥њ черевноњ порожнини та адекватним дренуванн¤м
   4. «ашиванн¤ передньоњ черевноњ ст≥нки повинно бути ретельним та над≥йним з обов'¤зковим накладанн¤м окремих капронових шв≥в на апоневроз ≥ шовкових л≥гатур на шк≥ру.
   ƒренуванн¤ черевноњ порожнини. ѕровод¤ть дренуванн¤ правого та л≥вого п≥дд≥афрагмальних простор≥в, навколонирковоњ д≥л¤нки, правоњ та л≥воњ клубових д≥л¤нок.

   —анац≥ю черевноњ порожнини виконують в п≥сл¤операц≥йний пер≥од водним розчином фурацил≥ну (1:5000), стерильним ф≥з≥олог≥чним розчином з додаванн¤м антибактер≥альних препарат≥в. ƒ≥ал≥з провод¤ть 3 дн≥, на 4-й дренаж≥ видал¤ють. ¬ п≥сл¤операц≥йний пер≥од продовжують виконувати ≥нтенсивну терап≥ю: ≥нфуз≥йну, антибактер≥альну (табл.5.), загальнозм≥цнюючу.
   ќсобливост≥ ≥нтенсивноњ терап≥њ в п≥сл¤операц≥йному пер≥од≥.
   ѕринципи ≥нтенсивноњ п≥сл¤операц≥йноњ терап≥њ хворих з перитон≥том:
   1. ¬икористанн¤ адекватного знеболенн¤ в п≥сл¤операц≥йному пер≥од≥. ќптимальним вважаЇтьс¤ застосуванн¤ тривалоњ еп≥дуральноњ анестез≥њ. ≈п≥дуральна анестез≥¤ Ц це не т≥льки спос≥б анестез≥њ, але й терапевтичний метод, ¤кий дозвол¤Ї зберегти самост≥йне диханн¤ в повному обТЇм≥, зменшуЇ спазм периферичних судин, покращуЇ кровооб≥г в нирках, стимулюЇ д≥урез, покращуЇ моторно-евакуаторну функц≥ю шлунково-кишкового тракту, покращуЇ психоемоц≥йний стан , Ї заходом проф≥лактики тромбоз≥в судин малого тазу та нижн≥х к≥нц≥вок та тромбоембол≥чних ускладнень. ѕри на¤вност≥ протипоказ≥в до використанн¤ методу еп≥дуральноњ анестез≥њ знеболенн¤ потр≥бно проводити наркотичними аналгетиками прот¤гом перших трьох д≥б з введенн¤м њх через р≥зн≥ ≥нтервали часу (4-6-8-12 годин). ƒл¤ потенц≥юванн¤ д≥њ ≥ зменшенн¤ потреби в наркотичних препаратах њх доц≥льно поЇднувати з антиг≥стам≥нними та седативними препаратами.
   2. јнтибактер≥альна терап≥¤ (табл. 2). ѕрепарати повинн≥ бути широкого спектру д≥њ ≥ впливати на аеробн≥ та анаеробн≥ збудники.
   3. ≤нфуз≥йна терап≥¤.  ≥льк≥сть введеноњ р≥дини повинна складати 35-40 мл/кг маси т≥ла на добу. ¬водитьс¤ до 400-1000 мл/добу колоњдних розчин≥в, б≥лков≥ препарати з розрахунку 1-1,5 г нативного б≥лка на 1 кг маси, кристалоњди. «агальна к≥льк≥сть введеноњ р≥дини складаЇ 2,5-3 л.
   4. —тимул¤ц≥¤ кишечника (еп≥дуральна анестез≥¤, адекватна ≥нфуз≥йна терап≥¤, використанн¤ препарат≥в метоклопрам≥ду).
   5. “ерап≥¤ гепарином в середн≥й добов≥й доз≥ 20 тис.ќƒ. з поступовим зниженн¤м та в≥дм≥ною препарату.
   6. ѕродовжуЇтьс¤ проведенн¤ ≥мунокоригуючоњ терап≥њ.
   7. ѕроводитьс¤ корекц≥¤ б≥оценозу.
   8. Ћ≥куванн¤ гепатотропними та кард≥альними засобами.
   9. —имптоматична терап≥¤.
   10. «а показами - екстракорпоральн≥ методи детоксикац≥њ ( гемосорбц≥¤, л≥мфосорбц≥¤, плазмафорез, ”‘ќ, √Ѕќ).
   ѕ≥сл¤операц≥йна реаб≥л≥тац≥¤ хворих пол¤гаЇ в л≥кв≥дац≥њ залишкових ≥нф≥льтративно-запальних зм≥н, проф≥лактика рецидиву гн≥йного процесу, в≥дновленн¤ фукц≥њ гормонального органу, або њњ зам≥щенн¤ п≥сл¤ радикального втручанн¤.

“аблиц¤ 2 ’арактеристика сучасних антибактер≥альних препарат≥в.

Ќазва препарату

√рупа

ћехан≥зм д≥њ

—пектр антим≥кробноњ д≥њ

Ўл¤хи введенн¤

ƒози

÷ефуроксим (з≥нацеф, кетацеф)

цефалоспорини ≤ генерац≥њ

бактерицидна

√+ ≥ де¤к≥ √- (ешерих≥њ, клебс≥Їли, протей, ентеробактер≥њ). Ќе д≥Ї на стаф≥лококи та беталактамазн≥ штами

в\в,в\м, перорально

0,75-1,5 г 3 рази в\в, в\м

÷ефокситин (мефоксим)

цефалоспорини ≤≤ генерац≥њ

бактерицидна

√+ ≥ де¤к≥ √- (ешерих≥њ, клебс≥Їли, протей, ентеробактер≥њ). Ќе д≥Ї на де¤к≥ √-бактер≥њ та анаероби

в\в, в\м, перорально

1-2 г 3 рази в\в, в\м

÷ефотетан

цефалоспорини ≤≤ генерац≥њ

бактерицидна

√+ ≥ де¤к≥ √- (ешерих≥њ, клебс≥Їли, протей, ентеробактер≥њ). Ќе д≥Ї на де¤к≥ √-бактер≥њ та анаероби

в\в, в\м,

1-2 г 2 рази на добу

÷ефотаксим (клафоран)

цефалоспорини ≤≤≤ генерац≥њ

бактерицидна

√+ ≥ вс≥ √-бета-лактамазн≥ штами, ¤к≥ ст≥йк≥ до ≥нших препарат≥в. ћенш активний до стрепто-, пневмо-, стаф≥ло-, гоно-, мен≥нгокок≥в, бактероњд≥в

в\в, в\м,

1-2 г 3-4 рази на добу

÷ефтр≥аксон (лонгацеф, роцефин)

цефалоспорини ≤≤≤ генерац≥њ

бактерицидна

√+ ≥ √- беталактамазн≥ штами, ¤к≥ ст≥йк≥ до ≥нших препарат≥в. Ќе д≥Ї на хлам≥д≥њ.

в\в, в\м,

2 г 1 раз на добу (в важких випадках по 2 г 2 рази на добу)

÷ефоб≥д (цефаперазон)

цефалоспорини ≤≤≤ генерац≥њ

бактерицидна

√+ ≥ √- беталактамазн≥ штами, анаероби, синегн≥йну паличку. Ќе д≥Ї на хлам≥д≥њ.

в\в, в\м,

1 г 3 рази чи 2 г 2 рази (в важких - до 8 г\добу)

√ентам≥цин

ам≥ногл≥козид ≤≤ генерац≥њ

бактерицидна

√-, синьогн≥йну паличку. —лабка д≥¤ на √+, не д≥Ї на анаероби.

в\м

0,08г кожн≥ 8 год

ƒоксацикл≥н (в≥брам≥цин)

гр. тетрацикл≥н≥в

бактерицидна

Ѕ≥льш≥сть аеробних √+ ≥ √- бактер≥й, клострид≥њ. Ќе д≥Ї на анаероби.

в\в, перорально

≤ день - 0,2 г, в наступн≥ дн≥ 0,1 г однократно

“обрам≥цин

ам≥ногл≥козид ≤≤≤ генерац≥њ

бактерицидна

Ѕ≥льш≥сть √- , синьогн≥йну паличку. —лабка д≥¤ на √+, не д≥Ї на анаероби.

в\в

0,21-0,35 г кожн≥ 8 год

“етрацикл≥н

« групи тетрацикл≥н

бактерицидна

Ѕ≥льш≥сть аеробних √+ ≥ √- бактер≥й, хлам≥д≥њ, клострид≥њ, м≥коплазми. Ќе д≥Ї на анаероби.

перорально

ѕо 0,2-0,25 г 3-4 рази на добу

ќфлоксацин (таривид)

√р.фторх≥нолон≥в

бактерицидна

ƒ≥Ї на вс≥ √-, де¤к≥ √+ (стаф≥лококи), а також м≥коплазми та хлам≥д≥њ. Ќе д≥Ї на анаероби, кр≥м B.Urealiticus.

перорально

ѕо 0,2-0,3-0,4 г 2 рази на добу

÷ипрофлоксацин (ципрофлокс, ципринол, ципробай, ципрокв≥нтор)

√р.фторх≥нолон≥в

бактерицидна

ƒ≥Ї на вс≥ √-, де¤к≥ √+ (стаф≥лококи), а також м≥коплазми та хлам≥д≥њ. Ќе д≥Ї на анаероби, кр≥м B.Urealiticus.

в\в, перорально

ѕо 0,25-0,5-0,75 г 2 рази на добу в\в чи перорально по 0,5 г 2 рази на добу

≈ритром≥цин

√р. макрол≥д≥в (азол≥д≥в)

бактер≥остатична

Ѕ≥льш≥сть √+ ≥ √- бактер≥й, хлам≥д≥њ, м≥коплазми, збудники токсоплазмозу. Ќе д≥Ї на анаероби

в\в, перорально

0,2 г 2-3 рази на добу. ѕерорально по 0,25 г 4 рази на добу

 л≥ндам≥цин (ƒалацин —)

√рупа резерву

бактер≥остатична

√+ та де¤к≥ анаероби. Ќе д≥Ї на √-, гриби, в≥руси.

¬\в, в\м

ѕо 0,3-0,45 кожн≥ 6 год

ћетрон≥дазол (кл≥он, флаг≥н, трихопол)

 

бактерицидна

ќбл≥гатн≥ споро- та неспороутворююч≥ анаероби, найпрост≥ш≥ (трихомонади, л¤мбл≥њ). јеробн≥ бактер≥њ

¬/в

0,5 г (100 мл) 3 рази на добу, перорально 0,5 г 3 рази на добу
Rated by PING

Используются технологии uCoz