ƒо сьогодн≥ немаЇ загальноприйн¤тоњ думки про ет≥олог≥ю та патогенез пухлин ж≥ночих статевих орган≥в. ÷е призвело до того, що визначенн¤ пон¤тт¤ “пухлина”, ¤ке дають р≥зн≥ автори, також неоднозначне.
ѕухлина - патолог≥чний процес, ¤кий характеризуЇтьс¤ порушенн¤м нормального росту та розмноженн¤ тканин ≥ кл≥тин орган≥зму. ѕорушенн¤ росту Ї про¤вом порушенн¤ регул¤торних функц≥й орган≥зму.
¬становлено, що кл≥тина пухлини - ¤к≥сно зм≥нена кл≥тина орган≥зму, а р≥ст пухлини Ї результатом розмноженн¤ пухлинних кл≥тин.
” розвитку пухлини можна розр≥знити чотири стад≥њ:
1. нер≥вном≥рну дифузну г≥перплаз≥ю тканин;
2. стад≥ю вогнищевих розростань (прол≥ферат≥в);
3. утворенн¤ в≥докремленоњ в≥д навколишн≥х тканин пухлини, вузла;
4. ≥нф≥льтрац≥¤ ≥ руйнуванн¤ навколишн≥х
тканин - мал≥гн≥зац≥¤.
ќстанн¤ стад≥¤ спостер≥гаЇтьс¤ не завжди.
¬ останн≥ роки отримано дан≥, ¤к≥ св≥дчать про важливу роль гормон≥в у розвитку пухлин матки, молочних залоз, ¤Їчник≥в. ÷≥ пухлини називають гормонозалежними, оск≥льки вони виникають в органах - “м≥шен¤х”, ¤к≥ знаход¤тьс¤ п≥д безпосередн≥м регулюючим впливом ендокринних залоз.
ласиф≥кац≥¤ пухлин ж≥ночих статевих орган≥в
ѕухлини ж≥ночих статевих орган≥в можна под≥лити зг≥дно з њх г≥столог≥чною будовою, а частково ≥ г≥стогенезом, на окрем≥ види залежно в≥д тканини, з ¤коњ вони утворилис¤: еп≥тел≥альн≥ пухлини, пухлини з м’¤зовоњ тканини та пухлини з≥ сполучноњ тканини. ” ж≥ночих статевих органах – матц≥ та ¤Їчниках - часом виникають зм≥шан≥ пухлини (до складу њх паренх≥ми входить дек≥лька тканин), тератоњдн≥ або герм≥ногенн≥ пухлини. ожен ≥з цих вид≥в пухлин под≥л¤Їтьс¤, залежно в≥д ступен¤ зр≥лост≥ њх елемент≥в, на дв≥ групи: зр≥л≥ - добро¤к≥сн≥ й незр≥л≥ - зло¤к≥сн≥. ќкр≥м того, можна вид≥лити особливу групу гормонопродукуючих пухлин ¤Їчник≥в.¬ одних випадках вони добро¤к≥сн≥, в ≥нших - зло¤к≥сн≥.
ƒобро¤к≥сн≥ пухлини вульви
≥ста вульви
зустр≥чаЇтьс¤ дуже р≥дко. „асто спостер≥гаЇтьс¤ к≥ста великоњ залози прис≥нка п≥хви, ¤ка належить до ретенц≥йних к≥ст, що утворюютьс¤ в результат≥ закупоренн¤ (запальн≥ процеси) вив≥дноњ протоки ≥ скупченн¤ в порожнин≥ залози секрету. ¬еличина к≥сти звичайно не перевищуЇ розм≥р≥в голубиного або кур¤чого ¤йц¤. ѕри нагноЇнн≥ к≥сти утворюЇтьс¤ абсцес великоњ (бартол≥н≥Ївоњ) залози прис≥нка, ¤кий супроводжуЇтьс¤ р≥зким болем, г≥перем≥Їю залози ≥ навколишн≥х тканин, високою температурою т≥ла, зб≥льшенн¤м Ўќ≈ ≥ лейкоцитозом. ≥ста великоњ залози прис≥нка п≥хви ≥нод≥ буваЇ двоб≥чною ≥, ¤к правило, Ї насл≥дком гонорейноњ ≥нфекц≥њ.
¬становити д≥агноз к≥сти великоњ залози прис≥нка п≥хви неважко. ѓњ легко в≥др≥знити в≥д паховоњ кили, що опускаЇтьс¤ через паховий канал у велику сором≥тну губу.
Ћ≥куванн¤ -х≥рург≥чне. ќперац≥¤ пол¤гаЇ у вилущуванн≥ к≥сти з њњ ложа. Ћоже к≥сти ушивають кетгутовими швами. Ќа шк≥ру рани накладають шовков≥ шви. ѕункц≥¤ ≥ випорожненн¤ к≥сти дають тимчасовий ефект, бо секрет в порожнин≥ залози накопичуЇтьс¤ повторно.
” д≥л¤нц≥ вульви ≥нколи спостер≥гаютьс¤ к≥сти ≥ншого походженн¤: атерома, дермоњд, г≥драденома, дуже р≥дко -к≥ста, що виходить з гартнер≥вських проток (часто вона розповсюджуЇтьс¤ одночасно ≥ в п≥хву).
√≥драденома - це ретенц≥йна добро¤к≥сна пухлина (к≥ста), що розвиваЇтьс¤ з потових залоз. ѕ≥д шк≥рою або в товщ≥ великих сором≥тних губ розм≥щуютьс¤ поодинок≥ чи множинн≥ вузлики. √≥драденома звичайно маЇ невелик≥ розм≥ри, всередин≥ м≥стить секрет потових залоз. «устр≥чаЇтьс¤ р≥дко та, ¤к правило, в зло¤к≥сн≥ утвори не перетворюЇтьс¤.
Ћ≥куванн¤ – х≥рург≥чне, прогноз - спри¤тливий.
‘≥брома - це добро¤к≥сна
пухлина, що розвиваЇтьс¤ ≥з сполучноњ тканини великих сором≥тних губ, р≥дше - з фасц≥њ малого таза ≥ параметр≥¤. «устр≥чаЇтьс¤ р≥дко, локал≥зуЇтьс¤ в задн≥й третин≥ великих сором≥тних губ, величина не перевищуЇ розм≥р≥в кур¤чого ¤йц¤. ѕ≥д д≥Їю власноњ ваги пухлина вит¤гуЇ з великоњ сором≥тноњ губи н≥жку. ƒ≥агностика ф≥броми вульви не становить труднощ≥в. ÷е пухлинопод≥бний утв≥р на н≥жц≥, рухомий, безбол≥сний.
Ћ≥куванн¤ - х≥рург≥чне (вилущуванн¤ з прилеглих тканин).
‘≥бром≥ома - це
добро¤к≥сна пухлина, що розвиваЇтьс¤ з м’¤зових ≥ сполучнотканинних елемент≥в. Ќайчаст≥ше джерелом њњ розвитку Ї кругл≥ матков≥ зв’¤зки, що проход¤ть через паховий канал у товщу великих сором≥тних губ. ƒ≥агностика ≥ методи л≥куванн¤ ф≥бром≥оми так≥ ж, ¤к ≥ ф≥броми.
Ћ≥пома, або ф≥брол≥пома, - це добро¤к≥сн≥ пухлини, що розвиваютьс¤ з жировоњ ≥ сполучноњ тканини. ¬она локал≥зуЇтьс¤ не т≥льки в товщ≥ великих сором≥тних губ, але ≥ на лобку. ƒ≥агностика легка. ¬узли пухлин розташовуютьс¤ на широк≥й основ≥ або н≥жц≥, можуть с¤гати великих розм≥р≥в ≥ дос¤жн≥ дл¤ безпосереднього огл¤ду. ѕри порушенн≥ кровооб≥гу в них розвиваютьс¤ набр¤к, крововилив, некроз, приЇднуЇтьс¤ вторинна ≥нфекц≥¤, ¤ка може призвести до абсцедуванн¤ пухлини.
Ћ≥куванн¤ - х≥рург≥чне, прогноз - спри¤тливий.
ƒобро¤к≥сн≥ пухлини п≥хви
≥ста п≥хви зустр≥чаЇтьс¤ пор≥вн¤но часто. ” б≥льшост≥ випадк≥в локал≥зуЇтьс¤ поверхнево, проте ≥нколи проникаЇ в глибину тканин, дос¤гаючи навколоп≥хвовоњ кл≥тковини. ¬еличина к≥сти може бути р≥зною, звичайно с¤гаЇ розм≥р≥в в≥д грецького гор≥ха до кур¤чого ¤йц¤. ¬м≥ст њњ прозорий (серозного, часом слизистого характеру), забарвленн¤ - жовтувате або темне. —т≥нка к≥сти утворена сполучною тканиною ≥ м’¤зовими елементами. ¬нутр≥шн¤ поверхн¤ вкрита цил≥ндричним, куб≥чним або призматичним еп≥тел≥Їм. “ривалий час к≥ста п≥хви маЇ безсимптомний переб≥г, ви¤вл¤Їтьс¤ п≥д час онкопроф≥лактичних огл¤д≥в, огл¤д≥в у дзеркалах, д≥агностуЇтьс¤ легко. ѕри дворучному ваг≥нальному досл≥дженн≥, у зв’¤зку з еластичн≥стю к≥сти, њњ можна не ви¤вити.
Ћ≥куванн¤ -
х≥рург≥чне (вилущуванн¤ к≥сти з прилеглих тканин). Ќеобх≥дно пам’¤тати, що при видаленн≥ к≥сти можна пошкодити пр¤му кишку, а часом ≥ сечовий м≥хур. ѕункц≥¤ к≥сти з в≥дсмоктуванн¤м вм≥сту даЇ тимчасовий ефект.
‘≥бром≥ома п≥хви зустр≥чаЇтьс¤ р≥дко. —кладаЇтьс¤ вона з м’¤зових ≥ сполучнотканинних елемент≥в, у б≥льшост≥ випадк≥в маЇ величину кур¤чого ¤йц¤, щ≥льноњ консистенц≥њ. ѕоверхн¤ њњ, ¤к правило, гладенька, проте може бути ≥ горбкуватою. –озташовуЇтьс¤ на широк≥й основ≥ або н≥жц≥. ѕри перекрученн≥ н≥жки або крововилив≥ в пухлину вона некротизуЇтьс¤, а при приЇднанн≥ гноЇр≥дноњ ≥нфекц≥њ можуть виникнути запаленн¤ ≥ нагноЇнн¤. ‘≥бром≥ома звичайно локал≥зуЇтьс¤ на передн≥й ст≥нц≥ п≥хви. «ахворюванн¤ виникаЇ в ж≥нок 30-50-р≥чного в≥ку. ѕереб≥г його безсимптомний, лише при великих розм≥рах пухлини виникають в≥дчутт¤ стороннього т≥ла в п≥хв≥, труднощ≥ при статевих зносинах, сечовипусканн≥ й дефекац≥њ. –≥дко пухлина перероджуЇтьс¤ в м≥осаркому. ƒ≥агностуЇтьс¤ шл¤хом ваг≥нального досл≥дженн¤, при цьому ви¤вл¤Їтьс¤ щ≥льний безбол≥сний вузол.
Ћ≥куванн¤ - х≥рург≥чне (вилущуванн¤ ф≥броматозного вузла в межах його ложа).
ѕап≥ломи п≥хви - це добро¤к≥сн≥ поодинок≥ або множинн≥ розростанн¤ слизовоњ оболонки п≥хви, що мають вигл¤д цв≥тноњ капусти. «устр≥чаютьс¤ р≥дко, однак можуть розпадатис¤ ≥ мал≥гн≥зуватис¤.
Ћ≥куванн¤ -
х≥рург≥чне (видаленн¤ пап≥ломи в межах здорових тканин з обов’¤зковою попередньою б≥опс≥Їю).
√еманг≥ома п≥хви – це
р≥дк≥сна, невеликих розм≥р≥в добро¤к≥сна пухлина синього кольору ≥ м’¤коњ консистенц≥њ. Ќа розр≥з≥ - кавернозне т≥ло. л≥н≥чно переважно не про¤вл¤Їтьс¤. ƒ≥агностуЇтьс¤ випадково при онкопрофогл¤дах.
Ћ≥куванн¤.
’вор≥ з пап≥ломою п≥хви п≥дл¤гають спостереженню. ѕри зб≥льшенн≥ њњ розм≥р≥в застосовують х≥рург≥чне л≥куванн¤ - видаленн¤ пухлини в межах здоровоњ тканини, або кр≥ох≥рург≥чне видаленн¤ њњ.
ƒобро¤к≥сн≥ пухлини матки
‘≥бром≥ома матки
- це гормонозумовлена ≥ гормонозалежна пухлина, що складаЇтьс¤ з м’¤зових ≥ сполучнотканинних елемент≥в. ѕри переважанн≥ в пухлин≥ м’¤зових елемент≥в њњ називають м≥омою, а сполучнотканинних – ф≥бром≥омою. ¬ќќ« рекомендуЇ терм≥н “лейом≥ома”, оск≥льки в структур≥ пухлини переважають гладком’¤зов≥ волокна. ѕухлина надзвичайно вар≥абельна в розм≥рах: в≥д розм≥ру горошини до заповненн¤ нею черевноњ порожнини. Ќайчаст≥ше (в 94-95 % випадк≥в) вона локал≥зуЇтьс¤ в т≥л≥ матки, лише в 5-6 % - у шийц≥ матки, матков≥й труб≥, кругл≥й зв’¤зц≥ матки ≥ т.д. Ќезважаючи на численн≥ досл≥дженн¤, ¤к≥ проводили прот¤гом багатьох рок≥в, питанн¤ ет≥олог≥њ та патогенезу вивчено недостатньо, однак б≥льш≥сть досл≥дник≥в схил¤ютьс¤ до думки про первинну роль г≥перестроген≥њ у виникненн≥ даного захворюванн¤. ≈кспериментальним шл¤хом вдалос¤ викликати ф≥бром≥ому матки у тварин (тривале введенн¤ фол≥кул≥ну (сайрону) ≥ синестролу). ѕри ф≥бром≥ом≥ матки ¤Їчники, ¤к правило, пол≥к≥стозно зм≥нен≥ й г≥пертрофован≥. ¬они м≥ст¤ть фол≥кул≥ну в 50 раз≥в б≥льше, н≥ж ¤Їчники здорових ж≥нок. ” кров≥ при ф≥бром≥ом≥ матки в 7,1 раза б≥льше естроген≥в, пор≥вн¤но з кров'ю здорових ж≥нок. ‘≥бром≥ома матки в 10 раз≥в част≥ше зустр≥чаЇтьс¤ при порушенн≥ функц≥њ печ≥нки (хрон≥чний гепатит). ¬≥домо, що печ≥нка в≥д≥граЇ пров≥дну роль у метабол≥зм≥ стероњдних гормон≥в, насамперед естроген≥в. Ќедостатн¤ метабол≥чна функц≥¤ печ≥нки нав≥ть при нормальн≥й продукц≥њ естрогенних гормон≥в може призвести до виникненн¤ захворюванн¤. ÷е в≥дбуваЇтьс¤ внасл≥док п≥двищеноњ чутливост≥ рецептор≥в матки до естроген≥в.
ласиф≥кац≥¤: 1. «а топограф≥Їю вузл≥в (рис.14.1):
а) ≥нтерстиц≥альна (≥нтрамуральна);
б) п≥дслизова;
в) п≥дочеревинна (субсерозна);
г) пухлина росте в напр¤мку параметр≥¤ м≥ж листками широкоњ зв’¤зки матки (≥нтрал≥гаментарно).
2. «а к≥льк≥стю вузл≥в:
а) поодинока;
б) множинна.
3. «а швидк≥стю росту (прогресуванн¤м):
а) швидкоросла;
б) з пов≥льним ростом.
Ўвидкоросла пухлина прот¤гом року може зб≥льшитис¤ в дек≥лька раз≥в, що Ї неспри¤тливою ознакою (загроза переродженн¤ в саркому). –≥ст пухлини залежить в≥д њњ живленн¤, а також в≥ку хвороњ. Ќайчаст≥ше швидкий р≥ст притаманний ж≥нкам молодого в≥ку ≥ ваг≥тним. јналог≥чне ¤вище може виникати ≥ в прекл≥мактеричному в≥ц≥, коли в орган≥зм≥ ж≥нки проход¤ть процеси гормональноњ перебудови, ановул¤торний менструальний цикл, у результат≥ чого виникаЇ г≥перестроген≥¤. ” постменопауз≥, ¤к правило, в≥дбуваЇтьс¤ зворотний р≥ст пухлини.
л≥н≥ка захворюванн¤ залежить в≥д анатом≥чного розташуванн¤ ф≥бром≥оми. ѕ≥дочеревинн≥ вузли невеликих розм≥р≥в можуть мати безсимптомний переб≥г, тобто хвор≥ не мають скарг, менструальна функц≥¤ не порушена. ѕроте детальне обстеженн¤ њх св≥дчить про порушенн¤ секрец≥њ гонадотропних ≥ статевих гормон≥в, зм≥ни в серцево-судинн≥й систем≥, волем≥чн≥ порушенн¤, порушенн¤ обм≥нних процес≥в (особливо водно-сольового). ” багатьох випадках нав≥ть при великих розм≥рах пухлини ¤вних симптом≥в захворюванн¤ не спостер≥гаЇтьс¤. ќднак здеб≥льшого симптоматика виникаЇ досить рано. ќсновними симптомами Ї кровотеч≥, б≥ль, зумовлен≥ стисненн¤м сус≥дн≥х орган≥в або порушенн¤м кровооб≥гу в матц≥. ћатков≥ кровотеч≥ найчаст≥ше мають характер г≥перпол≥менорењ.
ѕри множинн≥й м≥ом≥ матки з ≥нтерстиц≥альним розташуванн¤м вузл≥в в≥дбуваютьс¤ розт¤гненн¤ ст≥нки матки ≥ зб≥льшенн¤ менструюючоњ поверхн≥, що приводить до зростанн¤ к≥лькост≥ менструальноњ кров≥. ќкр≥м того, порушуЇтьс¤ скоротлива здатн≥сть матки. ќсобливо сильн≥ кровотеч≥ виникають при м≥омах матки ≥з субмукозним розташуванн¤м вузл≥в. “ак≥ пухлини можуть спричинити ≥ м≥жменструальн≥ кровотеч≥. ровотеч≥ бувають пов’¤зан≥ з порушенн¤м ц≥лост≥ капсули пухлини або некрозом вузла. јнем≥зованих хворих легко вп≥знати за зовн≥шн≥м вигл¤дом (жовтуватий в≥дт≥нок шк≥ри, дещо одутле обличч¤). ћатков≥ кровотеч≥ можуть бути зумовлен≥ й супров≥дною патолог≥Їю: стромальною г≥перплаз≥Їю ¤Їчник≥в, њх к≥стозною дегенерац≥Їю, запаленн¤м придатк≥в матки, внутр≥шн≥м ендометр≥озом, гормонопродукуючими пухлинами ¤Їчник≥в. ¬иникненн¤ кровотеч у ж≥нок з м≥омою матки в постменопауз≥ майже завжди св≥дчить про патолог≥ю ¤Їчник≥в (фем≥н≥зуюча пухлина, стромальна г≥перплаз≥¤ ¤Їчника) або ендометр≥¤ (рак, г≥перплаз≥¤, пол≥поз). ѕроведенн¤ д≥агностичного вишкр≥банн¤ ст≥нок порожнини матки в таких випадках обов’¤зкове. ’рон≥чна постгемораг≥чна анем≥¤ порушуЇ д≥¤льн≥сть серцево-судинноњ системи, викликаЇ запамороченн¤, загальну слаб≥сть, швидку втому.
Ѕольовий синдром виникаЇ внасл≥док розт¤гненн¤ зв’¤зкового апарату матки, очеревини, що покриваЇ матку, а також шл¤хом тиску пухлини, що росте, на навколишн≥ органи, ≥ залежить в≥д розташуванн¤ та напр¤мку росту вузл≥в.
ѕри м≥ом≥ матки ≥з центрипетальним ростом або субмукозною локал≥зац≥Їю б≥ль може мати переймопод≥бний характер. ѕ≥дслизов≥ м≥оматозн≥ вузли ≥нколи “народжуютьс¤” в п≥хву ≥ супроводжуютьс¤ р≥зким болем ≥ посиленн¤м кровотеч. ƒуже небезпечним ускладненн¤м "народженн¤" м≥оматозного вузла Ї вивор≥т матки.
ƒ≥агностика м≥оми матки, ¤к правило, нескладна ≥ проводитьс¤ на основ≥ б≥мануального досл≥дженн¤. ѕальпуЇтьс¤ щ≥льна пухлина, часом ≥з множинними вузлами, гладкою зовн≥шньою поверхнею, здеб≥льшого вона рухома. ≤нод≥ рухом≥сть пухлини обмежена њњ величиною. јнамнестичн≥ дан≥, характер кровотеч ≥ болю допомагають встановити д≥агноз.
ѕри п≥дозр≥ на субмукозну м≥ому матки обов’¤зковим Ї проведенн¤ г≥стеросальп≥нгограф≥њ або г≥стероскоп≥њ. «ондуванн¤ матки в де¤ких випадках надаЇ ≥нформац≥ю про на¤вн≥сть субмукозного вузла, проте коли в≥н заповнюЇ всю порожнину матки, його можна прийн¤ти за ст≥нку матки. ” такому випадку най≥нформативн≥шою Ї г≥стерограф≥¤ або ультразвукове досл≥дженн¤ ген≥тал≥й.
ƒиференц≥йна д≥агностика . ћ≥ому матки сл≥д диференц≥ювати в≥д раку або саркоми т≥ла матки, добро¤к≥сноњ чи зло¤к≥сноњ пухлини ¤Їчника, запальних пухлинопод≥бних утвор≥в придатк≥в матки, ваг≥тност≥. ѕри на¤вност≥ тривалих кров’¤нистих вид≥лень доводитьс¤ в≥др≥зн¤ти м≥ому матки в≥д раку т≥ла матки (ц≥ захворюванн¤ можуть сп≥в≥снувати паралельно). ƒодатков≥ обстеженн¤ (г≥стеросальп≥нгограф≥¤, г≥стероскоп≥¤) ≥ д≥агностичне вишкр≥банн¤ ст≥нок порожнини матки дозвол¤ють уточнити д≥агноз.
ƒобро¤к≥сн≥ пухлини ¤Їчник≥в - кул¤ст≥ або овальн≥ утвори тугоеластичноњ консистенц≥њ, що, ¤к правило, ч≥тко пальпуютьс¤ окремо в≥д матки. якщо важко визначити, зв≥дки виходить пухлина, то шийку матки за допомогою кульових щипц≥в зм≥щують донизу: ¤кщо пухлина виходить з матки, то вона зм≥щуЇтьс¤ разом ≥з нею. ” таких випадках ефективн≥ ”«ƒ, рентгенограф≥¤ орган≥в малого таза в умовах пневмоперитонеуму, ендоскоп≥чне досл≥дженн¤.
ѕ≥дочеревинний м≥оматозний вузол на н≥жц≥ дуже схожий на пухлину ¤Їчника. ¬ обох випадках необх≥дна операц≥¤.
¬ажко диференц≥ювати пухлину матки в≥д добро¤к≥сноњ пухлини ¤Їчника при на¤вност≥ спайкового процесу або при рац≥ ¤Їчника, коли пухлина становить з маткою Їдиний конгломерат. ” цьому випадку часом вдаютьс¤ нав≥ть до д≥агностичоњ лапаротом≥њ.
ѕри невеликих субмукозних м≥омах матки ≥нколи провод¤ть гормонотерап≥ю, коли вважають, що Ї дисфункц≥ональна маткова кровотеча. ѕеред призначенн¤м гормонотерап≥њ необх≥дно уточнити д≥агноз за допомогою додаткових обстежень. Ќайкраще виконати г≥стероскоп≥ю або г≥стеросальп≥нгограф≥ю з використанн¤м водорозчинних контрастних речовин чи зондуванн¤ порожнини матки. ѕри ви¤вленн≥ субмукозного вузла необх≥дне оперативне втручанн¤. якщо ст≥нки матки гладк≥, виконують д≥агностичне вишкр≥банн¤, ¤ке при дисфункц≥ональних маткових кровотечах одночасно Ї ≥ л≥куванн¤м. ѕри п≥дозр≥ на рак т≥ла матки (вишкр≥бок маЇ характер детриту, крихтопод≥бний) потр≥бно старанно перев≥рити трубн≥ кути матки, а рев≥з≥ю ст≥нок проводити дуже обережно, бо при проростанн≥ зло¤к≥сноњ пухлини в товщу м≥ометр≥¤ можна легко перфорувати матку. ¬ багатьох випадках уточнити д≥агноз допомагаЇ ультразвукове досл≥дженн¤.
ѕри ваг≥тност≥ матка, на в≥дм≥ну в≥д м≥оми маЇ м’¤ку консистенц≥ю. ѕотр≥бно звернути увагу на ознаки ваг≥тност≥. ѕри необх≥дност≥ провод¤ть тести на ваг≥тн≥сть та ультразвукове досл≥дженн¤.
¬становленн¤ д≥агнозу м≥оми матки в постменопауз≥ вимагаЇ обережност≥. ” таких випадках р≥ст матки пов’¤заний, ¤к правило, з патолог≥Їю ¤Їчник≥в або ≥з зло¤к≥сними процесами ендометр≥ю.
Ћ≥куванн¤ м≥оми матки. онсервативна терап≥¤.
онсервативному л≥куванню п≥дл¤гають хвор≥ з невеликими (до 12 тижн≥в ваг≥тност≥) щ≥льними ≥нтерстиц≥альними пухлинами, що супроводжуютьс¤ незначними кровотечами за типом цикл≥чних, а також (≥нколи) ж≥нки, ¤к≥ в≥дмовились в≥д оперативного л≥куванн¤. ѕеред призначенн¤м консервативноњ терап≥њ потр≥бно провести всеб≥чне обстеженн¤ хворих (анал≥зи кров≥, сеч≥, ваг≥нального вм≥сту, а також ≥з церв≥кального каналу, уретри, ультразвукову д≥агностику, вим≥рюванн¤ базальноњ температури, цитолог≥чне досл≥дженн¤ ваг≥нального мазка, г≥столог≥чне досл≥дженн¤ вишкр≥бка слизовоњ оболонки порожнини матки, кольпоскоп≥чне досл≥дженн¤ шийки матки та ≥н.).
онсервативне л≥куванн¤ протипоказане при:
- розм≥рах матки, що перевищують 12 тижн≥в ваг≥тност≥;
- на¤вност≥ субмукозних вузл≥в та пол≥позу ендометр≥¤;
- ¤вищах (або п≥дозр≥) мал≥гн≥зац≥њ чи некрозу вузл≥в;
- ¤вищах швидкого росту;
- пухлинах, що стискають сус≥дн≥ органи ≥ порушують њх функц≥ю;
- пухлинах, що супроводжуютьс¤ болем ≥ профузними кровотечами;
- перекручуванн≥ н≥жки одного або дек≥лькох вузл≥в;
-поЇднанн≥ ф≥бром≥оми матки з ваг≥тн≥стю, раком шийки чи т≥ла матки, пухлинами придатк≥в матки, гн≥йними утворами в малому тазу, запальними утворами придатк≥в матки, ендометр≥оњдними к≥стами;
- гострих ≥нфекц≥¤х (до вил≥куванн¤), алергозах та ≥н.
онсервативна терап≥¤ включаЇ симптоматичну ≥ гормональну терап≥ю.
Ћ≥куванн¤ - х≥рург≥чне.
ѕри л≥куванн≥ хворих з м≥омою матки насамперед необх≥дно вир≥шити питанн¤ про обс¤г х≥рург≥чного втручанн¤ (повне або часткове видаленн¤ матки, ¤Їчник≥в, маткових труб), атакож про те, ¤ким доступом проводити операц≥ю - абдом≥нальним чи ваг≥нальним. ќбс¤г операц≥њ залежить в≥д в≥ку ж≥нки, њњ загального стану, ступен¤ анем≥њ, супров≥дних захворювань, розташуванн¤ ≥ величини м≥оматозних вузл≥в. ’ворим з м≥омою матки виконують радикальн≥ й консервативн≥ операц≥њ, до кожноњ з ¤ких Ї своњ показанн¤ ≥ протипоказанн¤. ѕовне видаленн¤ матки, ¤к правило, зумовлене високою частотою супров≥дних захворювань матки: г≥перпластичними процесами ендометр≥¤, патолог≥чними зм≥нами шийки матки, зло¤к≥сними процесами ендометр≥¤, саркоматозним переродженн¤м м≥оматозного вузла. “ак≥ зм≥ни част≥ше виникають у ж≥нок старшого в≥ку.
—л≥д оц≥нити також можлив≥сть проведенн¤ операц≥њ абдом≥нальним чи ваг≥нальним шл¤хом. ÷е залежить в≥д р¤ду фактор≥в: розм≥ру пухлини, необх≥дност≥ виконанн¤ рев≥з≥њ черевноњ порожнини, додаткових втручань на ¤Їчниках, вираженого ожир≥нн¤ передньоњ черевноњ ст≥нки, ≥ т.д. Ќер≥дко виникають утрудненн¤ при вир≥шенн≥ дол≥ ¤Їчник≥в. јле в кожному конкретному випадку потр≥бно застосовувати ≥ндив≥дуальний п≥дх≥д. ѕри проведенн≥ консервативноњ м≥омектом≥њ в молодих ж≥нок ≥з к≥стозними зм≥нами ¤Їчник≥в сл≥д виконати њх клинопод≥бну резекц≥ю. якщо ви¤влено пухлину ¤Їчника, в≥н п≥дл¤гаЇ видаленню.
ѕри консервативно-пластичних операц≥¤х на матц≥ матков≥ труби потр≥бно зберегти. ѕри необх≥дност≥ пластичну операц≥ю виконують ≥ на матков≥й труб≥ (дл¤ в≥дновленн¤ њњ прох≥дност≥) одночасно з консервативною м≥омектом≥Їю.
ѕри суправаг≥нальн≥й ампутац≥њ матки або њњ екстирпац≥њ питанн¤ про долю маткових труб вир≥шують ≥ндив≥дуально. якщо м≥ома супроводжуЇтьс¤ запальним процесом у малому тазу, то матков≥ труби сл≥д видалити, тому що вони можуть бути джерелом ≥нфекц≥њ в п≥сл¤пологовий пер≥од. « цих же причин сл≥д видал¤ти матков≥ труби при некроз≥ й розплавленн≥ м≥оматозного вузла. ¬становлено, що ≥нфекц≥¤ розповсюджуЇтьс¤ в основному з нижн≥х в≥дд≥л≥в статевих шл¤х≥в ≥ через матку проникаЇ в матков≥ труби, тому вони часто можуть ≥нф≥куватис¤. ѕри неускладнен≥й м≥ом≥ матки Ї випадки, коли маткова труба (або труби) розт¤гнута на вузлах пухлини, в такому випадку њх також необх≥дно видалити. “убектом≥ю виконують ≥ при сальп≥нг≥тах, бо в п≥сл¤операц≥йний пер≥од ≥снуЇ небезпека розвитку п≥осальп≥нксу з наступною релапаротом≥Їю. ќднак загальна тактика повинна зводитис¤ до проведенн¤ максимально органозбер≥гаючих оперативних втручань, бо тубектом≥¤ певною м≥рою порушуЇ кровопостачанн¤ та ≥ннервац≥ю ¤Їчник≥в ≥ призводить до швидшого згасанн¤ њх функц≥њ.
ќперативн≥ втручанн¤ з приводу м≥оми матки бувають екстреними ≥ плановими. ≈кстрен≥ провод¤ть при кровотеч≥, що загрожуЇ життю хвороњ, перекрученн≥ н≥жки м≥оматозного вузла, його некроз≥ чи нагноЇнн≥. ѕротипоказанн¤м до операц≥њ Ї лише агонуючий стан пац≥Їнтки.
ѕри вир≥шенн≥ питанн¤ про обс¤г операц≥њ (ампутац≥¤ чи екстирпац≥¤) необх≥дно керуватис¤ станом шийки матки. ¬≥дсутн≥сть патолог≥чних зм≥н дозвол¤Ї виконати суправаг≥нальну ампутац≥ю. Ќезм≥нену шийку матки видал¤ти не варто. ќбстеженн¤ хворих у в≥ддален≥ терм≥ни св≥дчить про те, що п≥сл¤операц≥йн≥ патолог≥чн≥ зм≥ни шийки матки спостер≥гаютьс¤ в тих ос≥б, у ¤ких вони ≥снували до операц≥њ.
ѕоказанн¤ до операц≥њ:
1. ћасивн≥ тривал≥ м≥с¤чн≥ або ацикл≥чн≥ кровотеч≥, що призвод¤ть до анем≥зац≥њ хвороњ. ќбов’¤зково необх≥дно з'¤сувати стан ендометр≥¤, тому що нер≥дко буваЇ поЇднанн¤ м≥оми матки з раком ендометр≥¤.
2. ¬елик≥ розм≥ри пухлини (понад 15 тижн≥в ваг≥тност≥) нав≥ть при в≥дсутност≥ скарг, оск≥льки порушуютьс¤ взаЇмозв'¤зки в малому тазу ≥ черевн≥й порожнин≥, зм≥нюЇтьс¤ д≥¤льн≥сть нирок.
3. –озм≥ри пухлини ¤к у 12-13 тижн≥в ваг≥тност≥ при на¤вност≥ симптом≥в стисненн¤ сус≥дн≥х орган≥в (сечового м≥хура та кишечника).
4. –≥ст пухлини. якщо немаЇ кровотеч, то зб≥льшенн¤ матки до 8-10 тижн≥в ваг≥тност≥ можна л≥кувати консервативно. Ўвидкий р≥ст ≥ розм≥ри пухлини ¤к у 12-13 тижн≥в ваг≥тност≥ Ї показанн¤м до оперативного втручанн¤.
5. —убсерозний вузол на н≥жц≥ п≥дл¤гаЇ видаленню у зв’¤зку з можлив≥стю перекручуванн¤ н≥жки. ÷е супроводжуЇтьс¤ кл≥н≥кою гострого живота через порушенн¤ живленн¤ пухлини. “од≥ в пухлин≥ виникають набр¤к, крововилив, а пот≥м - некроз ≥ нагноЇнн¤. ѕри ваг≥нальному досл≥дженн≥ окремо в≥д матки визначаЇтьс¤ пухлина, р≥зко болюча при пальпац≥њ. Ќер≥дко њњ приймають за ¤Їчниковий утв≥р, хоча це немаЇ принципового значенн¤ дл¤ подальшоњ тактики - в обидвох випадках показане оперативне втручанн¤.
6. Ќекроз м≥оматозного вузла внасл≥док порушенн¤ кровопостачанн¤ пухлини. ѕри асептичному некроз≥ ≥нфекц≥¤ приЇднуЇтьс¤ гематогенним або л≥мфогенним шл¤хом, а ≥нколи - з кишечника (найчаст≥ше з апендикса). ” результат≥ некрозу тканини розплавл¤ютьс¤, часом виникають порожнини, наповнен≥ р≥дким або нап≥вр≥дким вм≥стом. ѕри некроз≥ пухлини виникаЇ враженн¤, що вона швидко росте. «р≥дка зустр≥чаЇтьс¤ так званий сухий некроз з наступною кальциф≥кац≥Їю вузла. “ак≥ хвор≥ не потребують оперативного л≥куванн¤.
Ќекроз м≥оми матки супроводжуЇтьс¤ ¤вищами гострого живота, що вимагаЇ ургентного оперативного втручанн¤, оск≥льки може розвинутис¤ нагноЇнн¤ некротично зм≥неного вузла, прорив його в черевну порожнину ≥ розвиток розлитого перитон≥ту.
7. —убмукозна м≥ома матки, що супроводжуЇтьс¤ посиленими кровотечами з р≥зкою анем≥зац≥Їю хвороњ. ѕ≥дслизова м≥ома може "народжуватис¤", тод≥ необх≥дне терм≥нове оперативне втручанн¤.
8. ≤нтрал≥гаментарне розташуванн¤ вузла м≥оми.
9. Ўийков≥ вузли м≥оми матки, що виход¤ть з ваг≥нальноњ частини шийки матки.
10. ѕоЇднанн¤ м≥оми матки з ≥ншими патолог≥чними зм≥нами статевих орган≥в: рецидивною г≥перплаз≥Їю ендометр≥¤, пухлиною ¤Їчника, випаданн¤м ≥ опущенн¤м матки.
ѕротипоказанн¤ до операц≥њ. ѕри в≥дсутност≥ ургентних показань до оперативного втручанн¤ операц≥ю не можна виконувати, ¤кщо Ї фебрильн≥ стани, гостр≥ респ≥раторн≥ захворюванн¤ та грип, гн≥йничков≥ висипанн¤ будь-¤коњ локал≥зац≥њ. ѕри на¤вност≥ екстраген≥тальних захворювань потр≥бно проводити старанну дооперац≥йну п≥дготовку.
ƒооперац≥йна п≥дготовкамаЇ важливе значенн¤ дл¤ переб≥гу п≥сл¤операц≥йного пер≥оду. Ќасамперед, сл≥д провести повне кл≥н≥чне обстеженн¤ хвороњ. ƒл¤ визначенн¤ обс¤гу операц≥њ потр≥бно виконати цитолог≥чне досл≥дженн¤ на атипов≥ кл≥тини, розширену кольпоскоп≥ю, а при необх≥дност≥ - б≥опс≥ю шийки матки. «а показанн¤ми зд≥йснюють г≥стеросальп≥нгограф≥ю, г≥стероскоп≥ю. ѕри кровотечах сл≥д виконати д≥агностиче вишкр≥банн¤ ст≥нок матки з г≥столог≥чним досл≥дженн¤м. ќбов’¤зковим Ї досл≥дженн¤ п≥хвового вм≥сту на ступ≥нь чистоти, при необх≥дност≥ - проведенн¤ в≥дпов≥дноњ санац≥њ. ќперативне втручанн¤ потр≥бно виконувати при ≤-≤≤ ступен¤х чистоти.
ѕри п≥дозр≥ на ниркову патолог≥ю сл≥д провести старанне обстеженн¤ нирок.
ќбс¤г оперативного втручанн¤ визначають ≥ндив≥дуально в кожному окремому випадку, однак завжди треба дотримуватис¤ тактики проведенн¤ максимально органозбер≥гаючих та оперативних втручань. онсервативну м≥омектом≥ю виконують дл¤ збереженн¤ генеративноњ чи менструальноњ функц≥њ ж≥нки. ѕоказанн¤м до нењ Ї молодий в≥к хвороњ (до 37-40 р.).